Рішення № 110128369, 10.04.2023, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/232/23

Провадження № 2-а/378/9/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2023 року Ставищенський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Скороход Т. Н.,

за участю секретаря Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Інспектор взводу № 2 роти № 1 БПП у м. Біла Церква УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Кобзара Артура Володимировича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

До судуз вказанимпозовом звернувся ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат МарущакЯ.В.,посилаючись нате,що 28 лютого 2023 року інспектором взводу № 2 роти № 1 БПП у м. Біла Церква УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції Кобзарем А.В., який є уповноваженою посадовою особою Департаменту патрульної поліції, була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №716826, зі змісту якої вбачається, що 28 лютого 2023 року, о 22 год. 42 хв., в смт. Ставище по вул. Цимбала С. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не пред`явив для перевірки посвідчення водія категорії «В», порушивши п. 2.1а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та оштрафовано на 425 грн. Свою вину позивач категорично заперечує та з вказаною постановою не погоджується, оскільки відповідачем в оскаржуваній постанові, в графі «7. до постанови додаються» не вказано жодного доказу на підтвердження наявності в діях позивача адмінправопорушення, а навпаки вказано: «не додається». Тому вважає, що в працівників поліції немає жодного доказу порушення ним ПДР. Сама лише постанова про накладення адміністративного правопорушення не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення. При винесенні постанови інспектор жодним чином не врахував пояснення позивача про відсутність в його діях будь-яких порушень та не роз`яснив його права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Зазначає також, що позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 грн.

Позивач просить суд скасувати вищевказану постанову та провадження у справі закрити.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами розгляду окремих категорій термінованих адміністративних справ. Крім цього, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву та зобов`язано до початку судового засідання або в судовому засіданні надати матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 15).

В судове засідання позивач та його представник не прибули, представник позивача подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі та без участі позивача (а.с. 33).

В судове засідання представник відповідача не прибув, відповідач Департамент патрульноїполіції про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений (а.с. 23, 24), про причини неявки представника суд не повідомили, відзив на позовну заяву та витребувані ухвалою судді від 29 березня 2023 року матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП не направили, направили до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з не закінченням п`ятнадцятиденного терміну для надання відзиву (а. с. 29).

В судове засідання третя особа Інспектор взводу№ 2роти №1БПП ум.Біла ЦеркваУПП уКиївській областіДепартаменту патрульноїполіції КобзарА.В. не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 28), про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Ставищанськогорайонного судувід 10квітня 2023року узадоволенні клопотаннявідповідача щодовідкладення розглядусправи відмовлено.

Суд, керуючись положеннями ч. 6 ст. 77, ч. 3 ст. 268 КАС України приймає рішення на підставі доказів наявних у справі.

Суд,з`ясувавши всіобставини,що маютьзначення дляправильного вирішеннясправи танадавши їмналежну правовуоцінку,дослідивши письмовідокази,встановив наступніобставини тавідповідні їмправовідносини.

28 лютого 2023 року інспектором взводу №2роти №1БПП ум.Біла ЦеркваУПП уКиївській областіДепартаменту патрульноїполіції КобзарА.В. було винесено постанову серії БАБ №716826 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 425 грн. за порушення п. 2.1а ПДР України. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 28 лютого 2023 року, о 22 год. 42 хв., в смт. Ставище по вул. Цимбала С., керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не пред`явив для перевірки посвідчення водія категорії «В» (а. с. 12).

Відповідно до ст. 9КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Закон України „Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст.14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Відповідно до п.1.3Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Приписи ст. 251КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.280КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч. ч. 1, 2, 4 ст. 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України.

Як зазначено вище, інспектором поліції відносно ОСОБА_1 було винесено постанову, якою його було визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за не пред`явлення для перевірки посвідчення водія категорії «В», чим порушив п. 2.1а ПДР України.

Відповідно до п. 2.1а ПДР України водій механічного транспорту повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії,передбачена частиною 1 ст.126 КУпАП.

Як зазначено позивачем в позові, в оскаржуваній постанові не зазначені докази на підтвердження вчинення такого правопорушення, він адміністративного правопорушення не вчиняв, поліцейські не вчиняли жодних дій щодо фіксації адміністративного правопорушення у встановленому законом порядку. Крім того, не роз`яснили його права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Відповідач не заперечив даних фактів та не надав належних допустимих доказів на спростування вказаних фактів.

Пунктом 24 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни від23грудня 2005року №14«Про практикузастосування судамиУкраїни законодавствау справахпро деякізлочини протибезпеки дорожньогоруху таексплуатації транспорту,а такожпро адміністративніправопорушення натранспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожньогоруху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною першої статті 90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно приписів частини другої статті 77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст.73КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст. 251 КУпАП, в тому числі на технічний прилад та технічний засіб, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Більше того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В даному випадку єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є не доведеним.

Відповідач не надав в судове засідання при розгляді справи по суті безперечні докази того, що позивач, керував транспортним засобом та допустив вищевказане адміністративне правопорушення, тоді як саме на нього законом покладено обов`язок доказування вини позивача у скоєні правопорушення.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 716826 від 28.02.2023 не може вважатись правомірною та підлягає скасуванню.

Відтак, відповідачем не доведено, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, правомірності винесеної інспектором патрульної поліції постанови.

Відповідно до статей 1 та 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Пунктом 1 ч. 3ст. 124 КАС Українипередбачено, що судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.3ст.126 КАС Україниповістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні.

Частиною 5ст.162 КАС Українипередбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Положеннямист. 286 КАС Українивстановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності та відповідно до ч.1 наведеної статті адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи, що до даної категорії справ процесуальним законодавством встановлено скорочені терміни розгляду, судом у відповідності до положеньКАС Українискорочено строк для подання відзиву на позов.

Крім того, ухвалу про відкриття провадження та призначення даної справи до розгляду у судовому засіданніо 14 год. 00 хв. 10 квітня 2023 року отримано відповідачем 31 березня 2023 року (а.с. 26), тобто про судове засідання його повідомлено у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні і надання належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем, передбаченого ч.1ст.126 КУпАПправопорушення та правомірність винесення оскаржуваної постанови від 28 лютого 2023 року серії БАБ № 716826.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувану постанову слід скасувати як неправомірну, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст..ст. 126 ч. 1, 245, 247, 251, 283, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 8-9, 72, 77, 79, 90, 243-244, 246, 250, 268, 272, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №716826 від 28 лютого 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішеннясуду можебути поданаапеляційна скаргапротягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т. Н. Скороход