Рішення № 110048834, 27.03.2023, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/818/22

Провадження № 2/144/60/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2023 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

представника позивача - адвоката Лисого О.В.,

представника відповідачів - адвоката Мошенця Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Лисого Олександра Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенериффе», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне Акціонерне Товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -

в с т а н о в и в :

Адвокат Лисий О.В. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенериффе», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне Акціонерне Товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, та просив стягнути на користь ОСОБА_1 261 000 грн. моральної шкоди, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.01.2022 року, близько 22 год. 30 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автопоїздом у складі автомобіля марки "DAF", державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа "FRUEHAUF", державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою сполученням "Стрий-Кропивницький-Знамянка", неподалік м. Гайсин Вінницької області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 та ОСОБА_3 . Пішоходи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 доставлені до КНП "Гайсинська ЦРЛ", де згодом під час надання медичної допомоги пішохід ОСОБА_4 помер, а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За фактом настання цієї події Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020000000044. Однак постановою старшого слідчого відділу СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області майора поліції Мельничука В.О. від 02.03.2022 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020000000044 від 20.01.2022 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Враховуючи те, що, після смерті сина позивач в майбутньому позбавлена будь-якої підтримки і допомоги від загиблого, а також те, що його смерть повністю змінила її життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, позивач у своїй позовній заяві оцінила мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди у грошовому еквіваленті 261 000 грн.

Ухвалою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 12.09.2022 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачам запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Представником відповідачів - адвокатом Мошенцем Д.В. подано відзиви на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у ДТП винні загиблі пішоходи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння, не виділили себе у темну пору доби та вийшли на проїжджу частину автодороги у забороненому для переходу місці. Оскільки вина ОСОБА_2 у ДТП відсутня, кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, то і підстави для задоволення позову повністю відсутні.

Ухвалою суду від 21.02.2023 року підготовче провадження у вказаній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Лисий О.В. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідачів - адвокат Мошенець Д.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, з підстав, зазначених у відзивах на позовну заяву.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 - мати загиблого ОСОБА_4 , суду показала, що дійсно 19 січня 2022 року святкувала з рідними свято Водохреща. Вийшли на автодорогу, щоб скористатись послугами таксі, однак в цей час на її сина та співмешканця наїхав автопоїзд під керуванням водія ОСОБА_2 . Останній дав їй на поховання грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) грн і більше на зв`язок не виходив. Звертала увагу суду на молодий вік сина, якого у 20 років позбавили життя, на те, що він був її єдиною надією та годувальником. На даний час, після важких душевних страждань, вона лікується, на утриманні має неповнолітню дочку, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне Акціонерне Товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА», надала суду письмові пояснення, згідно яких у відповідності до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком було відшкодовано позивачці моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, як матері померлого ОСОБА_4 , у розмірі 39000 грн. (а.с. 131-132).

Заслухавши пояснення та доводи сторін, допитавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких грунтуються вимоги і заперечення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи автопоїздом у складі автомобіля марки "DAF", державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа "FRUEHAUF", державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою сполученням "Стрий-Кропивницький-Знамянка", неподалік м. Гайсин Вінницької області здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 помер в лікарні.

За фактом настання цієї події 20.01.2022 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020000000044 та розпочато досудове розслідування.

Постановою слідчого від 02.03.2022 року вказане кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України (а.с. 11-14).

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 01.12.2001 року, виданим Виконкомом Соболівської сільської ради Теплицького району Вінницької області (а.с. 18).

У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 22 січня 2022 року, виданого Теплицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 20 років, про що вчинено актовий запис №30 (а.с. 15).

Причиною смерті ОСОБА_4 , згідно довідки до форми №106/0 №14, виданої для поховання, є відкрита черепно-мозкова травма, S02.1 - травматичний перелом основи черепу (а.с. 16).

Згідно довідки № 322 від 23.02.2022 року, виданої Соболівською сільською радою, вбачається, що ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 , братом ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_6 (а.с.17).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків і інші способи відшкодування майнової шкоди та моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно вимог ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У відповідності до вимог частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02.11.2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19), від 16.12.2020 у справі № 161/3557/19.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце на автодорозі неподалік м. Гайсин Вінницької області.

Причиною нещасного випадку стала необережність загиблого ОСОБА_4 , який, будучи в стані алкогольного сп`яніння, рухався по проїжджій частині дороги, в темну пору доби без світлоповертальних елементів.

Водієм автопоїзда у складі автомобіля марки "DAF", державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа "FRUEHAUF", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 застосовано екстрене гальмування, однак уникнути наїзду на пішоходів не вдалося.

Оскільки автомобіль відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки, яким є відповідач.

Отже, відсутність в діях заподіювача шкоди - володільця джерела підвищеної небезпеки складу кримінального правопорушення, відсутність суспільно-небезпечних протиправних дій водія автотранспорту не мають правового значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, ТОВ «Тенериффе», з яким водій ОСОБА_2 перебував на день ДТП у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а позивач ОСОБА_1 , як мати загиблого, наділена правом вимагати відшкодування спричиненої їй моральної шкоди в результаті смерті її сина, яка настала внаслідок наїзду на нього автопоїзда у складі автомобіля марки "DAF", державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа "FRUEHAUF", державний номерний знак НОМЕР_2 .

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі № 450/4163/18, яку суд застосовує у своєму рішенні.

В ході розгляду справи обставин непереборної сили або умислу потерпілого судом не встановлено.

Отже, у спірному випадку дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу або непереборної сили.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до ст. 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

Ч. 2 ст. 1193 ЦК України передбачає, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.

Наявні у справі докази підтверджують факт травмування ОСОБА_4 внаслідок наїзду на нього автопоїзда у складі автомобіля марки "DAF", державний номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепа "FRUEHAUF", державний номерний знак НОМЕР_2 , який від отриманих травм помер в лікарні.

Твердження, що шкода спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник чи володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Таких обставин під час розгляду справи не встановлено.

Встановивши, що позивач доводилася загиблому матір`ю, суд приходить до висновку, що заподіяна позивачеві моральна шкода внаслідок загибелі сина ОСОБА_7 підлягає відшкодуванню відповідачем ТОВ «Тенериффе», як власником джерела підвищеної небезпеки.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань, які позивач зазнала внаслідок смерті близької людини, характер та тривалість немайнових втрат, які зруйнували нормальні життєві зв`язки, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди. Сам факт загибелі ОСОБА_4 при встановлених судом обставинах є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача як його матері, враховуючи те, що згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Також суд бере до уваги відсутність вини відповідача в настанні смерті ОСОБА_4 та те, що смерть його сталася саме внаслідок його власної грубої необережності та порушення ним вимог п.п. 4.4, 4.8, 4.14 (а, г) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку про зменшення суми моральної шкоди, яку просить стягнути позивач до 100 000 грн., що на думку суду є належною сатисфакцією конкретному випадку.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Тому, в силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовну заяву представника позивача - адвоката Лисого Олександра Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенериффе», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне Акціонерне Товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенериффе» (код ЄРПОУ 44033784, проспект Соборності, 15, офіс 502 м. Київ, 02160) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) 100 (сто тисяч) грн 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Лисий Олександр Васильович, адреса робочого місця вул. Київська, буд. 4, офіс 201 м. Вінниця, 21032, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000746 від 29.01.2021 року.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенериффе», код ЄРПОУ 44033784, проспект Соборності, 15, офіс 502 м. Київ, 02160.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .

Представник відповідачів - адвокат Мошенець Дмитро Вячеславович, адреса робочого місця р- АДРЕСА_3 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1842 від 08.08.2017 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Публічне Акціонерне Товариство «Національна Акціонерна Страхова Компанія «ОРАНТА», код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: вул. Здолбунівська, будинок 7 Д, м. Київ, 02081.

Повний текст рішення виготовлено 06 квітня 2023 року.

Суддя