Рішення № 11006902, 05.08.2010, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

КОПІЯ Справа № 2-519/10

РІШЕННЯ

Іменем України

5 серпня 2010 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Ю.В.,

при секретарі Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про повернення вкладу, стягнення процентів і компенсацію моральної шкоди та позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про встановлення факту нікчемності договору,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Райффайзен банк Аваль» про повернення грошового вкладу, стягнення процентів і компенсацію моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 2 грудня 2008 року вона уклала з відповідачем договір №20/02-02/9 на вклад «Універсальний» (без пролонгації) на підставі якого передала готівкою 192000 гривень терміном на 12 місяців, під відсоткову ставку 25% річних. В звязку з цим на її імя було відкрито рахунок № 2625095389/9.

У звязку з тим, що на початку 2009 року у банку склалася ситуація, яка поставила під реальну загрозу виконання договору, вона звернулася до відповідача з вимогою про розірвання договору та повернення вкладу, але відповідач йому в цьому відмовив по надуманих причинах.

Виходячи з положень ст.ст 1059-1061, 1167 ЦК України, ст.ст. 57, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та на підставі пунктів 3.3.2 та 3.3.3 вищевказаних договорів просила стягнути з відповідача на її користь 192000 гривень грошового вкладу, 25% річних від від суми вкладу, що становить 48000 грн, та 50000 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди.

7 грудня 2009 року рішенням Миргородського міськрайонного суду позовні вимоги ОСОБА_1 були частково задоволені, стягнуто з відповідача на її користь 242356,00 грн. депозитного вкладу, відсотків та судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2010 року рішення Миргородського міськрайонного суду від 7 грудня 2009 року скасоване, а справа направлена на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Ухвалою суду від 30 березня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено ОСОБА_3

27 листопада 2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Миргородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання договору на вклад Універсальний від 02.12.2008 року недійсним, як укладений внаслідок зловмисної домовленості представника ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3 із ОСОБА_1, та таким, що не створив юридичних наслідків для ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1

Ухвалою суду від 30 березня 2010 року справи за вказаними позовами були обєднані в одне провадження.

18 червня 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив встановити той факт, що договір № 20/02-02/9 на вклад Універсальний від 02.12.2008 року є нікчемним договором.

Ухвалою суду від 4 серпня 2010 року провадження у справі було закрите в частині позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору на вклад недійсним та визнання його таким, що не створив юридичних наслідків для ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі та стягнути на її користь понесені судові витрати. Суду пояснила, що договір банківського вкладу вона укладала у кабінеті начальника Миргородського відділення ОСОБА_3, де передала кошти начальнику відділення, яка залишила кабінет та повернулася з приходним касовим ордером який їй віддала, після чого підписала договір в двох екземплярах. При цьому у неї не було сумніву в законності вчинюваних дій та наявності у представника банку необхідного обсягу повноважень. Відсоткова ставка була їй запропонована ОСОБА_3 і вона погодилася на запропоновані умови, тому що ОСОБА_3 їй пояснила, що вона відноситься до важливих клієнтів. Коли у неї зявилась потреба у коштах, вона звернулася до відповідача з вимогою про повернення вкладу, але їй в цьому було відмовлено, тому вона звернулась до суду. Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не визнала, просила у його задоволенні відмовити за безпідставністю.

Представник відповідача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності (т.1 а.с.143, т.2 а.с.165) позов ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити в його задоволенні. У заперечення позову пояснив, що позивачкою не доведено факт вчинення правочину укладення банківського договору вкладу між ним та ВАТ «Райффайзен банк Аваль», так як документи, надані нею на підтвердження укладення правочину, відповідач вважає підробленими, оскільки вони не відповідають зразкам, які використовуються у діяльності відповідача, і позивачкою не надано доказів, що вони складалися за вказаних нею обставин. Крім того, грошові кошти від позивачки на виконання умов цього договору до каси банку не надходили і зазначений у договорі рахунок не відкривався, що підтверджується свідченнями касирів Миргородського відділення банку, аудиторськими висновками незалежної аудиторської фірми «Баланс», якими встановлено, що зобовязання за коштами на вимогу, за короткостроковими та довгостроковими вкладами (депозитами) фізичних осіб Миргородського відділення Банку станом на 30.06.2009 року не містять заборгованості за спірним договором, та актом позапланової виїзної ревізії, проведеної Контрольно-ревізійним відділом в м.Миргород та Миргородському районі.

Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про встановлення факту нікчемності договору просив задовольнити з тих підстав, що при його укладенні не була дотримана письмова форма договору, передбачена ст. 1059 ЦК України, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві банку.

Відповідачка за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3, будучи викликаною в судове засідання в порядку ч.5 ст. 74 ЦПК України (т.2 а.с.158) в судове засідання не зявилася, про причини своєї неявки суду не повідомила і з клопотаннями про відкладення слухання справи до суду не зверталася.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає наступне.

Судом встановлено, що 2 грудня 2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Договір № 20/02-02/9 на вклад Універсальний. Сума вкладу становила 192000 гривень. Відповідно до п. 1.2 Договору на суму вкладу нараховуються відсотки у розмірі 25% річних. Згідно п. 2.2 Договору, для обліку суми вкладу Банк відкрив вкладнику рахунок № 2625095389/9. Строк дії укладеного договору відповідно до п. 1.1 встановлено у 12 місяців (т.1 а.с. 7). На виконання умов договору ОСОБА_1 передала готівкою відповідачу грошову суму у розмірі 192000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 3 від 2 грудня 2008 року (т.1 а.с.8).

31 березня та 6 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про повернення суми вкладу (т.1 а.с.10-11), але відповідач відмовив в задоволенні її заяви та повідомив, що вказаний договір на вклад не зареєстрований та не обліковується у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», крім того, вони укладені ОСОБА_3 на умовах, не передбачених нормативними документами ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та з перевищенням своїх повноважень, на підставі цього договору рахунок у Миргородському відділенні не відкривався і кошти до банку не надходили (т.1 а.с.9), внаслідок чого позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Протоколом Загальних Зборів акціонерів № 3б-45 від 14 жовтня 2009 року прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обовязками ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (т.1 а.с.154-160).

У відповідності з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.2 ст.631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативноправовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Наданий позивачкою прибутковий ордер № 3 від 02.12.2008р. (а.с.8) відповідає вказаним вимогам Інструкції, отже він є документом, який підтверджує внесення грошової суми до банку.

Крім того, положення вищевказаної інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь-яких обовязкових правил поведінки для клієнтів банку, тому ОСОБА_1 не може бути відповідальною за порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів.

З цих же підстав, а також з огляду на те, що відповідно посадової інструкції начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3 (т.1 а.с.55-57), остання на час укладення договору з позивачкою мала право на заміщення будь якого працівника банку, в тому числі і касира, забезпечувала належний стан організації касової роботи відділення, а також, на підставі діючої на той час довіреності (т.1 а.с.53), мала право підписувати від імені ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» розрахунково-касові документи (прибуткові, видаткові та реєстри) і одержувати майно, суд не може прийняти до уваги посилання представника банку на те, що кошти від ОСОБА_1 приймалися не в касі банку і не касиром, як на підставу для визнання спірного договору нікчемним.

Спірний договір від імені відповідача укладений та підписаний ОСОБА_3 на той час начальником Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтвердив відповідач у своїй відповіді на адресу позивача (а.с.9), та скріплений печаткою Миргородського відділення ПОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Згідно ч.4 ст.95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності.

Відповідно до ч. 3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Ст. 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

Повноваження начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на укладення та підписання депозитних (вкладних) договорів та будь-яких документів, повязаних з виконанням цих договорів, від імені банку передбачені довіреністю, виданою їй 27 грудня 2006 року(т.1 а.с.53), у відповідності з Процедурою щодо надання повноважень на право підпису від імені «Райффайзен Банк Аваль», затвердженою постановою Правління Банку № П-101/11 від 11 вересня 2006 року (т.1 а.с.41-46). Згідно п.6.4 спірного договору Банк брав на себе зобовязання нести відповідальність за дії службовця, уповноваженого приймати вклади від фізичних осіб (в даному випадку ОСОБА_3.), як за свої власні.

За таких обставин, суд вважає додержаною письмову форму спірного договору банківського вкладу, а відтак підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про встановлення факту нікчемності вказаного договору відсутні і у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» слід відмовити.

Та обставина, що Постановами Правління АППБ»Аваль» №П-78/8 від 3.11.2004 року (т.2 а.с.17-30) та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» №П-79/2 від 27.06.2008 року (т.2 а.с.35-47) були встановлені типові договори на вклади для фізичних осіб та положення про порядок їх укладання, обліку і зберігання не має правового значення у цій справі, тому що вони не були доведені до відому позивачки і вона не могла знати про їх існування.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що кошти від позивачки за зазначеним договором до каси банку не надходили і рахунок по ньому не відкривався, оскільки ці обставини не спростовують факту передання позивачкою коштів відповідальним працівникам Банку, тим більше що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунків не могло залежати від волі вкладника. Крім цього за умовами п.2.2 договору вказаний рахунок зобовязувався відкрити банк, а у виданому вкладнику прибутковому касовому ордеру банком був зазначений номери рахунку, який відповідав змісту договору.

Враховуючи вищевикладене, договір між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на вклад Універсальний № 20/02-02/9 від 02.12.2008р. є укладеним і таким, що набрав чинності.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданого договору вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунками за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені судом, відповідач зобовязаний повернути позивачу суму вкладу на першу вимогу вкладника, а відмова від такої видачі є неправомірною, тому суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми вкладу 192000 гривень ґрунтується на законі і підлягає задоволенню.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом суд виходить із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наданої начальнику Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3 довіреності, її посадової інструкції та «Процедури щодо надання повноважень на право підпису від імені «Райффайзен Банк Аваль», затвердженої Постановою Правління «Райффайзен Банк Аваль» №П-101/11 від 11.09.2006 року (т.1 а.с.41-46), остання повинна була в своїй діяльності керуватися як діючим законодавством України, так і внутрішніми нормативними документами «Райффайзен Банк Аваль».

З рішення Комітету з управління активами та пасивами ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» №081117/РІ/1 від 17.11.2008 року на дату укладення спірного договору за депозитними договорами на вклад у гривнях на суму більше 100000 грн. у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» діяв розмір процентної ставки на рівні 16,75% річних (т.1 а.с.65, т.2 а.с.32).

Даних про те, що начальник Миргородського відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3 мала повноваження укладати договори по депозитним вкладам з більш високими відсотками судом не встановлено.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що при визначенні відсоткової ставки по спірному депозитному вкладу слід виходити з розміру 16,75% річних, а не 25% річних, як це зазначено в договорі, оскільки стягнення більших відсотків ніж офіційно встановив Банк, не відповідатиме положенням ст.ст. 5, 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Виходячи із меж позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь відсотків по вкладах за період за період дії договору (12 місяців) суд вважає необхідним стягнути із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на її користь заборгованих відсотків по вкладу № 20/02-02/9 станом на 02.12.2009 року в сумі 32160,00 грн. (192000 грн. х 16,75% = 32160 грн.).

Що стосується вимог позивачки ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то спірний договір, з невиконанням якого відповідачем позивачка повязує наявність цієї шкоди, не містить положень про умови та підстави відшкодування моральної шкоди, інших підстав для її відшкодування в межах предмета даного спору позивачкою не наведено, тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 81, 84, 88 ЦПК України в звязку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог документально підтверджені судові витрати в сумі 2328,00 гривень, з них: 1700 грн. судового збору (т.1 а.с.1), 256 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (т.1 а.с.2), 372 гривень витрати на правову допомогу (т.1 а.с.20).

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 17 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 95, 237, 239, 244, 525, 526, 626, 621, 638, 1059, 1060, 1074 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 74, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 192000,00 грн. (сто девяносто дві тисячі гривень 00 коп.) в рахунок повернення банківського вкладу по договору № 20/02-02/9 на вклад Універсальний від 2 грудня 2008 року, 32160,00 грн. (тридцять дві тисячі сто шістдесят гривень 00 коп.) процентів по вказаному вкладу та 2328,00 (дві тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.) у відшкодування понесених судових витрат, а всього стягнути 226488,00 грн. (двісті двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 00 коп.).

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - відмовити.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про встановлення факту нікчемності договору на вклад «Універсальний» № 20/02-02/9 від 2 грудня 2008 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: (підпис)

Рішення законної сили не набрало

Оригіналу відповідає:

Суддя Миргородського міськрайонного суду Ю.В.Сидоренко