Рішення № 110011889, 31.03.2023, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/480/22

Провадження 2/732/89/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., секретар Воропаєва К.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємтсва спиртової та лікеро-горілчаної промислвовості „Укрспирт" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Слєпченко С.А., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за кожен день затримки проведеного остаточного розрахунку по заробітній платі з 21.01.2022 по день фактичного розрахунку.

У судове засідання сторони не з"явились. Від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового розгляду у відсутності позивача та його представника за наявними у справі письмовими доказами (а.с. 50).

Від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі (а.с.56-59). Участі в судовому засіданні такий представник не приймає, у письмовому клопотанні просив зменшити суму середнього заробітку з підстав, вказаних у такому клопотанні.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України внаслідок неявки до суду всіх учасників справи, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Вивчивши вимоги і заперечення сторін, визначившись із правовідносинами між ними і нормами права, яка підлягає застосуванню до правовідносин сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що у відповідності до наказу Державного підприємтва спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „УКРСПИРТ" (ДП „УКРСПИРТ") № 3/28-к від 20 січня 2022 звільнено із 21 січня 2022 року у зв"язку із скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 , начальника транспортно-сировинного відділу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Станом на час звільнення до виплати ОСОБА_1 належали 10004 грн (вихідна допомога при скороченні), 17415,84 грн (компенсації за невикористану відпустку тривалістю 48 днів) 5371,61 грн (заробітної плати за 13 календарних днів січня 2022 року) з вирахуванням 5902,46 гривень податку з доходів фізичних осіб та 491,87 гривень військового збору, тобто ОСОБА_1 мали б виплатити 26397, 12 гривень.

Виплата таких сум проведена позивачу відповідачем у червні 2022 року кількома платежами, а саме: 03 червня 2022 року в сумі 5256,00 грн, 14 червня 2022 в сумі 5870,00 грн, 28 червня 2022 року в сумі 15269,12 грн. Докази надані відповідачем (а.с.65-79), позивачем такі докази не спростовані, за захистом своїм прав позивач звернувся 05 липня 2022 року.

Позивач набув право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, починаючи з наступного дня після звільнення, тобто з 22.01.2022 по 27.06.2022. Кількість робочих днів, за весь час затримки розрахунку становить 106 робочих днів.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до абзацу третього пункту другого Порядку обчислення середньої заробітної плати, у всіх інших випадках (як у даній справі) збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно довідки про доходи від 22.02.2023 (а.с.62) в останні календарні місяці роботи (листопад 2021- грудень 2021 року) ОСОБА_1 отримав заробітну плату у листопаді 2021 року в сумі 11122,47 грн за відпрацьовані 22 робочі дні, а у грудні 2021 року в сумі 8823,67 гривень за відпрацьовані 22 робочі дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 453,32 грн.

Сума середнього заробітку, який підлягав би відшкодуванню позивачу за ст. 117 КЗпП України склав 48051,92 грн (453,32 х 106).

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Тягар доведеності правомірності сплати сум у їх строки (фактично через 106 робочих днів з дня звільнення) покладається на відповідача, який у встановленому законом порядку довів, що вживав заходи для своєчасного проведення розрахунку із звільненим працівником в день звільнення, зокрема, щодо початку процедури прилюдних торгів, однак торги не відбулись з незалежних від нього причин. Так, у січні 2022 року Фондом державного майна України було оголошено про проведення 5-ти приватизаційних аукцонів з продажу окремого майна ДП „Укрспирт", з умовою, щодо погашення боргів із заробітної плати , які повинні були відбутися в період з 25.02.2022 по 04.03.2022. Однак, через військове вторгнення на територію України підрозділів ворожої держави проведення Фондом державного майна України зазначених аукціонів не відбулося, що унеможливило проведення підприємством відповідних виплат з погашення заборгованості із заробітної плати. Підприємство мало заборгованість перед бюджетом (податки і збори), заборгованість по заробітній платі погашалася пропорційно між усіма структурними підрозділами, незважаючи на те, що окреме майно таких підрозділів не було продане. Стягнення на користь позивача суми 48051,92 грн (компенсаційних виплат) є несправедливим до інших працівників, які ще не отримали заробітку за фактичну роботу (заробітної плати).

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.03.2020 у справі № 569/6583/16-ц) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

КЦС зауважив, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Висновки ВС є обов"язковими до застосування судами згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України.

І хоча сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності, суд з урахуванням, конкретних обставин, повідомлених відповідачем, керуючись принципом пропорційності, вважає, що 24000 гривень компенсації середнього заробітку є співмірним із втратами позивача та заявленими до стягнення сумами, у тому числі, з урахуванням того, що основний борг підприємтва перед позивачем був погашений до звернення позивача з позовом до суду. Саме такий розмір, а не 10 % як про це вказував відповідач, є справедливим стягненням для розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. При цьому сума заборгованості визначена без відрахування податків та обов`язкових платежів.

Керуючись ст.15-16 ЦК України, ст.ст.116,117КЗпП України та на підставіст.ст.12,13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263,265, 268, 273, 274, 279, 353-354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт" (Україна, 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, ЄДРПОУ: 37199618), про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт" (Україна, 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, ЄДРПОУ: 37199618) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період із 22.01.2022 по 27.06.2022, виходячи із принципів розумності, справедливост та пропорційності, в сумі 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень (сума заборгованості визначена без відрахування податків та обов`язкових платежів).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 31 березня 2023 року.

Суддя Карпинська Н.М.