Рішення № 10997104, 20.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

20.07.10                                                                                           Справа№ 24/35

За позовом: Державного підприємства «Енергоринок», м.Київ

До відповідача: Адвокатське бюро «Правовий радник», м. Львів

Про стягнення 57167,50грн.

За зустрічним позовом: Адвокатського бюро «Правовий радник», м. Львів

До: Державного підприємства «Енергоринок», м. Київ

Про стягнення 1344212,79грн., що еквівалентно 174573,09 дол. США та розірвання договору №233 від 29.07.2002р.

Головуючий суддя Хабіб М.І.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Данко Л.С.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача –Бойко М.О. - представник

Від відповідача –Борщевський О.А. - представник

Суть спору: Первісний позов заявлено про стягнення 57167,50грн.

Позовні вимоги за первісним позовом обгрунтовані тим, що 29.07.2002р. сторонами укладено договір №233 про підготовку та проведення цивільної справи за позовом ДП «Енергоринок»до Міністерства енергетики Республіка Молдова, для ведення якої ДП «Енергоринок»12.08.2002р. перерахувало відповідачеві п/д № 1942 кошти в сумі 57167,50грн.

Згідно із пунктом 3.6 договору відповідач ( виконавець за договором) зобов’язаний був надати звіт щодо фактичного використання витрат, необхідних для ведення справи. Невикористана частина витрат або частина витрат, відносно якої відсутні оригінали підтверджуючих документів про її використання, повинна бути повернена замовникові –ДП «Енергоринок».Позивач стверджує, що звіту відповідач не надав, тому позивач звернувся до відповідача з вимогою № 01/05-6851 від 20.11.2008р. про надання звіту щодо використання коштів в сумі 57167,50грн. та надання оригіналів документів на підтвердження відомостей, що будуть викладені у звіті, а також про повернення не пізніше 10.12.2008р. невикористаної частини коштів. Однак відповідач звіту не надав, коштів не повернув.

У відзиві від 12.03.2009р. за № 39/1 відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що договір №233 від 29.07.2002р. не припинений і діє станом на даний час. Договором не передбачено повернення коштів під час виконання договору. Вимога про повернення коштів може заявлятись коли договір повністю виконано чи розірвано. Відповідач вважає, що ДП «Енергоринок»істотно порушило умови договору №233 від 29.07.2002р. про підготовку та проведення цивільної справи, а саме: порушило п.п. 2.1.1, 2.1.3 договору, листами від 04.03.2008р. та від 07.03.2008р. позивач відмовив АБ «Правовий радник»у видачі довіреностей на представництво інтересів ДП «Енергоринок»на стадії виконання рішення, та продовжило ведення справи власними силами.

Відповідач стверджує, що на території України справа позитивно ним проведена, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2002р. у справі 27/52 , яке набрало законної сили, позовні вимоги ДП «Енергоринок»задоволені. На території Республіки Молдова справа також позитивно проведена 24.12.2003р. рішенням Цивільної колегії Верховної судової палати Республіки Молдова ухвала про відмову у визнанні та виконанні рішення від 25.12.2002р. у справі 27/52 скасована. 24.01.2007р. Економічна апеляційна палата Республіки Молдова вирішила визнати та привести до виконання рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2002р. у справі 27/52.

В запереченні на відзив позивач, посилаючись на додаткову угоду №1 від 30.09.2002р. до договору№233, стверджує, що строк дії договору закінчився 31.12.2003р.

З приводу доручень, які видавались позивачем працівникам відповідача в 2004-2006р.р., позивач вважає, що правовідносини позивача і відповідача в названий період виникли в рамках договорів доручення, а не з договору №233, оскільки доручення видані після закінчення строку дії договору.

Позивач стверджує, що в судових органах Республіки Молдова дії відповідача не привели до позитивного результату, оскільки рішення, на яке посилається відповідач, скасоване 12.07.2007р. рішенням Економічної колегії Вищої Судової Палати Республіки Молдова

В 2007-2008р.р. представництво інтересів ДП «Енергоринок»на території Республіки Молдова з приводу виконання рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2002р. у справі 27/52 здійснювали виключно юристи ДП «Енергоринок», внаслідок чого ухвалою Економічної апеляційної палати Республіки Молдова від 08.11.2007р., залишеною без змін Вищою Судовою Палатою РМ від 13.03.2008р. визнано та дозволено примусове виконання на території Республіки Молдова рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2002р. у справі 27/52 .

В додаткових поясненнях від 22.04.2009р. позивач зазначає, що в силу пункту 2.1.2 договору замовник зобов’язаний не вчиняти будь-яких дій лише під час дії договору. Позивач вчинив дій щодо виконання рішення від 25.12.2002р. у справі 27/52, після закінчення строку дії договору, тому його дії є правомірними.

Ухвалою суду від 02.04-23.04.2009р. строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України, продовжено.

23.04.2009р. відповідач подав зустрічний позов про стягнення з позивача коштів в сумі 1209 791,52грн., тобто, 157115,78 дол. США за надану юридичну допомогу, стягнення 134 421,27грн. упущеної вигоди, тобто 17457,31 дол. США за офіційним курсом НБУ на день оплати та розірвання договору №233 від 29.07.2002р.

Зустрічні вимоги відповідача обґрунтовані тим, що на підставі договору №233 від 29.07.2002р про підготовку та проведення цивільної справи АБ «Правовий радник»надавало ДП «Енергоринок»юридичну допомогу у справі за позовом ДП «Енергоринок» про стягнення заборгованості з ДП «Молдтранселектро» Міністерства енергетики Республіка Молдова. 25.12.2002 року господарським судом м.Києва винесено рішення у справі №27/52 про задоволення позовних вимог ДП „Енергоринок” та стягнення заборгованості з Міністерства енергетики Республіки Молдова в розмірі 1662297,81 дол. США, 83114,09 дол. США пені та судових витрат. Вказане рішення вступило в законну силу і підлягало виконанню на території Республіки Молдова. 20.01.2003р. видано наказ на примусове виконання рішення. 24.01.2007 року Економічна апеляційна палата Республіки Молдова при новому розгляді справи повторно підтвердила обґрунтованість позовних вимог ДП „Енергоринок” та вирішила визнати та привести до виконання рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2002року №27/52. Права та інтереси ДП „Енергоринок” як на території Україна так і на території Республіки Молдова представляло АБ «Правовий радник»

У зв’язку із закінченням терміну дії довіреностей АБ „Правовий радник” неодноразово звертався до ДП „Енергоринок” з клопотанням про надання довіреностей на право представництва інтересів на стадії виконавчого провадження, однак довіреності не були надані.

Відповідач вважає, що ДП «Енергоринок»істотно порушило умови договору №233 від 29.07.2002р. про підготовку та проведення цивільної справи, а саме: порушило п.п. 2.1.1, 2.1.2 та 2.1.3 договору, не надало АБ «Правовий радник»довіреностей для представництва інтересів ДП «Енергоринок»на стадії виконання рішення, а продовжило ведення справи власними силами, тому договір підлягає розірванню, а АБ «Правовий радник»має право на отримання гонорару за надання юридичної допомоги в сумі 1209 791,52грн. ( 157115,78 дол. США), а також упущеної вигоди в сумі 134 421,27грн. ( 17457,31 дол. США).

При цьому відповідач посилається на ст.ст.11,16,22,202,214,525,526,610,611,613,614, 623,629,631, 651ЦК України та 193 ГК України.

В письмових поясненнях від 01.07.2010р. щодо підстав та розрахунків зустрічних позовних вимог відповідач посилається на ст.901 та ст.903 ЦК України, які регулюють взаємовідносини сторін за договором про надання послуг, та вважає, що позивач зобов’язаний виплатити йому в повному обсязі плату, якщо інше не встановлено договором або законом. В цих же поясненнях, посилаючись на ст.ст. 1002, 1007, 1009 ЦК України, які регулюють взаємовідносини сторін за договором доручення, відповідач зазначає, що договір №233 припинений позивачем, який з 31.12.2006р. відмовився видати відповідачу довіреності і почав вести справу власними силами, тому повинен відшкодувати витрати, пов’язані з виконанням доручення, а також виплатити плату, пропорційно виконаній роботі.

На думку відповідача, плата, пропорційно виконаній роботі, є наступною:

-          відповідач виконав роботу на 90%, оскільки за судовим рішенням господарського суду м.Києва від 25.12.2002 року справі №27/52 на користь позивача стягнено кошти в розмірі 1662297,81 дол. США боргу, 83114,09 дол. США пені, 319 дол. США державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що на момент подання зустрічного позову за офіційним курсом НБУ становило 13442127,93 грн., 90% від якої становить 1209791,51грн. , або 157115,78 дол. США. На час виконання доручення це рішення було визнане і приведене до виконання на території РМ;

-          доручення не виконане з вини позивача лише на 10% в частині виконавчого провадження. Відповідно до ст..46 ЗУ «Про виконавче провадження»виконавчий збір встановлено в розмірі 10%, тому відповідач оцінює вартість надання юридичної допомоги на стадії виконавчого провадження в розмірі 10% від загальної суми оплати, а саме 134421,27грн., що еквівалентно 17457,31 дол. США , які є упущеною вигодою в розумінні ч.2 ст.22 ЦК України ( доходи, які особа могла б реально одержати, якби її право не було порушене).

Відповідач стверджує, що сума в розмірі 1344212,79 грн. , що еквівалентно 174573,09 дол. США, яка заявлена до стягнення за зустрічним позовом, є збитками відповідача, що виникли у зв’язку з невиконанням умов договору позивачем , які в силу ст.ст. 601,611,612 та 623 ЦК підлягають відшкодуванню.

03.06.2010року представник позивача в судовому засіданні повідомив, що відповідач надав звіт від 22.04.2009р. про використання коштів на суму 30753,70грн., проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у поданому суду відзиві №07/71-5791 від 02.06.2010року на зустрічну позовну заяву. Позивач вважає зустрічний позов безпідставним, оскільки умовами договору, на підставі якого заявлені зустрічні вимоги, передбачена оплата за юридичну допомогу за умови фактичного виконання рішення від 25.12.2002р. у справі 27/52, а саме - стягнення коштів чи майна на користь позивача. Однак, до цього часу кошти, присуджені рішенням від 25.12.2002р. у справі 27/52, чи майно, ні в примусовому, ні в добровільному порядку не сплачені. Щодо стягнення збитків, то позивач зазначає, що обов’язковою передумовою для відшкодування збитків є наявність в діях складу цивільного правопорушення та причинний зв’язок між протиправною поведінкою і збитками, вина сторони. Позивач вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для відшкодування збитків.

Щодо розірвання договору, то , на думку позивача, розірвання договору можливе під час його дії, а не після закінчення його дії.

Позивач вважає, що відповідачем обраний неадекватний спосіб захисту, оскільки відповідачем не заявлялась вимога про зобов’язання ДП «Енергоринок»виконати умови договору, що забезпечують ведення справи АБ «Правовий радник».

Крім того, позивач просить застосувати позовну давність, оскільки послуги надавались відповідачем в 2002-2006роках, а зустрічний позов подано в квітні 2009р.

В письмових поясненнях від 23.06.2010р. позивач вказує, що до звіту відповідачем додані копії неналежним чином оформлених документів, які не підтверджують використання коштів відповідачем.

Відповідач не погоджується із запереченнями позивача щодо поданого звіту, про що подав свої письмові пояснення від 05.07.2010р.

Ухвалою від 28.04.2009р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову для спільного розгляду з первісним. Названа ухвала скасована постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2009р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2009р. Верховний Суд України ухвалою від 25.02.2010р. відмовив в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.11.2009р.

Згідно з ухвалою від 17.05.2010р. зустрічний позов відповідача прийнято для спільного розгляду з первісним.

02.06.2010року відповідач подав заяву про відвід судді Хабіб М.І.

Ухвалою голови господарського суду Львівської області від 03.06.2010 року №24/35 заяву про відвід судді Хабіб М.І. відхилено, призначено розгляд справи №24/35 у колегіальному складі суддів: судді Хабіб М.І –головуючого, суддів Гриців В.М. і Морозюка А.Я.

Розпорядженням голови суду від 02.07.2010р. у зв’язку з відпусткою члена колегії судді Морозюка А.Я. замість нього введено до складу колегії суддю Данко Л.С.

В судовому засіданні 24.06.2010р. оголошена перерва до 06.07.2010р., 06.07.2010р.- до 20.07.2010р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.07.2002р. позивачем ( замовник за договором) і відповідачем( виконавець за договором) укладено договір №233 про підготовку та проведення цивільної справи, відповідно до умов якого АБ «Правовий радник»зобов’язується провести роботу по стягненню з ДП «Морлдтрансенерго» на користь ДП «Енергоринок»заборгованості, яка складає 5685000 грн., за позапланово прийняту Республікою Молдова в жовтні 1998р. електроенергію, шляхом здійснення захисту інтересів замовника на території України, Республіки Молдова та третіх країн в усіх судових, державних та інших органах.

Замовник зобов’язаний надати виконавцю належним чином завірені довіреності на ведення справи та сплатити витрати на проведення справи( п.2.1.3 договору).

Після підписання договору замовник зобов’язаний не укладати договорів на ведення цієї справи з іншими юридичними чи фізичними особами і не вести справу власними силами без письмового погодження дій виконавцем ( п.2.1.1 договору).

Оплата роботи виконавця складає 10% від суми, зазначеної в пункті 1.1 цього договору. Винагорода 10% виплачується лише за умови отримання замовником від виконавця, або ДП «Морлдтрансенерго»суми заборгованості, яка складає 5685000 грн., за позапланово прийняту Республікою Молдова в жовтні 1998р. електроенергію, в повному обсязі у вигляді коштів або майна, що були отримані в результаті проведення судової справи, не підліше 15 банківських днів з моменту отримання цієї суми в повному обсязі( п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору встановлений порядок оплати роботи виконавця у випадку отримання замовником лише частини заборгованості.

Відповідно до п.3.6 договору виконавець зобов’язаний надати звіт щодо фактичного використання витрат, необхідних для ведення справи, сплачених йому замовником на підставі погоджених калькуляцій, які є невід’ємною частиною договору. Невикористана частина витрат або частина витрат, відносно якої відсутні оригінали підтверджуючих документів про її використання, повинна бути повернена замовнику.

Сторони встановили термін дії договору до моменту його виконання або до 30.10.2002р., а також передбачили, що договір буде вважатись пролонгованим до 30.10.2003р. у разі відсутності письмового заперечення будь-якої із сторін, яке повинно бути зроблено та направлено іншій стороні не пізніше як за 1 місяць до дня закінчення терміну дії договору. В цьому випадку термін оплати роботи виконавця, передбачений п.3.2 договору, переноситься на період продовження терміну його дії( п.6.1).

Сторони погодили та підписали калькуляцію витрат на ведення справи в Республіці Молдова ( додаток №1 договору), згідно з якою загальна сума витрат складає 57167,50грн. ( без ПДВ), в т.ч.:

-          витрати на відрядження становлять 36834,00грн. ( орієнтовно 7 поїздок х 5262грн.- вартість однієї поїздки);

- витрати на оплату праці –5000,00грн. ( аналіз матеріалів, підбір нормативної бази, підготовка матеріалів справи);

- обов’язкові платежі –1900,00грн.;

-          накладні витрати –2000,00грн.;

-          прибуток (25%) 11433,50грн.

12.08.2002р. ДП «Енергоринок»перерахувало відповідачеві п/д № 1942 кошти в сумі 57167,50грн.на проведення справи в Республіці Молдова.

30.09.2002р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою внесли зміни до п.6.1 договору, виклавши його в наступній редакції: договір діє до моменту його виконання або до 31.12.2002р.; договір буде вважатись пролонгованим до 31.12.2003р. у разі відсутності письмового заперечення будь-якої із сторін, яке повинно бути зроблено та направлено іншій стороні не пізніше як за 1 місяць до закінчення терміну дії договору. В цьому випадку термін оплати роботи виконавця, передбачений п.3.2 договору, переноситься на період продовження терміну його дії.

Судом також встановлено та підтверджується сторонами, що в 2002-2006р.р. позивач видавав співробітникам відповідача довіреності на представлення його інтересів в судових та інших органах України та Республіки Молдова щодо стягнення заборгованості, яка є предметом договору №233.

Рішенням господарського суду м.Києва від 25.12.2002 р. у справі №27/52 за позовом ДП «Енергоринок»до Міністерства енергетики Республіки Молдова та ТзОВ «ІнТА –АУДИТ» про стягнення 1824538,09 дол. США, позов задоволено частково, вирішено стягнути з Міністерства енергетики Республіки Молдова заборгованість в сумі 1662297,81 дол. США за перетік електроенергії в жовтні 1998р., 83114,09 дол. США пені та 319 дол. США державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення виданий наказ від 20.01.2003р. №27/52.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Енергоринок»подало заяву про отримання схвалення на примусове виконання рішення господарського суду м.Києва від 25.12.2002 р. у справі №27/52 на території Республіки Молдова, яка була відхилена заключенням Апеляційної Палати м. Кишинів від 15.07.2003р..

Рішенням Цивільної колегії Верховної Суддівської Палати Республіки Молдова від 24.12.2003р. анульовано заключення Апеляційної Палати м. Кишинів від 15.07.2003р., справу передано на вивчення Економічної Апеляційної Палати.

Рішенням Економічного Апеляційного суду Республіки Молдова від 20.05.2005р. відмовлено в примусовому виконанні рішення господарського суду м.Києва від 25.12.2002 р. у справі №27/52 на території Республіки Молдова.

Рішенням Вищого суду Республіки Молдова. від 30.06.2005р. скасоване рішення Економічного Апеляційного суду Республіки Молдова від 20.05.2005р., справу передано на новий розгляд в первинну інстанцію.

Рішенням (ухвалою) Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 15.06.2006р. визнано і дозволено примусове виконання рішення господарського суду м.Києва від 25.12.2002 р. у справі №27/52 на території Республіки Молдова, на виконання якого видано виконавчий лист.

Рішенням Економічної колегії Вищої Судової Палати ( Верховного суду) від 03.08.2006р. скасоване рішення Економічної Апеляційної Палати від 15.06.2006р., справа повернена на повторний розгляд до тієї ж інстанції, але для розгляду іншим складом суду.

29.01.2007р. Економічний Апеляційний Суд виніс рішення, яким визнав і схвалив примусове виконання рішення господарського суду м.Києва від 25.12.2002 р. у справі №27/52 на території Республіки Молдова.

Рішенням Економічної колегії Вищої Судової Палати ( Верховного суду) від 12.07.2007р. скасоване рішення Економічної Апеляційної Палати від 29.01.2007р., справа повернена на повторний розгляд до тієї ж інстанції.

08.11.2007р. Економічний Апеляційний Суд виніс рішення, яким визнав і схвалив примусове виконання рішення господарського суду м.Києва від 25.12.2002 р. у справі №27/52 на території Республіки Молдова.

Рішенням Вищої Судової Палати від 13.08.2008р. залишено в силі рішення Економічного Апеляційного Суду від 08.11.2007р.

Доказів того, що назване рішення господарського суду м.Києва від 25.12.2002 р. у справі №27/52 фактично виконане на території Республіки Молдова і що позивач отримав кошти, присуджені до стягнення цим рішенням, чи майно, суду не подано. Позивач стверджує, що рішення не виконане по даний час.

Термін дії останніх довіреностей, виданих позивачем 25.01.2006р. на ім’я Кавуна В.Ф., на ім’я Борщевського О.А. та Лешківця О.М., а також довіреності від 25.07.2006р. на ім’я Борщевського О.А., закінчився 30.12.2006р.

Для подальшого представництва інтересів ДП «Енергоринок» в судових, державних та інших органах РМ 26.12.2006р. відповідач надіслав позивачу факсом лист № 243/1 , в якому просив надати довіреності його представникам Кавуну В.Ф. та Борщевському О.А.

11.01.2007р. відповідач надіслав позивачу факсом лист № 15/1 , в якому просив надати довіреності його представнику.

06.08.2007р. відповідач надіслав позивачу лист №220/1 щодо надання довіреностей.

З листа позивача від 07.03.2008р. № 01/61-1586 вбачається, що позивач відмовив відповідачу надати довіреності, посилаючись на закінчення строку дії договору №233. Крім того, в цьому листі позивач повідомив, що представництво його інтересів в судах РМ здійснюють юристи ДП «Енергоринок», та просив надати акт щодо використання суми 57167,59грн., сплаченої 12.08.2002р.

Листом №01/05-6851 від 20.11.2008р.( надісланий згідно з квитанцією 21.11.2008р.) позивач вимагав надати звіт щодо використання коштів в сумі 57167,59грн., та вимагав повернути невикористану частину коштів.

Звіт від 22.04.2009р. про використання коштів, виданих на ведення справи згідно договору №233 від 29.07.2002р., був наданий відповідачем позивачу під час розгляду судом даного спору.

Відповідно до цього звіту станом на 22.04.2009р. витрати становлять 30753,70грн., в т.ч.

-          витрати на відрядження –12319,45грн.

- витрати на оплату праці –5000,00грн. ;

- обов’язкові платежі ( в т.ч. держмито, інф.-тех. забезпечення)–1978,31грн.;

-          накладні витрати –651,80грн.;

-          прибуток (25%)- 4987,39грн.

-          сплата податку( 10% від отриманої суми за 2002р.) –5716,75грн.

-          нотаріальні послуги – 100,00грн.

Залишок невикористаних коштів –26413,80грн.

На підтвердження звіту відповідач подав посвідчення про відрядження своїх співробітників до судових органів РМ, зокрема, в червні 2004р., в лютому 2005р., в травні 2005р., в листопаді 2005р.,в лютому 2006р., в травні 2006р., в червні 2006р, в серпні 2006р. з відмітками канцелярій судів Республіки Молдова; квитанції , видані установами та фірмами РМ на оплату телефонних розмов з РМ,проїзні документи, довідки про оплату послуг нотаріуса за посвідчення підпису перекладача на документах тощо.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає до задоволення частково, а в задоволенні зустрічного позову належить відмовити з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 29.07.2002р. позивачем і відповідачем був укладений договір №233 про підготовку та проведення цивільної справи, відповідно до умов якого відповідач зобов’язується провести роботу по стягненню з ДП «Морлдтрансенерго» на користь позивача заборгованості в сумі 5685000 грн. за позапланово прийняту Республікою Молдова в жовтні 1998р. електроенергію, шляхом здійснення захисту інтересів замовника на території України, Республіки Молдова та третіх країн в усіх судових,державних та інших органах. Позивач зобов’язаний надати виконавцю належним чином завірені довіреності на ведення справи та сплатити витрати на проведення справи. При отриманні коштів в сумі 5685000 грн. чи майна виплатити виконавцеві винагороду в розмірі 10% від цієї суми.

На момент укладення цього договору діяв Цивільний кодекс в редакції 1963року.

Згідно із ст.386 названого Кодексу за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду лише в тому разі, коли вона передбачена договором або затвердженими в установленому порядку правилами ( ст.387 ЦК 1963р.).

В силу ст. 390 ЦК 1963р. повірений зобов'язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;

2) по виконанні доручення без зволікання подати довірителеві звіт з доданням виправдувальних документів, якщо це вимагається характером доручення;

3) без зволікання передати довірителеві все одержане в зв'язку з виконанням доручення.

Статтею 391 ЦК 1963 р. встановлено, що довіритель зобов'язаний без зволікання прийняти все виконане повіреним відповідно до договору.

Довіритель зобов'язаний також, якщо інше не передбачено договором:

1) забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення;

2) відшкодувати повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення;

3) по виконанні доручення сплатити повіреному винагороду, якщо вона належить (стаття 387 цього Кодексу).

В силу ст. 392 названого Кодексу договір доручення припиняється, крім загальних підстав припинення договорів, також внаслідок, зокрема:

1) скасування його довірителем;

2) відмови повіреного;

Довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитись від нього у всякий час. Угода про відмову від цього права недійсна.

Якщо доручення припинилось внаслідок причин, зазначених вище, то в разі необхідності захисту інтересів повіреного припускається, що доручення зберегло чинність, поки повірений не дізнався або не повинен був дізнатися про припинення доручення.

Якщо повірений відмовився від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості замінити його чи інакше забезпечити свої інтереси, повірений зобов'язаний відшкодувати завдані припиненням договору збитки.

Згідно із ст.393 ЦК 1963р., якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконано повністю, довіритель зобов'язаний винагородити повіреного відповідно до виконаної роботи, якщо винагороду передбачено договором або затвердженими у встановленому порядку правилами, а також відшкодувати понесені ним витрати. Це правило не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він дізнався чи повинен був дізнатися про припинення доручення.

ЦК 1963 р. не передбачав такого правового інституту як договір про надання послуг, як і не передбачав права сторін на укладення договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаного договору).

З аналізу названих норм та умов договору №233 випливає, що позивачем і відповідачем був укладений договір доручення.

З 01.01.2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України, прийнятий 16.01.2003р.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З матеріалів справи вбачається, що цивільні відносини між позивачем і відповідачем за договором №233 виникли до набрання чинності Цивільним кодексом 2003р.та продовжували існувати після набрання ним чинності.

Отже, до цих відносин застосовуються положення ЦК 2003р., які регулюють відносини сторін, що виникають з договору доручення, тому посилання відповідача на норми ЦК України, які регулюють надання послуг, є безпідставним.

Згідно із ст. 1000 ЦК 2003р. за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від мені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя ( ст.1001ЦК).

В силу ст.1002 ЦК повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному ( ст. 1003 ЦК).

Згідно із ст.1006 ЦК повірений зобов'язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення; забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення; негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення; виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить( ст.1007 ЦК).

Згідно із ст.1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі, зокрема, відмови довірителя або повіреного від договору. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

З аналізу названих норм виплаває, що повірений створює права і обов’язки по договору не у відношенні себе, а у відношенні довірителя. Повірений може діяти від імені довірителя лише при наявності довіреності. Строк дії договору доручення пов’язаний із строком дії довіреності, що видається повіреному. Строк дії договору доручення не може бути меншим за строк дії довіреності. Строк дії договору повинен або співпадати зі строком дії довіреності, або перевищувати його. В останньому випадку довіритель повинен після спливу строку дії довіреності, видати нову довіреність. Якщо строк дії довіреності сплив, а нова довіреність не видана, хоча це передбачалось договором, то договір доручення припиняється.

Матеріалами справи підтверджено, що строк дії договору №233 встановлений до його виконання або 31.12.2002р. і буде вважатись пролонгованим до 31.12.2003р. у разі відсутності письмового заперечення будь-якої із сторін.

Отже, строк дії договору після 31.12.2003р. визначався строком дії довіреностей, які видавались позивачем працівникам відповідача. Такі довіреності видавались позивачем по 2006р. і діяли до 31.12.2006р, після чого нових довіреностей позивач не видав, продовжив вести справу власними силами та повідомив відповідача про припинення дії договору. Відтак, договір №233 припинив свою дію разом зі спливом строку дії довіреностей, виданих позивачем працівникам відповідача.

На підставі викладеного суд не погоджується з доводами позивача про те, що договір №233 припинив свою дію 31.12.2003р., як і не погоджується з доводами відповідача, викладеними у позовній заяві, про те, що договір діє по даний час.

Слід зазначити, що відповідач в своїх поясненнях від 01.07.2010р. також стверджує, посилаючись на ст. 1009 ЦК , що відносини доручення були припинені з 31.12.2006р.

В силу ст. 1009 ЦК, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Матеріалами справи підтверджено, що договір №233 припинений до того, як доручення було повністю виконане відповідачем.

Витрати, пов'язані з виконанням договору, позивачем сплачені в 2002р. авансом в сумі 57167,50грн. Умовами договору (п.3.6) передбачено надання звіту щодо використання цих коштів та повернення частини коштів, відносно якої відсутні підтверджуючі документи. Строк надання звіту договором не встановлений. Після припинення договору позивач вимагав в листопаді 2008р ( лист № 01/05 -6851 від 20.11.2008р., надісланий 21.11.2008р.) від відповідача надати звіт про використання коштів в сумі 57167,50грн., та про повернення невикористаної частини коштів. Відповідач зобов’язаний був в силу ст.530 ЦК надати звіт у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, фактично відповідач надав такий звіт в квітні 2009р., згідно з яким він використав кошти в сумі 30753,70грн., залишок невикористаних коштів становить 26413,80грн.

На підставі викладеного суд вважає, що залишок невикористаних коштів підлягає поверненню позивачеві, а також вважає, що спір за первісним позовом виник з вини відповідача, тому судові витрати за первісним позовом повністю покладаються на відповідача..

Відтак, первісний позов підлягає до задоволення частково, в частині стягнення 26413,80грн. невикористаних коштів.

Заперечення відповідача проти первісного позову суд вважає необґрунтованими, оскільки відмова довірителя від договору доручення в будь-який час це право , встановлене законом і не може розцінюватись як порушення договору та закону. Крім того, позивач почав вести справу власними силами після припинення договору доручення, тому твердження відповідача про порушення позивачем пунктів 2.1.1 - 2.1.3 договору та посилання на п.6.4 договору, є безпідставні.

Заперечення позивача проти поданого відповідачем звіту суд вважає необґрунтованими.

Щодо вимог за зустрічним позовом, то ці вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Чинним законодавством встановлений обов’язок довірителя виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить( ст.ст.1002,1007 ЦК), а також встановлено при припиненні договору доручення до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі( ст.1009 ЦК)..

Проте, в зустрічній позовній заяві як на підставу вимог відповідач посилається, зокрема, на ст.ст. 610,611,613,614, 623ЦК України, які регулюють правові наслідки порушення зобов’язання та відповідальність за порушення зобов’язання. Так, ст. 623 ЦК України передбачає порядок відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання. В своїх письмових поясненнях від 01.07.2010р. відповідач вказує, що сума в розмірі 1344212,79 грн., що еквівалентна 174573,09 дол. США, яка заявлена до стягнення за зустрічним позовом, є збитками відповідача, що виникли у зв’язку з невиконанням умов договору позивачем, які в силу ст.ст. 601,611,612 та 623 ЦК підлягають відшкодуванню. Отже, предметом спору за зустрічним позовом є стягнення збитків, завданих відповідачу порушенням позивачем умов договору, а не стягнення плати у з’язку з припиненням договору.

Як зазначено вище, згідно з чинним законодавством довіритель вправі відмовитися від договору доручення в будь-який час і його відмова не може розцінюватись як порушення зобов’язання чи порушення закону. Якщо договором встановлена заборона на відмову від договору доручення , та така угода є нікчемною. Матеріалами справи підтверджено, що позивач відмовився від договору, почав вести справу власними силами після припинення договору доручення, тому твердження відповідача про порушення позивачем умов договору є необгрунтованими.

Частиною 2 статті 1009 ЦК встановлено, що відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Отже відповідачем не доведено порушення умов договору позивачем ,не доведено наявність підстав для відшкодування збитків.

Крім того, умовами договору передбачено виплату винагороди виконавцеві в розмірі 10% від суми заборгованості, яка складає 5685000 грн., лише за умови отримання замовником від виконавця, або ДП «Морлдтрансенерго»Станом на день вирішення спору доказів фактичного отримання позивачем заборгованості в сумі 5685000 грн. чи майна на цю суму за позапланово прийняту РМ електроенергію, суду не подано.

Слід також зазначити, сума збитків, заявлена відповідачем до стягнення, є безпідставно завищеною, оскільки 10% від боргу в сумі 5685000 грн. становить 586 500,00грн.

Відповідачем також не доведено, що він виконав роботу на 90%, оскільки на момент припинення договору доручення всі рішення, постановлені судами Республіки Молдова, були скасовані. Чинним було рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2002 р. у справі №27/52, проте це рішення не було схвалене і не було дозволено його виконання на території Республіки Молдова. Тому його твердження, що на момент відмови позивача від договору залишилась лише стадія виконавчого провадження, суперечать фактичним обставинам справи

Щодо розірвання договору №233, то, як зазначено вище, договір припинив свою дію внаслідок відмови довірителя від договору, тому не може бути розірваний договір якого не існує.

Заява позивача про застосування до зустрічного позову позовної давності, на думку суду, є безпідставною, оскільки до спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності тривалістю в три роки і на момент подання зустрічного позову цей строк не сплив.

На підставі викладеного суд вважає, що первісний позов підлягає до задоволення частково в сумі 26413,80грн., а в задоволенні зустрічного позову належить відмовити повністю.

У зв’язку з безпідставністю зустрічного позову судові витрати за зустрічним позовом також покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 60, 69, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного адвокатського бюро «Правовий радник», ідентифікаційний код 20822030, адреса: м. Львів, пл.Яворського,1, на користь Держаного підприємства «Енергоринок», ідентифікаційний код 21515381, адреса: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну,27, - 26413,80грн. боргу, 571,67грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовити.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю

Головуючий cуддя                                                                       

Суддя Гриців В.М.

Суддя Данко Л.С.