Постанова № 11014728, 02.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2010 року 16:11 № 2а-450/10/2670

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароб Сід»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.12.09р. за № 0004342305/0/57426

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Бузінова І.Ю.

представники :

від позивача : Никотюк Н.О. п/к(дов.від 21.12.09р. № б/н);

від відповідача : Лихоборов В.В. п/к (дов.від 03.03.10р. № 62)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.12.09р. за № 0004342305/0/57426.

Ухвалою суду від 01.02.10р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 11.03.10р.

Розгляд справи 11.03.10р. відкладався до 30.03.10р. у звязку із неявкою відповідача в судове засідання.

В судових засіданнях 30.03.10р, 19.05.10р., 27.05.10р., 01.06.10р. та 22.06.10р. оголошувались перерви для витребування та приєднання до матеріалів доказів необхідних для повного та всебічного зясування обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіславля на обставини викладені в письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кароб Сід» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.07р. по 30.06.09р. За результатами перевірки складено Акт від 11.12.2009 року № 6193/2305/35510193 (надалі Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог п.п. 8.4.1. п. 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено суму податкового зобовязання на суму 20595,95грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва 28.12.09р. винесено податкове повідомлення-рішення №0004342305/0/57426 яким за позивачем визнано суму податкового зобовязання в розмірі 28910,30грн. в тому числі за основним платежем 20 595,81грн., штрафні (фінансові) санкції 8314,49грн.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що фактично заниження податку на прибуток позивачем відбулося в наслідок віднесення до валових витрат суму амортизаційних відрахувань в розмірі 82383,81грн., що виникла у звязку із віднесенням позивачем до 2 групи основних фондів придбані ними легкові автомобілі з урахуванням сплаченого податку на додану вартість.

Проаналізувавши обставини справи та наявні матеріали справи суд не може погодитись з міркуваннями податкового органу виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Кароб Сід” протягом перевіряємого періоду було придбано автомобіль Volvo XC 90783 вартістю 423300,50грн. втому числі ПДВ 70550,09грн., Volvo XC 90788 вартістю 423300,50грн. втому числі ПДВ 70550,08грн. та Volvo XC 90690 вартістю 429228,00грн. втому числі ПДВ 71538,00грн. Вказані автомобілі позивачем було придбано для власного виробничого використання, сплачену суму податку на додану вартість в сумі 212 638,17грн., включало до складу валових витрат товариства. Крім того, ТОВ „Кароб Сід” протягом перевіреного періоду включило до амортизаційних відрахувань суму амортизаційних відрахувань по другій групі основних фондів автомобілів Volvo з нормою амортизації 10 відсотків.

Згідно з п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №283/97-ВР, під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Разом з цим, відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби”, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Як встановлено судом, основні засоби - легкові автомобілі Volvo позивачем призначались для використання у своїй господарській діяльності протягом очікуваного строку корисного використання, що перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію. В звязку з викладеним такі автомобілі, за висновком суду, є основними фондами, які підлягають амортизації. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином, Законом України „Про податок на додану вартість” створена неоднозначна можливість трактування порядку формування податкового кредиту платником ПДВ при придбанні легкового автомобіля та порядку відображення в податковому обліку сум ПДВ, нарахованих (сплачених) при придбанні легкового автомобіля, якщо платником не буде сформовано податковий кредит при здійсненні даної операції.

Так, пунктом 1.17 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що ряд термінів, у тому числі і термін "валові витрати виробництва (обігу)", розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб. При цьому податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат, або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком.

Тобто згідно з абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат згідно із Законом України „Про податок на додану вартість”, але цього не можна робити згідно із вимогами пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки придбаний легковий автомобіль використовується в оподатковуваних операціях, а не таких, що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування.

Враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин вказані вище закони допускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платника податку щодо реалізації права компенсувати свої витрати, понесені у звязку зі сплатою податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля, суд вважає правомірним застосування в цьому випадку пп.4.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо врегулювання конфлікту інтересів, згідно з яким у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд також зважає і на те, що наявність неоднозначного трактування прав та обов'язків платника податку визнана і ДПА України (лист від 13.09.2005 №10803/5/15-2416).

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо включення витрат при придбанні легкових автомобілів для власного виробничого використання, сплачену суму податку на додану вартість до складу валових витрат та включення сум амортизаційних відрахувань по другій групі основних фондів автомобілів з нормою амортизації 10 відсотків до амортизаційних відрахувань.

Аналізуючи наведені докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до внутрішнього переконання, що податковий орган під час здійснення перевірки хибно прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток, а тому податкове повідомлення-рішення №0004342305/0/57426 від 28.12.09р. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №0004342305/0/57426 від 28.12.09р..

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги.

Суддя Смолій І.В.