Ухвала суду № 110158067, 11.04.2023, Оболонський районний суд міста Києва

11.04.2023 Справа № 756/373/23

Єдиний унікальний номер 756/373/23

Провадження № 2-з/756/50/23

УХВАЛА

11 квітня 2023 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Діденко Є.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом АТ «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в:

до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить стягнути на його користь заборгованість з ОСОБА_1 у розмірі 330 518, 84 грн., що складається із: заборгованості за кредитним договором - 311 253,93 грн.; заборгованості по картковому рахунку за договором - 19 264,91 грн.

Позов обґрунтований тим, що 30.07.2021 р. між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 2037049481 на підставі якого Банк надає Позичальнику споживчий кредит. Проте вищевказана заборгованість відповідачем не сплачена.

Ухвалою суду від 30.01.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі.

Заочним рішенням від 06.04.2023 року позов було повністю задоволено.

10.04.2023 р. від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить: накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_1 , знаходяться у його чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що накладення арешту на майно відповідача викликано нівелюванням реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, та без фіксації судового процесу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пунктом 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» пленум Верховного Суду України звертає увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Таке обґрунтоване припущення може будуватись на доказах, аргументах, поведінці відповідача чи третіх осіб у співставленні з обставинами конкретної справи та предметом спору.

Однак, матеріали справи та подана заява не містять жодних доказів чи переконливих аргументів, які би свідчили, що з урахуванням предмету спору і обставин справи, відповідач може вжити дій для уникнення виконання рішення, і яких саме.

Заява про забезпечення позову грунтується виключно на викладенні позивачем ймовірності недобросовісної поведінки відповідача, яка ніяким чином не аргументована.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 152 ЦПК України, не передбачено подання заяви про забезпечення позову після ухвалення рішення судом. Під час розгляду справи така заява банком з невідомих причин не подавалась.

У випадку набрання рішенням законної сили позивач не позбавлений права звертатись за його примусовим виконанням, під час якого виконавець має право накласти арешт на майно боржника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведені формальні та юридичні підстави для забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149, 150, 247, 258, 259, 260 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача АТ «ОТП БАНК» Паладич А.О. про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена і підписана 11 квітня 2023 року.

Суддя Є.В. Діденко