Рішення № 10996898, 30.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.10                                                                                 Справа № 8/186

За позовом Приватного підприємства «ТЕВЕС-ЮНІОН», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЛАСТ-ФАСАД», м. Луганськ, -

про стягнення 38 214 грн. 16 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Кріулін К.В. - представник за довіреністю № б/н від 03.06.10 року;

від відповідача –Ульянов О.В. - представник за довіреністю №б/н від 27.08.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 27000,00 грн. 00 коп., штрафу у сумі 3840,00 грн., пені у сумі 4440,88 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2289,22 грн. та 3% річних у сумі 644,06 грн., нарахованих ним у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №2/1, укладеного між сторонами 12.01.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 27.07.10 року до 12.08.10 року та з 12.08.10 року до 30.08.10 року - у зв’язку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів.

До початку судового засідання 30.08.10 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав частково –лише на суму 22000,00 грн. основного боргу; питання про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань залишив на розсуд суду (відзив на позов від 30.08.10 року за вих. №б/н), подавши при цьому документальні докази часткового добровільного погашення боргу на суму 11000,00 грн., а саме: витяги з банківського рахунку: від 03.02.10 року на суму 1000,00 грн.; від 03.06.10 року на суму 5000,00 грн. та від 06.07.10 року на суму 5000,00 грн.

Позивач у судовому засіданні підтвердив факт часткового погашення відповідачем суми боргу на вказану суму.

Отже, станом на день вирішення спору по суті залишок суми основного боргу становить 22000,00 грн.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

12.01.09 року між Закритим акціонерним товариством «Автех»(далі –ЗАТ «Автех», - продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2/1, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність покупця товар (клейові продукти), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його відповідно до умов цього договору (п.1.1); найменування, асортимент та ціна товару узгоджуються сторонами та вказуються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (п.1.2; 2.1); розрахунок відбувається за фактом поставки партії товару на підставі рахунку-фактури продавця, впродовж 5-ти банківських днів; за письмовою угодою сторін може бути надано відстрочка платежу до 30 банківських днів (2.3).

У разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором винна сторона, крім санкцій, відшкодовує іншій стороні у повному обсязі усі спричинені збитки за цінами, визначеними цим договором (п.5.1).

У разі порушення покупцем термінів оплати товару, він сплачує продавцю штраф у розмірі 8% від загальної суми, а також пеню у розмірі 0,05% за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.5.3).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.09 року (п.8.1) (а.с.17-19).

30.11.09 року між ЗАТ «Автех»(первісний кредитор», Приватним підприємством «ТЕВЕС-ЮНІОН»(далі –ПП «ТЕВЕС-ЮНІОН», - новий кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЛАСТЬ-ФАСАД»(далі –ТОВ «ІНТЕПЛАСТ-ФАСАД», - боржник) укладено тристоронній договір уступки права вимоги №39, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав право вимагати від боржника належного виконання зобов’язань зі сплати боргу у сумі 33000,00 грн. за договором №2/1 від 12.01.09 року стосовно товару, відпущеного первісним кредитором на користь боржника згідно накладній №1035 від 12.10.09 року (а.с.16).

Цей договір не оспорений жодним з його учасників.

Отже, позивач є правонаступником первісного кредитора.

На підтвердження виконання первісним кредитором умов договору №2/1 від 12.01.09 року позивач надав до справи видаткову накладну №1035 від 12.10.09 року на відпуск на користь відповідача по цій справі товару на суму 48000,00 грн. (а.с.20), а також довіреність ЯПР №216602 від 08.1.0.09 року, яку відповідач видав на ім’я Божка С.В. (а.с.24).

Відповідач визнав факт отримання товару.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач лише частково –у сумі 15000,00 грн. - сплатив вартість отриманого товару (а.с.25-29), позивач 06.04.10 року спрямував на його адресу письмову вимогу про сплату боргу у розмірі 33000,00 грн. (а.с.21), яку відповідач отримав 20.04.10 року (а.с.22).

З наданих останнім доказів вбачається, що фактично станом на 06.04.10 року він сплатив не 15000,00 грн., а 16000,00 грн.; після отримання цієї вимоги 03.06.10 року сплатив 5000,00 грн. та 06.07.10 року –ще 5000,00 грн., що документально підтвердив.

Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду (16.06.10 року, - а.с.31) залишок суми боргу становив 27000,00 грн. (33000,00 грн. –1000,00 грн. –5000,00 грн.), на яку, керуючись умовами договору та чинним законодавством, нарахував:

штраф у сумі 3840,00 грн., передбачений п.5.3 договору купівлі-продажу, з суми боргу у 48000,00 грн., оскільки покупець порушив умови оплати відпущеного йому товару; суд погоджується з розрахунком суми штрафу;

пеню за період з 19.10.09 року по 07.06.10 року у сумі 4440,88 грн.;

інфляційні нарахування за період з 19.10.09 року по 30.05.10 року у сумі 2289,22 грн.;

3% річних у сумі 644,06 грн., - а всього 38214,16, які просить стягнути з відповідача.

З наданого позивачем до справи розрахунку (а.с.8-11) вбачається, що він, нараховуючи вищезгадані суми, враховував фактичну суму боргу по періодах (тобто з урахуванням її часткового погашення відповідачем станом на 03.02.10 року та на 03.06.10 року), з огляду на що суд не вважає, що штраф, інфляційні нарахування та 3% річних позивачем визначені вірно.

В той же час пеня ним нарахована понад термін, встановлений п.5.3 договору купівлі-продажу та частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, - тобто понад 6 місяців з дня виникнення права на її нарахування, - виходячи з обставин справи та наявних у ній доказів, позивач мав право нараховувати пеню за період з 19.10.09 року по 19.04.10 року, - звідки її сума повинна становити 3512,77 грн. (377,42 грн. + 533,56 грн. + 1278,86 грн. + 1322,93 грн. (за період з 03.02.10 року по 16.04.10 року)).

Відповідач позов визнав частково з підстав, про якій йдеться вище у цьому рішенні.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Позивач не дотримався перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, про що сказано вище у цьому рішенні.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача:

основний борг –у сумі 22000,00 грн.;

штраф - у сумі 3840,00 грн.;

інфляційні нарахування –у сумі 2289,22 грн.;

3% річних –у сумі 644,06 грн.;

пеня - у сумі 3512,77 грн., - а разом 32286,05 грн.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито –у сумі 322,86 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - у сумі 199,39 грн.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЛАСТ-ФАСАД», ідентифікаційний код 33111854, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Сосюри, 42, - на користь Приватного підприємства «ТЕВЕС-ЮНІОН», ідентифікаційний код 36520701, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Київ, вул. П.Мирного, 11; для листування: місто Харків, вул. Кірова, 11, корпус 8, кв.9, - основний борг у сумі 22000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп., штраф у сумі 3840 (три тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп.; інфляційні нарахування у сумі 2289 (дві тисячі двісті вісімдесят дев’ять) грн. 22 коп., 3% річних у сумі 644 (шістсот сорок чотири) грн. 06 коп., пеню у сумі 3512 (три тисячі п’ятсот дванадцять) грн. 77 коп., а також витрати: по сплаті державного мита у сумі 322 (триста двадцять дві) грн. 86 коп.; на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 199 (сто дев’яносто дев’ять) грн. 39 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          4.Решту судових витрат покласти на позивача.

          У судовому засіданні 30.08.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 02 вересня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа