Рішення № 110145701, 10.04.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4350/23

Справа № 760/12235/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 ; адреса представника: АДРЕСА_3 ) до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» /далі - ПАТ «АБ «Укргазбанк»/ (код ЄДРПОУ: 23697280; адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1) про стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

11.05.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 07.05.2021, за підписом позивача, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь:

- матеріальну шкоду у розмірі 27 867,86 грн, з яких 17 417,66 грн - сума незаконно списаних грошових коштів, 10 450,20 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань;

- моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справа передана судді по реєстру 17.05.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24.05.2021 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Доводи позову

В позові вказується, що між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» укладено договір, згідно якого позивач є користувачем старт-рахунку № НОМЕР_2 .

25.02.2021 на вказаний рахунок, роботодавцем позивача ГУ НП у м. Києва позивачу була нарахована заробітна плата у сумі 18 553,44 грн.

27.02.2021 приблизно о 10:30 позивач спільно з своїм товаришем прибув в аутлет-містечко «Мануфактура», перебуваючи на території якого, відвідали магазин « Рой Робсон ».

Для придбання товару у цьому магазині, у позивача виникла необхідність у перерахуванні грошових коштів у сумі 2 330,00 грн на картку Приватбанк Visa за номером НОМЕР_3 (термін дії 09/21) її користувачеві - працівникові магазину ОСОБА_2 , для придбання товару.

Так, об 11:40 позивач користуючись власним смартфоном, використовуючи мережу Інтернет, в присутності свого товариша та ОСОБА_2 , заповнивши на сайті « Приватбанк » реквізити своєї карти та картки ОСОБА_2 , а також суми переказу - 2 342,66 грн., натиснув на підтвердження перерахунку. Після чого висвітлилось вікно, для введення коду-підтвердження даної операції, що повинен був надійти смс-повідомленням. Однак, даний код на телефон позивача не надійшов та відповідного підтвердження транзакції позивачем не було здійснено. ОСОБА_2 (продавець магазину) був увесь цей час поруч, та також заперечив факт надходження грошових коштів на його картковий рахунок. Натомість на номер телефону, яким користується позивач, а саме НОМЕР_4 надійшли смс-повідомлення наступного змісту:

Об 11:46 годині надійшло смс-повідомлення про зняття готівки у сумі 2 342,66 грн.;

Об 11:47 годині надійшло смс-повідомлення про зняття готівки у сумі 5 025,00 грн.;

Об 11:47 годині надійшло смс-повідомлення про зняття готівки у сумі 10 050,00 грн.;

Об 11:59 надійшло смс-повідомлення про те, що картка заблокована.

Після надходження вказаних вище смс-повідомлень про зняття з рахунку грошових коштів, всього на загальну суму 17 417,66 грн, позивач зателефонував по гарячій лінії в АБ «Укргазбанк», пройшовши авторизацію, позивач повідомив про незаконне списання з рахунку позивача трьома транзакціями грошових коштів та просив заблокувати ці транзакції та картку, оскільки позивачем вони не здійснювались. Оператор АБ «Укргазбанк» повідомив, що грошові кошти з рахунку позивача по вказаним транзакціями заблоковані фінмоніторингом та перебувають у стані очікування, але для більш повної інформації порадили звернутись до будь-якого відділення АБ «Укргазбанк».

01.03.2021 приблизно о 09:30 позивач прибув до відділення №53 АБ «Укргазбанк» та повідомив працівників банку про вказаний випадок. Після перевірки документів, що посвідчують особу позивача, працівник банку підтвердила факт, що усі три транзакції заблоковані фінмоніторингом та перебувають у стані підтвердження. В подальшому працівник банку надала позивачу бланк, в якому позивач коротко виклав обставини та попросив усі операції відмінити, а грошові кошти повернути на рахунок. Згодом працівником банку було повідомлено позивача, що за результатами розгляду заяви банком прийнято рішення про відмову у скасуванні транзакцій та що грошові кошти по вказаних операціях розблоковані та перераховані. Однак, кошти на рахунок продавця магазину не надходили, а кошти були безпідставно перераховані на невідомий рахунок.

Враховуючи наведене позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 27 867,86 грн, з яких:

17 417,66 грн - сума незаконно списаних грошових коштів;

10 450,20 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Крім того, позивач вказує, що у зв`язку із шахрайськими діями, а також неналежним виконанням АБ «УКРГАЗБАНК» своїх обов`язків, що виразились у фактичному залишені його без грошових коштів - місячної заробітної плати, яка є єдиним джерелом його доходу, він зазнав душевних страждань, був вимушений брати у борг під відсотки грошові кошти, у зв`язку з чим змінився його нормальний спосіб життя, внаслідок чого він був вимушений звернутись за допомогою до лікаря-психіатра.

З огляду на викладене, просить також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Щодо правової позиції відповідача

05.07.2021 від ПАТ АБ «Укргазбанк» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на позов обґрунтований тим, що дані про картку були надані самим позивачем шляхом заповнення даних своєї картки. При цьому, відповідач наголошує на тому, що дана операція здійснювалась в присутності сторонніх осіб (товариша позивача та продавця магазину).

Крім того, відповідач зазначає, що позивач обґрунтовуючи позов, намагається довести, що спірні операції були проведені 02.03.2021, тобто після повідомлення банку про списання коштів з рахунку. На підтвердження ОСОБА_1 надає виписку/особовий рахунок з 26.02.2021 по 14.04.2021. Однак, виписка, що додана до позову, формувалась за рахунком, а не по платіжній картці. Натомість операції по платіжній картці проведені, як вже зазначалось 27.02.2021 об 11:42:51, об 11:43:33, об 11:44:21, а позивач звернувся до банку 27.02.2021 о 11:50, тобто після авторизації переказів.

Враховуючи викладене, у зв`язку з належним виконанням банком своїх обов`язків щодо надання позивачу банківських послуг, відповідач вважає, що відсутні підстави для покладення на банк відповідальності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 11.10.2007 між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 774-0000041-ф/03KRD1 на відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки ВАТ АБ «Укргазбанк», відповідно до умов якого:

-Банк зобов`язується заблокувати картрахунок у випадку звернення клієнта з приводу втрати (викрадення) БПК, або коли клієнт вважає, що його ПІН дискредитований (розголошений) та розблокувати при отриманні письмової заяви від клієнта (п.3.3.5 договору);

-Клієнт зобов`язується з моменту генерації чи отримання ПІН-коду забезпечити його нерозголошення та гарантувати від несанкціонованого використання ПІН-коду третіми особами (п.3.4.2 договору);

-Клієнт зобов`язується сповістити банк або центр про необхідність блокування БПК у випадку втрати або крадіжки БПК, або якщо ПІН став відомий третім особам. Після блокування картрахунку направити до банку письмову заяву з викладенням причин блокування та на здійснення банком дій для його розблокування (п. 3.4.3 договору);

-У разі несвоєчасного повідомлення банку про втрату БПК, як вказано у п. 3.4.3 нести повну відповідальність та прийняти на себе всі зобов`язання по сплаті на користь банку операцій, що проведені з використанням БПК після втрати/крадіжки БПК/ПІН коду (п. 3.4.4. договору);

-Клієнт зобов`язується не надавати БПК у користування третім особам (п. 3.4.5 договору);

-Банк не несе відповідальності за наслідки розголошення ПІН-коду та несанкціоноване використання БПК третіми особами (п. 4.3 договору) (а.с. 85-91)

Згідно довідки виданої ГУНП у м. Києві від 20.04.2021 № 597, що видана ОСОБА_1 про те, що він отримує грошове забезпечення від ГУНП у м. Києві на картку видану АБ «Укргазбанк» відповідно до договору на обслуговування зарплатного проекту від 09.12.2015 № 2015/ZP/000-030, IBAN НОМЕР_5 . Також проінформовано, що 25.02.2021 на зазначені реквізити було перераховано грошове забезпечення у сумі 18 553,44 грн (а.с. 14).

Також, до позовної заяви долучено фотокопії смс-повідомлень щодо списання грошових коштів (а.с. 15-18) та скрін фото в яких відображено вихідні дзвінки (а.с. 19).

Водночас, суд зазначає, що з наданих скрінів неможливо встановити кому саме надходили вказані повідомлення та про списання коштів, з якого саме рахунку відбувалось та особу, хто телефонував, до кого, і номери телефонів.

Згідно виписки за смарт-рахунком НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_5 з 01.02.2021 по 01.03.2021:

-27.02.2021 з картки НОМЕР_6 списано кошти: 2 342,66 грн, 5 025,00 грн та 10 050,00 грн (а.с. 20-21).

01.03.2021 позивач звернувся в банк із заявою про незгоду з транзакцією, в якій зазначено, що ОСОБА_1 не згідний з транзакціями вчиненими 27.02.2021 на суми 2 342,66 грн, 5 025,00 грн, 10 050,0 грн (а.с. 22-23).

Згідно банківської виписки по рахунку ОСОБА_3 (продавця магазину) операції за обраний період відсутні (а.с. 26).

Згідно виписки за смарт-рахунком НОМЕР_2 IBAN НОМЕР_5 з 26.02.2021 по 13.04.2021:

-Дата операції 27.02.20221, дата розрахунку 02.03.2021 на суму 2 342,66 грн,

-Дата операції 27.02.20221, дата розрахунку 02.03.2021 на суму 5 025,00 грн,

-Дата операції 27.02.20221, дата розрахунку 02.03.2021 на суму 10 050,0 грн (а.с. 27-29).

Згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань ОСОБА_1 звернувся до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України про те, що 03.03.2021 службові особи АБ «Укргазбанк» неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, перерахували грошові кошти з карткового рахунку, що належить ОСОБА_1 по транзакціям, які були попередньо заблоковані, чим заподіяли майнової шкоди останньому (а.с. 30).

До позовної заяви також долучено лист ОСОБА_1 до АБ «Укргазбанк» від 12.04.2021, в якому він просив повідомити чи дійсно грошові кошти списані з рахунку позивача, чи дійсно вони були заблоковані та коли це відбулось. (а.с. 31-33).

Водночас, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не долучено доказів направлення листа від 12.04.2021 відповідачу.

До позовної заяви долучено копію консультативного висновку лікаря-психіатра (а.с. 34).

Згідно квитанції № 1575762703 (створена 2021.02.27 11:43:32, завершена 2021.02.27 11:43:36) з картки НОМЕР_6 на картку НОМЕР_7 переказано 5 025,00 грн (а.с. 81).

Згідно квитанції № 1575761768 (створена 2021.02.27 11:42:46, завершена 2021.02.27 11:42:51) з картки НОМЕР_6 на картку НОМЕР_7 переказано 2 342,00 грн. (а.с. 82).

Згідно квитанції № 1575763648 (створена 2021.02.27 11:44:18, завершена 2021.02.27 11:44:23) з картки НОМЕР_6 на картку НОМЕР_7 переказано 10 050,00 грн (а.с. 83).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою та четвертою ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина перша ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 774-0000041-ф/03KRD1 на відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки ВАТ АБ «Укргазбанк».

За своєю правовою природою вказаний договір є договором банківського рахунку.

Частиною першою ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено главою 72 або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя ст. 1058 ЦК України).

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Відповідно до положень частини 3 статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.

Згідно зст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб`єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначаються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до п. 16.1. ст. 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Пунктами 17.1. та 17.2. ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.

Відповідно до п. 10.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку (п. 10.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22).

Пунктами 8.1, 8.3 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Пунктом 14.2 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно п. 14.16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п.п. 5,6 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

За таких обстави, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постановах від 05.12.2018 у справі № 61-22283св18, від 28.08.2019 у справі 61-28261св18, від 27.02.2019 у справі № 61-24095св18, від 25.01.2023 у справі № 235/2054/21 (провадження № 61-1725св22).

Отже, аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вина банку у знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише у разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно з п.п. 5.2.1-5.2.2 договору держатель БПК повинен вживати заходи проти втрати (крадіжки) БПК та ПІН-коду та їх незаконного використання. В разі втрати БПК та/або ПІНа, або отримання звістки про їх незаконне використання, а також якщо за будь-яких причин картка не буде повернена її клієнту банкоматом під час використання, держатель повинен терміново інформувати про це банк або службу цілодобової підтримки за телефонами, вказаними нижче. При цьому держатель називає номер картки/карткового рахунку та слово-пароль, яке було вказане в заяві на видачу БПК та отримує реєстраційний номер дзвінка.

Судом встановлено, що позивач 01.03.2021 звернувся до банку з заявою про незгоду з транзакціями (а.с. 22-23), які були проведені 27.02.2021, що підтверджується квитанціями (а.с. 81, 82, 83).

В даних документах вказано, що операції з переказу, за 27.02.2021, проведені по карті № НОМЕР_6 , через ресурс SENDMONEY, для подальшого поповнення карткового рахунку № НОМЕР_7 (емітент АТ «Приватбанк») успішні, послугу надано.

Згідно проведеного аналізу, дані операції мають ознаки використання реквізитів платіжної картки (номер картки, дата закінчення строку дії картки, тризначний код CVV2/CVC2).

Крім того, у позовній заяві зазначено: «Для придбання товару в цьому магазині в мене виникла необхідність у перерахуванні грошових коштів у сумі 2 330,00 грн на картку Приватбанк за номером НОМЕР_3 (термін дії 09/21) її користувачеві, працівникові магазину ОСОБА_2 для придбання товару. Так, цього дня, приблизно об 11:40 годині, користуючись власним смартфоном, використовуючи мережу інтернет, в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , заповнивши на сайті «Приватбанк» реквізити своєї картки та картки ОСОБА_2 , а також суми переказу - 2 342,66 грн. натиснув на підтвердження даної операції. Після чого висвітлилось вікно для введення коду-підтвердження даної операції, що повинен був надійти смс-повідомленням. Однак, даний код на мій телефон не надійшов та відповідного підтвердження транзакції мною не було здійснено. ОСОБА_2 (продавець магазину) був увесь час поруч та також заперечив факт надходження грошових коштів на його картковий рахунок».

Зазначене підтверджує, що дані про картку були надані самим позивачем шляхом заповнення даних своєї картки. При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про те, що дана операція здійснювалась в присутності сторонніх осіб (товариша та продавця магазину).

Крім того, відповідач слушно зауважив, що з документів, отриманих від платіжної системи MasterCard вбачається, що операції з переказу, за 27.02.2021, проведені по картці № НОМЕР_6 , через ресурс Sendmoney були здійснені для подальшого поповнення карткового рахунку № НОМЕР_7 (емітент АТ «Приватбанк»), а не № НОМЕР_3 , як стверджує позивач.

Відповідно до п. 4.3 договору банк не несе відповідальності за наслідки розголошення ПІН-коду та несанкціоноване використання БПК третіми особами.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі вище наведеного, суд прийшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з АБ «Укргазбанк» на користь позивача 17 417,66 грн матеріального збитку (списаних банком коштів).

Щодо стягнення пені

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому, період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Так, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 10 450,20 грн пені за період з 01.03.2021 по 16.04.2021.

Суд зазначає, що стягнення пені є похідною вимогою від вимоги про відшкодування матеріального збитку - списаних банком коштів, у якій судом відмовлено у повному обсязі, що має своїм наслідком і відмову у задоволенні похідної вимоги про стягнення пені.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди

Виходячи з положень ст.ст. 16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі ст.ст. 16 та 23 ЦК України і ст.ст. 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом ч. 2 ст. 22 вказаного Закону, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Отже, порушення банком зобов`язання, що призвело до несанкціонованого списання коштів з рахунку Клієнта, саме на чому наполягає позивач, незважаючи на умови укладеного договору є недоліком продукції (неналежним наданням фінансової послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до ст.ст. 4 та 22 спеціального Закону має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої Клієнту таким неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність протиправних дій з боку банку, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягає.

Окрім того, позивач моральну шкоду обґрунтовує тим, що 20.04.2021, за результатами обстеження, йому було надано консультаційний висновок лікаря-психіатра, у відповідності до якого позивачу встановлено діагноз «гостра реакція на стрес, психосоматичний синдром та вегетативну дисфункцію».

Щодо консультативного висновку лікаря-психіатра від 20.04.2021 (а.с.34) суд зазначає, що такий не є належним та допустимими доказом та не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки, по-перше, з наданої суду копії висновку лікаря психіатра, остання не містить прізвища імені та по батькові лікаря та його підпису, який склав та підписав відповідний висновок. Форма первинної облікової документації № 028/о «Консультаційний висновок спеціаліста» та інструкція щодо її заповнення затверджені наказом МОЗ від 14.02.2012 № 110. Відповідає за достовірність даних, внесених до документа, лікар-консультант медичного закладу чи науково-дослідного інституту, який консультував хворого. Відтак, встановити особу, яка надала зазначений консультативний висновок неможливо.

По-друге, наданий суду консультативний висновок лікаря-психіатра не відповідає встановленій формі, оскільки не містить наступних граф: найменування закладу охорони здоров`я, який направив пацієнта на консультацію, спеціальність, прізвище, ім`я, по батькові лікаря-консультанта та підписів лікаря консультанта та завідуючого поліклініки чи стаціонарного відділення.

Відтак, вказаний документ не може засвідчувати відповідних фактів, оскільки складений не у відповідності до законодавчо встановленої форми та невідомо ким.

На підставі наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 50 000,00 грн моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Висновок суду

Враховуючи все наведене в сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що у задоволенні позовних вимог у даній справі ОСОБА_1 відмовлено, судові витрати позивача, що складаються з судового збору та витрат на правову допомогу, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич