Ухвала суду № 110082826, 07.04.2023, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 933/91/23

Провадження № 1-кп/933/27/23

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2023 року смт Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участі:

прокурора - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4 режимі ВКЗ

секретаря

судового засідання: - ОСОБА_5

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду смт Олександрівка клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 62023050010000364 від 07.02.2023 року у відношенні ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

03.04.2023 року судом одержано клопотання прокурора від 31.03.2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Клопотання прокурор обґрунтував тим, що 31.01.2023 року ОСОБА_3 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та йому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

01.02.2023 ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 31.03.2023 року, з визначення розміру застави в розмірі 214720 гривень.

31.03.2023 року ухвалою Олександрівського районного суду у підготовчому судовому засіданні в порядку ст. 615 КПК України строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці до 30 травня 2023 року.

Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_3 обвинувачення увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.402КК Українипідтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: допитами свідків, протоколами слідчих експериментів зі свідками та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 яка обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування зазначених ризиків прокурор зазначив, що ризики:

- переховуватися від суду (п.1ч.1ст.177КПК України)підтверджується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним може переховуватись від суду.

При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі обвинуваченого будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а його затриманням.

Крім того ризик переховуватися від суду підтверджується тим, що після відкритої відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, разом із іншими військовослужбовцями, склав ввірені йому у службове користування зброю з боєприпасами, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що продовжуючи перебувати на військовій службі у разі відсутності запобіжного заходу, обвинувачений може впливати на свідків - військовослужбовців своєї частини, які допитані у цьому провадженні у якості свідків та дали вичерпні покази факту непокори ОСОБА_3 в період воєнного стану, з метою схиляння їх до зміни або відмови від надання правдивих свідчеїіїь у суді, у тому числі шляхом залякування, здійснення стосовно останніх насильницьких дій або іншим будь-яким чином;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджуєтьсятим, що обвинувачений вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що потягло за собою перекладення його обов`язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю. Такі дії ОСОБА_3 вже є опосередкованим посяганням на життя та здоров`я інших військовослужбовців та фактичним висловленням байдужості до їх безпеки на користь власного страху. При цьому ми враховуємо, що причиною таких дій стало бажання уникнути участі в бойових діях, що може отримати своє продовження у вигляді вчинення злочину, передбаченого ст. 409 КК України «Ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману». З огляду на це, а також те, що обвинуваченому загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним існує реальна можливість вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 408 КК України «Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу». Таким чином цей ризик є доведеним та реальним.

Неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого обумовлена ч. 7 ст. 176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених зокрема ст. 402 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому прокурор не вважає за необхідне обґрунтовувати їх застосування до обвинуваченого.

З урахуванням того, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави щодо злочину, передбаченого статтею 402 КК України, прокурор просить не визначати розмір застави.

До клопотання додана розписка обвинуваченого в отримані клопотання 31.03.2023 року.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. Додав, що на теперішній час ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений не має протипоказань до утримання під вартою.

Захисник не заперечував проти клопотання прокурора, зазначивши, що на його думку воно вже вирішувалося судом.

Обвинувачений підтримав захисника.

Суд, заслухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 29 Конституції України: ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За вимогами ч. 1,2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі ч. 1 ст. 177 КПК України: метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

За вимогами п. 5 ч. 1, ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 402 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, тримання під вартою.

В судовомузасіданні встановлено,що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2023 року, відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 31.03.2023 року, з утриманнямна гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 ,розташованого ум.Павлоград Дніпропетровськоїобласті та визначенорозмір заставив сумі214720,00грн.

31.03.2023 року ухвалою Олександрівського районного суду у підготовчому судовому засіданні в порядку ст. 615 КПК України було вирішено строк тримання під вартою ОСОБА_3 вважати продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці до 30 травня 2023 року (а.с.70-71).

Судом враховано, що обвинувачений має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, одружений, має двох дітей, однак лише такі обставини, на переконання суду, не можуть нівелювати зазначені ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а відтак не можуть свідчити на користь застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

ОСОБА_3 обвинувачується увчиненні тяжкогозлочину,за якийпередбачено покаранняу видіпозбавлення воліна строквід 5до 10років, враховуючи напружену ситуацію пов`язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу, непов`язаного з триманням під вартою, тому клопотання в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Враховуючи положенняст.182КПК Українита практикуЄвропейського судуз правлюдини,суд вважає,що достатнімстримуючим засобом,який здатензабезпечити гарантіїналежної процесуальноїповедінки обвинуваченогоу даномукримінальному провадженніє заставав розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим в даному кримінальному провадженні, та не порушує права обвинуваченого.

Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинуваченого повинні бути покладені обов`язки, передбачені п.п. 2-4, 8 ч. 5 цієї статті.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 194, 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою укримінальному провадженнівнесеному доЄРДР за№ 62023050010000364від 07.02.2023року увідношенні ОСОБА_3 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.402КК України,- задовольнити частково.

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту закінчення дії ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2023 року з 31.03.2023 року - до 30 травня 2023 року, включно, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого у м. Павлоград Дніпропетровської області.

Одночасно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 134200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в будь-який момент протягом дії ухвали - до 30травня 2023року, включно.

Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у разі внесення застави наступні обов`язки:

2) не відлучатися із місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , в якій він проходить службу, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , в якій він проходить службу;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім проведення слідчих та процесуальних дій;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави - до 30травня2023 року включно.

В іншій частині клопотання, - відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого у м. Павлоград Дніпропетровської області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Олександрівського

районного суду ОСОБА_1