Рішення № 11012538, 30.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.10                                                                                 Справа № 17/202

За позовом Малого приватного підприємства «АГРО», смт. Біловодськ Біловодського району Луганської області

до Деркульського кінного заводу №63, с. Новодеркул Біловодського району Луганської області

про стягнення 8391979 грн. 00 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Пугач Т.В., довіреність № б/н від 20.08.2010;

від відповідача: Боронніков В.М., паспорт серії ЕН 606190, вид. Біловодським РВ УМВС України в Луганській обл. 29.11.2007.

Суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8391979,00 грн. за договором № 1 від 23.01.2003.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 22.06.2010 № б/н факт наявності заборгованості в сумі 8391979,00 грн. визнав в повному обсязі. Зазначив, що не має можливості виконати вказані зобов’язання у 2010 році, та просить суд не стягувати штрафні санкції за порушення умов договору.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

                                                   в с т а н о в и в:

Між Малим Приватним Підприємством «Агро», (позивач у справі), та Деркульським кінним заводом № 63 (відповідач у справі), як Позичальником, було укладено договір № 1 від 23.01.2003 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору, передбачено, що МПП надає Позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу у грошової та майнової формах, а Позичальник в узгоджений строк повертає фінансову допомогу у грошовій формі.

          Згідно пункту 2.1 Договору, МПП надає Позичальнику довгострокову фінансову допомогу за наступним графіком: 2003 рік –620000 грн., 2004 рік –2400000 грн., 2005 рік –1150000 грн., 2006 рік –1400000 грн., 2007 рік –1200000 грн., 2008 рік –940000 грн., 2009 рік –928609,00 грн. Всього: 8638609,00 грн.

          З пункту 2.2 Договору вбачається, що за вимогою (згодою) Позичальника МПП зобов’язується придбати та надати Позичальнику матеріальні ресурси та продукцію у межах кошторису фінансової допомоги на діючий рік, згідно п.2.1 Договору. Витрати, ціни на продукцію та послуги МПП, пов’язані з виконанням договору вважаються узгодженими наразі їх фактичного отримання Позичальником.

          Пунктом 2.3 Договору, передбачено, що фінансова допомога надається як безготівково шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника, так і готівкою з каси МПП. Сторони зобов’язуються складати необхідні документи, щодо наданої фінансової допомоги, згідно діючого законодавства України.

          У пункті 2.4 Договору встановлено, що Позичальник зобов’язується повертати фінансову допомогу за наступним графіком: 2008 рік - 4200000 грн., 2009 рік –4340000 грн.

У разі отримання надання фінансової допомоги у вигляді матеріальних ресурсів (п. 2.2) Позичальник повертає допомогу грошами, на суму одержаних матеріальних ресурсів та господарських послуг, за умови п.2.2 Договору.

          Пунктом 2.5 Договору встановлено строк дії договору з 23.01.2003 по 31.12.2009. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.

          На виконання умов Договору, позивач виконав зобов’язання щодо надання фінансової допомоги, зокрема перераховано грошей на суму 2519927,00 грн. та надано матеріальних ресурсів та послуг промислового характеру на суму 6118679,00 грн. Однак, відповідач умови договору щодо повернення в строки фінансової допомоги порушив, частково повернув 246627,00 грн., у зв’язку з чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 8391979,00 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивачем перераховано грошових коштів на суму 2519927,00 грн. та надано матеріальних ресурсів та послуг промислового характеру на суму 6118679,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, квитанціями до прибуткових касових ордерів, виписками банку по рахунку позивача, накладними на отримання товару, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, що додані позивачем до матеріалів справи.

У пункті 2.4 Договору встановлено, що Позичальник зобов’язується повертати фінансову допомогу за наступним графіком: 2008 рік - 4200000 грн., 2009 рік –4340000 грн.

В порушення умов п. 2.4 Договору відповідач здійснив повернення грошових коштів частково на суму 246627,00 грн., тому за ним утворилась заборгованість, що є предметом спору, та яку він визнає в повному обсязі.

Відповідно до статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України позивач має право визнати позов повністю або частково. Відповідачем позов визнано в повному обсязі.

Суд приймає визнання позову, оскільки таке визнання не суперечить законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Прохання відповідача не застосовувати штрафні санкції судом до уваги не береться, оскільки до стягнення вони не заявлені.

Приймаючи до уваги наведене, а також те, що вказана сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем, позовні вимоги у сумі 8391979,00 грн. слід задовольнити з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі ст. 49 ГПУ України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Деркульського кінного заводу №63, с. Новодеркул Біловодського району Луганської області, ідентифікаційний код 00846234, на користь Малого приватного підприємства «АГРО», смт. Біловодськ Біловодського району Луганської області, вул. Леніна, буд. 130, ідентифікаційний код 13412891, заборгованість у сумі 8391979,00 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 02.09.2010.

          Суддя                     О.С. Фонова