Ухвала суду № 110010969, 03.04.2023, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/443/23

Провадження № 2-з/638/22/23

УХВАЛА

Іменем України

03 квітня 2023 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Подус Г.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк І.С., ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк І.С., ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову накласти заборону відчуження на квартиру, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Відповідачу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк І.С., ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Позовна заява подана у зв?язку з тим, що Позивач ОСОБА_1 та Відповідач ОСОБА_4 на вимогу третьої особи ОСОБА_5 уклали 24.03.2021 р. оскаржуваний договір на шкоду третіх осіб з метою зробити неможливим виконання рішення суду на їх користь, шляхом накладення стягнення на майно Позивача та стягнення заборгованості за договором позики, укладеним між Позивачем та третіми особами. Після підписання у нотаріуса оскаржуваного договору, Відповідач взагалі ні коли не опікувався квартирою та не заявляв яких будь прав на неї, до тих пір поки 21.11.2022р. Дзержинським районним судом м. Харкова , справа №638/1676/22 між Позивачем та третьою особою ОСОБА_3 не було розірвано шлюб. Після розірвання шлюбу третя особа ОСОБА_3 повідомила Позивачу, що він повинен буде виїхати з квартири за адресом: АДРЕСА_1 , оскільки квартира тепер йому не належить, оскільки у 2021 році була оформлена на її батька, а після розірвання шлюбу вони не є родичами. Подача заяви про розірвання шлюбу з боку третьої особи ОСОБА_3 з?явилась для Позивача несподіванкою. Дізнався він про те, що існує рішення по справі No638/1676/22 від третьої особи ОСОБА_3 , так як участі у судових засіданнях не приймав. На дату подачі позову про визнання договору купівлі продажу квартири недійсним, це рішення оскаржено ним до Харківського апеляційного суду. Відповідач, після розірвання шлюбу між Позивачем та третьої особою ОСОБА_3 вчиняє дії направлені на уникнення спілкування з Позивачем та не бажає виконати раніш досягнуту між ними домовленість, про те, що в разі звернення Позивача до нього з проханням переоформити право власності на квартиру він відразу, без будь яких заперечень з?явиться до нотаріуса та вчинить всі необхідні дії щодо повернення Позивачу права власності на квартиру, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 . На підтвердження того, що спірна квартира може бути продана позивач надав до суду скріншоти переписок, та вказує, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду в разі задоволення його позову про визнання договору купівлі продажу квартири недійсним та невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Отже, закон пов`язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 26 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є достатньою та обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на те, що з боку позивача не надано доказів, про те, що з боку відповідачів вчиняються якісь дії спрямовані на вибуття квартири з їх володіння.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову, не мотивоване та є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, а тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк І.С., ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова на протязі п`ятнадцяти днів з моменту проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.15.5. ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя