Постанова № 11014733, 27.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2010 року 15:59 № 2а-12354/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., при секретарі судового засідання Чернишевій О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, позивач)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКО»(далі відповідач)

пропродовження терміну застосування адміністративного арешту активів

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням (далі позов) до відповідача, в якому просить суд продовжити повний адміністративний арешт активів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКО»на строк до 5040 (п'яти тисяч сорока) годин.

Позов вмотивований тим, що відповідач відмовився від проведення документальної перевірки за наявності для цього законних підстав, у звязку з чим на підставі підпункту «г»підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до нього застосовано повний адміністративний арешт активів.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув.

Беручи до уваги те, що позов ДПІ у Голосіївському районі міста Києва надійшов до суду 25 серпня 2010 року, а відповідно до положень підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суд повинен прийняти рішення щодо продовження строку арешту активів платника податків протягом 48 годин від моменту отримання подання керівника відповідного податкового органу (його заступника) про продовження цього строку, тобто не пізніше 27 серпня 2010 року, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 27 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до плану-графіку на червень 2010 року ДПІ у Голосіївському районі міста Києва передбачалось проведення перевірки ТОВ «ЛКО»(код ЄДРПОУ 33237188) за адресою: місто Київ, вул.Промислова, 4, з метою аналізу показників його фінансово-господарської діяльності.

У звязку з цим позивач видав направлення від 30 червня 2010 року № 453 на перевірку відповідача, яке уповноважені працівники позивача намагалися вручити останньому.

Як вбачається з акту про відмову від допуску до перевірки від 30 червня 2010 року №0553/26/50/23/33237188, відповідач в особі директора ТОВ «ЛКО»Карпова В.М. відмовився від ознайомлення та отримання направлення на перевірку та не допустив до перевірки уповноважених працівників позивача.

Беручи до уваги викладене та на підставі рапорта старшого оперуповноваженого ВОЗСПБ ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва підполковника міліції Онишка В.В. від 18 серпня 2010 року та подання начальника ВОЗСПБ ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва майора податкової міліції Кіндрася Я.І. від 19 серпня 2010 року про застосування адміністративного арешту активів платника податків першим заступником начальника ДПІ, начальником ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва Маковецьким М.М. 19 серпня 2010 року о 17 год. 30 хв. прийнято рішення № 00956 про застосування повного адміністративного арешту активів ТОВ «ЛКО»відповідно до підпункту «г»підпункту 9.1.2 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проаналізувавши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Частиною 1 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку, зокрема, направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Таким чином, у позивача були законні підстави для проведення перевірки відповідача згідно з направленням від 30 червня 2010 року № 453.

Проте, незважаючи на викладене та твердження позивача про недопущення його за наявності законних підстав до перевірки відповідача, суд не вбачає підстав для продовження терміну застосування адміністративного арешту, що обгрунтовується наступним.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»адміністративний арешт активів платника податків (далі арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Арешт полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.

Арешт активів може бути повним або умовним. Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його активами з їх тимчасовим вилученням або без такого. При вилученні активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.

Підпункт 9.1.2 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»містить перелік обставин, за наявності яких може бути застосований арешт активів. Зокрема, згідно з підпунктом «г»підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 цього Закону арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення .

Згідно з підпунктом 9.3.1 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків.

Відповідно до підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Аналіз вищевикладених положень Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дає підстави суду дійти висновку, що рішення про арешт активів може бути прийняте лише:

- з метою забезпечення погашення платником податків податкового боргу, тобто за умови існування такого боргу, та

- у випадку наявності обставин, перелічених у підпункті 9.1.2 статті 9 названого Закону.

Указані обставини є невід'ємними одна від одної, а їх існування океремо одна від одної не є підставою для застосовування арешту активів.

Однак, позивач та його представник в судовому засіданні не надали суду жодних доказів щодо наявності податкового боргу ТОВ «ЛКО».

При цьому прийняття позивачем рішення від 19 серпня 2010 року № 00956 про застосування арешту активів відповідача обгрунтовувалось необхідністю забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Водночас, за висновком суду, позивачем не надано належних доказів про відмову ТОВ «ЛКО»від проведення перевірки, оскільки наданий ним Акт від 30 червня 2010 року № 0553/26/50/23/33237188 про відмову від допуску до перевірки не містить підписів понятих осіб, а отже, складений з порушенням законодавства.

Відповідно до положень пункту 5.4 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 вересня 2001 року № 386, у разі відмови платника податків, зокрема, від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами.

З огляду на викладене суд не може погодитись з тим, що позивач обгрунтовано прийняв рішення від 19 серпня 2010 року № 00956 про застосування арешту активів ТОВ «ЛКО», а тому не вбачає підстав для продовження терміну цього арешту.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя О.О. Власенкова