Рішення № 110066943, 29.03.2023, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/80/23

Провадження № 2/708/64/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Попельнюха А.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Колісника А.М.,

представника позивача - адвоката Куріловича С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чигиринської міської ради про визнання права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Куріловича С.О. звернувся до суду з позовом до Чигиринської міської ради про визнання права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за заповітом. На обґрунтування заявленого позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Суботівської сільської ради Чигиринського району, а саме на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 120830 загальною площею 1,59 га, до складу якої входять земельна ділянка з кадастровим номером 7125486000:01:000:0297 площею 1,23 га та земельна ділянка з кадастровим номером 7125486000:01:000:0909 площею 0,36 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 120699 загальною площею 0,79 га, до складу якої входять земельна ділянка з кадастровим номером 7125486000:01:000:0296, площею 0,61 га та земельна ділянка з кадастровим номером 7125486000:01:000:0908 площею 0,18 га.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений 27.07.2007 секретарем Суботівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Гапшею В.М. Відповідно до вказаного заповіту померла заповіла належні їй земельні ділянки своєму синові ОСОБА_1 . На дату її смерті такий заповіт не змінений та не скасований. Інші спадкоємці на день відкриття спадщини відсутні.

Відповідно до вимог чинного законодавства позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Цинди Р.М., на підставі якої було заведено спадкову справу. Після спливу шестимісячного строку на подання заяв про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на вказані земельні ділянки, однак отримав нотаріальну відмову у видачі свідоцтв. Таке рішення нотаріус обґрунтував неможливістю вчинення нотаріальної дії через не подання позивачем документів на підтвердження наявності родинного споріднення між спадкоємцем та спадкодавцем, оскільки у заповіті спадкоємець зазначений сином померлої. У свою чергу позивач не має можливості надати документи на підтвердження родинних відносин між ним та померлою ОСОБА_2 , оскільки такі документи відсутні. Тому просить визнати за ним право власності на вищевказані земельні ділянки, які йому заповіла ОСОБА_2 .

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 06.02.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по розгляду даної справи.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.03.2023 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті. Також судом вирішено питання про виклик свідка та витребування копії спадкової справи для долучення до матеріалів справи. Вказані докази були надані суду у визначений судом строк та долучені до матеріалів справи.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, просив суд проводити розгляд справи у його відсутність.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Курілович С.О. позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Додатково суду пояснив, що позивач був третьою дитиною у своїх батьків, натомість під час пологів його біологічна мати померла. Після її смерті батько почав проживати а згодом одружився із ОСОБА_2 , яка позивачеві фактично замінила мати та була із ним із самого малечку, тому між ними фактичні взаємовідносини були як між сином та матір`ю. Тому через наведені обставини виникло непорозуміння під час посвідчення заповіту, внаслідок чого у заповіті зазначено бажання померлої передати належне їй майно у спадщину синові ОСОБА_1 .

Відповідач Чигиринська міська рада явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, на адресу суду направила заяву з проханням проводити розгляд справи у відсутність їх представника. Проти задоволення позову не заперечували.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що він народився і все життя проживає у селі Суботові Чигиринського району Черкаської області. Родину позивача ОСОБА_1 він знає із дитинства. Коли позивач народився його мати померла, після чого батько повторно одружився із ОСОБА_2 . У сім`ї було троє дітей, ОСОБА_1 був самий менший, померла його виховувала із дитинства. Старші діти із нею менше спілкувались, оскільки вона не була їм рідною матір`ю. Згодом ОСОБА_1 доглядав за нею, оскільки вона була людиною похилого віку та хворіла. У 2007 році свідок ОСОБА_3 був секретарем Суботівської сільської ради, і в один із днів до нього на роботу прийшла ОСОБА_2 . Вона повідомила, що хоча скласти заповіт на свого «синочка Грицика». Оскільки для всіх місцевих мешканців вони були мати і син, крім того вона повідомила, що має намір скласти заповіт на сина, відповідним чином було складено та посвідчено заповіт, у якому зазначено, що ОСОБА_2 належні їй на праві власності земельні ділянки заповідає синові ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини виникли з питань спадкування, тому до їх правового регулювання підлягають застосуванню норми Книги шостої «Спадкове право» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В розумінні статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, у тому числі через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину та відсутністю захисту такого права в інший спосіб.

На підставі ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Зі змісту статті 328 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту частини другої статті 16 ЦК України вбачається, що способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Чигиринським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 02.07.2021, актовий запис № 236 (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_2 на території Суботівської сільської ради Чигиринського району відкрилася спадщина, до складу якої увійшло належне померлій на дату відкриття спадщини майно. ОСОБА_2 була власником земельної ділянки загальною площею 1,59 га, яка складається із земельної ділянки площею 1,23 га (кадастровий номер 7125486000:01:000:0297), та земельної ділянки площею 1,23 га (кадастровий номер 7125486000:01:000:0909), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адмінмежах Суботівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 120830 від 30.04.2004, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 148. (а.с.11).

Також ОСОБА_2 на день її смерті була власником земельної ділянки загальною площею 0,79 га, яка складається з земельної ділянки площею 0,61 га (кадастровий номер 7125486000:01:000:0296), та земельної ділянки площею 0,18 га (кадастровий номер 7125486000:01:000:0908), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адмінмежах Суботівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 120699 від 22.05.2007, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010780800358. (а.с.13).

Відповідно до заповіту, посвідченого 27 липня 2007 року секретарем Суботівської сільської ради Гапшею В.М., зареєстровано в реєстрі за № 115, на випадок своєї смерті ОСОБА_2 зробила таке розпорядження, зокрема, належні їй земельні ділянки згідно державних актів заповіла своєму синові ОСОБА_1 . Вказаний заповіт на момент відкриття спадщини не був змінений або скасований на підтвердження чого старостою Суботівського старостинського округу 27.07.2021 на вказаному заповіті зроблено відповідне підтвердження (а.с. 15).

З метою прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 у визначений чинним законодавством шестимісячний строк звернувся до нотаріуса із заявою від 19.11.2021 про прийняття спадщини (а.с. 58).

У свою чергу з наданої суду постанови про нотаріальну відмову, винесену 19.12.2021 приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Циндою Р.М., вбачається, що видачі свідоцтв про право на спадщину нотаріус відмовив. Така нотаріальна відмова у вчиненні нотаріальної дії обумовлена тим, що відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у випадку зазначення у заповіті родинних відносин спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус перевіряє документи, що підтверджують факт родинних відносин. Натомість позивачем такі документи не надані (а.с. 17).

Неможливість подання таких документів позивачем обумовлена тим, що відповідно до свідоцтва про народження матір`ю позивача ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 (а.с. 18). Вказана обставина була перевірена нотаріусом, на підтвердження чого отримано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану № 00033767992 від 19.11.2021 (а.с. 69-70). Факт смерті біологічної матері позивача під час пологів підтверджено копією свідоцтва про смерть, відповідно до якого ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис № 5 від 07.02.1977 (а.с. 21).

У свою чергу з наданих копій книг погосподарського обліку по с. Суботову за період часу з 1977 року по 2021 рік судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , дружини голови домогосподарства, до погосподарського обліку внесені відповідні відомості. Після цього у зв`язку зі зміною членів домогосподарства дружиною голови зазначена ОСОБА_2 . Після смерті голови домогосподарства батька позивача, безпосередньо позивач ОСОБА_1 був зазначений головою домогосподарства, серед інших членів якого зазначена ОСОБА_2 , як мати (а.с. 23-30).

За своєю правовою природою заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті, тобто вказаний правочин є виразом внутрішньої волі особи, спрямованим на призначення спадкоємця або спадкоємців, а також визначення юридичної долі майна (прав та обов`язків спадкодавця), що виступає об`єктом спадкового наступництва.

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання (Постанова КЦС ВС від 20.07.2022 року у справі № 461/2565/20).

За таких обставин суд приходить до висновку, що у зв`язку зі смертю біологічної матері позивача під час пологів та укладенням батьком позивача повторного шлюбу із ОСОБА_2 остання фактично з моменту народження замінила йому рідну матір, доглядала та виховувала його та між ними протягом всього часу спільного проживання існували добрі родинні відносини як між матір`ю та сином, у зв`язку із чим померла називала ОСОБА_1 своїм сином та не мала сумнівів щодо правильності вираження своєї волі під час посвідчення заповіту 27.07.2002 у Суботівській сільській раді. Зі свого боку посадова особа органу місцевого самоврядування мала б перевірити та роз`яснити певні нюанси чинного законодавства, натомість для місцевих мешканців, у тому числі працівників сільської ради, ОСОБА_2 була матір`ю ОСОБА_1 . В подальшому, через відсутність між ними кровного споріднення, у позивача під час оформлення спадкових прав на спадщину після її смерті виникла проблема у наданні нотаріусу всіх необхідних документів, зокрема документів, що підтверджують родинні відносини. У свою чергу суд враховує, що у випадку зазначення померлою у заповіті спадкоємцем ОСОБА_1 без зазначення, що він є її сином, перешкод у оформленні спадкових прав не виникло б. За таких обставин суд приходить до переконання, що заповідальне розпорядження ОСОБА_2 під час розгляду справи має бути розтлумачена зі збереженням дійсної волі померлої та збереженням можливості її реалізації.

Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) під час розгляду якої Друга судова палата Касаційного цивільного суду зазначила, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

На підставі наведеного аналізу норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 1217, 1218, 1220, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 10, 30, 76-84, 200, 258, 259, 263-265, 351-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чигиринської міської ради про визнання права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельні ділянки призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адмінмежах Суботівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, а саме: на земельну ділянку загальною площею 1,23 га, кадастровий номер 7125486000:01:000:0297; на земельну ділянку загальною площею 0,36 га, кадастровий номер 7125486000:01:000:0909; на земельну ділянку загальною площею 0,61 га, кадастровий номер 7125486000:01:000:0296; на земельну ділянку загальною площею 0,18 га, кадастровий номер 7125486000:01:000:0908.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , прож.: АДРЕСА_1 );

Представник позивача: адвокат Курілович Сергій Олександрович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000534, видане Радою адвокатів Черкаської області 04.02.2013, адреса робочого місця адвоката: Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Чигирин, вул. Грушевського, буд. 16, каб. № 9);

Відповідач Чигиринська міська рада (код ЄДРПОУ: 04061560, місцезнаходження: Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Чигирин, вул. Б. Хмельницького, буд. 26).

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 29.03.2023, повне рішення складено та підписано 06.04.2023.

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ