Рішення № 109982186, 28.03.2023, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4448/20

2/212/549/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехта Р.В., за участю секретаря судового засідання Зюркевич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, ГОЛОВНОГО управління Національної ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАННЯ В МІСТІ ПОЛТАВА, ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

24.06.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, який було уточнено в ході розгляду справи.

Позивач позовні вимоги мотивує тим, що 06 грудня 2019 року відбулось таємне викрадення її доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці ЗОШ № 68, яка перестала виходити на зв`язок після того як вийшла зі школи. В телефонній розмові, перебуваючи на території школи донька попередила, що вже буде йти до дому, де вона мешкає та прописана разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Від квартири в неї були ключі. Її 10-ти річна дитина вийшла зі школи о 13.15 год., через деякий час вона телефонувала їй, але у доньки був вже вимкнутий телефон. О 14.00 год. вона здійснила виклик на 102, яке було передано до Саксаганського відділення поліції КВП ГУНП Дніпропетровській області за місцем навчання дитини ЗОШ № 68 та її останнього перебування. Позивач надала інформацію щодо батька дитини ОСОБА_3 та його теперішньої дружини ОСОБА_4 , повідомила адресу їх місця проживання - АДРЕСА_2 , також надала інформацію про бабусю ОСОБА_5 , надала її номер телефону. Працівники ювенальної превенції здійснили спробу додзвонитися до доньки ОСОБА_2 , але її телефон був відключено. Працівниками Поліції було встановлено, що дитина знаходилась з дружиною колишнього чоловіка ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 . Саме інспектор ЮП СП Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 знайшла її доньку з чужою людиною гр. ОСОБА_1 та не взяла в неї пояснень з яких підстав остання знаходилась в неї. Після того як працівниками поліції доньку було доставлено додому за місцем її проживання о 17:00 год., нею та ОСОБА_3 були написані пояснення і заяви, де вона вказала, що претензій до поліції не має, так як вони знайшли її дитину. На той момент їй не було відомо, що її фактично намагалися позбавити права про внесення відомостей до ЄРДР про злочинні дії ОСОБА_4 .. Інспектору ОСОБА_7 вона повідомила, що хоче заявити про скоєння злочину гр. ОСОБА_4 згідно ч. 2 ст.146 КК України, однак остання проігнорувала це. У зв`язку з чим вона змушена була звернутися до Прокуратури Дніпропетровської області з приводу таємного викрадення малолітньої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та усіх фактів протиправної поведінки дружини її колишнього чоловіка, а співробітники Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровської області відмовили їй у прийнятті заяви про скоєння злочину, як і їх співробітниця ОСОБА_7 знехтували п. 1 Розділу 2 Інструкції, затвердженої Наказом №1377 МВС України 06.11.2015р., яка говорить проте, що прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінального правопорушення та інші події незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особи заявника здійснюється цілодобово і невідкладно тим органом поліції, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, а Криворізька місцева прокуратура №3 знехтувала КПК України ч. 1-4 ст. 214 (початок досудового розслідування). Лише через три місяці 28.02.2020 року, за ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, прокуратурою Дніпропетровської області внесено відомості до ЄРДР за її заявою №5764 від 31.01.2020 року за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.. 146 КК України (кримінальне провадження №42020040000000128). Таким чином, через гармонізацію покриття злочину Відповідачами-1 та 2, фактично уникла відповідальності особа, що є сторонньою особою для її дитини. Ці обставини призвели до злочинних дій посадових осіб, про що нею повідомлено орган розслідування за підслідністю яких повинні розслідуватися такі злочинні дії. Позивач зазначає, що через те що вона внесла відомості до ЄРДР через суд на неї почався страшний тиск з Відповідача-2 шляхом створення штучної негативної інформації щодо її особистого життя, це виглядало, як помста за притягнення до відповідальності особи, що скоїла злочинні дії проти неї та її дитини. А саме особа, що без її відома утримувала дитину ніколи не мала власних дітей та має за мету відібрати її доньку шляхом негативного впливу та поведінки. На теперішній час вона дізналась, що ОСОБА_4 розповсюджує фотокопії її доньки через соціальні мережі Фейсбук, Інстаграм, на що вона дозволу не давала. Після психологічних атак зі сторони чоловіка та його дружини, вона отримала погрози зі сторони співробітника ювенальної служби ОСОБА_8 , яким разом з інспектором ОСОБА_7 було здійснено психологічний тиск на неї - матір одиначку, з метою приниження та нанесення моральної шкоди. В соціальних мережах з`явилися особисті фото, які були направлені на приниження її честі та гідності, почали створюватися в соціальних мережах сторінки з її особистими фото. Відомості про злочин нею заявлено до Державного бюро розслідувань, однак Відповідачем-3 порушено її право на розслідування злочину посадових осіб, що мають корупційні ознаки. Позивач отримала ганебну відповідь про направлення її заяви про злочин до Департаменту внутрішньої безпеки, чим нанесено їй моральної шкоди через безпорадність одинокої матері в пошуку розслідування належним органом злочину посадових осіб. Злочинні дії посадовців Відповідача-2 мали характер професійного використання злочинності, бо ними були залучені інші особи. Ці дії не можуть бути розслідуванні в рамках службових перевірок, а потребують процесуальних слідчих дій, та її позбавлено такого права на законне розслідування злочинних дій. Внесення її заяви про злочин до ЄРДР стало можливим лише за ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська суду від 19.02.2020 року. Але розслідування кримінального провадження №42020040000000143 від 13.03.2020 року соботується Відповідачем-1 та Відповідачем-2. В наслідок незаконних дій відповідальних посадових осіб її позбавляють статусу потерпілої та не дають процесуального права подати докази, жодних процесуальних дій не відбувається, справи фабрикуються, досудове розслідування в повному та всебічному розгляді не проводиться слідчим відділом Територіальним управлінням Державного бюро розслідування в м. Полтава та державного органу Прокуратури згідно ст.. 36 КПК, яка повинна здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, проявляє повну бездіяльність та упередженість. З 09.12.2019 року по теперішній час вона вимушена відстоювати свої права, втрачати час та переживати нервові стреси, доводити бездіяльність відповідачів, підтверджувати факт не проведення досудового розслідування, не вчинення жодних слідчих дій спрямованих на встановлення істини у кримінальному провадженні та порушення ними Конституції за законів України. Відповідачам ТУ ДБР м. Полтава було повідомлено про скоєння нового злочину за допомогою сторонніх осіб співробітниками Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області для здійснення на неї психологічного тиску та створення рейкових сторінок Фейсбуку , Телеграм та Месенджеру з розповсюдженням фотографій порнографічного характеру з її обличчям та пропонувати від її імені послуги сексуального характеру, щоб в подальшому притягнути її до кримінальної відповідальності за ст.. 301 та ст.. 303 КК України через відкриття на інспектора ЮП ОСОБА_7 Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області кримінального провадження №42020040000000143 від 13.03.2020 року. Але жодних дій щодо скерування матеріалів справи до Кіберполіції України для розслідування цього злочину вони не долучили (в заяви про злочин вона просила долучити Кіберполіцію), жодної процесуальної дії не відбулось та розслідування не проводиться. Тим самим дали можливість й надалі злочинцям скоювати злочин проти неї, шантажувати та вимагати в неї кошти. Але найгірше їх бездіяльність призвела до того, що злочинці їй повідомили, що будуть розповсюдженні фотографії її малолітньої доньки в Інтернеті з метою втягнення її в дитячу порнографію. Про це вона повідомила правоохоронні органи ТУ ДПР та ДВБ, але жодних дій стосовно захисту її малолітньої доньки не відбулося. Тому вона звернулась до секретаря Уповноваженого з прав людини та дитини та поставила їх до відома про скоєний злочин співробітниками нацполіції Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області та їх колишніми співробітниками і інших сторонніх осіб. На підставі нервових переживань, що фото її доньки використовують з метою залякування та тиску на неї та в подальшому вчиненні злочину проти неї, вона отримала нервове перенапруження, яке постійно відчуває через побоювання, що із-за бездіяльності відповідачів буде скривджено її малолітню доньку, тому у неї загострилася хвороба - епілепсія, що в свою чергу суттєво ускладнило її життя, через збільшення епілептичних приступів та абсансів. Вона змушена викликати 103 для надання невідкладної медичної допомоги. На даний час вона повністю не довіряє правоохоронній системі, тому вимушена в майбутньому укладати договір з детективними агентствами м. Київ та м. Дніпро для повного та всебічного розслідування в захисті себе та її доньки від злочинців та злочинних дій.

Отже, позивач просить стягнути з відповідачів Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Територіального управління державного бюро розслідування в місті Полтава, Державної казначейська служба України на свою користь моральну шкоду у розмірі 800 000,00 грн..

Ухвалою суду від 26.06.2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.07.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 08.09.2020 року вирішено питання про перехід розгляду справи в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 08.11.2021 року вирішено питання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 24.10.2022 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила стягнути з відповідачів Дніпропетровської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Територіального управління державного бюро розслідування в місті Полтава, державної казначейська служба України на свою користь моральну шкоду у розмірі 800 000,00 грн., з підстав викладених в позові.

Представник Відповідача-1 Дніпропетровської обласної прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Відповідача-2 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Відповідача-3 Територіального управління державного бюро розслідування в місті Полтава в попередньому судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Відповідача-4 Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, на адресу суду направлений відзив на позовну заяву

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.12.2019 року на службу 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , яке в подальшому було переадресоване до Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, про те що 06.12.2019 року відбулося таємне викрадення її доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . О 13-15 годин ОСОБА_2 вийшла зі школи і після цього вона перестала виходити на зв`язок.

Повідомлення ОСОБА_1 про зникнення дитини безвісті було зареєстровано до ЖЄО № 32963 від 06.12.2019 року.

Працівниками ЮП Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області було встановлено місце знаходження неповнолітньої ОСОБА_2 , остання перебувала за адресою АДРЕСА_3 разом з теперішньою дружиною батька дитини - ОСОБА_4 .. О 17:00 год. працівниками поліції було доставлено неповнолітню ОСОБА_2 до дому за місцем її проживання.

В ході розгляду заяви про зникнення дитини був опитаний ОСОБА_3 , який пояснив, що він мешкає за адресою АДРЕСА_2 нього на вихованні знаходиться донька ОСОБА_2 , яка 06.12.2019 після школи повинна була прийти до матері на вихідні. Так як мати ОСОБА_1 втратила зв`язок з дитиною, то дитина після школи поїхала до батька. Мати, не знаючи ситуації подзвонила до поліції з проханням знайти дитину. Коли до ОСОБА_3 подзвонили працівники поліції, він повідомив, що ОСОБА_2 знаходиться вдома за адресою АДРЕСА_2.

Опитана ОСОБА_1 пояснила, що в неї на вихованні знаходиться донька ОСОБА_2 . З колишнім чоловіком не домовлялися, 06.12.2019 донька повинна була прийти дому, але не прийшла, вона почала хвилюватися та подзвонила до поліції. 06.12.2019 року донька була знайдена працівниками поліції.

06.12.2019 року ОСОБА_1 власноручно звернулась до Саксаганського ВП КПВ з письмовою заявою про припинення розгляду за фактом зникнення дитини, так як доньку знайшли співробітники поліції. В інші органи суду та прокуратури звертатися не буде.

31.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Прокуратури Дніпропетровської області з заявою про вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України (вх.. №5764-20 від 31.01.2020) та з заявою про злочин поліцейським ювенальної превенції Національної поліції (вх.. № 5763-20).

10.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за її заявами про вчинення злочину.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14.02.2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 31.01.2020 року, зареєстровано за вх.. № 5764-20 від 31.01.2020 року (справа 201/1341/20).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 31.01.2020 року, зареєстровано за вх.. № 5763-20 від 31.01.2020 року (справа 201/1342/20).

28.02.2020 року Прокуратурою Дніпропетровської області внесені відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення №42020040000000128 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.. 146 КК України.

Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні прокурором доручено СВ Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

13.03.2020 року Прокуратурою Дніпропетровської області внесені відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення №42020040000000143 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні прокурором доручено територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава.

В процесі проведення досудового розслідування у згаданих кримінальних провадженнях проводились слідчі дії та приймались процесуальні документи, слідчим, прокурором, слідчим суддею.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що в наслідок незаконних дій відповідальних посадових осіб її позбавляють статусу потерпілої та не дають процесуального права подати докази, жодних процесуальних дій не відбувається, справи фабрикуються, досудове розслідування в повному та всебічному розгляді не проводиться слідчим відділом Територіальним управлінням Державного бюро розслідування в м. Полтава та державного органу Прокуратури згідно ст.. 36 КПК, яка повинна здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, проявляє повну бездіяльність та упередженість.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

У частині першій статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що «спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди,завданої органом державної влади,їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)».

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 зроблено висновок, що: «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».

Крім того, оскарження особою до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.

Реалізація такого механізму оскарження постанов слідчого у розумінні статті 23 ЦК України не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи.

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі 686/34047/19 зроблено висновок, що для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов`язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зазначені обставини, суд вважає, що протягом судового розгляду окрім копій заяв, скарг та клопотань ОСОБА_1 , у кримінальних провадженнях, а також постанов та судових рішень, що винесені за результатами розгляду інших її скарг, суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, та не надала належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання їй моральної та матеріальної шкоди, що вона оцінила у грошовому виразі в сумі 800 000,00 грн. саме з вини відповідачів.

В цьому випадку варто зазначити, що посилання на бездіяльність органу досудового розслідування, що виразилася у тривалому досудовому розслідуванні, не вчиненні слідчих та процесуальних дій, і зрештою, факт закриття кримінального провадження, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 , у встановленому порядку реалізувала своє процесуальне право на оскарження процесуальних рішень, що не свідчить про протиправність дій органу досудового розслідування і завдання цим шкоди позивачу.

Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчих сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування шкоди.

Крім цього, суд бере до уваги Постанову слідчого СВ ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 11.06.2021 року, про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №42020040000000128 від 28.02.2020 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення та Постанову слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, про закриття кримінального провадження №42020040000000143 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і такої жодним чином не обґрунтований.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями службової (посадової) особи органу державної влади.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору суд покладає судові витрати по цій справі на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, ГОЛОВНОГО управління Національної ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАННЯ В МІСТІ ПОЛТАВА, ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ про стягнення матеріальної та моральної шкоди, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 04 квітня 2023 року.

Суддя: Р. В. Дехта