Рішення № 110060261, 06.04.2023, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/2132/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0008142-5006-1209,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2022 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнень просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Луганській області про нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 39197,66 грн за 2018 рік від 27 лютого 2019 року № 0008142-5006-1209.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2019 року № 0008142-5006-1209. Як вважає відповідач, у позивача утворилась заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у розмірі 39197,66 грн, чим було порушено вимоги ст. 266 ПК України.

Оскаржене ППР винесено щодо оподаткування будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві приватної власності відповідно до договору дарування № 1993 від 12.12.2001.

Відповідно до витягу з ДРРП в розділі відомості про об`єкт нерухомого майна будинок житловий, недобудований, загальною площею 762,70 кв.м., житлова площа становить 296,90 кв. м.

Позивач зазначає, що цей будинок є недобудованим, він не є придатним для проживання, а також не може бути використаний для здійснення підприємницької діяльності, тобто фактично цей будинок є об`єктом незавершеного будівництва. У зв`язку з чим на даний об`єкт не міг бути виготовлений технічний паспорт, тому відсутні можливості визначити реальну площу об`єкта незавершеного будівництва.

Позивач вважає, що оскільки об`єкт є недобудовою, на нього неможливо нараховувати податки. Також через недобудованість неможливо визначити реальну площу об`єкта незавершеного будівництва, а тому нарахована відповідачем сума податку, вказана у ППР, не є дійсною та потребує обґрунтування та доведення.

Крім того, відповідно до Рішення Лисичанської міської ради сьомого скликання сорок шостої сесії, до компетенції якої відноситься обчислення ставки оподаткування об`єкту недобудови, на території якої зареєстрований об`єкт нерухомості, власником якої є ОСОБА_1 , від 31.05.2018 № 46/699, що встановлює ставки, які починають діяти з 01.01.2019, обчислення ставки саме за недобудову (недобудований будинок) відсутнє, встановлено лише ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тобто повністю добудоване майно/нерухомість.

Отже, через відсутність встановленої рішенням Лисичанської міської ради ставки податку на недобудову (недобудований будинок) виходить, що ставка податку на недобудову становить 0% розміру мінімальної заробітної плати.

Позивач вважає, що відповідачем при прийнятті оскарженого рішення допущено порушення процедури його винесення та порядку складення. Так, відповідачем не було дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо надсилання позивачу копії акта документальної перевірки. Жодних відомостей, що підтверджують отримання позивачем акта перевірки, немає. Також оскаржене податкове повідомлення-рішення не містить усіх обов`язкових реквізитів, встановлених підпунктом 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, та не є таким, що сприяло правовій визначеності у поведінці позивача. Зокрема, в оскарженому податковому повідомленні-рішенні не міститься граничних строків, встановлених цим Кодексом для їх оскарження.

Зауважив, що за фізичну особу розрахунок суми податку здійснює контролюючий орган і надсилає повідомлення про сплату на адресу платника. Разом з тим, незрозуміло яким чином контролюючий орган самостійно обчислив податкове зобов`язання позивачу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до корінця оскарженого рішення адресою позивача зазначено: АДРЕСА_2 , проте за даною адресою позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець. Будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за позивачем як за фізичною, а не як за юридичною особою. Будинок непридатний для проживання та за цією адресою позивач не проживає після початку проведення антитерористичної операції та/або операції Об`єднаних сил (ООС). Позивач тривалий час проживає в АДРЕСА_3 .

На даний час будинок позивача є досі недобудованим і не введений в законний спосіб у експлуатацію, а тому відсутні будь-які докази того, що цей будинок споруджений з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначений для постійного у ньому проживання. Даний факт може бути встановлений лише під час прийняття будинку в експлуатацію. Отже, позивач вважає, що об`єкти незавершеного будівництва не визначені ПК України як об`єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сам факт реєстрації в єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може сам по собі створювати обов`язку відповідача щодо сплати податку на нерухомість.

Крім того, на думку позивача зазначений будинок не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, через його знаходження на тимчасово окупованій території.

Тому позивач не погоджується зі спірним рішенням, вважає його безпідставним та таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, а тому воно підлягає скасуванню. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 27.12.2022 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 09.01.2023 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 09.01.2023 позов залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду від 30.01.2023 визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом та продовжено розгляд адміністративної справи № 360/2132/22.

Ухвалою суду від 20.02.2023 продовжено Головному управлінню ДПС у Луганській області строк для подання відзиву на позовну заяву на десять календарних днів з дня отримання ухвали суду.

28.02.2022 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого останній послався на таке. Стосовно підстав для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0008142-5006-1209, яким позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2018 рік, повідомив, що Рішенням Лисичанської міської ради від 27.04.2017 № 26/388 залишено діючими на 2018 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлені рішенням Лисичанської міської ради від 03.07.2015 № 83/1345.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 з 12.12.2001 є власником будинку житлового недобудованого, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 762,7 кв. м, житлова площа 296,90 кв. м.

Відповідач із посиланням на приписи підпункту 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПК України зауважує, що у розумінні ПК України об`єктом житлової нерухомості об`єкт стає не в силу того, що він придатний до проживання, а в силу того, що він відноситься до відповідної категорії згідно з цільовим призначенням приміщення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 762,7 кв. м, житлова площа 296,90 кв. м, віднесений за цільовим призначенням саме до житлових будинків.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до об`єктів нерухомого майна, що не підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Крім того, відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Розділу 3 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 7/5, у разі реєстрації об`єктів незавершеного будівництва у Реєстр вноситься тип об`єкта «об`єкт незавершеного будівництва» (а не житловий будинок, як зазначено в даному випадку) та не вноситься інформація щодо житлової площі такого об`єкта (яка зазначена в даному випадку).

В даному випадку загальна та житлова площа будинку визначена та безпосередньо вказана у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на об`єкт нерухомого майна, а саме загальна площа 762,7 кв. м, житлова площа 296,90 кв. м. Викладене, на думку відповідача, спростовує посилання позивача про неможливість визначення площі будинку.

Враховуючи вищезазначене, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України контролюючим органом самостійно визначено податкове зобов`язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у сумі 39197,66 грн з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства, та сформовано податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0008142-5006-1209, яке було направлено позивачу за його податковою адресою. Тому посилання позивача на відсутність акта документальної перевірки вважає необґрунтованими.

Щодо посилання позивача на проведення АТО (ООС), як на підставу для звільнення від оподаткування житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , повідомив таке.

Відповідно до абзацу першого підпункту 38.6 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (у редакції, що діяла у 2018 році) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р. При цьому у зазначених переліках м. Лисичанськ не значиться.

Отже, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у 2020 році не відносився до об`єктів житлової нерухомості, розташованих на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення.

Також вважає необґрунтованими доводи позивача щодо звільнення вищевказаного об`єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки дія цього підпункту не розповсюджується на 2018 рік.

Щодо доводів про те, що позивачем не отримувалось оскаржуване податкове повідомлення-рішення та про його існування стало відомо під час розгляду справи № 360/7728/21, зазначив, що про прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення позивач мав можливість дізнатись за допомогою Електронного кабінету інформаційно-телекомунікаційної системи, створеної для забезпечення реалізації платниками податків та державними органами своїх прав та обов`язків, визначених Податковим кодексом України, в електронному вигляді. Так, для фізичних осіб платників податків в Електронному кабінеті надано онлайн доступ до сформованих податкових повідомлень-рішень щодо сум нарахованих податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю. Також за необхідністю в Електронному кабінеті за допомогою сервісу «Стан розрахунків з бюджетом» фізичні особи можуть перевірити розрахунки сум податкових зобов`язань по таким податкам.

Крім того, податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0008142-5006-1209 форми «Ф» було направлено ОСОБА_1 за наявною податковою адресою рекомендованим відправленням 16 серпня 2021 року, яке повернулося 19 вересня 2021 року до контролюючого органу без вручення із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання». Вказані обставини були встановлені під час розгляду справи № 360/7728/21 за позовом ГУ ДПС у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Під час судового розгляду справи № 360/7728/21 з копії паспорту ОСОБА_1 податковому органу стало відомо про те, що позивач був зареєстрований з 17.03.2009 у м. Києві та Київській області, при цьому він не звертався відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України до контролюючого органу з метою зміни своєї податкової адреси.

З 2021 року ОСОБА_1 зареєстрований у селі Білогородка Київської області, яке відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (зі змінами та доповненнями) не відноситься до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Відповідач вважає, що позивачем пропущено визначений законом строк для звернення до суду, оскільки такі обставини, як військова агресія з боку РФ, окупація частини Луганської області, окупація місця дислокації податкового органу, перебування позивача та його родини в евакуації жодним чином безпосередньо не унеможливлюють подання позовної заяви у визначений законом строк.

Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку до податкового повідомлення-рішення зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складення податкових повідомлень-рішень за формами «Р»).

Податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» складається для платників податків фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення за формами «Ф» відповідно до Кодексу, роздруковує його в одному примірнику.

Таким чином, законодавством не передбачено залишення у контролюючого органу другого примірника податкового повідомлення-рішення форми «Ф». За таких обставин, саме корінець податкового повідомлення-рішення форми «Ф», який залишається у контролюючого органу, містить інформацію про загальну суму податкового зобов`язання, визначеного у цьому податковому повідомленні-рішенні, а також про податковий період, назву платежу, код платежу.

У зв`язку з цим відповідач надає копію корінця оскарженого податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0008142-5006-1209, а також розрахунку податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за 2018 рік. Вказані документи містять інформацію, що дає можливість встановити та співставити дані щодо об`єкта нерухомого майна і нарахованого податку.

Саме на підставі вищевказаних документів суд у справі № 360/7728/21 підтвердив правомірність вимог Головного управління ДПС у Луганській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.

03.04.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній додатково послався на те, що відповідно до листа Державної податкової служби України від 22.03.2023 оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як і інші податкові повідомлення-рішення за 2020 рік.

09.02.2021 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації за позивачем зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 284.5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки житловий будинок зареєстрований за позивачем 09.02.2021, податок на зазначений об`єкт нерухомого майна необхідно обчислювати з лютого 2021 року, тому сума податкового зобов`язання за 2018, 2019, 2020 роки, визначена у ППР ГУ ДПС у Луганській області від 27.02.2019 № 0008142-5006-1209 на суму 39197,66 грн, підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання з 09.04.2021: АДРЕСА_3 ; в спірний період в установленому законом порядку зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, що не заперечується сторонами по справі.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа № 360/7728/21 за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Рішенням суду від 28.01.2022, що набрало законної сили 24.10.2022, позов Головного управління ДПС у Луганській області задоволено: стягнуто кошти з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету за податковим боргом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2018-2020 роки в сумі 123122,56 грн (сто двадцять три тисячі сто двадцять дві гривні 56 коп.).

Рішенням суду по справі № 360/7728/21 від 28.01.2022 встановлено, що згідно інтегрованої картки платника податків за кодом класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості) та довідки про загальну суму позовних вимог, за ФОП ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 17 листопада 2021 року обліковується податковий борг в загальній сумі 123122,56 грн, який складається з основного платежу в сумі 123122,56 грн.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 з 02 червня 2006 року є власником будинку житлового недобудованого, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 762,70 кв. м, житлова площа 296,90 кв. м.

ГУ ДПС у Луганській області сформовано та направлено відповідачу повідомлення-рішення:

- від 27 лютого 2019 року форми «Ф» № 0008142-5006-1209, яким визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2018 рік у сумі 39197,66 грн;

- від 26 травня 2021 року форми «Ф» № 0379985-2405-1226/1, яким визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2019 рік у сумі 40913,74 грн;

- від 26 травня 2021 року форми «Ф» № 0379985-2405-1226, яким визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2020 рік у сумі 43011,16 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення направлені відповідачу рекомендованим відправленням 16 серпня 2021 року, повернулися 19 вересня 2021 року до ГУ ДПС у Луганській області без вручення із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання».

У відповідності до вимог частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору в цій справі є податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Луганській області від 27 лютого 2019 року форми «Ф» № 0008142-5006-1209, яким ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2018 рік у сумі 39197,66 грн, яке позивач вважає протиправним.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 ст. 266 ПК України передбачено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України).

Порядок обчислення суми податку врегульовано пунктом 266.7 статті 266 ПК України.

Так, у відповідності до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У відповідності до вимог статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів - збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі (пункт 10.3 статті 10 ПК України).

Як передбачено пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Отже, за вимоги ПК України прийняття рішення про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено до компетенції сільської, селищної, міської ради та ради об`єднаних територіальних громад.

Як установлено судом, рішенням Лисичанської міської ради від 03.07.2015 № 83/1345 встановлено з 01.01.2016 ставки податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 0,5 відсотку розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Рішенням Лисичанської міської ради від 27.04.2017 № 26/388 залишено діючими ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлені рішенням Лисичанської міської ради від 03.07.2015 № 83/1345 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (зі змінами).

Рішенням Лисичанської міської ради від 31.05.2018 № 46/699 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на період з 01.01.2019 для об`єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року) за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 1993 від 12.12.2001, посвідченого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Скриннік І.В., на праві приватної власності належить будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якого ОСОБА_1 з 12.12.2001 є власником будинку житлового, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 762,7 кв. м, житлова площа 296,90 кв. м.

Згідно спірного податкового повідомлення-рішенням ГУ ДПС у Луганській області від 27 лютого 2019 року форми «Ф» № 0008142-5006-1209 ОСОБА_1 було визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2018 рік у сумі 39197,66 грн. Податок обчислено за житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 762,7 кв. м. Корінець податкового повідомлення-рішення із відповідним розрахунком знаходиться в матеріалах справи.

Позивачем оскаржується правомірність нарахування контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2019 № 0008142-5006-1209 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав того, цей будинок є недобудованим, не придатним для проживання та використання в здійсненні підприємницької діяльності, а відтак на вказаний об`єкт неможливо нараховувати податок. Оскільки будинок фактично є об`єктом незавершеного будівництва, на думку позивача, на даний об`єкт не міг бути виготовлений технічний паспорт, що виключає можливість визначення реальної площі об`єкта незавершеного будівництва.

Суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.

За приписами підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів (підпункт 14.1.129.1).

З вищенаведених норм вбачається, що у розумінні ПК України об`єктом житлової нерухомості об`єкт стає не в силу того, що він придатний до проживання чи прийнятий в експлуатацію, а в силу того, що він відноситься до відповідної категорії згідно з цільовим призначенням приміщення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 762,7 кв. м, житлова площа 296,90 кв. м, віднесений за цільовим призначенням саме до житлових будинків.

Перелік об`єктів, що не підлягають оподаткуванню, встановлено підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, зокрема у відповідності до підпункту «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування житлова нерухомість, непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Проте позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до об`єктів нерухомого майна, що не підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту «ґ» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Незмістовними з наведених підстав є доводи позивача про відсутність встановленої рішенням Лисичанської міської ради ставки податку на недобудову (недобудований будинок), оскільки рішенням Лисичанської міської ради від 31.05.2018 № 46/699 чітко встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на період з 01.01.2019 для об`єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року) за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Крім того, відповідно до приписів підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Розділу 3 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 7/5, у разі реєстрації об`єктів незавершеного будівництва у Реєстр вноситься тип об`єкта «об`єкт незавершеного будівництва» (а не житловий будинок, як зазначено в даному випадку) та не вноситься інформація щодо житлової площі такого об`єкта (яка зазначена в даному випадку).

В спірних відносинах загальна та житлова площа будинку визначена та безпосередньо вказана у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на об`єкт нерухомого майна, а саме загальна площа 762,7 кв. м, житлова площа 296,90 кв. м, що спростовує доводи позивача про неможливість визначення площі будинку.

Враховуючи вищезазначене, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України контролюючим органом самостійно було визначено податкове зобов`язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік у сумі 39197,66 грн з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства, та сформовано податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0008142-5006-1209, яке направлено позивачу за його податковою адресою.

Отже, посилання позивача на відсутність акта документальної перевірки є необґрунтованими.

Незмістовними суд вважає також доводи позивача про проведення АТО (ООС), як на підставу для звільнення від оподаткування житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з такого.

Відповідно до абзацу першого підпункту 38.6 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (у редакції, що діяла у 2018 році) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р, в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 79-р.

При цьому, у зазначених переліках м. Лисичанськ не значиться. Отже, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у 2018 році не відносився до об`єктів житлової нерухомості, розташованих на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення.

Також необґрунтованими є доводи позивача щодо звільнення вищевказаного об`єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки дія цього підпункту не розповсюджується на 2018 рік.

Щодо ненадсилання позивачу відповідачем оскарженого рішення суд зауважує, що з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого перебуває в матеріалах справи, слідує, шо податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0008142-5006-1209 форми «Ф» було направлено ОСОБА_1 за наявною податковою адресою рекомендованим відправленням 16 серпня 2021 року, яке повернулося 19 вересня 2021 року до контролюючого органу без вручення із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання».

Вказані обставини були встановлені також під час розгляду адміністративної справи № 360/7728/21 за позовом ГУ ДПС у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. При цьому доказів звернення позивача відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України до контролюючого органу з метою зміни своєї податкової адреси суду ОСОБА_1 не надано.

У відповідності до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 травня 2022 року по справі № 810/3116/18.

Щодо посилання позивача на рішення Державної податкової служби України від 22.03.2023 суд зазначає таке.

Судом установлено, що рішенням Державної податкової служби України від 22.03.2023 № 7130/6/99-00-06-01-07-06 про результати розгляду скарги скасовано ППР ГУ ДПС у Луганській області від 26.05.2021 № 0379985-2405-1226/1, яким визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на суму 40913,74 грн.

Дослідивши вказане рішення, судом установлено, що Державною податковою службою України (далі ДПС України) в обґрунтування цього рішення зазначено, що 02.06.2006 за Скаржником зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: будинок, житловий, недобудований, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 762,7 кв. метрів; 09.02.2021 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, за Скаржником зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 284,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому ДПС України в рішенні від 22.03.2023 № 7130/6/99-00-06-01-07-06 зроблено висновок, що оскільки житловий будинок (за адресою: АДРЕСА_1 ), зареєстрований за Скаржником 09.02.2021, податок на зазначений об`єкт нерухомого майна необхідно обчислювати з лютого 2021 року, тому сума податкового зобов`язання за 2019 рік, визначена ГУ ДПС у Луганській області у ППР від 26.05.2021 №0379985-2405-1226/1, підлягає скасуванню.

Однак вказане рішення ДПС України викликає у суду сумніви, оскільки містить такі протиріччя. Так, ДПС України встановлено, що 02.06.2006 за Скаржником зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: будинок, житловий, недобудований, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 762,7 кв. метрів; 09.02.2021 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, за Скаржником зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 284,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суду є незрозумілим, на підставі чого ДПС України встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , як 02.06.2006 так і 09.02.2021. Також є незрозумілим розбіжність в загальній площі об`єкта (762,7 кв.м та 284,5 кв. м).

На противагу обставинам, зазначеним в рішенні ДПС України від 22.03.2023 № 7130/6/99-00-06-01-07-06, судом установлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.06.2006 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, недобудований, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 762,70 кв. м, житлова площа 296,90 кв.м.

При цьому 09.02.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на інший об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості), загальною площею 284,5 кв. м, житлова площа: 104,2 кв. м, розташований за адресою у Київській області. Підстава для державної реєстрації: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: КС101210202941, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Таким чином, суду є незрозумілим, на підставі чого ДПС України в рішенні від 22.03.2023 № 7130/6/99-00-06-01-07-06 зроблено висновок, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 саме 09.02.2021. Та, як наслідок, ця дата стала вирішальною для початку обчислення податку на зазначений об`єкт нерухомого майна, та скасування суми податкового зобов`язання за 2019 рік, визначеної ГУ ДПС у Луганській області у ППР від 26.05.2021 №0379985-2405-1226/1.

З наведених вище підстав також спростовуються безпідставні та необґрунтовані твердження позивача у відповіді на відзив про те, що 09.02.2021 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації за позивачем зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 284.5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом не надається правова оцінка доводам відповідача щодо пропуску позивачем строків звернення до суду, оскільки це питання було вирішено в ухвалі суду від 30.01.2023, якою судом визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено цей строк ОСОБА_1 .

З наведених підстав суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Луганській області з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення 27 лютого 2019 року форми «Ф» № 0008142-5006-1209 про нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 39197,66 грн за 2018 рік.

Відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваних дій та рішень, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 77, 90, 139, 241-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0008142-5006-1209 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Свергун