Рішення № 11012101, 27.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/8327.08.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Восколович Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Березань, Київської області (ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко», м. Київ (ідентифікаційний код 32305728)

про: стягнення 10 295,59 грн.

за участю:

представника Позивача Теплюк С.В. (за довіреністю №б/н від 03.12.2010р.);

представника Відповідача не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Березань Київської обл.,(далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко», м. Київ,(далі Відповідач) про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи у розмірі 10295,59грн., а саме: 9 050,00грн. сума основного боргу, 278, 36 грн. - інфляційні витрати, 843,75 грн.- пеня, 123,48 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за Договором на перевезення вантажів по території України №498 від 04.11.2009р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір на перевезення вантажів по території України №498 від 04.11.2009р., Претензія про сплату основного боргу від 17.02.2010р. з доказами її направлення Відповідачу, Акт № ТП-0000096 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.11.2009р. на суму 4650,00 грн., Акт № ТП-0000102 здачі-прийняття (надання послуг) від 25.11.2009р. на суму 4400,00 грн., Заявки на надання транспортних послуг до Договору № 498 від 04.11.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. ч.1 ст.509, ч.1 ст.510, 526, 527, 610, ч.2 ст. 625, 638, 639 Цивільного кодексу України, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 12, 13, 15, 54, 55, 56,58 Господарського процесуального кодексу України.

23.07.2010р. через канцелярію суду Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог та розрахунок позовних вимог, з урахуванням збільшення, відповідно до якого Позивач просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 9050, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 356, 98 грн., 3 % річних у розмірі 145, 94 грн., штрафні санкції у розмірі 1098,28 грн., а всього 10651,20 грн.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх збільшення та надав на вимогу ухвали суду наступні документи: Акт звірки розрахунків, підписаний з боку Позивача з доказами його направлення Відповідачу, Рахунок фактуру № ТП-0000096 від 06.11.2009р. на суму 4650,00 грн., Рахунок фактуру № ТП-0000102 від25.11.2009р. на суму 4400, 00 грн., Довідку Головного міжрегіонального Управління статистики у м.Києві станом на 01.07.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

06.08.2010р. в судовому засіданні представник Позивача надав заяву про збільшення позовних вимог з доказами направлення її Відповідачу, розрахунок позовних вимог з урахуванням їх збільшення, докази доплати державного мита у розмірі 4,25 грн.

Так, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, Позивач просить стягнути з Відповідача основний борг у розмірі - 9050, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 356,98 грн., 3% річних у розмірі 156, 36 грн., штрафні санкції у розмірі 1157, 29 грн., а всього на суму 10720,63 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні 06.08.2010р. підтримав позовні вимоги з урахуванням їх збільшення.

Суд, враховуючи права Позивача, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України, розглядає позовні вимоги з урахуванням їх збільшення Позивачем.

Відповідач відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача в судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2009 року між Позивачем (Перевізник) та Відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 498 перевезення вантажів по території України (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1 Договору, Перевізник за плату здійснює перевезення довіреного йому Замовником вантажу в пункт призначення, зазначеного Замовником у разовому Договорі-заявці (далі - заявка), та видає його особі, уповноваженій Замовником одержання вантажу та вказаній у супровідних документах.

Розділом 4 «Порядок розрахунків»Договору сторони встановили наступний порядок розрахунків та вартість послуг, зокрема:

- п.4.1. вартість кожного окремого перевезення вантажу узгоджується в заявці. Сумою Договору є загальна сума вартості всіх перевезень, здійснених на протязі дії Договору.

- п.4.2. Замовник здійснює оплату Перевізнику за виконані послуги на підставі рахунку фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Перевізника у термін 26 банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних послуг.

- 4.3. Послуга вважається виконаною, якщо сторони підписали Акт приймання-передачі виконаних послуг. Замовник підписує Акт приймання-передачі виконаних послуг виключно після здійснення перевезення та отримання оригіналів належним чином оформлених документів, зазначених в п.3.1.10 Договору.

- 4.4. Всі штрафні санкції, зазначені в п. 5.3 Договору, підлягають оплаті сторонами на протязі 5 банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку фактури або претензії.

Згідно п.5.2.2 Договору, Замовник несе відповідальність за необґрунтовану відмову в оплаті і несвоєчасній оплаті рахунків Перевізникові в вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. За несвоєчасну оплату виконаної роботи щодо перевезення, при умові надання належним чином оформлених оригінальних документів накладається пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2009р. (п.8.3. Договору). Якщо жодна з сторін на протязі 30 днів до моменту закінчення дії Договору не сповістить у письмовій формі іншу сторону про наміри розірвати Договір, то Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.

Позивач на виконання умов договору надав послуги на суму 9 050,00 грн., а саме:

04.11.2009р. Відповідачем було надано Позивачеві Заявку без номеру до Договору № 498 від 04.11.2009р., за якою Позивач повинен був перевезти Відповідачеві 15000 кг коробок + паллети у строк 05.11.2009, вартість послуги 4 650,00 грн.

Позивач виконав вказану заявку, у звязку з чим виставлено Відповідачу рахунок фактуру №ТП-0000096 від 06.11.2009р. та складений Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТП-0000096 від 06.11.2009р. на суму 4 650,00 грн., який підписаний та завірений печатками з боку обох сторін.

23.11.2009р. Відповідачем було надано Позивачеві Заявку № 1 до Договору № 498 від 04.11.2009р., за якою Позивач повинен був перевезти Відповідачеві 20000кг палет у строк 24.11.2009, вартість послуг - 4 400,00 грн.

Позивач виконав вказану заявку, у звязку з чим виставлено Відповідачу рахунок фактуру №ТП-0000102 від 25.11.2009р. та складений Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ТП-0000102 від 25.11.2009р. на суму 4 400,00 грн., який підписаний та завірений печатками з боку обох сторін.

У звязку з неоплатою виставлених рахунків Відповідачем, Позивач направив на адресу Відповідача претензію про сплату заборгованості за фактично виконану роботу, що підтверджується поштовою квитанцією та описом у цінний лист, які додані до матеріалів справи.

Відповідач отримав претензію про сплату заборгованості, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 22.02.2010р., проте відповіді на претензію не надав, не сплатив зазначені у вказаних Заявках всі суми коштів у встановлений Договором строк, в звязку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором транспортного експедитування, який підпадає під правове регулювання ст.ст.929-935 Цивільного кодексу України.

Відповідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Позивач свої обов`язки за вищезазначеним Договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Уклавши договір Відповідач прийняв на себе зобовязання згідно п.4.2 Договору, здійснювати оплату за надані послуги у термін 26 днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних послуг, та отримання всіх необхідних документів від Позивача вказаних у п.3.1.10 Договору, згідно рахунку Перевізника.

Факт підписання Відповідачем Актів виконаних робіт підтверджено матеріалами справи, будь-яких заперечень щодо не отримання документів визначених п.3.1.10 Договору Відповідачем не надано. Проте, Відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за надані послуги.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 9 050,00 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 9 050,00 грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобовязань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати послуг сформульована безпосередньо у п. 5.2.2 Договору № 498 на перевезення вантажів по території України від 04.11.2009р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Відповідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку Позивача штрафні санкції по Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТП-0000096 від 06.11.2009р. на суму 4 650,00 грн нараховані з 15.12.2009р. по 06.08.2010р., тобто за 235 днів, що перевищує граничний розмір нарахування штрафних санкцій, встановлений п.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, а отже підлягають стягненню частково у сумі 476, 40 грн. за період з 15.12.2009р. по 15.06.2010р.

Відповідно до розрахунку Позивача штрафні санкції по Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТП-0000102 від 25.11.2009р. на суму 4 400,00 грн нараховані з 04.02.2010р. по 06.08.2010р., тобто за 235 днів, що перевищує граничний розмір нарахування штрафних санкцій, встановлений п.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, а отже підлягають стягненню частково у сумі 432, 53 грн. за період з 04.02.2010р. по 04.08.2010р.

З огляду на це позовні вимоги щодо стягнення пені задовольняються судом частково у сумі 908,93 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції по Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТП-0000096 від 06.11.2009р., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за встановлений Позивачем період з 15.12.2009р. по 06.08.2010р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 241,96 грн. перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з 15.12.2009р. по 06.08.2010р (кінцевий період нарахування встановлено Позивачем), а отже підлягає стягненню з Відповідача частково у розмірі 186,00грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції по Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТП-0000102 від 25.11.2009р., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за встановлений Позивачем період з 04.02.2010р. по 06.08.2010р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 115,02 грн. перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з 04.02.2010р. по 06.08.2010р (кінцевий період нарахування встановлено Позивачем), а отже підлягає стягненню з Відповідача частково у розмірі 57,20грн.

Отже суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань частково у сумі 243, 20 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних по Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТП-0000096 від 06.11.2009р. за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 15.12.2009р. по 06.08.2010р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 89,82 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних по Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТП-0000102 від 25.11.2009р. за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 04.02.2010р. по 06.08.2010р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 66,54 грн.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у повному обсязі у сумі 156, 66 грн.

Судові витрати розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 Господарського кодексу України.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Березань, Київськоїх обл., (ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко», м. Київ (ідентифікаційний код 32305728) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Березань Київської обл., (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 9 050,00 грн. суми основного боргу, 908,93 грн. суми пені, 156, 36 грн. 3% річних, 243, 20 грн. інфляційних нарахувань.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко», м. Київ (ідентифікаційний код 32305728) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Березань Київської обл., (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в розмірі 103,57 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228,03 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В судовому засіданні 27.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 30.08.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева