Рішення № 11016342, 31.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.10 р. Справа № 40/182пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій К.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом фізичної особи - ОСОБА_1, м. Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Сузірря”, м. Донецьк

про визнання рішення загальних зборів учасників товариства недійсним

за участю:

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_1 - директор

СУТЬ СПОРУ: фізична особа - ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Сузірря” про визнання недійсним рішення зборів учасників товариства, оформлене протоколом б/н від 04.10.06р.

Відповідач вимоги викладені в позовній заяві не визнав по викладеним у відзиві доводам.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Ухвалою господарського суду по справі від 15.07.10р. було задоволено клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову згідно вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України, оскільки спірне майно, яке було предметом договору купівлі-продажу вибуло із власності відповідача, що позбавляє позивача здійснити розпорядження спірною нерухомістю. Тому з метою захисту прав та охоронювальних законом інтересів позивача, були прийняті заходи забезпечення позову у вигляді:

·накладення арешту на нежитлові приміщення №№ 3, 5, 6-21, 23, 25, 26-43 загальною площею 710,3 кв. м., розташовані на одинадцятому поверсі будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. А -11, буд. 90 по вул. Кірова к м. Донецьку.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а тому господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або заміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися певні обставини, що спричинилися до застосування заходів забезпечення позову.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Сузірря” з розміром частки у Статутному фонді товариства - 12,5 %.

Маючи в подальшому намір вийти зі складу учасників товариства, ОСОБА_1 у травні 2010 року звернувся до співзасновника ОСОБА_2 (частка у Статутному фонді 87,5%) з пропозицією замінити виплату вартості належної йому частини майна товариства переданням його в натурі, яким на думку позивача мали бути нежитлові приміщення №№ З, 5, 6-21, 23, 25, 26-43, загальною площею 710,3 кв.м, які розташовані на одинадцятому поверсі будівлі адміністративно-побутового корпусу літ.А-11 буд. 90 по вул. Кірова у м. Донецьку, що належали товариству з обмеженою відповідальінстю виробничо-комерціної фіпми „ Сузірря” на підставі договорів купівлі-продажу від 09.04.04р. за реєстраційним № 773 та від 20.05.05р. за реєстраційним №1440.

В результаті означених переговорів позивачу стало відомо, що 24.10.06р. означена нерухомість була продана товариством з обмеженою відповідальінстю виробничо-комерційна фірма „Сузірря” за 109944 грн. - ОСОБА_3 шляхом укладання договору купівлі-продажу приміщень під реєстраційним № 2966.

На підтвердження вказаної інформації ОСОБА_2 надав позивачеві ксерокопію договору купівлі-продажу від 24.10.06р. (реєстраційний № 2966) та протокол зборів учасників товариства з обмеженою відповідальінстю вироьничо-комерційна фірма „ Сузірря” б/н від 04.10.06р.

На думку позивача дії товариства порущують його права, як акціонера, а тому ним заявлені вимоги про визнання рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Сузірря”, оформлене протоколом б/н від 04.10.06р. - недійсним.

Дослідивши докази у справі, правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача є обґрунтованими, ґрунтуються на законі, виходячи із наступного:

У вирішенні питання про те, чи є спір таким, що виник з корпоративних правовідносин, та чи підлягає він вирішенню господарським судом, слід виходити з вимог статті 12 ГПК України.

Так, пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України передбачає такий склад сторін корпоративного спору, а саме:

·учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі такий, що вибув, та товариство;

·учасники (акціонери, засновники) господарського товариства у спорі між ними, пов'язаному із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням цього товариства.

До виключної компетенції господарських судів відносяться справи у спорах між учасниками (акціонерами, засновниками) господарського товариства та господарським товариством, пов'язані з реалізацією та захистом корпоративних прав. На підставі дослідження підсудності справи, суд дійшов висновку про те, що спір є корпоративним на підлягає розгляду у господарському суді.

Частина друга 2 статті 20 ГК України передбачає можливість захисту кожним субєктом господарювання, у тому числі фізичних осіб на час порушення корпоративних прав, своїх прав та законних інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсним актів, органів державної влади, а саме і рішень керівних органів господарських товариств, як це зазначено у частині першої статті 12 ГПК України.

Частина перша статті 167 ГК України встановлює, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Наявність корпоративних прав у особи ( учасника) господарського товариства) є існування у нього частки господарського товариства ( або акцій коли це акціонерне товариство.

Факт порушення корпоративних прав можливо у випадку, зокрема:

Ш невідповідності їх вимогам законодавства;

Швизначеній законом компетенції органу, який видав цей акт;

Шпорушення у звязку з прийняттям відповідного акту прав та охоронювальних законом інтересів підприємств чи організацій, акціонерів товариств у відносинах із товариством та його органами управління, які є позивачами у справі.

Підставою для визнання недійсними рішень керівних органів господарських товариств можуть бути:

ьпорушення вимог закону щодо формування порядку денного;

ь порушення порядку повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів, у тому числі не надіслання повідомлення акціонерам персонального повідомлення та надіслання у спосіб не передбачений статутом товариства;

ьненадання акціонеру можливість ознайомитися з документами, повязаними з порядком денним;

ьприйняття загальними зборами рішень із питань., не включених до порядку денного;

ьвідсутність кворуму, необхідного для проведення загальних зборів та прийняття ними рішень;

ьпорушення порядку реєстрації акціонерів та їх представників, у тому числі реєстрація представників акціонерів на підставі довіреностей, оформлених з порушенням вимог законодавства, або відсутністю їх взагалі;

ьперевищення органами управління товариств ( керівництвом) своїх повноважень на укладення договорів на суму, яка перевищує у статуті та затвердження таких правочинів, різновидами яких є договори - загальними зборами учасників товариств;

ь надання акціонеру (учаснику) інформації стосовно порядку проведення загальних зборів товариства, порушення порядку та оприлюднення результатів голосування з урахуванням його видів (відкрите або закрите).

Статтею 88 ГК України передбачено, що кожен з учасників має право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих

документах.

Оскільки право позивача на прийняття участі в управлінні справами товариства було порушено, про що він дізнався тільки у травні 2010 року, фізична особа - ОСОБА_1 вважає, що протокол зборів учасників товариства з обмеженою відповідальінстю виробничо-комерційна фірма „Сузірря” б/н від 04.10.06р., підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статуту товариства, в редакції 2005 року - далі Статут, приписів статті 58 Закону України „Про господарські товариства” вищим органом управління товариства є збори учасників.

Стаття 61 Закону України „Про господарські товариства” вказує на те, що про проведення майбутніх загальних зборів товариства учасники повідомляються за правилами передбаченими Статутом у спосіб із зазначенням часу, місця проведення зборів та порядку денного.

Пунктом 5.13 Статуту передбачено, що про час проведення зборів учасники сповіщаються письмово не менш чим за 30 ( тридцять) днів до дати скликання зборів із вказівкою часу й місця його проведення, а також порядку денного.

Пунктом 5.8 Статуту визначено, що учасники товариства, які приймають участь у зборах, реєструються відповідно до переліку із вказівкою кількості голосів, що має кожен учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем загальних зборів.

В оскаржуваному протоколі зазначена присутність ОСОБА_1 на зборах, однак в дійсності не він, не будь-який його представник, в зборі учасників товариства з обмеженою відповідальінстю виробнича-комерційна фірма „ Сузіорря”, який відбувся 04.10.06р., участі не брали і протокол не підписували. Більше того, ОСОБА_1 не повідомлявся про проведення даних зборів та порядок денний, рівно як і не реєструвався в переліку присутніх учасників.

На прохання позивача надати підтвердження направлення йому в письмовій формі кореспонденції, із якої б вбачалась дата, час та місце проведення зборів, що нібито відбулись 04.10.06 року, а також належним чином оформленого переліку реєстрації учасників зборів від 04.10.2006 - керівництво товариства з обмеженою відповідальінстю виробничо-комерційна фірма „Сузірря” відповіло відмовою через відсутність запитуваних документів.

Вказані фактичні обставини дають право позивачеві вважати, що 04.10.06р. збори учасників товариства з обмеженою відповідальінстю виробничо-комерційної „Сузірря” або взагалі не проводились, або проводились з грубим порушенням вимог чинного законодавства та Статуту товариства з метою виключити участь ОСОБА_1 у вирішенні питання щодо реалізації ОСОБА_2 коштовного нерухомого майна на користь своєї дружини ОСОБА_3

Підпис, виконаний на протоколі від 04.10.06 року від імені ОСОБА_1, позивач вважає таки, що йому не належить. Згідно з пунктом 5.15 Статуту кожен з учасників вправі звернутись до суду з позовом про захист свого права щодо визнання недійсним рішення загальних зборів товариства за умови, що таке рішення прийнято за його відсутність ( у тмоу числі відсутність його представника).

До повноважень директора товариства з обмеженою відповідальінстю виробничо-комерційна фірма „Сузірря” належить право підпису від імені товариства (п.п.5.17.1 Статуту), а також право розпорядження майном товариства (п.п.5.17.6 Статуту) за винятком тих випадків, коли прийняття рішення за певними питаннями належить до виняткової компетенції зборів учасників товариства.

Згідно підпункту 5.5.13 розділу 5 Статуту товариства відповідача до виключної компетенції загальних зборів учасників віднесено, зокрема: питання про затвердження договорів на суму понад 100 000 грн. Як свідчать докази у справі, спірний договір купівлі продажу укладений товариством понад суми вкзаної у Статтуті товариства та дорівнює 109944 грн.

Відповідно до статті 41 Закону України „ Про господарські товариства” до компетенції загальних зборів товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Судом з”ясовано, що установчими документами товариства відповідача обмежено право директора на укладення договорів понад 100000 грн. Тобто, директор товариства відповідача підписав договір з порушенням наданих йому повноважень, так як до компетенціїї загальних зборів товариства залежить затвердження договорів на вказану вище суму. Тому, такі обставини можуть бути підставою для визнання таких дій органів управління товариства недійсними, оскільки порушують права акціонера (учасника).

Згідно статті 61 Закону України „Про господарські товариства”, пункту 5.14 Статуту та з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Як вбачається із оскаржуваного протоколу, порядок денний складався з питання: продаж приміщення загальною площею 710,3 кв.м на одинадцятому поверсі, за адресою: м. Донецьк, вул. Кірова 90, 11-А, яке знаходиться на правах власності товариства з обмеженою відповідальінстю виробничо - комерційна „Сузірря” - укладення договору купівлі-продажу між товариством з обмеженою відповідальінстю виробничо-комерційною фірмою „Сузірря” та ОСОБА_3 на суму 109 944 грн.”, в той час як рішення було прийнято з питання щодо розширення повноважень директора товариства: „надати директору товариства з обмеженою відповідальінстю виробничо- комерційна фірма „Сузірря” ОСОБА_2 право підпису договору купівлі-продажу приміщення загальною площею 710,3 кв.м на одинадцятому поверсі, за адресо: м. Донецьк, вул Кірова, 90, 11-А, яке знаходиться на правах власності товариства з обмеженою відповідальінстю виробничо-комерційна фірма „Сузірря”, на суму 109944 грн.

При цьому з питання, що входило в порядок денний, взагалі не прийнято ніякого рішення, як і не розглянуто думку учасників зборів щодо розгляду по суті питання, яке в порядок денний не входило.

Крім того відсутня будь-яка інформація стосовно того, хто виступав і з яких питань, результатів голосування і порядку його проведення, хто був головою та секретарем засідання, оскільки згідно пункту 5.16 Статуту директор товаритства не може одночасно бути головою засідання. Крім того, протокол від 04.10.06р. не засвідчений печаткою товариства з обмеженою відповідальінстю виробнича - комерційна фірма „Сузірря”.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено порушення його корпоративних прав, під час прийняття рішення загальними зборами, оформлене протоколом від 04.10.06р. товариства з обмеженою відповдіальінстю виробничо-комерційна фірма „Сузірря”. Відповідач не надав докази того, що під час проведення зборів відбувся захист прав акціонера та не відбулося порушення його корпоративних прав. Усно погодився про порушення правил та порядку проведення загальних зборів товариства визначених законом.

За такими обставинами позов фізичної особи - ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Сузірря” про визнання недійсним рішення зборів учасників товариства, оформлене протоколом б/н від 04.10.06р., слід вважати обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпеченню сдуового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі товариство з обмеженою відповідальінстю виробничо- комерційна фірма „ Сузірря”.

У судовому засіданні, яке відбулося 31.08.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 58, 61 Закону України „ Про господарські товариства”, частиною 20, 88, 167 ГК України, ст. ст. 4-2 ,4-3, 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги фізичної особи - ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Сузірря” - задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „ Сузірря”, оформлене протоколом б/н від 04.10.06р.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма „Сузірря”, 83112, м. Донецьк, вул. Адигейська, буд. 14, ід. код 30455297, на користь:

- фізичної особи - ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1, витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний рішення складено - 03.09.10р.