Рішення № 109996346, 27.03.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1904/23

Провадження № 2/357/1096/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі Кононюк П.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перша Білоцерківська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В :

20.02.2023 позивач звернулася до суду з даною заявою мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове мано, зокрема, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та два гаражі в кооперативі «Лада» в м. Біла Церква, по вул. Молодіжна, 19-а. 13.06.2022 у приватного нотаріуса була відкрита спадкова справа за №103/2022, спадкоємцями, які прийняли спадщину, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , є вона - ОСОБА_1 , як дружина померлого, та його діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Від приватного нотаріуса їй стало відомо, що 13.07.2005 11:23:25 за №2179381 реєстратором: Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.07.2005 було накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, магазин, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_3 , заявник: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. А також, 13.07.2005 11:35:35 за №2179463 реєстратором: Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.07.2005 було накладено арешт на нерухоме майно, а саме: гараж, кількість 2, адреса: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_3 , заявник: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. При зверненні до Білоцерківського міськрайонного суду із заявою про отримання ухвали про накладення арешту від 12.07.2005 стало відомо, що справа №2-5753 2005р. за позовом до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , про розподіл спільного майна знищена, а ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.07.2005 не збереглися. 01.02.2023 було направлено адвокатський запит про витребування з Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області б/н від 12.07.2005, та 03.02.2023 від нотаріальної контори надійшов лист, яким було відмовлено у видачі зазначеної ухвали. Накладений арешт на нерухоме майно порушує права спадкоємців, оскільки вони не мають можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном на власний розсуд. Тому, просила припинити обтяження заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна (арешт): нежилого приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 2179381), власник ОСОБА_3 , що зареєстроване 13.07.2005 11:23:25 за №2179381, реєстратор Перша Білоцерківська державна нотаріальна контора, на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області б/н від 12.07.2005, та гаражів, в кількості 2 шт., за адресою: АДРЕСА_2 Гаражний кооператив «Лада» (реєстраційний номер обтяження 2179463), власник ОСОБА_3 , що зареєстроване 13.07.2005 11:35:35 за №2179463, реєстратор Перша Білоцерківська державна нотаріальна контора, на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області б/н від 12.07.2005.

27.02.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27.02.2023 судом постановлено ухвалу, про витребування у Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області належним чином завіреної копії ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області б/н від 12.07.2005, на підставі якої було накладено арешт на нерухоме майно, що належало на праві власності ОСОБА_3 .

27.03.2023 судом, в порядку п.4 ст. 197 ЦПК України, за клопотанням позивача, замінено неналежних відповідачів: Білоцерківську міську раду та ГБК «Лада» на належного відповідача - ОСОБА_2 , та виключено зі складу учасників справи третіх осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та Службу у справах дітей Білоцерківської міської ради.

Позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , у підготовчому засіданні позов підтримала, просила припинити обтяження заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна (арешт): нежилого приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить капітальний цегляний гараж, та 2 гаражів за адресою: АДРЕСА_2 у Гаражному кооперативі «Лада», та просила залишити судові витрати за нею без відповідного відшкодування.

Відповідач - ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 , у підготовчому засіданні позов визнала та подала до суду відповідну заяву.

Третя особа - Перша Білоцерківська державна нотаріальна контора представника до суду не направила, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, направила до суду на виконання ухвали від 27.02.2023 витребувані докази.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з 29 травня 2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та від спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає разом із матір`ю, що підтверджено матеріалами справи (а.с.17-23) та визнається сторонами.

Також, встановлено, що ОСОБА_3 з 09 січня 1982 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 померла. Від спільного проживання у них народилося діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка після укладення шлюбу 19.08.2008 змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджено матеріалами справи ( а.с.35-42) та визнається сторонами.

З матеріалів справи (а.с. 24,34) вбачається, що 13 червня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Наталією Миколаївною було заведено спадкову справу № 103/2022 (номер у реєстрі: 69368454) щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та станом на 18.10.2022 в рамках спадкової справи, спадкоємцями, які прийняли спадщину є: дружина померлого - ОСОБА_1 , та його діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також, встановлено, що на звернення позивача, щодо видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , приватним нотаріусом було повідомлено про наявність заборони на відчуження майна спадкодавця, зареєстровані Першою Білоцерківською державною нотаріальною конторою, на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області б/н від 12.07.2005, що визнається сторонами та підтверджено матеріалами справи (а.с.32-33).

З матеріалів справи (а.с.25-31) вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.07.1999, який посвідчений державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області та зареєстрований у реєстрі за №2-2416, ОСОБА_3 належало на праві власності нежитлове приміщення з підвалом загальною площею 569,6 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; на підставі договору купівлі-продажу №18 від 27.10.2000, який посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Магдич Т.І. та зареєстрований у реєстрі за №1-4064, ОСОБА_3 належало на праві власності нежитлове приміщення загальною внутрішньою площею 40,6 кв.м., що знаходиться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . З членських білетів ГБК «Лада» вбачається, що ОСОБА_3 належали два капітальні цегляні гаражі № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.12.2022, вбачається, що 13.07.2005 Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою зареєстровані обтяження № 2179381 та № 2179463, на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області б/н від 12.07.2005, об`єкт обтяження: нежитлове приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 та гаражі в кількості 2 шт. за адресою: АДРЕСА_2 у Гаражному кооперативі «Лада», власником яких зазначено ОСОБА_3 .

З матеріалів справи (а.с.43,44,71) вбачається, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 2-5753/2005, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про розподіл спільного майна.

24 червня 2005 року в порядку забезпечення вказаного позову судом було постановлено ухвалу, про накладення арешту на майно: два торгівельних кіоски, розташовані по АДРЕСА_2 зареєстровані на ім`я ОСОБА_6 ; магазин кафе « ІНФОРМАЦІЯ_9 », розташований біля Будинку культури «Росава», зареєстрований на ім`я ОСОБА_6 ; гараж розташований в ГБК «Лада», автомобіль «Таврія», державний номерний знак НОМЕР_3 , павільйон «Наталія», розташований по АДРЕСА_5 , зареєстровані на ім`я ОСОБА_6 .

12 липня 2005 року в порядку забезпечення вказаного позову судом було постановлено ухвалу, про накладення арешту на майно: магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та два гаражі, розташовані в ГБК «лада, зареєстровані на ім`я ОСОБА_3 .

08 грудня 2005 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у справі № 2-5753/2005, постановив ухвалу, якою затвердив мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про розподіл спільного майна, а саме: виділив у власність ОСОБА_3 наступне майно: нежитлове приміщення площею 40,6 кв.м, що знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 , вартістю 80000 грн.; капітальний цегляний гараж, що знаходиться поряд з житловим будинком АДРЕСА_1 , вартістю 5000 грн.; капітальний цегляний гараж № НОМЕР_2 , що знаходиться в кооперативі «Лада» в м. Біла Церква, вартістю 5000 грн.; автомобіль марки «Форд-Транзит», 1986 року випуску, двигун № НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_5 , вартістю 20000 грн. За даною мировою угодою ОСОБА_6 виділено у власність наступне майно: капітальний цегляний гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в кооперативі «Лада» в м. Біла Церква, вартістю 5000 грн.; капітальний цегляний гараж №б/н, що знаходиться в кооперативі «Лада» в м. Біла Церква, вартістю 5000 грн.; автомобіль «Таврія», 1992 року випуску, двигун № НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_7 , вартістю 2500 грн. Також, за даною мировою угодою за ОСОБА_6 визнано право власності на зареєстровану за ОСОБА_3 1/3 частину квартири АДРЕСА_6 , вартістю 33000 грн. За ОСОБА_3 визнано право власності на 4/5 частин не житлового приміщення з підвалом, площею 569,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 (магазин-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_10 »); за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/5 частин не житлового приміщення з підвалом, площею 569,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 (магазин-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_10 »), загальна вартість приміщення складає 300000 грн., вартість частки ОСОБА_3 складає 240000 грн., а вартість частки ОСОБА_13 складає 60000 грн. В частині розподілу двох торгівельних кіосків, що розташовані на ринку житлового масиву Леваневського в м. Біла Церква, дачі, магазину кафе « ІНФОРМАЦІЯ_11 », павільйону « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та павільйону « ІНФОРМАЦІЯ_13 » сторони не мають претензій одна до одної. За даною мировою угодою ОСОБА_3 виділено у власність майно, вартість якого складає 350 000 грн., а ОСОБА_6 виділено у власність майно, вартість якого складає 105 500 грн.

Також, даною ухвалою суд закрив провадження у справі № 2-5753/2005, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про розподіл спільного майна, однак, в порядку ч.6 ст. 154 ЦПК України (в редакції чинній станом на дату постановлення ухвали) не було вирішено питання, про скасування заходів забезпечення позову, та сторони у справі не подали до суду клопотання в порядку ч.4 ст. 154 ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову.

При вирішені спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1. ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

В п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Встановлено, що накладений арешт на майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 12.07.2005 б/н про арешт майна в порядку забезпечення позову, та обтяження № 2179381 та № 2179463, зареєстровані 13.07.2005 Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, порушують спадкові права позивача, яка користується вказаним майном, як дружина спадкодавця, та права неповнолітніх дітей спадкодавця на отримання спадщини, а іншого способу зняти заборону у неї, крім судового, немає.

Відповідно до п.1 ч. 1. ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатила при подачі позову судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та заявила клопотання про залишення даних витрат за нею без відповідного відшкодування.

Керуючись ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 4, 5,12, 13,76-81, 82,141,197,200, 206,223, 258-259,263-265,280-284,353-354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа: Перша Білоцерківська державна нотаріальна контора (вул. Банкова, 5, м. Біла церква, Київська область), про зняття арешту з майна, задовольнити.

Припинити обтяження заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна (арешт):

- нежилого приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 2179381), власник ОСОБА_3 , що зареєстроване 13.07.2005 11:23:25 за №2179381, реєстратор Перша Білоцерківська державна нотаріальна контора, на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області б/н від 12.07.2005;

- гаражів, в кількості 2 шт., за адресою: АДРЕСА_2 Гаражний кооператив «Лада» (реєстраційний номер обтяження 2179463), власник ОСОБА_3 , що зареєстроване 13.07.2005 11:35:35 за №2179463, реєстратор Перша Білоцерківська державна нотаріальна контора, на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області б/н від 12.07.2005.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.04.2023.

Суддя: О. В. Бондаренко