Рішення № 11016256, 30.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.10 р.                     Справа № 37/176пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-партнер”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599138

про: повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі,

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Головного управління статистики у Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 02359981

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Манжула А.М. (за довіреністю №68 від 22.07.2010р.);

від Відповідача - Олійников О.І. (керівник згідно довідки ЄДРПОУ АБ №040457), Лебедєв В.В. (за довіреністю №74 від 30.08.2010р.);

від Третьої особи – Некрасова Т.В. (за довіреністю №19-13/114 від 30.08.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 30.08.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-партнер”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом прийому – передачі.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення дії договору оренди №1946 від 13.07.2005р. внаслідок закінчення строку його дії 22.06.2009р. і відмови орендодавця від продовження правовідносин на новий строк.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №1946/2005р. від 13.07.2005р. з додатками, додаткову угоду №1 від 22.06.2007р., листування з доказами надсилання та отримання.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 16, 764, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на виконання вимог суду наданий доказ надсилання примірника позовної заяви Балансоутримувачу (а.с.23), залученому у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача.

Відповідач надав відзив №73 від 21.08.2010р. (а.с.а.с.28, 29), яким проти позову заперечив, посилаючись на автоматичне продовження договірних правовідносин до 16.06.2011р., належне виконання своїх зобов’язань і прийняття означеного виконання, необізнаність про наміри припинити договірні правовідносини та подану заяву про укладання нового договору оренди.

Відповідачем також були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи як на виконання вимог ухвали суду, так і на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с.30-41).

Ухвалою суду від 06.08.2010р. до участі у справи у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту, на стороні Позивача залучено Балансоутримувача - Головне управління статистики у Донецькій області, м. Донецьк (далі – Третя особа).

Третя особа надала письмові пояснення №19-06/113 від 30.08.2010р. (а.с.42), якими повідомила про доведення до відома Відповідача необхідність повернення майна за актом приймання-передачі та неповернення спірного майна останнім.

Третьою особою надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.43-60)

У судовому засіданні 30.08.2010р. учасники справи підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових документів по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2005р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №1946/2005 (а.с.а.с. 6-9), згідно п.п. 1.1, 1.2, 10.1 якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудоване приміщення площею 6кв.м., розташоване за адресою: м. Маріуполь, пр. Леніна, 85а (далі – майно), що знаходиться на балансі Головного управління статистики у Донецькій області м. Донецьк (Балансоутримувач), для використання під торгівлю непродовольчими товарами з метою розміщення лазні, строком на 360 днів до 08.07.2006р.

Перебування приміщення, в якому розташовано об’єкт оренди, в держаній власності та у віданні Третьої особи підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічним паспортом (а.с.а.с.53-60).

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - травень 2005р. – становить 54,18грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця.

Положеннями п. 5.7. вказаного договору сторони передбачили обов’язок Орендаря у разі припинення або розірвання договору з повернення Балансоутримувачу або юридичній особі, вказаної Орендодавцем, орендованого майна у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу. При цьому , за змістом п.п. 2.4., 2.5. договору повернення майна опосередковується актом приймання-передачі, обов’язок по складанню якого покладається на Орендаря.

У п. 10.6 договору оренди сторони дійшли згоди про те, що за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Водночас, за змістом п. 10.8. договору закінчення строку його дії визначається у якості однієї з підстави для припинення його чинності.

13.07.2005р. відповідно до умов п.п. 2.1., 2.4. договору приміщення було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.11).

22.06.2007р. додатковою угодою №1 до договору оренди (а.с.12) сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати, встановивши його виходячи із суми плати за базовий місяць – січень 2007р. – 75,75грн.

Листом №11-06-04-07505 від 13.07.2009р. (а.с.а.с.17,18) Орендодавець повідомив Балансоутримувача та Орендаря про те, що 22.06.2009р. закінчився строк дії договору оренди №1946/2005 від 13.07.2005р. і в подальшому він продовжений не буде та зазначив про необхідність повернення майна за актом приймання-передачі. Вказаний лист був отриманий Відповідачем 14.07.2009р. (а.с.16).

Посилаючись на вказаний лист Позивача, Третьої особою на адресу Відповідача був складений лист №15-65/736 від 17.07.2009р. (а.с. 43) про необхідність здачі приміщення за актом приймання-передачі.

Листом №15-74/500 від 14.06.2010р. (а.с.14) Балансоутримувач повідомив Орендодавця про те, що Відповідач орендоване приміщення не повернув та продовжує його використання.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №73 від 21.08.2010р. (а.с.а.с.28, 29), та надав складений вже після порушення розглядуваної справи лист №60 від 13.08.2010р. (а.с.41) до Третьої особи з проханням надати згоду на укладання договору оренди відносно спірного майна.

Третя особа свою позицію по суті спору виклала у письмових поясненнях №19-06/113 від 30.08.2010р. (а.с.42) .

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до повернення орендованого майна у зв’язку із припиненням орендних правовідносин через закінчення строку дії договору та відмову Орендаря від його продовження.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №1946/2005 від 13.07.2005р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов’язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Враховуючи визначену в п. 10.1 договору дату закінчення строку його дії – 08.07.2006р., а також – приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 Цивільного кодексу України, умови п. 10.6 договору, та зміст пояснень учасників справи, суд дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами неодноразово автоматично продовжувалися на новий 360-денний період, востаннє - до 22.06.2009р.

В контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України наявність орендних правовідносин зумовлює висновок про правомірність здійснення Орендарем користування та володіння об’єктом оренди (його перебування у Відповідача) до завершення строку таких правовідносин, що узгоджується із виокремленням строкового характеру правовідносин найма за змістом ст.ст. 759, 763 Цивільного кодексу України.

Як встановлено п. 10.8 договору оренди №1946/2005 від 13.07.2005р. закінчення строку дії є підставою для його припинення, що відповідає приписам ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.

За висновками суду, волевиявлення Орендодавця, викладене в листі №11-06-04-07505 від 13.07.2009р. (а.с.а.с.17,18), отриманому Орендарем 14.07.2009р. (а.с.16), щодо відмови від продовження орендних правовідносин, унеможливлюють повторне автоматичне продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 764 Цивільного кодексу України. При цьому, посилання Відповідача не необізнаність про наміри припинити орендні правовідносини судом до уваги не приймається, адже жодних доказів на спростування належності представлених Позивачем доказів здійснення відповідного повідомлення до матеріалів справи не надано. Більш того, із змісту представленого Відповідачем листа №60 від 13.08.2010р. (а.с.41) вбачається наявність намірів останнього укласти саме новий договір оренди відносно спірного майна, що є несумісним із позицію про поточну чинність попереднього договору.

Наразі, посилання на належність виконання Відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди і на прийняття такого виконання, які (посилання), доречи жодними доказами не підтверджені, судом також відхиляються, оскільки таке ймовірне виконання не усуває наявність заперечень Орендодавця проти продовження правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у зв’язку із закінченням строку є обов’язок орендаря повернути об’єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов’язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Згідно п.п. 2.4, 2.5., 5.7. договору оренди №1946/2005 від 13.07.2005р. повернення майна здійснюється Орендарем Балансоутримувачу у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, і опосередковується актом приймання-передачі, обов’язок по складанню якого у такому випадку покладається саме на Орендаря. Обов’язковість дотримання зазначених умов договору встановлена приписами ст. 629 Цивільного кодексу України.

У світлі наведених висновків суду неповернення об’єкту оренди Балансоутримувачу за актом приймання-передачі є порушенням відповідних зобов’язань з боку Відповідача у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Отже, за висновками суду, порушені права держави підлягають захисту способом, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а саме – у спосіб спонукання до примусового виконання обов’язку з повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Вказаний спосіб судового захисту є співмірним та адекватними наявному порушенню прав Позивача, а отже – відповідає вимогам ефективного захисту, встановленим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов’язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку – повернути об’єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що такий строк умовами договору безпосередньо не визначений, суд, задля створення належних умов для звільнення спірного майна, дійшов висновку про необхідність встановлення строку тривалістю 5 календарних днів для вчинення відповідних дій з моменту набрання рішенням законної сили.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у повному обсягу та підлягають стягненню в доход державного бюджету, оскільки Позивач у встановленому порядку звільнений від сплати означених платежів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-партнер”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599138) про зобов’язання повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання передачі задовольнити у повному обсягу.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес-партнер”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599138) протягом 5-ти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Головному управлінню статистики у Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 02359981) за актом приймання-передачі орендоване майно загальною площею 6кв.м., яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 85а.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-партнер”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599138) в доход державного бюджету державне мито в сумі 85,00 грн., витрати з оплати послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2010р.

Суддя