Рішення № 11011946, 26.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/31426.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Полісся»

до Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2»

про стягнення 25090,36 грн.

                                                                                           Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача: Бойко В.А. –дов. № 30 від 16.07.10

від відповідача: не з’явились

В судовому засіданні 26.08.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Полісся»до Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2»про стягнення заборгованості за невиконання грошових зобов’язань за договором № 75-Пр-др.о від 17.01.2008р. в розмірі 25090,36 грн., в тому числі 18121,74 грн. основний борг, 5855,31 грн. збитки від інфляції та 1113,31 грн. 3% річні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2010р. порушено провадження у справі № 13/314, зобов'язано сторін вчинити певні дії, а також витребувано документи та докази, розгляд справи призначено на 20.07.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 20.07.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 26.08.2010р.

В судове засідання 26.08.2010р. з’явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судові засідання 20.07.2010р. та 26.08.2010р. не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідки ЄДРПОУ виданої Дарницькою РДА від 15.07.10 про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

17.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Полісся»(далі –позивач, продавець за договором) та Відкритим акціонерним товариством «Промтехмонтаж-2»(далі –відповідач, покупець за договором) було укладено договір № 75-Пр-др.о (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору позивач зобов'язався передати у встановлений у даному договорі термін у власність відповідача металопродукцію (далі - товар), а відповідач –оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за договором, визначається у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, які є його невід’ємною частиною (п.1.2. договору).

Згідно п.п. 2.1. та 2.2. договору, поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс»у редакції 200 року з урахуванням особливостей, встановлених договором на умовах FCA (склад продавця або станція відправлення). Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної продавця або товарно-транспортної накладної (п.2.5. договору).

Умовами розділу 3 договору сторони узгодили порядок розрахунків, відповідно до якого, оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів у національній валюті на поточний рахунок продавця у розмірі 100% від вартості товару протягом 20 календарних днів з моменту поставки.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 288376,36 грн. відповідно до видаткових накладних:

- № 0111-16 від 11.01.2008р. на загальну суму 3619,20 грн.,

- № 0115-23 від 15.01.2008р. на загальну суму 86153,80 грн.,

- № 0115-24 від 15.01.2008р. на загальну суму 9052,10 грн.,

- № 0116-08 від 16.01.2008р. на загальну суму 1250,30 грн.,

- № 0129-07 від 28.01.2008р. на загальну суму 960,24 грн.,

- № 0208-22 від 08.02.2008р. на загальну суму 11395,00 грн.,

- № 0219-24 від 19.02.2008р. на загальну суму 350,00 грн.,

- № 0227-23 від 27.02.2008р. на загальну суму 10374,00 грн.,

- № 0304-21 від 04.03.2008р. на загальну суму 19114,80 грн.,

- № 0306-21 від 06.03.2008р. на загальну суму 1809,60 грн.,

- № 0306-40 від 06.03.2008р. на загальну суму 3270,00 грн.,

- № 0404-08 від 04.04.2008р. на загальну суму 4855,20 грн.,

- № 0605-54 від 05.06.2008р. на загальну суму 7650,00 грн.,

- № 0722-31 від 22.07.2008р. на загальну суму 104116,80 грн.,

- № 0722-61 від 22.07.2008р. на загальну суму 450,50 грн.,

- № 0725-09 від 24.07.2008р. на загальну суму 10595,00 грн.,

- № 0725-10 від 24.07.2008р. на загальну суму 501,00 грн.,

- № 0725-11 від 24.07.2008р. на загальну суму 975,00 грн.,

- № 0725-50 від 25.07.2008р. на загальну суму 1374,17 грн.,

- № 0728-58 від 28.07.2008р. на загальну суму 1905,00 грн.,

- № 0729-17 від 29.07.2008р. на загальну суму 133,45 грн.,

- № 0801-25 від 01.08.2008р. на загальну суму 510,30 грн.,

- № 0801-26 від 01.08.2008р. на загальну суму 405,00 грн.,

- № 0808-39 від 01.08.2008р. на загальну суму 1386,10 грн.,

- № 1201-07 від 01.12.2008р. на загальну суму 3694,80 грн.,

- № 1218-02 від 17.12.2008р. на загальну суму 2475,00 грн. та виставлено відповідні рахунки на оплату кожної накладної.

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім. Факт виконання зобов’язань позивачем підтверджується також виданими та підписаними відповідачем довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОЛ № 039792 від 11.01.2008р., серії ЯОЦ № 398052 від 21.01.2008Р., № 398061 від 06.02.2008Рр., № 398076 від 19.02.2008р., № 398086 від 27.02.2008р., № 398090 від 03.03.2008р., № 398122 від 03.04.2008р., серії ЯПЕ № 780609 від 05.06.2008р., № 780637 від 19.07.2008р., № 780658 від 31.07.2008р., серії КВ № 66 від 28.11.2008р. та № 75 від 17.12.2008р.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 270254,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 18121,74 грн., що також визнається відповідачем, про що свідчить, підписаний між сторонами, акт звірки взаєморозрахунків станом на 19.07.2010р.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 18121,74 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 75-ПР-др.о від 17.01.2008р. в сумі 18121,74 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 5855,31 грн. та 3 % річних в розмірі 1113,31 грн.

В положеннях ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, 3 проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Судом, при дослідження розрахунку позивача збитків від інфляції, було встановлено, що позивач зробив неправильний розрахунок збитків від інфляції, а саме позивач нарахував неправильну суму збитків від інфляції.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок збитків від інфляції у період з 05.02.2008р. по 31.05.2010р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

05.02.2008 - 31.05.201043401.3851 670,90

06.02.2008 - 31.05.20101250.301.385481,37

18.02.2008 - 31.05.2010960.241.348334,16

11.03.2008 - 31.05.20103501.348121,80

25.03.2008 - 31.05.20101072.631.299320,72

27.03.2008 - 31.05.20101809,601.299541,07

27.03.2008 - 31.05.20103 270,001.299977,73

22.12.2008 - 12.05.201036 94,801.172635,51

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 5083,26 грн., відповідно до розрахунку суду та 3% річних у розмірі 1113,31 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за договором № 75-Пр-др.о від 17.01.2008р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2» (03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 19-А; код ЄДРПОУ 31458110) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Полісся»(10025, м. Житомир, вул. Корольова, 171; код ЄДРПОУ 33864453) 18 121 (вісімнадцять тисяч сто двадцять одна) грн. 74 коп. основного боргу, 5083 (п’ять тисяч вісімдесят три) грн. 26 коп. збитків від інфляції, 1 113 (одна тисяча сто тринадцять) грн. 31 коп. 3% річних та судові витрати в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 18 коп. витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) 74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 І.Д. Курдельчук                                        дата складення 30.08.10