Постанова № 11014713, 19.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2010 року 11:06 № 2а-8818/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Паритет"

простягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 5 155,54грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дутова І.М.

від відповідача: не з'явився

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 19.07.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 червня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Паритет" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 грудня 2009 року до 20 травня 2010 року в сумі 5 155,54 грн. Позовні матеріали розподілені за допомогою автоматичної системи розподілу справ та переданні на розгляд судді 08 червня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 05 липня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та у нього існує заборгованість по їх сплаті за період з 01 грудня 2009 року до 20 травня 2010 року на загальну суму 5 155,54 грн. Вказана заборгованість підтверджується даними розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за квітень місяць 2010 року; довідкою Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва від 31 травня 2010 року № 2586/11.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вказавши, що відповідач порушив вимоги ст. ст. 14, 15, п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV).

Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, виходячи з наступного. Згідно ч.8 ст.35, ч.1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 19 Закону України від 15.05.2003 р. №755 IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа зобов'язана повідомляти про зміну місцезнаходження. Відповідач про зміну місця знаходження не повідомляв, з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: 04071, м. Київ, Подільський район, вул.Ярославська, буд.39-г. На цю адресу направлялись ухвали суду та судові повістки: інформація про дату, час, місце судового розгляду, проте тричі, без поважних причин, відповідач в судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Паритет" зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва за № 26.11.02-0104 як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а отже є страхувальником в розумінні положень Закону України від 09.07.2003р. № 1058 «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон України від 09.07.2003р. № 1058 - IV).

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону N 1058-IV страхові внески для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (трудового контракту) нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Частиною 1 статті 15 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, роботодавці підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи субєкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону, є страхувальниками відповідно до положень цього Закону.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 17 та частини 6 статті 20 Закону України від 09.07.2003р. № 1058 - IV, страхувальник, яким є відповідач, зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року N 21-1, обчислення страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, що визначаються відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.5 Інструкції та відповідно до ст. 4 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування”.

Згідно зі статтею 14, частинами шостою та дванадцятою статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV платники збору на обовязкове пенсійне державне страхування зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому, страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва подано розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.12.09 по 20.05.10 року, з якого вбачається наявність заборгованості на загальну суму 5 155,54 грн. (п'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять грн.) 54коп.

Відтак, заборгованість відповідача по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перед Пенсійним фондом України за період з грудня 2009 року по травень 2010 року становить 5 155, 54 грн.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з боржника у встановленому порядку.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 названого Положення передбачено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: участь у формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Згідно пункту 15 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворювані в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058 , у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не було сплачено у встановлені законодавством строки недоїмку по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, позивачем на підставі частини 3 статті 106 Закону України від 09.07.2003р. № 1058 - IV направлено відповідачу вимоги про сплату боргу № Ю 0762 від 05 травня 2010 року, щодо якої суд дійшов висновку про те, що вона станом на 19.07.2010 не сплачена, оскільки на час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень зазначеної статті, за таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, необхідно позов задовольнити повністю, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 71, 94, 97, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Паритет" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 39Г, код 16282383) на користь Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва (0407, м. Київ, вул. Борисоглібська, 14, р/р 26009302260227 в Подільському відділенні ПІБ, МФО 322197) заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 5 155 (п'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 54 коп.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 22 липня 2010 року.

Суддя Н.В. Клочкова