Рішення № 110020889, 03.04.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року Справа № 915/1164/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ткаченко О.В.

за участі секретаря Сулейманової С.М.

та прокурора Григорян Е.Р.;

від інших учасників справи представники не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1164/21

за позовом: Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури,

54030, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 02910048;

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1;

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації,

54001, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 00022579;

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2;

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3;

до відповідача: Миколаївської районної державної адміністрації,

54036, вул. Одеське шосе, 18А, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 04056500,

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ? Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство",

вул. Ганни Дивиної, буд. 2, корпус В, м. Миколаїв, 54031;

про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження

В С Т А Н О В И В:

1. Рух справи.

Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся в Господарський суд Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - позивач-1) та Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (далі - позивач-2) до Миколаївської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 02.11.2006 № 784.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 у задоволенні позову в даній справі відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 скасовано частково. Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача-2 до відповідача про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження залишені без розгляду. В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції із залишенням без змін висновку Господарського суду Миколаївської області про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі позивача-1 до відповідача про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження.

У подальшому постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2022 частково задоволено касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та вирішено постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 в частині залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" залишити без змін; рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації скасовано, а справу №915/1164/21 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом автоматизованого розподілу даної справи, проведеного відділом документального забезпечення суду, головуючим суддею в даній справі призначено Ткаченка О.В.

Ухвалою від 03.10.2022 прийнято господарську справу № 915/1164/21 до провадження нововизначеного складу суду в частині позовних вимог заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської районної державної адміністрації; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; призначено підготовче засідання в даній справі на 25.10.2022. Крім того сторонам запропоновано подати суду пояснення щодо висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 06.07.2022.

Ухвалою від 25.10.2022 задоволено клопотання прокуратури та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ? Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" (далі ? ДП "МЛГ"); підготовче засідання відкладено на 29.11.2022.

Ухвалою від 29.11.2022, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 24.01.2023.

Ухвалою від 24.01.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2023.

Від Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївської районної державної адміністрації, та Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство", належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з`явилися.

Вислухавши прокурора, який просив суд про задоволення позовних вимог в частині, що розглядається, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

На даний час, з урахуванням постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022, яку в частині залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ДП "Очаківське лісомисливське господарство" залишено без змін судом касаційної інстанції, судом розглядаються позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської районної державної адміністрації про усунення перешкод Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 02.11.2006 № 784, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою Очаківського державного лісомисливського господарства загальною площею 39 га, у тому числі 30,5 га земель зайняти лісом, 3,24 га пісків та 5,26 га солонців, за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

2. Правові позиції сторін у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 02.11.2006 № 784 припинено право постійного користування земельною ділянкою Очаківського державного лісомисливського господарства загальною площею 39 га, у тому числі 30,5 га земель, зайнятих лісом, 3,24 га пісків та 5,26 га солонців, за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, яке належало Очаківському державному лісомисливському господарству на підставі акту на право користування землею від 15.11.1964 та вказану земельну ділянку переведено до земель державної власності (землі запасу) неуповноваженим органом, поза волею належного власника ? Кабінету Міністрів України, з огляду на що, вказане розпорядження видане з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Миколаївська обласна державна адміністрація у поясненнях від 04.10.2021 № 4700/05-67/3-21 зазначила, що підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Так, оскаржуване розпорядження було видане на підставі листа ДП "Очаківське ЛМГ" від 24.10.2006 за № 537, відповідно до якого підприємство не заперечує про переведення 39 га земель держлісфонду, у тому числі 30,5 га земель зайнятих насадженнями сосни, 3,24 га пісків та 5,26 га солонців, що розташовані в кварталах 44-45 урочища "Рибаківка" Березанського лісництва до земель запасу району. При цьому, за інформацією Кабінету Міністрів України від 07.12.2020 № 40661/0/2-20 та Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.03.2021 № 05-67/1117/5-21 рішення про вилучення або припинення права постійного користування земельними ділянками, що перебувають у користуванні ДП "Очаківське ЛМГ", не приймались.

Земельна ділянка площею 39 га, на час прийняття Березанською районною державною адміністрацією розпорядження від 02.11.2006 № 784, належала до земель державного лісового фонду, перебувала у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ", а припинення права постійного користування нею здійснено неуповноваженим органом, поза волею належного власника ? Кабінету Міністрів України.

Також Миколаївська обласна державна адміністрація звернула увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни до статей 122, 149 Земельного кодексу України та визначено, що обласні державні адміністрації здійснюють розпорядження землями державного лісового фонду, розташованими за межами населеного пункту, та припиняють право користування ними, а тому з 27.05.2021 власником (розпорядником) земель державного лісового фонду, які розташовані за межами населеного пункту, є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Позивач вважає, що позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач також указав, що відповідно до матеріалів, що слугували підставою для прийняття спірного розпорядження, інформацій Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15.12.2020 № 10-14-0.21-8608/2-20, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 10.12.2021 № 821, від 13.04.2021 № 307, ДП "Очаківське ЛМГ" від 11.11.2020 № 270, планово-картографічні матеріали щодо місця розташування земель державного юсового фонду площею 39 га, відсутні, що позбавляє можливості встановити, які саме земельні ділянки (їх площі, координати) увійшли в 39 га земель державного лісового фонду, вилучених з постійного користування державного підприємства, і у свою чергу призводить до неможливості покладення обов`язку повернути Миколаївській обласній державній адміністрації ці території.

За таких обставин, на думку позивача, належним та ефективним способом захисту інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації є усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 02.11.2006 № 784.

Також позивач указав, що про факт порушення відповідачем вимог закону та інтересів держави дізнався у 2021 році з листів Миколаївської обласної прокуратури від 02.03.2021 та 24.06.2021. Заходи до усунення порушень законодавства Миколаївською обласною державною адміністрацією шляхом подання відповідного позову до суду не вживались через те, що сума видатків, доведених у 2021 році на утримання облдержадміністрації, не дозволяє здійснити видатки на сплату судового збору в обсязі, достатньому для звернення до суду з відповідним позовом, про що прокуратуру повідомлено листом від 05.07.2021 № 05-67/2768/5-21.

Прокурор у письмових поясненнях від 12.10.2022 № 15/1-326вих-22, поданих відносно висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 06.07.2022, зазначив, що вважає позов у даній справі (в частині, що розглядається) законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки на час пред`явлення позовної заяви та на даний час від імені Українського народу розпорядником спірної ділянки виступає Миколаївська обласна державна адміністрація, яку прокурор і визначив позивачем у справі.

3. Встановлені судом обставини справи та правові висновки суду.

Згідно з Актом на право користування землею, виданим виконавчим комітетом Миколаївської районної, міської ради депутатів трудящих 15.11.1964, у постійне користування Миколаївському лісгоспу Миколаївського району передано 307,40 га лісового урочища "Рибаківка".

Відповідно до наказу Миколаївського обласного виробничого лісогосподарського об`єднання "Миколаївліс" від 04.04.1989 № 11, згідно з наказом Міністерства лісового господарства від 30.03.1989 № 46, було створено Очаківське державне лісомисливське господарство та останньому передано Березанське лісництво (загальна площа 2124 га), Васильківське лісництво ( 9597 га) та Очаківське лісництво (386 га).

Наказом № 161 від 14.02.2005 Державного комітету лісового господарства України Очаківське державне лісомисливське господарство перейменоване в Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство" і віднесено його до сфери управління Миколаївського обласного управління лісового господарства з затвердженням Статуту.

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 784 від 02.11.2006 припинено право постійного користування земельною ділянкою Очаківського державного лісомисливського господарства загальною площею 39,00 га, в тому числі 30,50 га земель зайнятих лісом, 3,24 га пісків та 5,26 га солонців за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (пункт 1). Відповідну земельну ділянку переведено до земель державної власності ( пункт 2). Рекомендовано Березанському районному відділу земельних ресурсів внести зміни з звіт "Про наявність та розподіл земель по категоріях та землекористувачах Березанського району" (пункт 3).

Як зазначає прокурор, підставою для прийняття вказаного розпорядження слугував лист Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" Миколаївського обласного управління лісового господарства, адресованого голові Березанської райдержадміністрації (вих. № 537 від 24.10.2006), в якому ДП "Очаківське лісомисливське господарство" не заперечує про переведення 39,0 га земель Держлісфонду Березанського лісництва до земель запасу району, у тому числі 30,5 га земель зайнятих насадженнями сосни, 3,24 га - пісків, 5,26 га - солонців, що розташовані в кварталах 44-45 урочища "Рибаківка" Березанського лісництва.

Також прокурор зазначає, що за інформаціями КМУ України від 07.12.2020 № 40661/0/2-20 та Миколаївської обласної державної адміністрації від 17.03.2021 № 05-67/1117/5-21, рішення про вилучення або припинення права постійного користування земельними ділянками, що перебувають у користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство" не приймалось.

Прокурор вказує, що земельна ділянка площею 39 га, на час прийняття Березанською районною державної адміністрацією розпорядження від 02.11.2006 № 784, належала до земель державного лісового фонду, перебувала у постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство", а припинення права постійного користування нею здійснено неуповноваженим органом, поза волею належного власника - Кабінету Міністрів України, а тому вважає, що вказане розпорядження № 784 видане з порушенням вимог земельного та лісового господарства.

На звернення прокуратури стосовно надання інформації про стан виконання органами Держгеокадастру п.п. 2,3 розпорядження Березанської районної державної адміністрації за № 784 від 02.11.2006, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області листом № 10-14-0.21-8608/2-20 від 15.12.2020 повідомлено, що за інформацією відділу у Березанському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області облік земель в Державному земельному кадастрі здійснюється за кадастровими номерами, тому, для отримання інформації щодо земельної ділянки загальною площею 39,0 га, необхідно зазначити кадастровий номер земельної ділянки або надати графічні матеріали із зазначенням місця розташування.

Листом від 11.11.2020 вих. № 270 Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство" на запит прокуратури повідомило, що відомостей недостатньо для того, щоб надати планово-картографічних матеріалів щодо місця розташування земельних ділянок площею 39 га, право постійного користування якими припинено розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 02.11.2006 №784, оскільки не відомо про які виділи у кварталах йдеться в розрізі 39,0 га, а площа у кварталах 44, 45 відповідно складає 66 га та 56 га. Тому надає копію планшету №7 лісовпорядкування 2003 року Березанського лісництва, виготовленого у 2005 році в порядку безперервного лісовпорядкування.

Листом № 821 від 10.12.2020 УДП ЛВ ОВО "Укрдержліспроект" повідомило прокуратуру, що у 2013 році на території ДП "Очаківське лісомисливське господарство" було проведено базове лісовпорядкування, при цьому на підставі рішення місцевих органів влади та обліку земель відділом Держгеокадастру Березанського району матеріали лісовпорядкування за період з 01.01.2004 по 01.01.2014 у кв.44-45 Березанського лісництва ДП "Очаківське ЛМГ" були внесені зміни у зв`язку з вилученням земель. В матеріалах лісовпорядкування станом на 01.01.2014, територія бувших кварталів 44-45 об`єднана в один квартал за номером 51.

Також в матеріалах справи міститься лист УДП ЛВ ОВО "Укрдержліспроект" № 307 від 13.04.2021, в якому ВО "Укрдержліспроект" повідомило прокуратуру, що листом від 10.12.2020 № 821 ВО "Укрдержліспроект" надало фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 44-45 та 48-51 Березанського лісництва ДП "Очаківське лісомисливське господарство" станом на 01.01.2004 та 01.01.2014 роки. Повідомило, що внесення змін у матеріали лісовпорядкування станом на 01.01.2004 проводилось на підставі рішень місцевих органів влади та обліку земель відділу Держгеокадастру Березанського району; планово-картографічні матеріали щодо місця розташування земель площею 39 га, про які йдеться в розпорядженні Березанської райдержадміністрації від 02.11.2006 № 784 у ВО "Укрдержліспроект" відсутні.

За інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства ( лист №429 від 19.05.2021), стосовно площі кварталів 44 та 45 з`ясовано, що їх площа станом на 1993 рік склала 110 га, станом на 2003 рік - 109 га. При лісовпорядкуванні 2013 року змінено нумерацію кварталів. Згідно з Планом лісонасаджень 2013 року межі кварталів 44 та 45 входять до збірного кварталу 51, площа якого становить 38,6 га.

Згідно листа Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" вих. № 97 від 20.05.2021, адресованого прокуратурі Миколаївської області, державне підприємство повідомляє, що не вживало заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом та заходів, які стосуються припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 39 га з боку державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" за розпорядженням Березанської РДА № 784 від 02.11.2006.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 04.01.2021 № 1-р "Про заходи з реорганізації районних державних адміністрацій Миколаївської області" утворено комісію з реорганізації Миколаївської, Березанської, Вітовської, Новоодеської, Очаківської районних державних адміністрацій Миколаївської області. Голів комісії з реорганізації зобов`язано забезпечити виконання повноважень з управління справами районних державних адміністрацій ліквідованих районів, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій утворених районів.

Миколаївською обласною державною адміністрацією 26.03.2021 прийнято розпорядження №167-р, яким затверджено передавальний акт активів та зобов`язань Березанської районної державної адміністрації до Миколаївської районної державної адміністрації.

Прокурор зазначає, що з 27.05.2021 власником (розпорядником) земель державного лісового фонду, які розташовані за межами населеного пункту, є Миколаївська обласна державна адміністрація, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", що набрав чинності 27.05.2021, яким внесено зміни до статей 122, 149 Земельного кодексу України та визначено, що обласні державні адміністрації здійснюють розпорядження землями державного лісового фонду, розташованими за межами населеного пункту, та припиняють право користування ними. Відповідно до матеріалів, що слугували підставою для прийняття спірного розпорядження, інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект", ДП "Очаківське ЛМГ", планово-картографічні матеріали щодо місця розташування земель державного лісового фонду площею 39 га відсутні. Вказане позбавляє можливості встановити, які саме земельні ділянки (їх площі, координати) увійшли в 39 га земель державного лісового фонду, вилучених з постійного користування державного підприємства, що у свою чергу призводить до неможливості покладення обов`язку повернути Миколаївській обласній державній адміністрації ці території.

За таких обставин прокурор вважає, що належним та ефективним способом захисту інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації є усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 02.11.2006 № 784.

З метою встановлення наявності підстав для представництва, прокуратурою 02.03.2021, 14.07.2021 на адресу Миколаївської обласної державної адміністрації та 15.07.2021 на адресу ДП "Очаківське лісомисливське господарство" скеровано листи та повідомлено про порушення Березанською районною державною адміністрацією вимог законодавства при прийнятті добровільної відмови ДП "Очаківське ЛМГ" від земель державного лісового фонду; повідомлено, що прокуратурою буде пред`явлений позов до суду в інтересах держави.

Миколаївською обласною державною адміністрацією у листі від 05.07.2021 № 05-67/2768/5-21 повідомлено, що останньою позови щодо витребування вказаних земель не пред`являлись. Окрім того зазначено, що сума видатків, доведених у 2021 році на утримання облдержадміністрації, не дозволяє здійснити видатки на сплату судового збору в обсязі, достатньому для звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому облдержадміністрацією повідомлено, що остання не заперечує щодо пред`явлення обласною прокуратурою позову з метою захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень чинного законодавства.

Таким чином, як зазначає прокурор, достовірно знаючи про незаконне розпорядження землями державного лісового фонду, які обмежені в оборотоздатності, Миколаївська обласна державна адміністрація мала повноваження звернутися з відповідним позовом на захист інтересів держави, проте цього не зробила. Викладене, на думку прокурора, вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень та свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави.

В даному випадку суд зауважує, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту предмета та підстав позову, даний спір стосовно захисту прав і законних інтересів щодо земельної ділянки виник саме із земельних правовідносин, які згідно із статтею 3 ЗК України регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

При цьому, слід звернути увагу, що способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 ЗК України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У статтях 2, 5 ГПК України закріплений принцип ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, відповідно до якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто, цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №242/68/19, яку Суд вважає за необхідне застосувати відповідно до положень частини четвертої статті 236, статті 300 ГПК України, зокрема, щодо принципів судового розгляду при вирішенні судом спорів.

Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 ЗК України, а також статті 2 та 5 ГПК України.

З огляду на встановлені статтею 152 ЗК України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтями 2, 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права і законного інтересу, позивач у спорі про захист прав (законного інтересу) на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, а суд може захистити порушене право (законний інтерес) у заявлений спосіб за умови, що такий спосіб захисту прав (законного інтересу) на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право (законний інтерес) позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права (законного інтересу), тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

Як позов про витребування земельної ділянки, так і позов про повернення земельної ділянки мають своїм наслідком відібрання (витребування, зобов`язання повернути) спірної земельної ділянки від набувача (власника або володільця) та повернення її належному власнику (користувачу).

Тобто, вимога про повернення земельної ділянки може бути заявлена в разі, якщо земельна ділянка на момент пред`явлення позову за рішенням органу передана у володіння чи користування іншій особі в незаконний спосіб.

В даному випадку судом встановлено, що спірна земельна ділянка, внаслідок прийняття відповідачем оспореного розпорядження № 784, вибула з володіння позивача; при цьому, як зазначалося вище, на даний час відсутня можливість встановити, які саме земельні ділянки (їх площі, координати) увійшли в 39 га земель державного лісового фонду, вилучених з постійного користування державного підприємства, що у свою чергу призводить до неможливості покладення обов`язку повернути Миколаївській обласній державній адміністрації ці території.

З урахуванням того, що судом не встановлено вибуття чи передачу спірної земельної ділянки будь-якому іншому суб`єкту, суд визнає, що прокурором правомірно заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження № 784, а тому спосіб захисту щодо спірної земельної ділянки у даній справі прокурором обраний у відповідності до норм статті 152 ЗК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 ЗК України, у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження).

Відповідно до статті 13 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною третьої статті 142 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (частин дев`ята статті 149 ЗК в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" внесено зміни до статті 149 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 141 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. А частинами третьою та четвертою статті 142 ЗК України (у вказаній редакції) визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, припинення права постійного землекористування ДП "Очаківське ЛМГ", могло бути здійсненим лише власником земельної ділянки, у даному випадку його уповноваженим органом, і за дотримання, відповідно, вимог закону, що передують такому припиненню (заява про згоду щодо добровільної відмови від права постійного користування землею, поданою до власника земельної ділянки (його уповноваженого органу)).

При цьому, з огляду на наведені вище положення земельного законодавства, на час виникнення спірних правовідносин, повноваження по вилученню земель державного лісового фонду та припиненню права постійного користування державного підприємства спірною землею належали Кабінету Міністрів України.

Вказане підтверджує доводи прокурора, викладені у позовній заяві, про те, що оспорюване розпорядження прийняте неуповноваженим органом, з перевищенням наданих законом повноважень.

У той же час, прокурором подано до суду позовну заяву на захист інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (як розпорядника земель державного лісового фонду) до Миколаївської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні землею шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 784 від 02.11.2006.

Cтаном на час подання прокурором позовної заяви до суду та на даний час, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5, 8 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, на час пред`явлення позовної заяви та на даний час, від імені Українського народу розпорядником спірної ділянки виступає Миколаївська обласна державна адміністрація, яку саме прокурор і визначив позивачем у справі.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 391 Цивільного кодексу України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 02.11.2006 № 784 суперечить актам цивільного законодавства і порушує інтереси держави, як власника спірної землі, а тому є незаконним і підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі органів, компетентних на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, суд приходить до такого.

Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України та частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дають підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказані висновки про застосування норми права зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

З урахуванням вимог ст.ст. 15, 16, 17, 319, 386 ЦК України та обставин справи, Миколаївська обласна державна адміністрація, як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, мала право звернутися до суду за захистом порушеного права.

З метою встановлення наявності підстав для представництва, прокуратурою 02.03.2021, 24.06.2021 на адресу Миколаївської обласної державної адміністрації скеровано листи та повідомлено про порушення Березанською районною державною адміністрацією вимог законодавства при прийнятті добровільної відмови ДП "Очаківське ЛМГ" від земель державного лісового фонду.

Як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, враховуючи особливу цінність вказаних земель, остання повинна була вжити заходів до усунення порушень законодавства, зокрема шляхом пред`явлення позовної заяви.

Натомість, Миколаївською обласною державною адміністрацією у листі від 05.07.2021 № 05-67/2768/5-21 повідомлено, що останньою позови щодо витребування вказаних земель не пред`являлись. Окрім того, зазначено, що сума видатків, доведених у 2021 році на утримання облдержадміністрації, не дозволяє здійснити видатки на сплату судового збору в обсязі, достатньому для звернення до суду з відповідним позовом. При цьому облдержадміністрацією повідомлено, що остання не заперечує щодо пред`явлення обласною прокуратурою позову з метою захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень чинного законодавства.

Таким чином, достовірно знаючи про незаконне розпорядження землями державного лісового фонду, які обмежені в оборотоздатності, Миколаївська обласна державна адміністрація мала повноваження звернутися з відповідним позовом на захист інтересів держави, проте дотепер цього не зробила. Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень та свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави.

Отже, в даному випадку судом з?ясовано, що позивачем не вжито заходів для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Ураховуючи викладені обставини та положення законодавства, суд визнає, що прокурором доведено наявність у даному випадку підстав для представництва в суді законних інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Таким чином, позовні вимоги прокурора (в частині, що розглядаються судом) належить задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати прокуратури на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 16.07.2021 № 1014 у сумі 2270 грн., належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

У судовому засіданні 03.04.2023, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику та постійному землекористувачу - Миколаївській обласній державній адміністрації ? у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 02.11.2006 № 784, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою Очаківського державного лісомисливського господарства загальною площею 39 га, у тому числі 30,5 га земель зайняти лісом, 3,24 га пісків та 5,26 га солонців, за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

3. Стягнути Миколаївської районної державної адміністрації, 54036, вул. Одеське шосе, 18А, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 04056500, на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 02910048, Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, р/р UA748201720343150001000000340, грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2270 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2023.

Суддя О.В.Ткаченко