Рішення № 109981982, 03.04.2023, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/296/23

Провадження № 2/172/75/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2023 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді - Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини і відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог вказує, що з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 06.06.2022 року розірваний. Від шлюбу мають спільних неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час син ОСОБА_3 , 2010 року народження проживає разом з ним, дитина має усі необхідні умови для забезпечення нормального життя, виховання і навчання. В порядку досудового врегулювання спору він звернувся до служби у справах дітей виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області. Рішенням виконкому селищної ради № 26 від 24.02.2023 року визнано доцільним встановлення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2010 року народження з батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання. У зв`язку з вказаним, він вважає за необхідне визначити місце проживання неповнолітньої дитини з ним.

Ухвалою судді від 02.03.2023 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, судові витрати просить залишити за ним, згоден на заочний розгляд справи.

Відповідачка надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає, не заперечує проти проживання сина з батьком у зв`язку з виїздом за кордон, а також не заперечує проти вилучення у неї дитини без позбавлення батьківських прав.

Третя особа надала заяву про розгляд справи у відсутність представника селищної ради, не заперечує проти позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.

Відповідно до рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 06.06.2022 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірваний.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Своїм рішенням виконком Васильківської селищної ради Дніпропетровської області № 26 від 24.02.2023 року вирішив за доцільне встановити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2010 року народження з батьком ОСОБА_1 , 1981 року народження за адресою його проживання: АДРЕСА_1 . Матір дитини може безперешкодно спілкуватися з дитиною, попередньо повідомивши про свої наміри батькові дитини. Батько не повинен суперечити спілкуванню сина з матір`ю.

Відповідно до ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого законом.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 8 Конвенції про права дитини не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, а також те, що відповідачка не заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2010 року народження разом з батьком і відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, що якнайкраще забезпечить інтереси цієї дитини.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, ст.ст. 141, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини і відібрання дитини без позбавлення батьківських прав - задовольнити.

2. Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання його батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

3. Відібрати у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без позбавлення батьківських прав і передати батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

3. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк