Постанова № 11014762, 25.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2010 року 13:52 № 2а-13025/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Коновальчука О.М.;

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

простягнення коштів

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22 жовтня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Київський міський центр зайнятості (далі по тексту позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач, ОСОБА_2О.), в якому просить стягнути з ОСОБА_2, на користь позивача кошти у розмірі 1339,98 грн.

В якості підстави для постановлення судового рішення щодо стягнення 1339,98 грн. допомоги по безробіттю та вартості навчання позивачем зазначено не повідомлення та приховування відповідачем в період перебування на обліку позивача факту укладення трудових угод та отримання доходу, що призвело до одержання допомоги з порушенням положень Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13025/09/2670 та призначено попереднє судове засідання на 07 грудня 2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2009 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 січня 2010 року.

15 січня 2010 року розгляд справи відкладався на 09 березня 2010 року. 09 березня 2010 року оголошувалась перерва до 23 березня 2010 року у звязку з зобовязанням позивача надати докази перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.

23 березня 2010 року оголошувалась перерва до 13 травня 2010 року у звязку з зобовязанням позивача надати договір та письмові пояснення, а відповідача копію трудової книжки та оригінал для огляду.

13 травня 2010 року оголошувалась перерва до 25 червня 2010 року на підставі клопотання позивача про перенесення розгляду справи.

В судовому засіданні 25 червня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про зайнятість населення” та Законом України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Частиною першою статті 18 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (вищим органом виконавчої влади), створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого Директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 3 грудня 1997 року, Київський міський центр зайнятості є місцевим органом державної виконавчої влади та місцевим органом державної служби зайнятості і підпорядковується Державному центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та Київській міській держадміністрації.

За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Київський міський центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.

10 квітня 2008 року ОСОБА_2 подано заяву до Соломянського районного центру зайнятості, який є структурним підрозділом Київського міського центру зайнятості, з проханням надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” та Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. При цьому, відповідачем зазначено, що він не є підприємцем, не займається трудовою діяльністю та не отримує пенсію.

Наказом Соломянського районного центру зайнятості від 10 квітня 2008 року №8771/882 відповідачу з 10 квітня 2008 року надано статус безробітного та з цього ж дня призначено допомогу по безробіттю.

14 квітня 2008 року між Соломянським районним центром зайнятості та відповідачем укладено договір №99, предметом якого є направлення ОСОБА_2 на підвищення кваліфікації в НАУ за спеціальністю “застосування основних компютерних програм на підприємстві” на період з 17 квітня 2008 року по 20 червня 2008 року.

Відповідно до наказу Соломянського районного центру зайнятості від 17 квітня 2008року №8873/300 відповідача направлено на професійне навчання з призначення матеріальної допомоги в період навчання, яке, відповідно до свідоцтва про підвищення кваліфікації 12СПК 546170 НАУ від 20 червня 2008 року ОСОБА_2 успішно закінчила.

Наказом Соломянського районного центру зайнятості від 21 липня 2008 року №12356/190 виплату допомоги по безробіттю відповідачу скорочено у звязку з недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню з 21 червня 2008 року по 21липня 2008 року.

Наказом Соломянського районного центру зайнятості № 12357/1920 від 22 липня 2008 року відповідача знято з обліку на підставі абзацу 4 підпункту 2 пункту 20 Порядку реєстрації перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних “у звязку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування” з 22 липня 2008 року.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до змісту частин першої та другої статті 22 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування” застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, а також особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю.

Водночас, відповідно до змісту пункту “б” частини третьої статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, пункту 16 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та частини третьої статті 22 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” визначено Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248 (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Відповідно до висновків акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 06 липня 2009 року №146 відповідач, з 12 травня 2008 року працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Ігар”, що підтверджується копією наказу “Про прийняття на роботу працівника” від 12 травня 2008року №57/К та копією трудової книжки №БТ-І № 7001322 відповідача. Тобто розслідуванням встановлено, що в період перебування на обліку в якості безробітного, відповідач розпочав трудову діяльність, за виконання якої у ІІ кварталі 2008 року отримав дохід у розмірі 3757,89 грн. та у ІІІ кварталі 2008 року 6300,00 грн., що підтверджується розрахунковими листками з заробітної плати за травень - серпень 2008 року.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобовязана повідомити про це державну службу зайнятості.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Судом встановлено, що відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю за період з 12 травня 2008 року по 20 червня 2008 року у розмірі 1 339,98 грн., що підтверджується довідкою Соломянського районного центру зайнятості від 09 жовтня 2009року №2228.

Відповідно до пункту 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Наказом Соломянського районного центру зайнятості від 14 липня 2009 року №315 прийнято рішення про повернення відповідачем незаконно отриманих коштів за період з 12травня 2008 року по 20 червня 2008 року у розмірі 1339,98 грн.

31 серпня 2009 року відповідачу направлено повідомлення №1902, яким запропоновано в добровільному порядку повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 1339,98 грн. протягом 15 днів після отримання цього повідомлення.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 1339,98 грн. отриманих ним в якості допомоги по безробіттю, а відтак, суд вважає обґрунтованими та законними вимоги позивача щодо стягнення на його користь з ОСОБА_2 коштів у розмірі 1339,98 грн.

В частині посилань відповідача, викладених у своїх запереченнях, на те, що він 12травня 2008 року звертався до інспектора Соломянського районного центру зайнятості Баздирєвої Л.М. з заявою про припинення навчання та зняття його з обліку громадян, зареєстрованих як таких, що шукають роботу, і безробітних з причини самостійного працевлаштування, то вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

В частині заперечень відповідача про те, що довідка Соломянського районного центру зайнятості від 09 жовтня 2009 року №2228 не може бути прийнята як належний доказ у даній справі, яким обґрунтовуються позовні вимоги зі стягнення з ОСОБА_2 виплаченої їй допомоги у сумі 1339,98 грн. з огляду на те, що: вона не містить інформацію про розмір кошторису витрат на професійне навчання одного слухача в місяць; не містить жодних розрахунків та формул, на підставі яких нараховано відповідну суму; стипендія у розмірі 321,53 гривні на картковий рахунок відповідача не надходила, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Наказом Національного авіаційного університету “Про зарахування слухачів до Інституту післядипломного навчання” від 17 квітня 2008 року №1001 зараховано до Інституту післядипломного навчання групу безробітних, серед яких числиться ОСОБА_2, для навчання на курсах підвищення кваліфікації за програмою “Застосування основних компютерних програм на підприємстві” в період з 17 квітня по 20 червня 2008 року

Зазначене навчання здійснювалось на підставі, укладеного між Національним авіаційним університетом та Київським міським центром зайнятості, договору №185 від 27березня 2008 року, додаткового договору до нього між тими ж сторонами №287 від 14квітня 2008 року та додаткової угоди №287-1 до договору №287 від 14 квітня 2008 року.

Згідно фактичного кошторису витрат на підвищення кваліфікації безробітних громадян за напрямом “Застосування компютерних програм на підприємстві” на базі Національного авіаційного університету до договору від 14 квітня 2008 року №287 загальні витрати на навчання складають 23424,57 грн. Вартість навчання 1 слухача становить 1018,46 грн. Отже, вартість навчання ОСОБА_2 складає 1018,46 грн.

Крім того, наявними в матеріалах справи відомостями від 22 травня 2008 року №57-58, від 02 червня 2008 року №61, від 02 липня 2008 року №72 підтверджено перерахування на особистий рахунок відповідача в АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” стипендії у розмірі 321,53 грн., а копією виписки з особового рахунку ОСОБА_2 - факт зарахування зазначеної суми на її рахунок.

Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що викладені позивачем у довідці Соломянського районного центру зайнятості від 09 жовтня 2009 року №2228 відомості відповідають дійсним обставинам справи, а заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Статтею 39 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (03141, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, р/р 37179301900001 у Головному управлінні Державного казначейства міста Києва, МФО 820019, ідентифікаційний код 03491091) грошові кошти у розмірі 1339,98 грн. (одна тисяча триста тридцять девять гривень девяносто вісім копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко