Рішення № 109965743, 03.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 квітня 2023 р. Справа № 120/8943/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі позивач або ГУ ДПС у Вінницькій області) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач або ФОП ), у якому просило суд стягнути заборгованість у сумі 17000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

За відповідачем рахується податковий борг у сумі 17000,00 грн.

Оскільки відповідач добровільно не погашає борг, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, судом відповідно до вимог ч.3 ст.171 КАС України направлено запит до адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області та до органів місцевого самоврядування.

З урахуванням зазначеного, вирішення питання про відкриття провадження у справі відкладалося до моменту отримання судом відповіді на запит від адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області, який надійшов до суду 03.01.2023, у якій вказано, що адреса відповідача: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 06.01.2023, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідь на запит від органу місцевого самоврядування надійшла до суду 09.01.2023, у якій вказано, що адреса відповідача: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення разом з ухвалою суду від 06.01.2023, що були надіслані судом на дві дреси відповідача повернуті до суду поштовим відділенням зв`язку без виконання та з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється, зокрема, шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, відповідачка вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд цієї справи, але своїм правом на подання відзиву не скористалася.

Ухвалою суду від 22.03.2023 витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області інформацію про те, чи надсилалася ОСОБА_1 вимога про сплату податкового боргу

27.03.2023 представник позивача подав додаткові пояснення, у яких вказав, що податкова вимога платнику податків ОСОБА_1 не надсилалась. Зокрема вказав, що заборгованість відповідача щодо адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що складає 17 000,00 грн. (штрафна санкція) не є податковим боргом, а строки його сплати не регулюються Податковим кодексом, тому не передбачено обов`язку направлення податкової вимоги платнику податків, відносно якого застосовується фінансова (штрафна) санкція, тобто податкова вимога направляється виключно тоді коли у платника податків існує податковий борг.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно з випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 18.09.2017 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

07.07.2022 працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області проведено перевірку господарської одиниці магазину-бар " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_2 , суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 , на підставі ст. 20, ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 62755 - 1 Законів України від 6 липня 1995 року №265/95-BP „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 1 червня 2000 року N№1775-III "Про ліцензування певни видів господарської діяльності", від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробницт і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, и використовуються в електронних сигаретах та пального", Закону України, від 16.07.1999, №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Кодексу законів про працю України, № 322-VIII, та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці.

За результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів у ОСОБА_1 на підставі акта перевірки від 08.07.2022 № 3415/02-32-07-05/ НОМЕР_1 встановлено порушення вимог статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності (придбання) ліцензії на право роздрібнлї торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 25.07.2022 № до ФОП ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Наявність суми боргу у відповідача також підтверджується довідкою податкового органу, у якій вказано, що станом на 31.10.2022 за відповідачем рахується заборгованість штрафних санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів складає 17 000 грн., дата виникнення боргу 16.09.2022, та карткою особового рахунку.

Оскільки відповідач не сплатила штрафні санкції, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПКУ контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України від 19.12.1995 за № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

В силу вимог ч. 4 ст. 17 Закону № 481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону № 481/95-ВР у разі невиконання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790.

Водночас відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.

При цьому, передбачені відповідними рішеннями суми фінансових санкцій підлягають узгодженню в порядку, встановленому Податковим кодексом України для узгодження грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом. Визначені такими рішеннями суми грошових зобов`язань підлягають сплаті як грошові зобов`язання в розумінні Податкового кодексу України, а своєчасно несплачені суми повинні стягуватися в порядку, передбаченому для стягнення податкового боргу (тобто з обов`язковим направленням платникові податків податкових вимог).

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду щодо порядку стягнення сум штрафних санкцій у постановах від 12.10.2021 у справі № 819/1399/17, постанові від 13.01.2021 у справі № 819/1399/17, постанові від 17.07.2020 у справі № 806/3605/15.

Так, підпунктом 14.1.39 пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що грошовим зобов`язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг це - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Загальні строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом другим пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За приписами пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України - у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За нормами статті 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, а також практику Верховного Суду що стосується процедури стягнення штрафних санкцій, суд відхиляє доводи позивача про відсутність обов`язку надсилання податкової вимоги боржнику у випадку стягнення штрафних санкцій та застосуванню до спірних правовідносин Порядку №790 та Закону №481/95 та звертає увагу, що передбачені відповідними рішеннями суми фінансових санкцій підлягають узгодженню в порядку, встановленому Податковим кодексом України для узгодження грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом. Визначені такими рішеннями суми грошових зобов`язань підлягають сплаті як грошові зобов`язання в розумінні Податкового кодексу України, а своєчасно несплачені суми повинні стягуватися в порядку, передбаченому для стягнення податкового боргу (тобто з обов`язковим направленням платникові податків податкових вимог).

Відтак в спірних правовідносинах з`ясуванню підлягають обставини щодо вжиття органом доходів і зборів заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі Податкового кодексу, зокрема, щодо надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги.

Судом витребувано у позивача інформацію про те, чи надсилалася відповідачу податкова вимога, у тому числі за іншими податками і зборами.

Представник позивача надав письмові пояснення, що податкова вимога не надсилалася та наполягав на тому, що при стягненні штрафних санкцій надсилання податкової вимоги не передбачено Законом № 481/95 та Порядком №790, оскільки заборгованість відповідача щодо адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що складає 17 000,00 грн. (штрафна санкція) не є податковим боргом, а строки його сплати не регулюються Податковим кодексом, тому не передбачено обов`язку направлення податкової вимоги платнику податків, відносно якого застосовується фінансова (штрафна) санкція, тобто податкова вимога направляться виключно тоді коли у платника податків існує

податковий борг.

Враховуючи встановлені обставини, що податкова вимога відповідачу не надсилася, суд доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність права у податкового органу для звернення до суду із таким позовом.

Така позиція суду також узгоджується із висновками Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 22.11.2022 у справі № 120/2436/22.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, вул. Хмельницьке, 7, м. Вінниця, 21028)

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .)

Повне судове рішення складено та підписано суддею: 03.04.2023.

СуддяШаповалова Тетяна Михайлівна