Рішення № 10996516, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/18326.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київремтранс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Альфа»

про стягнення заборгованості та пені

                                                                                           Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Божук Д.А.

Представники сторін:

від позивача: Цирен О.К., довіреність № 3006/10 від 30.06.2010 року;

від відповідача: не зявились;

26.07.2010р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київремтранс»(надалі ТОВ «Київремтранс», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Альфа»(надалі ТОВ ««Виробнича група «Альфа», відповідач) боргу в сумі 11000,44 грн., а також пені за прострочку платежу в розмірі 896,01 грн., 3% річних в розмірі 846,27 грн., інфляційних втрат в розмірі 4774,19 грн., а всього в сумі 17516,91 грн.

В ході розгляду справи позовні вимоги були уточненні, згідно наданої позивачем заяви на розгляд суду передані вимоги простягнення з відповдача 11000,44 грн. основної суми боргу, 960,04 грн. пені, 230,06 грн. 3% річних та 887,82 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов’язань по оплаті виконаних та прийнятих робіт, поставленої друкованої продукції за укладеним договором № 0604-01 на виготовлення друкованої продукції від 07.04.2007 року, у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. До стягнення заявлено також суму пені про нарахування якої погоджено в договорі, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

7 квітня 2007 року між ТОВ «Київремтранс»та ТОВ ««Виробнича група «Альфа»укладено договір № 0604-01, згідно з яким замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець зобов’язується виготовити друковану продукцію у відповідності з затвердженням макету та на умовах, які викладаються в додаткових угодах до цього договору, що є невід’ємними частинами даного договору, та передати її замовнику у власність.

Згідно п. 9.1. договору, даний договір діє з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін з поставленням печатки і до 31.12.2007 року, а стосовно розрахунків –до повного розрахунку сторін.

Виконання договірних зобов’язань позивачем підтверджується представленими до матеріалів справи видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, а проведення оплати що підтверджується наданими банківськими виписками, підтверджує визнання обов’язку по оплаті, що виникає з договору.

Остаточні розрахунки з позивачем за виготовлену та поставлену продукцію, відповідачем не здійснені, загальна заборгованість станом на час вирішення спору складає 11000,44 грн., зазначена сума підтверджена з боку відповідача у акті звірки від 31.03.2009 року, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки продукції регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду (виконання робіт).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін; у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару (ст. 692 ЦК України).

          Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з нездійсненням відповідачем остаточного розрахунку по договору, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 2905-1 від 29.05.2009 року) у якій просив сплатити заборгованість що виникла разом із нарахованою сумою пені. Доказом направлення претензії відповідачу є поштовий чек від 16.07.2009 року та поштове повідомлення про вручення, відповідно строк виконання зобов’язань по здійсненню остаточного розрахунку станом на час вирішення спору є таким що настав.

Доказів здійснення розрахунків за товар поставлений по договору відповідачем суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати виготовленого та поставленого товару за договором № 0604-01 на виготовлення друкованої продукції від 07.04.2007 року, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 11000,44 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з п. 6.3 договору № 0604-01 на виготовлення друкованої продукції від 07.04.2007 року за порушення термінів оплати замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,5% несплаченої вартості продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з межах заявленого позову, виходячи з дати з якої позивач здійснює обрахування пені (23.07.2009 року) та періоду (154 дні), складає 960,04 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 11000,44 грн., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 887,82 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 230,06 грн. наданими позивачем і вважає такі обґрунтованими.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № 0604-01 на виготовлення друкованої продукції від 07.04.2007 року відповідачем не спростовано, відзиву на позов та контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 130,78 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В іншій частині понесені позивачем витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки невірне зазначення розміру позовних вимог не пов’язане з діями відповідача, а згідно ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича група «Альфа»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, к. 34, п/р 26002052605658 в філії «Розрахунковий центр»КБ «Приватбанк», МФО 320649, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34834021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київремтранс»(02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 21а, к.78, ідент. код 32378665) 11000,44 грн. (одинадцять тисяч гривень 44 копійки) основного боргу, 960,04 грн. (дев’ятсот шістдесят гривень 04 копійки) пені, 887,82 грн. (вісімсот вісімдесят сім гривень 82 копійки) інфляційних втрат, 230,06 грн. (двісті тридцять гривень 06 копійок) 3% річних та 366,78 грн. (триста шістдесят шість гривень 78 копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 31.08.2010р.