Рішення № 10997348, 03.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 57/53-10

вх. № 2316/4-57

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Анголенко П.О., посв. №211 від 01.10.2007р.;

Представник позивача - Маринушкіна Л. В., дов від 23.03.2010 р;

Представник третьої особи - Павленко О.М.,дов. №32/10/10-020 від 11.01.2009р.; державний податковий інспектор,

Представник відповідача - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особіХарківська міська рада, м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градмарш", м. Харків

про стягнення 1091306,40 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач), третя особа на стороні позивача - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача –ТОВ "Градмарш", м. Харків на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 1089283,27 грн. та 2023,13 грн. пені, а також просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги прокурор мотивує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань по сплаті орендної плати за договорами оренди землі від 27 липня 2007 року реєстраційний № 140767100079 від 27.07.2007 р., від 27 липня 2007 року реєстраційний 3 140767100080 від 27.07.2007 року, від 29.02.2008 року реєстраційний № 140867100056 від 01.04.2008 року, які були укладені між позивачем та відповідачем по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 березня 2010 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 квітня 2010 року о 10:30 год.

Окрім того, зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 07 квітня 2010 року, 20 квітня 2010 року, 19 травня 2010 року, 08 червня 2010 року, 06 липня 2010 року, 16 липня 2010 року, у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог суду щодо надання доказів, розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 03 серпня 2010 року, у зв’язку з відрядженням судді хот енця П.В., змінено склад колегії та призначити для розгляду справи № 57/53-10 колегію суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В. та Доленчук Д.О.

Прокурор, позивач та третя особа у призначеному судовому засіданні 03 серпня 2010 року позов підтримували та наполягали на його задоволенні.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке долучено до матеріалів справи (а.с 51).

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої прокурором довідки Головного управління статистики у Харківській області № 46/2-2053 від 26.03.2010 року (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) станом на 26 березня 2010 року, місцезнаходження відповідача – 61174, м. Харків, вул.. Новгородська,11а, саме на цю адресу надіслано процесуальні документи.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Окрім того, повноважний представник відповідач був присутній у судовому засіданні 17 травня 2010 року, що свідчить про те, що відповідач був повідомлений про розгляд господарським судом Харківської області даної справи..

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач – ТОВ «Градмарш» належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутні в судовому засіданні 03 серпня 2010 року прокурор, позивач та третя особа вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідача.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

27 липня 2007 року між Харківською міською радою Харківської області (далі –позивач) та ТОВ «Градмарш» (далі - відповідач) укладено договір оренди землі (далі договір), що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в державному реєстрі земель від 27 липня 2007 року за № 140767100079, у відповідності до умов якого позивач, на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.04.2007 року № 73/04 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об’єктів” надав в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 1,5134 га, яка знаходяться за адресою: м. Харків, вул.. Деревянка, 19 для будівництва та подальшої експлуатації торгівельно-розважального комплексу з багатоповерховою парковкою (але не пізніше прийняття об’єкту до експлуатації та подальшої експлуатації).

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком: на період будівництва до 01.05.2014 року.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем (відповідачем) у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку на період будівництва становить 45991,81 грн.

Відповідно до пунктів 10, 11 договору орендна плата за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

27 липня 2007 року між Харківською міською радою Харківської області (далі –позивач) та ТОВ «Градмарш» (далі - відповідач) укладено договір оренди землі (далі договір), що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в державному реєстрі земель від 27 липня 2007 року за № 140767100080, у відповідності до умов якого позивач, на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.04.2007 року № 73/07 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об’єктів” надав в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,6189 га, яка знаходяться за адресою: м. Харків, вул.. Деревянка, 19 для будівництва та подальшої експлуатації торгівельно-розважального комплексу з багатоповерховою парковкою (але не пізніше прийняття об’єкту до експлуатації та подальшої експлуатації).

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком: на період будівництва до 01.05.2010 року (але не пізніше прийняття об’єкту до експлуатації).

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем (відповідачем) у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку на період будівництва становить 18040,41 грн.

Відповідно до пунктів 10, 11 договору орендна плата за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

01 квітня 2008 року між Харківською міською радою Харківської області (далі –позивач) та ТОВ «Градмарш» (далі - відповідач) укладено договір оренди землі (далі договір), що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в державному реєстрі земель від 21.11.2007 року за № 140867100056, у відповідності до умов якого позивач, на підставі рішення 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.04.2007 року № 239/07 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об’єктів” надав в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 3,0000 га, яка знаходяться за адресою: м. Харків, вул.. Деревянка, 19 для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу (але не пізніше прийняття об’єкту до експлуатації та подальшої експлуатації).

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком: на період будівництва до 31.12.2010 року.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем (відповідачем) у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку на період будівництва становить 19839,92 грн.

Відповідно до пунктів 10, 11 договору орендна плата за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вказує прокурор у позовній заяві, Орендар (відповідач) порушував умови договорів щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду землі, внаслідок чого, станом на 05.03.2010 року, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за землю у сумі 1089283,27 грн., що стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю".

Згідно ст.2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про плату за землю" платежі за землю у вигляді земельного податку чи орендної плати зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 14, 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Крім того, згідно п.8 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки комунальної власності).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

У судовому засіданні представник третьої особи пояснив, що нарахована станом на 05.03.2010 року заборгованість відповідача з орендної плати за землю в сумі 1089283,27 грн. залишилась несплаченою.

Окрім того, як свідчать надані суду документи податкової звітності розмір зобов’язання з оплати оренди визначені відповідачем в наданій відповідачем до податкової інспекції податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік.

Статтями 24, 35 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; спори пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

За правилами частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Проте, як зазначає прокурор та третя особа у судовому засіданні орендна плата у розмірі 1089283,27 грн., яка виникла станом на 05 березня 2010 року, залишилась несплаченою.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 1089283,27 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за договорами оренди землі від 27 липня 2007 року реєстраційний № 140767100079 від 27.07.2007 р., від 27 липня 2007 року реєстраційний 3 140767100080 від 27.07.2007 року, від 29.02.2008 року реєстраційний № 140867100056 від 01.04.2008 року, які були укладені між позивачем та відповідачем по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості з орендної плати за землю, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора в частині стягнення заборгованості з орендної плати за землю у сумі 1089283,27 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно зі статтею 3 цього закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 14 Договорів оренди сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення платежу.

За прострочення внесення орендної плати відповідачу нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 31.03.2009 року по 28.05.2009 у розмірі 2023,13 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договорами оренди зобов’язання по сплаті грошових коштів у строки, встановлені договорами, пеня у сумі 2023,13 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Окрім того, позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх. № 14215), в якій позивач просить суд накласти арешт на банківські рахунки відповідача.

Розглянувши зазначену заяву відмовляє в її задоволенні, оскільки, відповідно до п. З Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.94р., умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не було доведено суду належними доказами, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 14, 27 Закону України "Про плату за землю", п.8 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИЛА:

Відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Градмарш», ідентифікаційний код 34630201 (м. Харків, вул. Новгородська, б. 11-А), відомості про банківські рахунки в матеріалах справі відсутні) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції,7, р/р № 33216812700002 в УДК у Харківській обл., МФО 851011, одержувач: ВДК у м. Харкові; код ЄДРПОУ 24134490) заборгованості з орендної плати у сумі 1089283,27 грн. та 2023,13грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Градмарш», ідентифікаційний код 34630201 (м. Харків, вул. Новгородська, б. 11-А), відомості про банківські рахунки в матеріалах справі відсутні) на користь Державного бюджету України (одержувач управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок № 31110095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, символ звітності банку 095, банк Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 1700 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Градмарш», ідентифікаційний код 34630201 (м. Харків, вул. Новгородська, б. 11-А), відомості про банківські рахунки в матеріалах справі відсутні) на користь держбюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення підписано 06 серпня 2010 року

справа № 57/53-10