Рішення № 11013172, 31.08.2010, Господарський суд Чернігівської області

31.08.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

”26” серпня 2010 року справа № 11/91

Позивач: Акціонер ВАТ "Облтеплокуомуненерго" ОСОБА_1,

вул. Крупської, 31, м. Чернігів, 14021

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго",

вул. Комсомольська 55б, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у м. Чернігові, м.Чернігів, вул. Кирпоноса, 28.

Предмет спору: про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

Представник позивача: ОСОБА_2, довіреність № 113 від 21.10.2009р.

Представник відповідача: не зявився.

Представник третьої особи: Усенко Л.М. - начальник юридичного відділу, довіреність № 10406/9/10-010 від 31.12.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонером Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокуомуненерго" ОСОБА_1 подано позов до Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про зобов'язання вчинити певні дії.

Строк вирішення спору продовжувався, розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалася перерва.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається, зокрема, на те, що позивачу стало відомо, що ВАТ „Облтеплокомуненерго” проводило у 2009 році взаєморозрахунки з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію без сплати передбачених діючим законодавством податків, зокрема, податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача щодо несплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств з сум субвенцій, отриманих відповідачем на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, завдає майнової шкоди товариству і, як наслідок, майнової шкоди акціонерам ВАТ „Облтеплокомуненерго”, оскільки при нарахуванні цих податків податковим органом, акціонерне товариство повинно було сплатити, крім цих податків, і фінансові санкції. Проте, при сплаті цих податків та передбаченого законодавством штрафу, акціонерне товариство може запобігти настанню несприятливих наслідків.

Оскільки ВАТ „Облтеплокомуненерго” в особі органів його управління, немає наміру сплачувати податкові зобовязання по оплаті цих податків, то це призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача як акціонера акціонерного товариства, зокрема, щодо отримання частини прибутку у вигляді дивідендів за наслідками фінансово-господарської діяльності ВАТ „Облтеплокомуненерго” у 2009-2010 роках.

Позивач просить суд зобовязати ВАТ „Облтеплокомуненерго” подати до Державної податкової інспекції у місті Чернігові уточнюючі розрахунки податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виправлених помилок по податку на прибуток підприємств за 2009 рік та податку на додану вартість за відповідний період 2009 року, при цьому нарахувавши та сплативши до бюджету такі недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнає та просить в їх задоволенні відмовити, при цьому, посилаючись на приписи Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України „Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, Закону України „Про податок на додану вартість”, вказуючи, що у відповідача відсутній встановлений на законодавчому рівні обовязок щодо включення сум отриманих за наслідками проведених розрахунків у 2009 році з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування у розмірі 15325974,00 грн. до складу валових доходів відповідача та нарахування податкових зобовязань як з податку на прибуток підприємств так і з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.06.2010 р., до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Державну податкову інспекцію у м. Чернігові.

В письмових поясненнях по справі представник ДПІ у м. Чернігові, зокрема, зазначив, що рішення з господарського спору не може вплинути на права або обовязки інспекції по відношенню із діями (бездіяльністю) відповідача по поданню уточнюючих розрахунків за 2009 рік та, з посиланням на приписи п. 4 ст. 12 та п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, просить припинити провадження у справі.

Представники третьої особи в судових засіданнях підтримали викладене в письмових поясненнях.

У призначене на 26.08.2010 р. судове засідання відповідач представника не направив. Про дату, час і місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Суд вважає, що незявлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача та представник третьої особи проти розгляду справи в судовому засіданні без участі представника відповідача не заперечують.

Розглянувши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін та представників третьої особи, суд ВСТАНОВИВ наступне.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

До виключної компетенції господарських судів відносяться справи у спорах між учасниками (акціонерами, засновниками) господарського товариства та господарським товариством, повязані з реалізацією за захистом корпоративних справ.

У вирішенні питання про належність спору до корпоративного господарські суди повинні враховувати, що частиною другою статті 194 Цивільного кодексу України визначено таке: до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, що ним посвідчуються. Внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів визначено у абзаці третьому частину першої статті 5 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”. Зокрема визначено як умову реалізації прав, посвідчених акціями, а не як момент набуття корпоративних прав. Отже, особа вважається акціонером та відповідно субєктом корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції (п. 1.1 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14).

Згідно ст. 194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобовязань з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” акція іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є працівником і акціонером ВАТ „Облтеплокомуненерго” субєктом корпоративних прав, що підтверджується сертифікатом акцій за НОМЕР_1, виданого 11.08.2008р.

Отже, спір виник між позивачем та ВАТ „Облтеплокомуненерго” відносно управління акціонерним товариством та формуванням чистого прибутку акціонерного товариства, що може вплинути на розмір дивідендів акціонера та їх отримання взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ „Облтеплокомуненерго” у відповідності до наказу Міністерства палива та енергетики від 10.11.2005 року за № 568 було включено до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості з різниці в тарифах з використаннями механізмів передбачених Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.2005 р. № 2711-IV (далі Закон № 2711).

Участь відповідача в процедурах погашення заборгованості передбачених Законом № 2711 підтверджується і випискою виданою 10.02.2010 р. за № 32/53 реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 2711.

Ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 р. № 835-VI встановлює, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті.

На виконання вищевказаної статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Кабінетом Міністрів України 05 березня 2009 року було прийнято постанову за № 193 "Питання реалізації статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", якою було затверджено Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (надалі Порядок № 193).

На підставі вищевказаних нормативно-правових актів, відповідачем в 2009 році проводилися взаєморозрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 193, копіями платіжних доручень про отримання коштів та копіями протоколів засідань територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу.

З матеріалів справи, зокрема, з судових рішень наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що відповідачем у 2008 році також проводилися взаєморозрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Такі взаєморозрахунки проводилися на підставі ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 р. за № 440 „Про реалізацію ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якою було затверджено „Порядок перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування” (надалі Порядок № 440).

При цьому, відповідач, в силу приписів ст.8, 9 Закону № 2711, п. 22.31 Прикінцевих положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, не відносив до складу валових доходів суми отримані від таких взаєморозрахунків, не нараховував податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість з отриманих сум.

Посилання позивача на ту обставину, що Порядок № 193 не був прийнятий в розвиток положень та з урахуванням Закону № 2711, який фактично звільняє відповідача від оподаткування отриманих у 2009 році сум щодо взаєморозрахунків з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, а тому відповідач з вказаних вище сум повинен нарахувати шляхом подачі уточнюючих декларацій з відповідного податку за 2009 рік та сплатити податки, судом до уваги не приймається та спростовується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. № 1251-XII під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Таким чином, для того щоб сплатити податок до бюджету, обов'язковість його сплати повинна бути передбачена конкретним законом, який регулює той чи інший вид податку, а також встановлює обов'язковість сплати такого податку (взагалі існування обов'язку платника податку сплатити податкове зобов'язання) до бюджету, порядок його сплати, а також визначає випадки звільнення від обкладання даним конкретним податком.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Пункт 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону встановлює, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. З Закону України „Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з: виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Отже, Законом України „Про податок на додану вартість" встановлюється, що суми отримані платником податку з державного бюджету не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки вони не є компенсацією вартості відпущеного відповідачем тепла населенню, а є відшкодуванням збитків відповідача на рівні держави.

Враховуючи ту обставину, що кошти, які відповідач отримав як відшкодування різниці в тарифах за поставлене тепло з місцевого бюджету, в який гроші потрапляли з Державного бюджету України, то навіть без застосування особливостей оподаткування таких операцій встановлених Законом № 2711, у відповідача не виникає податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за наслідками проведених у 2009 році взаєморозрахунків з різниці в тарифах за поставлене тепло, в силу прямих приписів Закону України „Про податок на додану вартість".

Статтею 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року N 510 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року".

На виконання вищевказаної ст. 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Кабінетом Міністрів України 05 березня 2009 року було затверджено Порядок № 193.

У відповідності до ст. 6 Закону № 2711 однією з умов застосування кожного механізму погашення заборгованості, встановленого цим Законом, є підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити на умовах, визначених цим Законом.

У процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської та кредиторської заборгованостей, що підлягають погашенню. За результатами встановлення та уточнення сум заборгованості складається акт про наявність та розмір заборгованості, яку передбачається погасити із застосуванням механізмів, визначених цим Законом.

Залежно від причини виникнення та обраного механізму погашення заборгованості, до документів, на підставі яких складається акт про наявність та розмір заборгованості, можуть бути віднесені документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність в учасників розрахунків кредиторської або дебіторської заборгованості, а також копії рішень відповідних органів виконавчої влади про ліквідацію юридичних осіб - боржників або кредиторів тощо.

Порядок підтвердження заборгованості при застосуванні різних механізмів її погашення на умовах, визначених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Таким порядком повинні бути визначені:

утворення Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу для затвердження визначених учасниками розрахунків обсягів заборгованості, які підлягають списанню та/або погашенню з частковою оплатою відповідно до статей 8, 9 цього Закону;

утворення на державних підприємствах, а також у господарських товариствах, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, експертних комісій з погашення заборгованості;

склад документів, які необхідні для підтвердження заборгованості при застосуванні кожного механізму погашення заборгованості, визначеного цим Законом;

термін та процедура розгляду взаємних звернень учасників розрахунків стосовно підтвердження заборгованості;

процедура та термін надання відповідними органами виконавчої влади копій рішень про ліквідацію юридичних осіб, а також інформації про наявність їх правонаступників;

відповідальність керівників державних, комунальних підприємств, а також господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, за недотримання термінів та порядку проведення процедури підтвердження сум заборгованості при зверненнях підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру.

Відповідно до п. 6 Порядку № 193 Розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах складається за формою згідно з додатком, погоджується із структурним підрозділом з питань фінансів відповідного органу виконавчої влади або виконавчого органу місцевого самоврядування, який приймав рішення про затвердження (погодження) тарифів, та разом з підтвердними документами подається територіальним комісіям з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (далі - територіальні комісії), утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. N 190, для прийняття рішення про узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах.

Отже, для остаточного підтвердження заборгованості з різниці в тарифах повинен бути відповідний документ Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, яка утворюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 190. Без такого узгодження розрахунку заборгованості Міжвідомчою комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу не можливо здійснити подальші взаєморозрахунки на підставі Порядку № 193.

У відповідності до п. 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 190 "Про утворення Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу" міжвідомча комісія з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (далі - Комісія) утворена на виконання Закону № 2711.

У своїй діяльності Комісія керується Законом, актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання, іншими актами законодавства та цим Положенням. Окрім того, строк погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу (до 01 січня 2011 року) встановлюється виключно Законом № 2711, а саме п. 3.4 Закону № 2711, а не Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік „та Порядком № 193.

Таким чином, суд погоджується з відповідачем, що Закон № 2711 є безпосередньо пов'язаний з Порядком № 193, а відповідно Порядок № 193 прийнятий у відповідності до вимог Закону № 2711 і на його виконання, а тому відповідні приписи Закону № 2711 застосовуються й до проведення взаєморозрахунків у 2009 році з різниці в тарифах за поставлене тепло, тим більше що такі розрахунки проводилися з урахуванням розрахунків проведених у 2006 році на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 року за № 750, в якій чітко вказано, що вона прийнята на виконання Закону № 2711.

Підпунктом 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Закону № 2711 (Прикінцеві положення) було внесено зміни до таких законів України:

У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств":

Ст. 22 після п. 22.30 доповнити новим пунктом такого змісту:

22.31. Встановити, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом № 2711 для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом №2711.

Норми ст. 12 цього Закону не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом № 2711.

У зв'язку з цим п. 22.31 вважати п. 22.32.

Відповідно в Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств" в ст. 22 з'явився п. 22.31, який встановив, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом № 2711 для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2711.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону № 2711 для погашення сум заборгованості, які входять до складу заборгованості, у тому числі заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру, та іншими суб'єктами господарської діяльності після підтвердження заборгованості може використовуватися механізм погашення повної суми заборгованості шляхом її часткової оплати кредитору за ціною товару (робіт, послуг), що встановлюється сторонами, на основі укладення відповідного договору. При погашенні платниками податків заборгованості з частковою оплатою її суми сума такої заборгованості не включається до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів.

Отже, при проведенні розрахунків по погашенню заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, у відповідності до Порядку № 193 та Закону № 2711, не виникає податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Також відповідачем до матеріалів справи було надано лист Державної податкової адміністрації у Чернігівській області від 14.07.2008 р. № 1124/10/15-109, який є відповіддю на лист відповідача від 04.07.2008 р. за № 1650 р., останній в свою чергу є нічим іншим як запитом до контролюючого органу, з проханням роз'яснити питання щодо того чи зобов'язаний відповідач у 2008 році сплачувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за наслідками розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах у 2008 році.

В вищевказаному листі ДПА у Чернігівській області з посиланням на п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. З Закону України „Про податок на додану вартість" зазначено, що для житлово-комунальних послуг, на які встановлено регульовані тарифи, базою оподаткування ПДВ поставки є саме встановлений тариф, а не бюджетні виплати, які отримує платник податку понад встановлений тариф, оскільки такі виплати за своєю природою є відшкодуванням державою збитків підприємствам у зв'язку з державним регулюванням цін, а не компенсацію вартості товарів (послуг), проданих (наданих) таким платником податку. При цьому ДПА в Чернігівській області також посилається на листи ДПА України від 07.09.2006 р. за № 16715/7/16-1517 та від 14.08.2006 р. за № 15328/7/16-1517-8, які роз'яснювали в аналогічний порядок норми податкового законодавства щодо податку на додану вартість щодо розрахунків, які проводилися підприємствами ПЕК у 2006 році.

Також в вищевказаному листі ДПА у Чернігівській області з посиланням на п. 8.1 ст.8, п. 9.2, п. 9.3 ст. 9 Закону № 2711 вказано, що при проведенні розрахунків по погашенню заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, у відповідності до Порядку № 440 та Закону № 2711, не виникає податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Порядок № 193 є майже ідентичним за своїм змістом та суттю з Порядком № 440. Окрім того, Порядок № 193 ґрунтується й на положеннях Порядку № 440, а тому суд приходить до висновку, що розяснення надане ДПА в Чернігівській області листом від 05.11.2008 р. 1793/10/15-214 буде розповсюджуватися і на Порядок № 193.

Відповідно до п. „г" п.п. 4.4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. № 2181 - III податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами.

Вищевказаний лист ДПА у Чернігівській області від 14.07.2008 р. за № 1124/10/15-109 є нічим іншим як індивідуальним податковим роз'ясненням з питань виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за наслідками розрахунків, що проводилися у 2008 році з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Також такий лист ДПА України в Чернігівській області буде стосуватися й порядку проведення розрахунків у 2009 році на підставі Порядку № 193.

Відповідно до п. „д" п.п. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому

податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Судом не приймається до уваги посилання позивача на лист ДПА України від 09.02.2009 р. за № 2442/7/15-0217 щодо виникнення податкових зобовязань з податку на прибуток при проведенні розрахунків у відповідності до Порядку № 440 та Порядку № 193 перерахування у 2008 році та 2009 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, оскільки даний лист складений без аналізу положень п. 8.1 ст. 8 Закону № 2711 та пункту 22.31 Прикінцевих положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, відповідач за наслідками проведених розрахунків у 2009 році з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування не зобов'язаний сплачувати ані податку на додану вартість, ані податку на прибуток підприємств, що в свою чергу не призведе до зменшення суми чистого прибутку відповідача за результатами його фінансово-господарської діяльності за 2009 рік.

Крім того, відповідачем надано до відзиву на позовну заяву копію акта від 29.09.1009 р. за № 747/23/03357671 Про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго”, код 03357671, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р., в якому ДПІ у м. Чернігові не встановлено порушення відповідачем податкового законодавства щодо проведення у 2009 році взаєморозрахунків з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Ч. 2 ст. 1 ГПК України встановлює, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Як вказувалося вище, згідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до п. 7.1 Статуту відповідача прибуток товариства утворюється від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат. Чистий прибуток після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів залишається в повному розпорядженні товариства.

Пункт 7.2 Статуту відповідача встановлює, що порядок розподілу чистого прибутку та відшкодування збитків визначається вищим органом товариства відповідно до Статуту та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.4 Статуту відповідача частина чистого прибутку Товариства (дивіденди) за рішенням вищого органу Товариства виплачується акціонерам пропорційно до загальної вартості належних їм акцій. Право на отримання дивідендів мають особи, які є акціонерами на початок строку виплати дивідендів.

Дивіденди виплачуються акціонерам один раз на рік, за підсумками календарного року, після затвердження загальними зборами акціонерів Товариства річних підсумків діяльності Товариства та прийняття рішення про виплату дивідендів. При цьому вищий орган: затверджує дату початку виплати дивідендів (строк початку виплати дивідендів не повинен перевищувати півроку з дати прийняття рішення), яка фіксує перелік осіб, що мають право на отримання дивідендів; визначає термін, протягом якого Правління товариства виплачує дивіденди та визначає порядок виплати дивідендів, який може здійснюватися: шляхом перерахування на особистий рахунок акціонера в установі банку; поштовим переказом; виплати дивідендів через касу Товариства; або іншим чином, який визначається загальними зборами акціонерів. Після закінчення терміну виплати дивідендів сума нестриманих дивідендів депонується. Відсотки по нестриманим дивідендам не нараховуються.

Таким чином, чистий прибуток відповідача вираховується як прибуток, який залишився після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів.

Отже, на розмір суми чистого прибутку впливає розмір нарахованих відповідачем та сплачених податків та інших обов'язкових платежів. Чим більше податків та інших обов'язкових зборів сплатить відповідач, тим відповідно менше буде сума чистого прибутку.

Як випливає із Статуту відповідача, саме частина чистого прибутку за рішенням акціонерів виплачується на дивіденди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує саме вищевказаними положеннями Статуту відповідача і вважає, що бездіяльність органів управління відповідачем може призвести до заподіяння в майбутньому майнових втрат позивача як акціонера відповідача, а як наслідок і порушення його корпоративних прав. А тому позивач задля запобігання несприятливих для нього наслідків просить зобовязати відповідача подати до ДПІ у м. Чернігові уточнюючі розрахунки податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок по податку на прибуток за 2009 рік та податку на додану вартість за відповідний період 2009 року, при цьому нарахувавши та сплативши до бюджету такі недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Відповідно до абзацу 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Тобто, окрім того, що у відповідача не виникає податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за наслідками проведених розрахунків у 2009 році з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, чинним законодавством встановлено лише право відповідача, а не обовязок подавати уточнюючі розрахунки, що в свою чергу виключає існування такого обовязку відповідача як подання уточнюючого розрахунку закріпленого на законодавчому рівні.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись Законами України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", „Про податок на додану вартість", „Про оподаткування прибутку підприємств", „Про господарські товариства", ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 26.08.2010 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписано 31.08.2010 р.

Суддя Ю.М. Бобров