Постанова № 11013240, 25.08.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2010 р.Справа №2а-10509/10/8/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісстрой-Юг"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дії та спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін:

від позивача: Жаворонкова Галина Василівна, довіреність №б/н від 03.08.2010р.

від відповідача: Горохова Анна Костянтинівна, довіреність №12/10-0 від 13.01.2010р.

Суть спору: ТОВ «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі щодо відмови в реєстрації платником податку на додану вартість та зобовязання відповідача зареєструвати ТОВ «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» як платника ПДВ.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.08.2010р. було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна податкова інспекція в м.Сімферополі незаконно відмовляє позивачу у реєстрації його у якості платника ПДВ, мотивуючи це тим, що в рамках дії операції «Бюджет» позивача віднесено до категорії підприємств високого ризику.

У судовому засіданні 25.08.2010р. представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 25.08.2010 року надав заперечення проти позову, де зазначив, що підставою для відмови позивачу у реєстрації його у якості платника ПДВ є протокол наради у премєр міністра України Азарова М.Я. від 03.04.2010р. та постанова координаційної наради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р. Також відповідач зазначив, що відповідно п. 3.2. Регламенту взаємодії між структурними підрозділами ДПА в АР Крим відносно відпрацювання підприємств при проведенні операції «Бюджет» ТОВ «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» віднесено до «категорії високого ризику» (а.с. 51).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» зареєстровано у якості юридичної особи 03.09.2008р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №147226, код ЄДРПОУ 36115846 (а.с. 12) та 04.09.2008р. узято на облік в органах державної податкової служби за № 40540, що підтверджується відповідною довідкою ДПІ у м. Сімферополі від 04.04.2009 № 689/29-0 (а.с. 11).

Судом встановлено, що позивач по справі ТОВ «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» раніше було зареєстрований як платник податку на додану вартість 16 квітня 2009 року.

21 травня 2010 року відповідачем було складено акт №447/15-2, згідно якого податковим органом було прийняте рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача (свідоцтво платника податку на додану вартість №100223061 від 16.04.2009р).

Листом вих. №08/06-01 від 08.06.2010р. ТОВ «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» повернуло до ДПІ в м. Сімферополі оригінал свідоцтва платника ПДВ №100223061 (а.с.22).

12 липня 2010 року позивач звернувся до ДПІ в м. Сімферополі із заявою про реєстрацію ТОВ «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» у якості платника податків на додану вартість (а.с. 52-53) з посиланням на наявність оподаткованих операцій більш 300 000грн.

Відповідачем розглянуто вказану заяву та 29 липня 2010 року надано відповідь листом вих.№34112/10/15-2 від 29.07.2010р. (а.с.14), зі змісту якої вбачається, що ДПІ в м.Сімферополі відмовило позивачу в реєстрації платника ПДВ, посилаючись на протокол наради у премєр міністра України Азарова М.Я. від 03.04.2010р., постанову координаційної наради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р та наказ ДПА України від 09.04.2010року №236 «Про введення в дію операції «Бюджет». В відповіді ДПІ в м. Сімферополі зазначила, що позивача віднесено до субєктів «категорії високого ризику».

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частино 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990року №509-XII (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 року №886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з фізичними особами підприємцями реалізує владні управлінські функції, через що належить до субєктів владних повноважень в розумінні пп. 7 п. 1 ст. 3 КАС України

Отже, даний спір є публічно правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частині 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняв (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен вчинити дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, щ субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно, розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 2.1 ст. 2 Закону №168 платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Згідно з підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. статті 2 Закону №168 особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Статтею 9 Закону №168 закріплений порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість, де визначено, що центральний податковий орган веде реєстр платників податку (п.9.1) з метою реєстрації у якості платника ПДВ. Особа, що бажає зареєструватися, повинна надіслати заяву про реєстрацію на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручити особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобовязаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви (п. 9.5). Заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу:

а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом;

б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 цього Закону, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій;

в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Форми заяви про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію визначаються центральним податковим органом (п.9.6. Закону №168).

Пунктом 9.8. ст. 9 Закону №168 визначено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання (пп. «г» п. 9.8. ст. 9 Закону №168).

Що стосується посилання відповідача як на підставу відмови в реєстрації позивача у якості платника ПДВ на підставі того, що позивача віднесено до переліку субєктів категорії «високого ризику» на підставі протоколу наради у премєр міністра України Азарова М.Я. від 03.04.2010р. та постанови координаційної наради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні представник відповідача надав письмові пояснення, що протокол наради у премєр міністра України Азарова М.Я. від 03.04.2010р., постанова координаційної наради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р та наказ ДПА України «Про введення в дію операції «Бюджет» №236 від 09.04.2010р. надати не можливо в звязку з відсутністю вказаних документів у відповідача, що позбавляє суд можливості дослідити зазначені документи.

Згідно приписів наказу ДПА України від 01.03.2000 року N 79 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" (далі Положення №79) реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону №168 (п.13). Форму заяви про реєстрацію наведено в додатку 1 до Положення № 79.

Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

Згідно п. 14 Положення №79 протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки. При цьому перебіг десятиденного строку, установленого для податкової реєстрації, розпочинається з першого календарного дня, наступного за днем отримання податковим органом заяви про реєстрацію платника податку. Якщо останній день десятиденного строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день у податковому органі, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з пп. 14.1 Положення №79 про реєстрацію платників ПДВ у разі, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано самим платником податку (для фізичних осіб), відповідальною особою платника податку (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису реєстраційної заяви, то в десятиденний строк з дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією подати нову заяву про реєстрацію із зазначенням підстав неприйняття попередньої.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до вищенаведених положень було надано до ДПІ в м. Сімферополі реєстраційну заяву, в якій зазначені всі необхідні відомості, що підлягають обовязковому зазначенню у такій заяві. Крім того, позивачем було надано до реєстраційної заяви пояснення, що обсяг оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців складає більш 14 мільйонів гривен (а.с.55). Таким чином, ТОВ «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» є особою, на яку розповсюджується норма Закону №168 щодо обовязкової реєстрації платником цього податку.

Оцінюючи зміст реєстраційної заяви, суд прийшов до висновку, що вона є такою, що відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, та позивачем в цій заяві зазначені всі необхідні відомості для проведення реєстрації платника ПДВ достовірно та в повному обсязі, а саме достовірно та у повному обсязі зазначені обовязкові реквізити, заява скріплена печаткою заявника, підписана відповідальною особою платника податку та інше.

Пункт 25.2.1 Положення №79 встановлює, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

- інформації ліквідатора чи ліквідаційної комісії про закінчення роботи ліквідаційної комісії (ліквідатора) платника податку, оголошеного банкрутом, судового рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення банкрута (підстава - підпункт "б" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- заяви про припинення платника податків за формою N 8 - ОПП (додаток 8 до Порядку обліку), будь-якого іншого повідомлення платника податку, уповноваженого ним органу чи особи щодо прийняття рішення про припинення платника податку за власним бажанням, відомостей з Єдиного державного реєстру про внесення запису про: рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності, перебування юридичної особи в процесі припинення чи фізичної особи - підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності (підстава - підпункт "б" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, або повідомлення державного реєстратора чи відомостей з Єдиного державного реєстру про внесення запису щодо такого рішення (підстава - підпункт "б" пункту 9.8 статті 9 Закону);

Аналізуючи зміст цих норм, суд прийшов до висновку, що законодавець встановив порядок та підстави відмови органів ДПС здійснювати реєстрацію платників ПДВ, тому посилання відповідача на протокол наради у премєр міністра України Азарова М.Я. від 03.04.2010р. та постанову координаційної наради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010р., як на підставу відмови в реєстрації позивача платником ПДВ, суд вважає необґрунтованим.

Суд зазначає, що законодавством не встановлено прав чи обовязку органів ДПС відмовляти у реєстрації платника ПДВ у разі наявності підстав, які визначені законом як обовязкові для реєстрації.

Судом в ході судового розгляду досліджено податкові декларації за період з моменту реєстрації позивача в якості юридичної особи (03.09.2008р.) до моменту розгляду справи та встановлено обсяг операцій, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків в розмірі понад 10 мільйонів гривень.

Таким чином, ДПІ в м. Сімферополі прийняла рішення, яке оформлено листом від 29 липня 2010 року вих.№34112/10/15-2 про відмову у реєстрації позивача платником податку на додану вартість з підстав, які не встановлені ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», необґрунтовано, не дотримуючись підстав, встановлених діючим законодавством.

Крім того, звертає на себе увагу той факт, що відповідач здійснив свої неправомірні дії щодо відмови в реєстрації платником податку на додану вартість позивача з порушенням встановленого законодавством десятиденного терміну. Так, заява про реєстрацію платником ПДВ подана позивачем 12 липня 2010року, а відмова оформлена та направлена відповідачем на адресу позивача лише 29.07.2010року.

За таких підстав є підстава для застосування принципу мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено, що передбачено абз.9 ст. 1 Закону України від 06.09.2005р. № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" із змінами та доповненнями.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України не надав суду належних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо відмови в реєстрації платником податку на додану вартість позивача.

Виходячи з викладеного, суд не приймає до уваги доводи відповідача, з яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Положення №79 передбачає обовязок субєктів владних повноважень щодо ведення Реєстру платників податку на додану вартість. Згідно п. 20 Положення №79 Державні податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та обєднані з числа обовязків з ведення Реєстру здійснюють:

- приймання реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідальності нормативним документам;

- обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів податкової служби;

- приймання файлів з регіональних баз реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами;

- видачу Свідоцтв та засвідчення копій;

- формування бази даних платників податку на додану вартість.

За таких обставин, суд вважає дії ДПІ в м. Сімферополі по відмові у реєстрації платником податку на додану вартість ТОВ «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» такими, що суперечать чинному законодавству, а отже протиправними та вважає за необхідне зобовязати ДПІ в м. Сімферополі здійснити дії щодо реєстрації ТОВ «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» платником ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанова складена у повному обсязі 30.08.2010р.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволено повністю.

2. Визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі по відмові в реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІССТРОЙ ЮГ».

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі здійснити дії щодо реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 26, кв. 11, код ЕДРПОУ 36115846) згідно наданої заяви вх.№1872/НДС від 12.07.2010р.

4. Зобовязати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі видати Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 26, кв. 11, код ЕДРПОУ 36115846).

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІССТРОЙ-ЮГ» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 26, кв. 11, код ЕДРПОУ 36115846) судовий збір у розмірі 3,40грн.

6. Встановити Державній податковій інспекції в м. Сімферополі місячний термін з дня набрання постановою законної сили для надання суду звіту про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.