Рішення № 109994406, 23.03.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2023 Справа № 914/2923/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

до відповідача Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 35264,04 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Кріль Т.Є.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" до відповідача Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 35264,04 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.

Позивач явку представника в судове засідання 23.03.2023 не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.03.2023 проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив таке.

09.09.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (страховик) та Адвокатським об`єднанням "Павленко і партнери" (страхувальник) шляхом підписання останнім заяви-акцепту №3014/215/021114 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого страховик відповідно до Закону України "Про страхування", "Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)" від 20.06.2019, згідно з анкетою страхувальника, що є невід`ємною частиною договору, здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання та зобов`язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику/вигодонабувачу, а страхувальник зобов`язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови договору.

Згідно із вказаним договором добровільного страхування наземного транспорту від 09.09.2020 №3014/215/021114 було застраховано легковий автомобіль Suzuki SX4 білого кольру, д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску (номер кузова (шасі): НОМЕР_2 ).

Як зазначено у позовній заяві, 21.02.2021 в м.Львів, за адресою вул.Єфремова, буд.38, на транспортний засіб Suzuki SX4, д.н.з. НОМЕР_1 , з будинку №38 за вказаною адресою впала льодова бриля, внаслідок чого транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень.

21.02.2021 виконавчий директор Адвокатського об`єднання "Павленко і партнери" - Руслана Юхименко надала пояснення тимчасово виконуючому обов`язків начальника відділу поліції №3 ЛРУП ГУНП у Львівській області підполковнику поліції - Роману Макогону стосовно вищезазначеної події.

Зокрема у поясненні зазначено про те, що 21.02.2021 вийшовши з будинку №38 по вулиці Єфремова в м.Львові, ОСОБА_1 було виявлено пошкодження автомобіля Suzuki SX4, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить Адвокатському об`єднанню "Павленко і партнери". Як вказано у поясненні, ОСОБА_2 вважає, що пошкодження сталося внаслідок того, що з даху будинку обвалився лід, оскільки біля автомобіля лежали розбиті куски льоду.

Відповідно до наданих пояснень автомобіль отримав такі пошкодження: вм`ятина та тріщина заднього бампера з правої сторони, тріщина задньої правої фари, відсутнє світло задньої правої фари, вм`ятина та тріщина на задній дверці багажника.

При цьому, як вказано у поясненні, востаннє неушкоджений автомобіль ОСОБА_2 бачила 20.02.2021 близько 18:00 год. Крім того, як вказано у поясненні, відповідальність за обслуговування будинку несе Львівське комунальне підприємство "Львівський ліхтар".

26.02.2021 ОСОБА_3 звернулась до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" із заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування, після чого Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" проведено огляд транспортного засобу про що складено акт огляду транспортного засобу від 26.02.2021.

25.03.2021 станцією технічного обслуговування (СПД ОСОБА_4 ) виставлено рахунок Адвокатському об`єднанню "Павленко і партнери" №М000007397 на суму 36374,04 грн.

28.04.2021 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" складено аварійний сертифікат за результатами проведеного дослідження обставин та причин настання події, що має ознаки страхового випадку, яким встановлено, що 21.02.2021 приблизно о 14:35 год. застрахований транспортний засіб Suzuki SX4, д.н.з. НОМЕР_1 , що був припаркований за адресою Україна, Львівська обл., м.Львів, вул.Єфремова, 38, отримав механічні пошкодження внаслідок падіння снігу з бурульками.

Як вказано в аварійному сертифікаті від 28.04.2021, розглянута подія у відповідності до умов договору страхування №3014/215/021114 від 09.09.2020 підпадає під ризик: Попадання предметів та має підстави розглядатись такою, що підпадає під ознаки страхової.

Вартість відновлювального ремонту згідно з аварійним сертифікатом від 28.04.2021 розрахована у відповідності до умов договору страхування та складає: 36374,04 грн.

07.05.2021 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" складено страховий акт №102462/1, в якому зроблено висновок про те, що на підставі наданих документів, відповідно до діючих правил страхування ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" та до умов договору страхування, подія визнається страховим випадком, а збитки, яких зазнав страхувальник, підлягають відшкодуванню в сумі 35264,04 грн.

11.05.2021 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" перераховано на рахунок станції технічного обслуговування (ФОП Хариш В.І.) 35264,04 грн. страхового відшкодування згідно з рахунком на оплату №М000007397 від 25.03.2021.

17.05.2021 відділом поліції №3 Львівського РУП ГУНП у Львівській області на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" надіслано лист вих.№7712/40/01/06, в якому у відповідь на запит страхової компанії від 06.05.2021 зазначено, що заява гр. ОСОБА_3 від 21.02.2021 зареєстрована в ІТС Інформаційному порталі Національної поліції відділу поліції №3 ЛРУП ГУНП у Львівській області за №3787 від 21.02.2021.

До вказаного листа відділом поліції №3 Львівського РУП ГУНП у Львівській області долучено копію довідки про результати проведеної перевірки за зверненням гр. ОСОБА_3 .

Враховуючи вищезазначені обставини, позивач стверджує, що до нього перейшло право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за нанесену шкоду потерпілому внаслідок ДТП.

Тобто, на переконання позивача, у відповідача згідно із статтями 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого страхувальнику страхового відшкодування, а саме в розмірі 35264,04 грн.

Відповідно до претензії про виплату страхового відшкодування вих.№102462/ІНС.ЛОУ від 29.04.2022, що адресована Львівському комунальному підприємству "Львівський ліхтар", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" просить перерахувати 35264,04 грн. на банківські реквізити страхової компанії, які зазначені у вказаній претензії.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 35264,04 грн. завданих збитків.

Відповідач проти позову заперечив подавши відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, зазначаючи при цьому, що Львівське комунальне підприємство "Львівський ліхтар" з даним позовом не погоджується в повному обсязі, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Зокрема, як зазначає відповідач, позивач не надав суду необхідних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Львівське комунальне підприємство "Львівський ліхтар" завдало шкоду автомобілю внаслідок ДТП.

Посилаючись на фотографії, які долучені до відзиву на позовну заяву, відповідач стверджує, що відстань від будинку до проїжджої частини становить майже 4 м, а на другому поверсі знаходиться балкон з козирком, з якого також міг впасти лід.

При цьому, як зазначає відповідач, відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, що затверджене Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, балкон є невід`ємною частиною квартири і разом з нею є приватною власністю мешканця, який приватизував житло.

Як також вказано у відзиві на позовну заяву, із фотографій вбачається, що над вищезазначеним автомобілем є дерево, з якого також міг впасти лід, а до повноважень Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар" не належить утримання дерев, оскільки такі повноваження по даній вулиці надані Франківській районній адміністрації Львівської міської ради.

У відзиві на позовну заяву вказано, що факт пошкодження автомобіля саме з вини чи бездіяльності Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар" не підтверджено жодними доказами, в тому числі відсутні показання свідків, які могли б підтвердити, що саме з будинку впали льодові брилі.

Крім того, відповідач зазначає про те, що позивач класифікує дані пошкодження як ДТП, однак при цьому поліція на місце скоєння ДТП не викликалася, факт пошкодження автомобіля не зафіксований протоколом огляду місця події працівниками поліції, схема місця події (в якій повинно бути вказано розташування транспортного засобу та місце падіння льодової брилі) відсутня, а також відсутні матеріали фотофіксації працівниками поліції, які б узгоджувалася зі схемою місця події.

Щодо довідки про результати проведення перевірки працівниками поліції від 02.03.2021р. відповідач зазначив про те, що з її змісту вбачається, що за зверненням власниці автомобіля ОСОБА_3 останній було роз`яснено, що спірні питання, які виникають між нею та ЛКП щодо пошкодженого автомобіля вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку. Тобто як стверджує відповідач, з наведеного вбачається, що по підсумках проведеної перевірки працівниками поліції не доведено протиправної бездіяльності Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар".

Більше того, як зазначив відповідач, для прибуття на місце представника ЛКП та складання відповідного акту, власниця автомобіля, ні 21.02.2021, ні в подальшому не подавала заяву чи повідомлення до Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар", як управителя будинку №38 по вул.Єфремова у м.Львові про пошкодження автомобіля.

Також, як вказано у відзиві на позовну заяву, акт огляду транспортного засобу працівниками страхової компанії складений аж 26.02.2021, та складений на вулиці Городоцька, 42 у м.Львові, а не на вулиці Єфремова, 38 у м.Львові.

Щодо аварійного сертифікату від 28.04.2021 відповідач зазначив, що в ньому вказано, що автомобіль отримав механічні пошкодження внаслідок падіння снігу з бурульками на припаркований ТЗ, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що падіння льодової брилі відбулося саме з даху будинку №38 по вул.Єфремова, і окрім повідомлення в поліцію власниці автомобіля ОСОБА_3 про пошкодження транспортного засобу внаслідок падіння льодової брили, будь-які докази на підтвердження такого в матеріалах даної справи відсутні.

Крім того, відповідач заперечив щодо розміру збитків, оскільки на його переконання їх розмір, що заявлений до стягнення позивачем не відповідає їх фактичному розміру.

При цьому відповідач зазначив, що згідно з рахунком на оплату сума ремонту вказана разом з податком на додану вартість, однак в Україні запроваджено і таку систему оподаткування як єдиний податок, а платники єдиного податку не є платниками податку на додану вартість. Разом з тим, як вказав відповідач, позивач не надав доказів того, що СПД Хариш В.І. є платником податку на додану вартість, а згідно пошуку з відкритих джерел СПД Хариш В.І. є платником єдиного податку ставка 2% група 3 (обрання переходу на єдиний податок - 01.01.2012).

Як вказано у відзиві на позовну заяву, у Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар" є сумніви щодо місця і дати скоєння ДТП, оскільки в даному випадку можливо припустити, що автомобіль приїхав під будинок вже з пошкодженнями.

Таким чином, відповідач вважає, що посилання позивача на те, що факт пошкодження автомобіля спричинений падінням льодяної брилі саме з будинку №38 по вул.Єфремова у м.Львові є безпідставним, оскільки належним чином дані обставини не доведені, з огляду на що бездіяльність відповідача, яка би стала підставою до відшкодування шкоди, не встановлена.

Враховуючи наведене відповідач просить відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про відшкодування збитків в розмірі 35264,04 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із статтею 8 Закону України "Про страхування", страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування", страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 16 Закону України "Про страхування", договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті Стаття 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Як встановлено судом, 09.09.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (страховик) та Адвокатським об`єднанням "Павленко і партнери" (страхувальник) шляхом підписання останнім заяви-акцепту №3014/215/021114 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, а саме легкового автомобіля Suzuki SX4 білого кольру, д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_2 ).

Згідно із статтею 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Враховуючи норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором страхування, позивач отримав права кредитора до особи, яка завдала збитків.

Страхувальник реалізував своє право кредитора шляхом пред`явлення вимоги до позивача, оскільки за договором страхування позивач надав згоду на прийняття обов`язку сторони боржника у деліктному зобов`язанні, якщо воно виникне.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове - пов`язане саме з регресною вимогою.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов`язання, що тягне за собою припинення обов`язку страховика здійснити страхову виплату (пункт 4 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України).

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов`язком страховика за договором (стаття 988 Цивільного кодексу України). Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов`язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.04.2018р. у справі №910/8982/17.

Одним з вирішальних питань під час розгляду справи про відшкодування у порядку суброгації має бути, на підставі належних та допустимих доказів, встановлено відповідальну за збитки особу.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками (в тому числі їх розміром) є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.02.2022р. у справі № 910/12472/18.

Факт виплати позивачем страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням №4082 від 11.05.2021, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" перерахувало на рахунок станції технічного обслуговування (ФОП Хариш В.І.) 35264,04 грн. страхового відшкодування згідно з рахунком на оплату №М000007397 від 25.03.2021.

Однак сам лише факт здійснення позивачем оплати на рахунок страхувальника в розмірі 35264,04 грн. не свідчить про факт понесення збитків у зв`язку з порушенням Львівським комунальним підприємством "Львівський ліхтар" своїх зобов`язань по обслуговуванню будинку чи прибудинкової території за адресою: місто Львів, вул.Єфремова, 38.

Як встановлено судом, виконавчий директор Адвокатського об`єднання "Павленко і партнери" Юхименко Руслана Іванівна у наданому 21.02.2021 поясненні відділу поліції №3 ЛРУП ГУНП у Львівській області зазначила, що на її думку пошкодження автомобіля сталося внаслідок того, що з даху будинку обвалився лід, оскільки біля автомобіля лежали розбиті куски льоду.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, а саме із довідки поліції від 02.03.2021 про результати проведення перевірки за зверненням ОСОБА_3 , бездіяльність працівників ЛКП, яке обслуговує будинок АДРЕСА_1 , що спричинила пошкодження автомобіля через падіння льодяних брил, встановлено лише зі слів ОСОБА_3 .

Тобто, вказаною довідкою поліції не встановлено фактичних обставин пов`язаних з можливою бездіяльністю Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар", внаслідок якої завдано майнової шкоди, а лише зафіксовано сам факт звернення ОСОБА_3 з письмовою заявою з приводу протиправних дій (бездіяльності) відповідача.

Як вбачається зі змісту довідки поліції від 02.03.2021, відділом поліції №3 ЛРУП ГУНП у Львівській області вжито такі заходи: проведено спілкування із заявницею якій роз`яснено, що спірні питання які виникають між нею та Львівським комунальним підприємством "Львівський ліхтар" щодо пошкодженого автомобіля вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку. Юридична кваліфікація відповідно до вказаної довідки поліції не обиралася.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на місце події викликалася поліція для огляду місця події та фіксації пошкодження автомобіля із складанням схеми місця події, з яких можна було б встановити наявність чи відсутність протиправної поведінки та вини відповідача. Інші докази, з яких можна було б встановити такі обставини в матеріалах справи також відсутні.

Тобто як вбачається із матеріалів справи, доводи позивача про те, що саме з вини відповідача був пошкоджений автомобіль ґрунтуються лише на твердженнях та припущеннях, оскільки докази про те, що саме протиправні дії чи бездіяльність Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар" спричинили пошкодження транспортного засобу в матеріалах справи відсутні.

Тобто в даному випадку позивачем не подано доказів на підтвердження своїх доводів щодо протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а також вини відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, одною із основних засад судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд зазначає, що в даному випадку позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення, при наявності якого є підстави для відшкодування збитків, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити.

Сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області підтверджується платіжним дорученням №22640 від 05.10.2022 на суму 2481,00 грн.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн. покласти на позивача, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.04.2023

Суддя Петрашко М.М.