Рішення № 110020119, 29.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2023Справа № 910/9857/22

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 409028109,61 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дігтярь М.М.;

від відповідача: Франюк А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 386492035,59 грн, з яких 362569589,53 грн основного боргу, 400211,03 грн пені, 3376212,62 грн 3% річних та 20146022,41 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 не здійснив оплату за придбану у позивача електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 362569589,53 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 400211,03 грн пені, 3376212,62 грн 3% річних та 20146022,41 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 відкрито провадження у справі №910/9857/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.10.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

18.10.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що у зв`язку з систематичним порушенням рядом учасників ринку, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов`язань перед відповідачем, відкритий відповідачем рахунок зі спеціальним призначенням, з якого здійснюються платежі на користь позивача, не накопичує в достатній мірі кошти для належного проведення відповідачем розрахунків перед позивачем. Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем не надано доказів направлення йому рахунків на оплату, а також зауважив про необґрунтованість розрахунків штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем.

26.10.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 26.10.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчлї кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про призначення підготовчого засідання на 07.12.2022.

08.11.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 07.12.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 18.01.2023.

18.01.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/9374/21.

У підготовчому засіданні 18.01.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 15.02.2023.

15.02.2023 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 400335,23 грн пені, 5519860,92 грн 3% річних та 40538323,93 грн інфляційних втрат.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим справа розглядається з новою ціною позову про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 409028109,61 грн.

У підготовчому засіданні 15.02.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 08.03.2023.

07.03.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних.

У підготовчому засіданні 08.03.2023 судом було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі у зв`язку з необґрунтованістю; постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.03.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 29.03.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.03.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 29.03.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» створено відповідно до постанови КМУ від 17.10.1996 та є експлуатуючою організацією (оператором) ядерних установок чотирьох діючих атомних електростанцій України, якими здійснюється виробництво електричної енергії.

Як державне підприємство та виробник електричної енергії ДП НАЕК «Енергоатом» зобов`язане здійснювати продаж електричної енергії на електронних аукціонах відповідно до ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» та Регламенту організації та проведення електронного аукціону з продажу електричної енергії на товарній біржі «Українська енергетична біржа».

ДП «НАЕК «Енергоатом» є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.

За змістом п. 5 частини першої ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про участь у балансуючому ринку.

Згідно з частиною першою ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.

Балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії (п.п. 7, 12, 46 ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

На балансуючому ринку оператором системи передачі (ОСП) здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Відповідно до частини третьої ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з операторами системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується НКРЕКП - Регулятором.

Умовами п. 4.2.1 глави 4.2 розділу 4 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, встановлено, що для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування, типова форма якого наведена у додатку 7 до цих Правил, та включення до реєстру ППБ. Форма заяви оприлюднюється ОСП на власному офіційному веб-сайті.

Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» надіслано Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» заяву-приєднання до Договору про участь у балансуючому ринку та включення до реєстру постачальників послуг з балансування від 28.02.2020 №21-150-08-20-00069.

Вищезазначена заява була акцептована Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» 02.03.2020, про що повідомлено позивача листом від 02.03.2020 за №01/8496.

Таким чином, між сторонами було укладено Договір про участь у балансуючому ринку від 02.03.2020 №0063-04012/21-150-08-20-00069.

У подальшому наказами Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» «Про затвердження умов договору про участь у балансуючому ринку» до Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 вносилися зміни.

До спірних правовідносин застосовуються положення Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 в редакції наказів від 31.01.2022 №59, від 21.04.2022 №160, від 16.05.2022 №177 та від 08.06.2022 №234, якими затверджено умови Договору про участь у балансуючому ринку (копії долучено позивачем до позовної заяви).

За змістом пунктів 1.1 та 1.2 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому. За цим Договором ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку.

Загальна вартість Договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього Договору (п.2.1 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020).

Пунктом 2.2 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 передбачено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.

Для розрахунків за цим Договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ (п.3.1 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020).

Відповідно до п. 4.1 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюються відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку.

Відповідно до п. 4.2 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 за підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладенням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони Акта приймання-передачі наданих послуг з балансування, який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені.

ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або не направлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування (п 4.3 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020).

Відповідно до п. 9.1 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була подана заява-приєднання.

Якщо жодна із сторін не звернулась до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 не здійснив оплату за придбану у позивачу електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 362569589,53 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 400335,23 грн пені, 5519860,92 грн 3% річних та 40538323,93 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що у зв`язку з систематичним порушенням рядом учасників ринку, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов`язань перед відповідачем, відкритий відповідачем рахунок зі спеціальним призначенням, з якого здійснюються платежі на користь позивача, не накопичує в достатній мірі кошти для належного проведення відповідачем розрахунків перед позивачем. Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем не надано доказів направлення йому рахунків на оплату, а також зауважив про необґрунтованість розрахунків штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання; відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; сторона, відповідальна за баланс, - учасник ринку, зобов`язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс. Оператор системи передачі для забезпечення операційної безпеки має право за межами балансуючого ринку придбавати послуги із зменшення навантаження виробником, який здійснює продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною.

Згідно з ч. 3 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

За результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку (ч. 7 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Судом встановлено, що у березні 2022 року позивач (ППБ) поставив, а відповідач (ОСП) отримав балансуючої електричної енергії на суму 147957669,29 грн., у квітні 2022 року - на суму 37065200,80 грн, у червні 2022 року - на суму 67212849,82 грн, у липні 2022 року - на суму 91031952,19 грн, у серпні 2022 року - на суму 140080767,74 грн, що підтверджується відповідними актами, які підписані сторонами (копії долучені позивачем до позовної заяви).

Згідно з приписами п. 1.8.1 Правил ринку (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідач (як адміністратор розрахунків, АР), зокрема, обчислює обсяги наданих послуг на ринку електричної енергії, виставляє рахунки та стягує та оплачує платежі, передбачені цими Правилами, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V цих Правил.

Відповідно до абз. 26 п. 1.1.2 глави 1.1. розділу І Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.

Розділом VII Правил ринку врегульовані питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за балансуючу електричну енергію.

Відповідно до п.7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку АР на щоденній основі надсилає через СУР (систему управління ринком) платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.

АР щомісяця надсилає ППБ через СУР окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ППБ за повний місяць.

ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.

Система управління ринком (далі Система, ММS) - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені Правилами ринку.

Згідно з п. 1.11.1 - 1.11.6 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, зокрема, проведення розрахунків на ринку, обмін інформацією з учасниками ринку. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком (відповідач) вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Учасники ринку (в тому числі позивач) мають право на доступ до інформації, що міститься в базах даних системи управління ринком, що їх безпосередньо стосується.

Дата формування рахунків у Системі управління ринком є датою направлення рахунків (платіжних документів).

Судом встановлено, що самим відповідачем, як адміністратором розрахунків, через систему управління ринком виставлені на оплату платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію для балансування, придбану відповідачем на загальну суму 362569589,53 грн, а саме:

1) рахунок-фактура від 17.03.2022 №1703202200008 (за 1 декаду березня 2022 року) на суму 92466669,67 грн.;

2) рахунок-фактура від 28.03.2022 №2803202200002 (за 2 декаду березня 2022) на суму 33742605,70 грн.;

3) рахунок-фактура від 07.04.2022 №0704202200002 (за 3 декаду березня 2022) на суму 19752019,10 грн.;

4) рахунок-фактура від 18.04.2022 №1804202200002 (за 1 декаду квітня 2022) на суму 15036365,05 грн.;

5) рахунок-фактура від 28.04.2022 №2804202200002 (за 2 декаду квітня 2022) на суму 9041430,55 грн.;

6) рахунок-фактура від 06.05.2022 №0605202200002 (за 3 декаду квітня 2022) на суму 838464,76 грн.;

7) рахунок-фактура від 04.07.2022 №2406202200002 (за 2 декаду червня 2022) на суму 31842859,64 грн.;

8) рахунок-фактура від 06.07.2022 №0607202200002 (за 3 декаду червня 2022) на суму 33657426,85 грн.;

9) рахунок-фактура від 14.07.2022 №1407202200002 (за 1 декаду липня 2022) на суму 31495266,77грн.;

10) рахунок-фактура від 28.07.2022 №2607202200002 (за 2 декаду липня 2022) на суму 20220966,72 грн.;

11) рахунок-фактура від 04.08.2022 №0408202200002 (за 3 декаду липня 2022) на суму 17390916,68 грн.;

12) рахунок-фактура від 23.08.2022 №1608202200002 (за 1 декаду серпня 2022) на суму 27026365,19 грн.;

13) рахунок-фактура від 25.08.2022 №2508202200085 (за 2 декаду серпня 2022) на суму 30058232,77 грн.

Відповідно до пп. 1 п. 5.3 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 позивач (ППБ) має право: отримувати від відповідача (ОСП) оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію.

Відповідно до пп. 1 п. 5.4 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 відповідач (ОСП) зобов`язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої позивачем (ППБ) балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.

Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківській рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунку (п. 7.7.4 гл. 7.7 розділу VII Правил ринку).

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №910/15364/20 зазначено, що у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії (пункт 13 постанови).

Враховуючи пункт 7.6.4 Правил ринку, суд зазначив, що строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів з дати направлення рахунків АР у Системі (пункт 14 постанови).

Посилання відповідача на те, що позивач не надав підтверджень отримання відповідачем надісланих йому рахунків судом відхиляються, адже ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії (пункт 15 постанови)

Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі № 910/8901/20.

До того ж рахунки формуються в Системі самим відповідачем.

При цьому, що ж до прив`язки оплати балансуючої електричної енергії до підписання актів, як то передбачено п. 4.3 договору, суд відзначає, що вказаний порядок розрахунків застосовується при остаточному розрахунку, тобто у разі, невідповідності між сумами виставлених та оплачених рахунків згідно умов Правил ринку та вартістю фактично переданої електричної енергії за місяць, яку сторони підтверджують шляхом підписання відповідних актів.

Доказів виконання відповідачем станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду обов`язку зі сплати на користь позивача грошових коштів у загальному розмірі 362569589,53 грн відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем у повному обсязі було погашено суму основного боргу, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.12.2022, копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі №910/9857/22 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суми основного боргу у розмірі 362569589,53 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем оплати за придбану електроенергію позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 400335,23 грн за загальний період нарахування з 24.03.2022 по 25.04.2022 (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.1 Договору №0063-04012/21-150-08-20-00069 від 02.03.2020 у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №332, а 26.04.2022 внесено зміни до неї постановою №413, доповнивши пунктом 16 наступного змісту: «зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».

Постанова №413 від 26.04.2022 набрала чинності з дня її прийняття (26.04.2022), у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем пені до 25.04.2022 включно.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.

07.03.2023 відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені на 99%.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені обгрунтовано тим, що відповідач є одним з ключових учасників ринку електроенергії і виконує функції адміністратора комерційного обліку, адміністратора розрахунків, виконує покладені на нього зобов`язання із забезпечення загальнодоступних інтересів (ПСО) у процесі функціонування ринку, а також керує роботою балансуючого ринку електроенергії, є відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Фінансування НЕК «Укренерго» здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг.

Відповідач забезпечує баланс виробництва і споживання електроенергії і потужності в енергосистемі в режимі реального часу, експлуатацію та розвиток магістральних і міждержавних електромереж, паралельну роботу енергосистеми України з енергосистемами сусідніх країн, технічну можливість експорту/імпорту електроенергії тощо.

Загальновідомо, що НЕК «Укренерго» після початку збройної агресії російської федерації проти України постійно здійснює забезпечення технічної можливості споживачів електричною енергією навіть з урахуванням руйнувань, які завдаються підприємствам енергетичного комплексу.

В умовах воєнного стану НЕК «Укренерго» має для країни вкрай важливе стратегічне значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат внаслідок бойових дій на території України, усунення яких потребує значних ресурсів, власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення енергосистеми з метою підтримки обороноздатності держави.

Російські ракетні удари пошкодили практично всі українські теплові та гідроелектростанції. Про це на брифінгах не одноразово повідомляв глава правління НЕК «Укренерго» Володимир Кудрицький. Українська енергосистема зазнала вже шостої масованої атаки від російського агресора, яка стала найбільшою за весь час.

Близько 100 важких ракет випустила росія, в основному, по підстанціях Укренерго та електростанціях, які виробляють електроенергію для українських споживачів. Було пошкоджено 15 об`єктів компанії в день масованої ракетної атаки, обладнання яких є складним та високотехнологічним, що вимагає часу для його полагодження.

Після останньої атаки у відповідача практично не залишилося в Україні неушкоджених теплових і гідроелектростанцій.

Також майже не залишилося неушкоджених вузлових підстанцій НЕК «Укренерго». На кожну важливу підстанцію вже була здійснена атака, а на деякі - по три, п`ять ударів та навіть по вісім разів. Масштаб руйнувань колосальний. Після кожної масованої ракетної атаки потрібен час та великі кошти щоб заживити споживачів, відновити енергопостачання для стабілізації мережі.

В свою чергу, Прем`єр-міністр України Денис Шмигаль під час засідань Уряду неодноразово заявляв про те, що ремонти та заміна пошкодженого обладнання відбуваються цілодобово вже протягом декількох місяців. За попередніми оцінками, сума збитків НЕК «Укренерго» через військову агресію росії складає понад 70 млрд гон.

Над відновленням енергомереж, пошкоджених російськими ракетами та дронами, працює 70 ремонтних бригад, понад 1000 кваліфікованих фахівців щодня, адже всю електроенергію наші електростанції зараз виробляють для України й українців. Держава не продає електроенергію в Європейський Союз з 11 жовтня, коли почалася масована атака на нашу енергосистему, тому коштів в НЕК «Укренерго» дедалі стає менше.

Відповідач пояснив, що сплачувати грошові кошти по даній справі НЕК «Укренерго» потрібно зараз, під час військової агресії, коли всі кошти відповідача спрямовані на усунення наслідків атак по об`єктам критичної енергетичної інфраструктури задля збереження життя та здоров`я громадян України, а також для нормального функціонування критичних об`єктів соціальної сфери - лікарні, метрополітен, рятувальні служби тощо.

При цьому, відповідач послався на відсутність доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором та на те, що сума основного боргу у значному розмірі була сплачена відповідачем під час розгляду судом даної справи.

Зважаючи на надані відповідачем обгрунтування, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що сума основного боргу була сплачена відповідачем під час розгляду судом справи, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем грошових зобов`язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 1 грн.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» пені у розмірі 400335,23 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5519860,92 грн (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необгрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 5508550,47 грн.

Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення 3% річних на 99%.

Отже, позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у розмірі 5519860,92 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 5508550,47 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 40538323,93 грн (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 40372695,26 грн.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» інфляційних втрат у розмірі 40538323,93 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 40372695,26 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що у зв`язку з систематичним порушенням рядом учасників ринку, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов`язань перед відповідачем, відкритий відповідачем рахунок зі спеціальним призначенням, з якого здійснюються платежі на користь позивача, не накопичує в достатній мірі кошти для належного проведення відповідачем розрахунків перед позивачем.

Втім, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права, в тому числі і ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, суд дійшов висновку повернути позивачу сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 769720,46 грн. (в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку закрити провадження у справі).

В іншій частині позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суми основного боргу у розмірі 362.569.589,53 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» пеню у розмірі 1 (одна) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 5.508.550 (п`ять мільйонів п`ятсот вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 40.372.695 (сорок мільйонів триста сімдесят дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять) грн 26 коп. та судовий збір у розмірі 98253 (дев`яносто вісім тисяч двісті п`ятдесят три) грн 91 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» судовий збір у розмірі 769720 (сімсот шістдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять) грн 46 коп., сплачений за платіжним дорученням №1048 від 22.09.2022.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 05.04.2023.

Суддя О.М. Спичак