Постанова № 11014858, 31.08.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2010 р.Справа № 15/46/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Згідно з розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 200 від 02.08.10 р., в колегії суддів у складі: Разюк Г.П., Петрова М.С., Шевченка В.В. суддю Шевченка В.В. замінено суддею Колоколовим С.І.)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Ходикін М.М., довіреність № 09/47 від 02.08.10 р.

від відповідача: не з’явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївпромпостач”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.2010 р., яке підписано 31.05.2010 р.

по справі № 15/46/10

за позовом відкритого акціонерного товариства „Миколаївська теплоелектроцентраль”

до товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївпромпостач”

про стягнення 1911,55 грн.

В С Т А Н О В И В:

29.03.10р. відкрите акціонерне товариство „Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі за текстом - ВАТ „Миколаївська ТЕЦ”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївпромпостач” (далі за текстом - ТОВ „Миколаївпромпостач”) про стягнення 1779,37 грн. боргу за поставлену теплову енергію за період з листопада 2009 р. по березень 2010 р., 3% річних за період з 01.11.09 р. по 25.03.10 р. у сумі 19,36 грн., збитків від інфляції з грудня 2009 р. по лютий 2010 р. у сумі 112,82 грн., пені за період з 01.11.09 р. по 25.03.10 р. у сумі 1779,37 грн.

Заявою від 26.04.10 р. ВАТ „Миколаївська ТЕЦ” зменшило позовні вимоги у зв’язку зі сплатою відповідачем основного боргу у сумі 1779,37 грн. і просило суд стягнути з відповідача 112,82 грн. збитків від інфляції, 3% річних у сумі 19,36 грн., пеню у сумі 1779,37 грн., 102 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.          

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.05.10 р. (суддя Ржепецький В.О.) позов ВАТ „Миколаївська ТЕЦ” задоволено частково, з відповідача стягнуто 3% річних у сумі 19,36 грн., збитки від інфляції у сумі 112,82 грн., пеню у сумі 1779,37 грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1779,37 грн. припинено за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України з огляду на те, що в ході розгляду спору по суті відповідач сплатив основний борг у сумі 1779,37 грн.

Три відсотки річних, збитки від інфляції, пеню господарським судом 1 інстанції стягнуто з відповідача з посиланням на те, що останній несвоєчасно сплачував вартість спожитої теплової енергії.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 25.05.10 р., ТОВ „Миколаївпромпостач” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити ВАТ „Миколаївська ТЕЦ” у стягненні 112,82 грн. збитків від інфляції, 3% річних у сумі 19,36 грн., пені у сумі 1779,37 грн., 102 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.          

В обґрунтування апеляційної скарги, ТОВ „Миколаївпромпостач” посилається на те, що місцевий господарський суд не повідомив його про час і місце судового засідання, яке відбулося 25.05.10 р., у зв’язку із чим справа була розглянута за відсутністю його представника.

Крім того, скаржник зазначає на те, що договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3042 від 01.08.08 р. не передбачено конкретних строків розрахунків за спожиту теплову енергію, а тому, при вирішенні спору щодо стягнення пені, 3% річних, збитків від інфляції місцевий господарський суд повинен був застосувати ч.2 ст.530 ЦК України і визначати початок періоду прострочення оплати основного боргу з врахуванням цієї статті ЦК України і претензії позивача про оплату основного боргу від 11.02.10 р. Тобто початком періоду прострочення оплати основного боргу є 19.02.10 р., а не листопад 2009 р.

До того ж, скаржник також вказує на те, що позивач при розрахунку збитків від інфляції за березень 2010 р. застосував індекс інфляції 101,9%, тоді як індекс інфляції за цей місяць складав 100,9%, а місцевий господарський суд вказану помилку не встановив і неправомірно стягнув збитки від інфляції за цей місяць з врахуванням індексу 101,9%.

У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ „Миколаївська ТЕЦ” просило залишити її без задоволення, рішення господарського суду 1 інстанції змінити, зменшивши збитки від інфляції до 95,03 грн., 3% річних до 17,80 грн., решту рішення залишити без змін. При цьому ВАТ „Миколаївська ТЕЦ” додало до відзиву розрахунок збитків від інфляції, 3% річних і пені з урахуванням строку оплати вартості спожитої теплової енергії за кожний спірний розрахунковий період визначеного п.6.3 договору.

Скаржник в судове засідання не з’явився. Відповідно із свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ „Миколаївпромпостач” юридичною адресою останнього є м. Миколаїв, вул. Леніна, 21. За вказаною ж адресою і була направлена ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до розгляду і призначення судового засідання на 31.08.10 р. об 11:30 год. Згідно із поштовим повідомленням, ТОВ „Миколаївпромпостач” за адресою м. Миколаїв, вул. Леніна, 21 не знаходиться.

Відповідно із чинним ГПК України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (аналогічної правової позиції з аналогічних питань дотримується і Вищий господарський суд України –Інформаційний лист ВГСУ від 15.03.2007 р. N 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” та Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ „Миколаївпромпостач” розглянута за відсутністю представника останнього.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступного.

Між ВАТ „Миколаївська ТЕЦ” та ТОВ “Миколаївпромпостач” було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді за № 3042 від 01.08.2008 р. (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов розділу 1 Договору, позивач узяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію в терміни, передбачені цим Договором. Згідно пункту 9.4. Договору, Договір є пролонгованим, оскільки від сторін не надходило повідомлень про його розірвання.

Згідно з пунктом 5.3. Договору, споживач, що має прилад обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії.

Відповідно до пункту 6.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно з пунктом 6.3. Договору, споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Таким чином, виходячи з умов цього положення договору, відповідач повинен був здійснювати передоплату теплової енергії на підставі чинних тарифів, які доводяться до відома споживачів позивачем письмово та у засобах масової інформації, та зазначених у додатку №1/1 до договору орієнтовними обсягами постачання теплової енергії.

Згідно із п.5.3 договору споживач, що має прилад обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії. Отже, здійснивши передоплату згідно із п.6.3 договору, відповідач мав право на перерахунок за фактичними обсягами згідно із даними приладу обліку.

У пункті 6.3 договору, крім терміну передоплати, також закріплений кінцевий термін оплати, а саме: вказано, що споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Отже термін здійснення передоплати на наступний місяць є терміном кінцевої оплати за поточний місяць.

З урахуванням наведеного, за листопад 2009 р. відповідач повинен був здійснити передплату до 11.10.09 р., а остаточно розрахуватися 10.11.09 р.; за грудень 2009 р. здійснити передоплату – до 10.11.09 р., а остаточно розрахуватися –11.12.09 р.; за січень 2009 р. здійснити передоплату до 11.12.09 р. та остаточно розрахуватися 11.01.10 р.; за лютий 2010 р. здійснити передоплату 11.01.10 р. та остаточно розрахуватися 08.02.10 р.

З огляду на вищенаведене, судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо невизначеності договором строків оплати спожитої теплової енергії і необхідності застосування положень ч.2 ст.530 ЦК України при вирішенні даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, за опалювальний період з листопада 2009 р. по лютий 2010 р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді для теплопостачання у приміщення за адресою: пр. Леніна, 21 (магазин) - відповідно до додатку 1/1 до Договору.

За період з листопада 2009 р. по лютий 2010 р. відповідачу нараховано до сплати 5 497,49 грн., з яких відповідач сплатив 3 718,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками та платіжними дорученнями. Таким чином, основний борг відповідача за теплову енергію станом на момент подання позову до суду складав 1 779,37 грн.

Згідно з пунктом 10.3. Договору, при виникненні обставин, не обумовлених цим Договором, сторони зобов’язані керуватися Законом України „Про електроенергетику”, Тимчасовими правилами обліку відпуску і споживання теплової енергії, іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання має виконуватися, належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 24 Закону України „Про теплопостачання”, споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р., закріплює, що споживач теплоенергії зобов’язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

В ході розгляду спору по суті відповідач сплатив позивачу основний борг у розмірі 1779,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням №39 від 12 квітня 2010 р. (а/с 44).

У зв'язку із цим, 27.04.10 р., згідно із протоколом судового засідання (а.с.47) позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог (а.с.43), виключивши з суми позову основний борг у сумі 1779,37 грн.

Враховуючи вказану заяву, місцевий господарський суд повинен був розглядати даний спір з урахуванням позовних вимог, викладених позивачем в цій заяві, в якій він не вимагав стягнення основного боргу, а відповідно із цим, суд 1 інстанції безпідставно припинив провадження у справі щодо стягнення основного боргу у сумі 1779,37 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 25 Закону України “Про теплопостачання”, у разі несвоєчасної сплати платежів за спожиту теплову енергію, споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати теплову енергію, заборгованість сплачується в судовому порядку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором чи актом цивільного законодавства.

Пункт 7.4.2. Договору встановлює, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положень Закону України від 20.05.1999 р. № 686-ХІV „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”. Згідно із розрахунком позивача, наданим до апеляційного суду разом із відзивом на апеляційну скаргу, сума пені, розрахована виходячи з 1% від суми простроченого платежу, становить 2165,35 грн. Відповідно до вимог Закону України від 20.05.1999 р. № 686-ХІV, пеня стягується в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченого платежу, однак не більше суми основного боргу. Оскільки сума пені, розрахована позивачем виходячи з 1 % від простроченої суми, перевищує суму основного боргу, сума пені, належна до сплати відповідачем, становить 1779,37 грн., яку і просив позивач стягнути з відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками ВАТ „Миколаївська ТЕЦ”, доданими до апеляційної скарги, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивачу завдано збитків від інфляційних процесів на суму 95,03 грн. за період з грудня 2009 р. по лютий 2010 р., а три відсотки річних, нарахованих відповідачу, складають 17,80 грн. за період з листопада 2009 р. по березень 2010 р. Слід зазначити, що новий розрахунок пені, збитків від інфляції, 3% річних позивачем здійснений у відповідності із строками оплати, визначеними умовами договору і з врахуванням індексу інфляції за березень 2010 р. у розмірі 100,9%.

За таких обставин позов ВАТ „Миколаївська ТЕЦ” підлягає частковому задоволенню, а з відповідача слід стягнути 95,03 грн. збитків від інфляції, 17,8 грн. –3% річних, 1779,37 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу судового засідання від 27.04.10 р. представник відповідача в цьому судовому засіданні не приймав участі, розгляд справи судом 1 інстанції було відкладено на 25.05.10 р. Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про те, що відповідач був повідомлений про час і місце судового засідання, яке відбулося 25.05.10 р.

Відповідно із п.2 ч.3 ст.101 ГПК України, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, то це порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.10 р. підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.3 ст.101 ГПК України і судова колегія приймає власне рішення про часткове задоволення позову ВАТ „Миколаївська ТЕЦ” та стягнення з відповідача 95,03 грн. збитків від інфляції, 17,8 грн. –3% річних, 1779,37 грн. пені. Відповідно із цим апеляційна скарга ТОВ „Миколаївпромпостач” підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївпромпостач” задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 25.05.10 р. скасувати.

Позов відкритого акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївпромпостач” (54029, м. Миколаїв, пр. Леніна, 21, код ЄДРПОУ 23397039) на користь відкритого акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) 95 грн. 03 коп. збитків від інфляції, 17 грн. 80 коп. – 3% річних, 1 779,37 грн. пені., 101 грн. 49 коп. державного мита за подачу позову, 234 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївпромпостач” (54029, м. Миколаїв, пр. Леніна, 21, код ЄДРПОУ 23397039) 00 грн. 51 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  М.С. Петров

Суддя                                                                      Г.П. Разюк

Суддя                                                                      С.І. Колоколов

Повний текст постанови складено 01.09.10 р.