Рішення № 11016670, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/24630.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБІПАРТНЕР КОНСАЛТИНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер»

про стягнення 311749 грн. 60 коп.

                    Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Поцелов А.О.

від відповідача: Бондаренко Г.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 311749 грн. 60 коп., з яких: 310000 грн. 00 коп. сума основного боргу та 1749 грн. 60 коп. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання відповідно до умов договору про надання консалтингових послуг № 30-04 від 30.04.10р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.10р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.08.10р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 30.08.10р. представник позивача надав витребувані судом документи та підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача, в порядку ст. 78 ГПК України, звернувся до суду із заявою про визнання позову, відповідно до якої не заперечив проти задоволення судом заявленої до нього матеріально-правової вимоги. Суд прийняв зазначену заяву.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті відповідно до ст.82 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.08.10 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

30.04.10р. між сторонами був укладений договір про надання консалтингових послуг № 30-04, за умовами якого позивач за дорученням відповідач зобов’язався надати за плату бухгалтерські, управлінські, фінансові та консультаційні послуги в порядку, на умовах та в обсязі, визначених цим договором, а відповідач зобов’язався їх оплатити.

Відповідно до розділу 9.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту, доки сторони або одна із стороні не заявить про припинення його дії, завчасно сповістивши іншу сторону про свій намір, але не раніше ніж за два тижня.

Згідно з п. 4.1 договору, вартість послуг встановлюється за домовленістю сторін, оплата яких здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 5 банківських днів після надання позивачем рахунку на оплату і підписання сторонами акту приймання – передачі наданих послуг.

Сторони передбачили, що відповідно до п. 4.2 договору, на підтвердження факту надання послуг відповідно до умов цього договору складається акт приймання –передачі послуг.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що позивач має право виставляти рахунки –фактури по сплаті за надані послуги відповідачу по факту надання (виконання) таких послуг.

У підтвердження виконання своїх договірних зобов’язань за період з 30.04.10р. до 30.07.10р. позивачем надано акт здачі –прийняття наданих консалтингових послуг від 30.07.10р. на суму 310000 грн. 00 коп., який підписано у двосторонньому порядку та завірено печатками сторін (копія –в матеріалах справи). Також, 30.07.10р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок –фактуру № СФ-0000017 від 30.07.10р. на суму 310000 грн. 00 коп. для оплати наданих ним послуг.

Судом встановлено, що 09.08.10р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3-47, відповідно до якої просив погасити існуючу заборгованість у розмірі 310000 грн. 00 коп. за надані ним консалтингові послуги за договором № 30-04 від 30.04.10р.

Листом № 2-25 від 10.08.10р. відповідач надав відповідь на вказане звернення позивача, відповідно до якого зобов’язався виконати свої грошові зобов’язання за договором про надання консалтингових послуг № 30-04 від 30.04.10р. та погасити існуючу заборгованість.

Спір по справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав свого грошового зобов’язання за договором про надання консалтингових послуг № 30-04 від 30.04.10р., у зв’язку з чим станом на день розгляду спору його заборгованість перед позивачем становить 310000 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного договору про надання консалтингових послуг № 30-04 від 30.04.10р. суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Приписами ст. 78 ГПК України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач, в порядку ст. 78 ГПК України, визнав заявлену до нього матеріально –правову вимогу в повному обсязі. Факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 310000 грн. 00 коп.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 1 749 грн. 60 коп. за період з 07.08.10р. по 20.08.10р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язань вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приймаючи до уваги те, що договором про надання консалтингових послуг № 30-04 від 30.04.10р. не було узгоджено такого забезпечення виконання зобов’язання як пеня, тобто відсутня письмова форма щодо забезпечення виконання зобов’язання, суд не вбачає підстав для задоволення зазначених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1749 грн. 60 коп. пені.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер»(01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка, буд. 10, код 22926991) ? з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення ? на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБІПАРТНЕР КОНСАЛТИНГ»(04050, м. Київ, вул. В.Дончука, буд. 7, приміщення 5, код 36856534) 310 000 (триста десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, державне мито в сумі 3100 (три тисячі сто) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 67 коп.

3.          В решті задоволення позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 01.09.10р.