Постанова № 11014233, 31.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 год. 00 хв.

м. Миколаїв

31.08.2010 Справа № 2а-4221/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Котенко О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Коровай",

вул. Садова, 46, м. Миколаїв, 54004 простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 38618,28 грн., за участю представника позивача: Скопенко В.М.

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коровай»(відповідач) адміністративно-господарських санкцій в сумі 37857,16 грн. за невиконання у 2009 році передбаченого статтею 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(надалі Закон № 875) нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені в сумі 761,12 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач надав письмові заперечення на позов (ар. с. 33-35), в яких зазначив, що ним було вжито всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів, тому підстави для покладення на нього адміністративно-господарської відповідальності відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала; відповідач представника не направив.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Частиною 3 статті 18 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вказано у частині 1 статті 19 Закону № 875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (частина 9 статті 19 Закону № 875).

18.02.2010 відповідач подав позивачу «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік»(ар. с. 9), в якому вказав таке:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) 280;

- з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 7;

- кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875 (осіб) 11;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.) 9464,29.

Виходячи з цього звіту, замість 11 інвалідів за нормативом у відповідача в 2009 році працювали 7 інвалідів.

Як вказано у частинах 1, 2 статті 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На підставі цього позивач визначив суму адміністративно-господарських санкцій 37857,16 грн. і нарахував відповідачу пеню в сумі 761,12 грн. (ар. с. 8).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на те, що ним щомісяця до Заводського районного центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій (ар. с. 13-23); у відповідності з частиною 3 статті 181 Закону № 875 пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, здійснюється державною службою зайнятості.

На думку суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обовязковим платежем), обовязкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у звязку зі скоєнням правопорушення.

Згідно з частиною 3 статті 217 Господарського кодексу України (ГК) до субєктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як вказано у частині 2 статті 218 ГК, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що відповідач направляв до Заводського районного центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів, але робочі місця залишились вакантними у звязку з ненаправленням для працевлаштування інвалідів уповноваженими органами. Так, звітами за січень-травень 2009 року відповідач інформував центр зайнятості про наявність 4 (лютий 5) вакансій; звітами за червень-грудень 2009 року відповідач інформував центр зайнятості про наявність 3 вакансій.

Обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Враховуючи це, правомірним буде притягнення відповідача до відповідальності за незайняте інвалідом 1 робоче місце у червні-грудні 2009 року (згідно з даними звітів), тобто за 7 місяців.

Виходячи з цього, сума адміністративно-господарських санкцій складає:

9464,29 грн. (середньорічна заробітна плата штатного працівника) : 12 місяців х 7 місяців = 5520,63 грн.

Сума пені, обчислена згідно з вимогами «Порядку нарахування пені та її сплати», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 (див. також розрахунок, ар. с. 8), складає:

5520,63 грн. х 0,03% = 1,66 грн. сума пені в день.

1,66 грн. х 67 днів прострочення (з 16.04.2010 по 21.06.2010) = 111,22 грн.

Керуючись статтями 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коровай», ідентифікаційний код 30243665, місцезнаходження вул.Садова, 46, м. Миколаїв, 54004, на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 5520,83 грн. (пять тисяч пятсот двадцять гривень 83 копійки) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 111,22 грн. (сто одинадцять гривень 22 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна