Постанова № 11014566, 12.03.2009, Сумський окружний адміністративний суд

<Копія >

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2009 р. Справа № 2а-53/09/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р. В.

при секретарі судового засідання - Іваній О.О.

за участю:

представника позивача Груздо Т.С.

представника відповідача Демченка О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2009 року позивач, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача, ВАТ «Сумихімпром», на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 1737526,11 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 228233,28 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне.

Відповідно до звіту ВАТ «Сумихімпром»про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, за 127 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2008 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 2107407,52 грн.

Оскільки вищезазначена сума відповідачем була сплачена частково у розмірі 369881,41 грн., утворилася заборгованість у розмірі 1737526,11 грн.

На суму заборгованості станом на 12.02.2009 була нарахована пеня у розмірі 228233,28 грн.

У судове засідання, яке відбулося 03.03.2009, представник відповідача подав відзив. У цій заяві відповідач вказав, що ВАТ «Сумихімпром»не визнає наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 1965759,39 грн., оскільки позивач округлив розмір пені за кожен день прострочення до 0,04%, не обґрунтовуючи власні дії нормами чинного законодавства, що призвело до безпідставного донарахування 3121,80 грн. пені. Крім того, відповідач просить врахувати те, що станом на 01.02.2009 державний бюджет має заборгованість перед ВАТ «Сумихімпром»в розмірі 90154100,00 грн., при цьому заборгованість товариства перед усіма бюджетними фондами складає 32651900,00 грн. Тому саме бюджетна заборгованість перед товариством призвела до неможливості сплачувати кошти до обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в Сумській області і вини ВАТ «Сумихімпром»у цьому немає. Тому згідно статті 218 Господарського Кодексу України немає підстав стягувати пеню з товариства.

У звязку з цим, відповідач просить відмовити у стягненні пені за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій через недоведеність вини у простроченні сплати з боку ВАТ «Сумихімпром».

У судовому засіданні 12.03.2009 представник відповідача подав заперечення щодо розрахунку пені у позові, обґрунтовуючи їх наступним.

Позивач без законних підстав округлив розмір пені (120% облікової ставки НБУ) за кожен день прострочення за період з 16.04.2008 р. по 30.04.2008 р. до 0,3% замість 0,032876712328767123287671232876712%, а за період з 30.04.2008 р. по 12.02.2009 р. до 0,4% замість 0,039452054794520547945205479452055%.

Позивач також при розрахунку пені для сплачених сум, брав її одноденний розмір - 0,4%, виходячи з 12% облікової ставки НБУ для всього періоду прострочення, ігноруючи те, що з 16.04.2008 р. по 30.04.2008 р. облікова ставка складала 10%, а одноденний розмір пені мав складати 0,032876712328767123287671232876712%.

Відповідач вважає, що внаслідок наведених помилок в розрахунку пені, позивач надмірно нарахував ВАТ "Сумихімпром" пеню в розмірі 5031,77 грн., а не 3121,80 грн., як зазначено у відзиві ВАТ "Сумихімпром" від 03.03.2009 року, що підтверджує уточнений розрахунок. Таким чином, загальний розмір пені за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій складатиме 223201,51 грн., а не 228233,28 грн., як зазначено в розрахунку у позивача.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»21 березня 1991 року N 875-XII зі змінами і доповненнями (далі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб,у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Відповідно до ч.2 цієї статті, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За 127 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2008 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 2107407,52 грн. Це підтверджується звітом ВАТ «Сумихімпром»за формою № 10 ПІ за № 1970 від 22.02.2008 (а.с. 5).

Оскільки вищезазначена сума відповідачем була сплачена частково у розмірі 369881,41 грн., утворилася заборгованість у розмірі 1737526,11 грн. Це відображено у розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій (а.с. 3).

На суму заборгованості станом на 12.02.2009 була нарахована пеня у розмірі 228233,28 грн., що підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій (а.с. 3-4).

Відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223, затвердженого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819, (далі - Порядок), пеня це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання (п.п. 2.2).

Відповідно до п.п. 3.1 Порядку, порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач у своїх запереченнях вказує, що позивач при розрахунку пені для сплачених сум, брав її одноденний розмір - 0,4%, виходячи з 12% облікової ставки НБУ для всього періоду прострочення, ігноруючи те, що з 16.04.2008 р. по 30.04.2008 р. облікова ставка складала 10%, а одноденний розмір пені мав складати 0,032876712328767123287671232876712%. Очевидно, що в даному випадку відповідач допустив описку, написавши не 0,04%, а 0,4%.

Зазначене твердження не відповідає розрахунку пені, поданому позивачем до суду разом з позовною заявою (а.с. 3-4). Відповідно до цього розрахунку, позивачем для обчислення розміру пені за період з 16.04.2008 по 30.04.2008 використовувалась ставка НБУ 10%. Розрахунок було здійснено на підставі витягу про ведення облікової ставки НБУ (а.с. 23).

Відповідач у поданому запереченні стверджує, що позивач без законних підстав округлив розмір пені за кожен день прострочення за період з 16.04.2008 р. по 30.04.2008 р. до 0,3% замість 0,032876712328767123287671232876712%, а за період з 30.04.2008 р. по 12.02.2009 р. до 0,4% замість 0,039452054794520547945205479452055%. Очевидно, що в даному випадку відповідач допустив описку, написавши не 0,03% і 0,04%, а 0,3% і 0,4% відповідно.

Судом встановлено, що, відповідно до абз. 2 п.п. 3.1 Порядку, одноденний розмір пені при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.

Відповідно до загального порядку арифметичного округлення, 0,032876712328767123287671232876712% після округлення складає 0,03%, а 0,039452054794520547945205479452055% складає 0,04%.

З наведеного слідує, що розрахунок пені зроблений позивачем відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати.

Представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що у ВАТ «Сумихімпром»на рахунках практично відсутні кошти, про що подав довідку № 15-4645 від 12.03.2009 (а.с. 21). Враховуючи наведене, а також заборгованість державного бюджету перед ВАТ «Сумихімпром», представник відповідача вважає, що немає підстав стягувати пеню з товариства, згідно статті 218 Господарського Кодексу України.

Стаття 218 Господарського Кодексу України встановлює, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач помилково посилається на ст. 218 ГК України, оскільки відсутність коштів у відповідача не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності.

Відповідач у відзиві від 03.03.2009 просить суд у постанові відносно стягнення 1737526,11 грн. основної суми боргу у відповідності до ч. 1 ст. 257 КАС визначити строк виконання протягом 3 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Суд не вбачає підстав для визначення строку виконання постанови, оскільки відповідачем недостатньо обґрунтована необхідність визначення строку виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ВАТ «Сумихімпром»(р/р 26001110000003 в «Індустріалбанку», МФО 337892, код 05766356) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31212230700002 в ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, код 14004771) адміністративно-господарські санкції у розмірі 1737526,11 грн. (один мільйон сімсот тридцять сім тисяч пятсот двадцять шість грн. 11 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 228233,28 грн. (двісті двадцять вісім тисяч двісті тридцять три грн. 28 коп.).

3. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2009 року.

Суддя Р.В. Мельников