Рішення № 110149395, 11.04.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2023 року (10:00)Справа № 280/1167/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (69014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, код ЄДРПОУ 13967927); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі третя особа), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №083850014752 від 27.10.2022 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком;

зобов`язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 11.05.1987 по 16.05.1995 на посаді водія другого класу у Відкритому акціонерному товаристві багатопрофільній виробничо-комерційній фірмі «Артекс-мото» та періоди роботи з 02.04.1998 по 24.02.1999 на посаді водія у приватного підприємця ОСОБА_2 , згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 17.10.1995;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком згідно з ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.10.2022 (з наступного дня після досягнення віку 60 років).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після досягнення пенсійного віку він у встановленому порядку звернувся до третьої особи із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №083850014752 від 27.10.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки вважає, що у відповідача не було підстав для не врахування до його страхового стажу періодів роботи на посаді водія з 11.05.1987 по 16.05.1995 та з 02.04.1998 по 24.02.1999. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27.02.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

17.03.2023 до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву (вх.№10977), в яких останній зазначає, що 21.10.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області № 083850014752 від 27.10.2022 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Оскільки, трудова книжка позивача не відповідає вимогам Інструкції №58 до страхового стажу не було зараховано періоди роботи згідно записів дублікату трудової книжки від 17.10.1995 № НОМЕР_3 з 11.05.1987 по 16.05.1995, оскільки дата заповнення трудової книжки перевищує дату початку роботи в цей період та з 02.04.1998 по 24.02.1999, оскільки після звільнення відсутній підпис відповідальної особи та відсутні дані за вищезазначений період в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Довідка на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 на підставі наявних первинних документів за час виконання робіт позивачем не надавалась. Враховуючи, що на дату досягнення віку 60 років позивач мав лише 21 рік 02 місяці 24 дні страхового стажу проти необхідних 29 років, ГУ ПФУ в Полтавській області, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

21.03.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11375), в якому зазначає, що 21.10.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії та надав пакет документів. При цьому, за принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №083850014752 від 27.10.2022, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж позивача становить 21 рік 02 місяці 24 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано період роботи з 11.05.1987 по 16.05.1995 згідно записів дублікату трудової книжки від 17.10.1995 НОМЕР_2 , оскільки дата видачі дублікату трудової книжки значно перевищує дату запису про період роботи. Також не зараховано період роботи з 02.04.1998 по 24.02.1999, згідно записів дублікату трудової книжки від 17.10.1995 НОМЕР_4 , оскільки після звільнення відсутній підпис відповідальної особи та відсутні дані за вищезазначений період в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Зазначає, що дублікат трудової книжки заповнений з порушенням вимог чинного законодавства. Додаткових документів на підтвердження спірних періодів роботи позивачем не надано. Таким чином, що при прийнятті рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Разом з цим, зазначає, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

21.10.2022 позивач звернувся ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 27.10.2022 №083850014752 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку (а.с.46).

У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 11.05.1987 по 16.05.1995 згідно записів дублікату трудової книжки від 17.10.1995 НОМЕР_2 , оскільки дата видачі дублікату трудової книжки значно перевищує дату запису про період роботи. Також не зараховано період роботи з 02.04.1998 по 24.02.1999, згідно записів дублікату трудової книжки від 17.10.1995 НОМЕР_4 , оскільки після звільнення відсутній підпис відповідальної особи та відсутні дані за вищезазначений період в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж позивача становить 21 рік 02 місяці 24 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області №11881-11776/Ш-02/8-0800/22 від 02.11.2022, позивача повідомлено про прийняття рішення про відмову у призначення пенсії від 27.10.2022 №083850014752 (а.с.41).

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду із вимогами про його скасування та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди, у зв`язку із чим призначити пенсію.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).

Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як встановлено судом, до страхового стажу позивача згідно записів дублікату трудової книжки від 17.10.1995 НОМЕР_2 не зараховані наступні періоди:

з 11.05.1987 по 16.05.1995 згідно, оскільки дата видачі дублікату трудової книжки значно перевищує дату запису про період роботи;

з 02.04.1998 по 24.02.1999, оскільки після звільнення відсутній підпис відповідальної особи та відсутні дані за вищезазначений період в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Слід зазначити, що на час заповнення дублікату трудової книжки, порядок ведення трудових книжок регулювався Постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 за №301, а також діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.5 глави 5 Інструкції №58, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу , а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Згідно пункту 2.11 б) занесення відомостей про працівника глави 2 «Заповнення трудових книжок" Інструкції №58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до 2.12. б) занесення відомостей про працівника глави 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції №58, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Судом досліджено дублікат трудової книжки від 17.10.1995 НОМЕР_2 та встановлено, що у ньому, серед іншого, містяться такі записи:

запис №1: 11.05.1987 прийнятий водієм 2-го класу, підстава наказ №В4-к від 11.05.1987;

запис №2: 16.05.1995 звільнений за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України, підстава наказ №53-к від 16.05.1995;

запис №5: 02.04.1998 прийнятий водієм к ПП ОСОБА_2 , підстава наказ №ІІ-к від 02.04.1998;

запис №6: 24.02.1999 звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, підстава наказ №8-к від 24.02.1999.

Так, посилаючись на дату заповнення трудової книжки 17.10.1995 як на причину неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 11.05.1987 по 16.05.1995 відповідач не враховує, що ОСОБА_1 надавався саме дублікат трудової книжки. Відповідно, до дублікату трудової книжки внесено записи за минулі періоди, і те, що дата його заповнення є пізнішою, ніж дата спірного трудового періоду, не свідчить про недостовірність цих записів.

Суд зауважує, що записи про період роботи з 11.05.1987 по 16.05.1995 зроблено чітко та зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, зазначено дату прийняття позивача на роботу, номер та дата наказу про прийняття. У дублікаті трудової книжки наявна дата звільнення позивача, номер та дата наказу про звільнення відповідає даті звільнення. Період роботи засвідчений підписом інженера відділу кадрів (відповідальної особи) та печаткою відділу кадрів, що виключає сумнів стосовно періоду роботи.

Щодо не зарахування періоду роботи з 02.04.1998 по 24.02.1999, оскільки після звільнення відсутній підпис відповідальної особи та відсутні дані за вищезазначений період в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

З цього приводу, суд зазначає, що з аналізу вказаних норм права судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд зазначає, що відсутність після звільнення підпису відповідальної особи не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.

Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).

Щодо відсутності даних за період з 02.04.1998 по 24.02.1999 в індивідуальних відомостях про застраховану особу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами ч.ч. 4-6, 9, 10 ст. 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Така ж правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а та ін.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача згідно дублікату трудової книжки від 17.10.1995 НОМЕР_2 , зокрема: з 11.05.1987 по 16.05.1995 та з 02.04.1998 по 24.02.1999 мають бути зараховані до загального стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому дублікат трудової книжки позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Вищезазначені відомості з трудової книжки, які підтверджують, що позивач у зазначені періоди дійсно працював на підприємстві та у приватного підприємця, відповідачем не спростовані.

Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача зазначених періодів є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом дублікатом трудової книжки працівника.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача №083850014752 від 27.10.2022 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 11.05.1987 по 16.05.1995 та з 02.04.1998 по 24.02.1999, у зв`язку із чим призначити пенсію за віком, з 13.10.2022 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку (у відповідності до п.1 ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 21.02.2023 №38.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (69014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, код ЄДРПОУ 13967927); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії №083850014752 від 27.10.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 11.05.1987 по 16.05.1995 та з 02.04.1998 по 24.02.1999, згідно з дублікатом трудової книжки від 17.10.1995 НОМЕР_2 , у зв`язку із чим призначити пенсію за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 13.10.2022.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1073,60грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.04.2023.

Суддя Ю.В. Калашник