Рішення № 10995725, 26.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.08.10 р.                     Справа № 38/159                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р., січні 2010р. у сумі 1 241 800,97грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 49 550,40грн., 3% річних у розмірі 17 144,87грн., індексу інфляції у розмірі 52 361,72рн., пені у розмірі 115120,00грн.

за участю представників:

від позивача: Любкіна В.С.- за дов. №49-10”Д” від 30.12.2009р.

від відповідача: Колбіна Г.В. - за дов. №юр/984 від 12.04.2010р.

У судовому засіданні оголошувалася

                                                                      перерва з 10.08.2010р. по 26.08.2010р.

                                                                       згідно ст. 77 ГПК України

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р., січні 2010р. у сумі 1 241 800,97грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 49 550,40грн., 3% річних у розмірі 17 144,87грн., індексу інфляції у розмірі 52 361,72рн., пені у розмірі 115120,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №647 від 14.02.2003р. з додатками; додаток №5 до договору №647 від 14.02.2003р., додаток №10 до договору №647 від 14.02.2003р., зміни до договору від 14.02.2003р., додаткову угоду від 01.02.2010р. до договору, акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за жовтень, грудень 2009р.; січень 2010р., рахунки №33/647 за жовтень, грудень 2009р., січень 2010р., розрахунок суми боргу; невиконання відповідачем договірних зобов’язань.

20.07.2010р. позивач надав суду лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи копії правовстановлюючих документів та акт звірки розрахунків станом на 12.07.2010р. Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву №юр/2147 від 10.08.2010р. відповідач визнає позов частково, та підтвердив суму боргу у розмірі 1273 926,76грн., із яких: 1241 800,97грн.- заборгованість за активну електроенергію за грудень 2009р. та січень 2010р., 32 125,79грн. – заборгованість за реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р.

Заборгованість по активній електроенергії у розмірі 17 424,61грн. за січень 2010р. оплачена відповідачем 30.06.2010р.

У відзиві відповідач посилаючись на скрутне фінансове становище, просить суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних у сумі 52 361,72грн. та 3% річних у сумі 17 144,87грн.

Проти стягнення пені відповідач заперечує, оскільки така відповідальність не передбачена договором №647 від 14.02.2003р. Крім того, відповідач просить розстрочити суму боргу на 12 місяців від дня винесення рішення. Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх доводів відповідач надав суду баланс станом на 01.07.2010р.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

10.08.2010р. позивач надав суду заперечення, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання щодо розстрочки виконання рішення.

Заперечення та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №647 від 14.02.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору.

Відповідно до п.3 Додатку № 5 до договору, оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів.

Змінами до договору №647 від 14.02.2003р. сторони виклали п.4.2.1 договору у наступній редакції: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком №5 “Порядок розрахунків за електроенергію”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії на розрахунковий рахунок пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Зміни до договору №647 від 14.02.2003р. підписані сторонами та скріплені печатками підприємств у встановленому законом порядку.

Згідно п.9.5 Договору, договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатковою угодою від 01.02.2010р. до договору №647 від 14.02.2003р. сторони виклали п.9.5 договору у наступній редакції: строк дії договору до 30.04.2010р.

Додаткова угода від 01.02.2010р. до договору №647 від 14.02.2003р. є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, постачав Споживачу електричну енергію, що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії за жовтень, грудень 2009р., січень 2010р.

Акти прийняття-передавання електроенергії були підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.

Виставлені рахунки за активну та реактивну електроенергію №33/647 за жовтень, грудень 2009р., січень 2010р. були отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на цих рахунках.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної сплати отриманої електричної енергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

У відзиві на позов відповідач визнав наявність заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію за період жовтень, грудень 2009р., січень 2010р. в розмірі 1273 926,76грн. з яких: 1 241 800,97грн. – заборгованість за активну електроенергію за грудень 2009р., січень 2010р.; 32 125,79грн.- заборгованість за реактивну електроенергію за жовтень та грудень 2009р.

Заборгованість по активній електроенергії у розмірі 17 424,61грн. за січень 2010р. відповідачем оплачена 30.06.2010р., що підтверджено платіжними дорученнями.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №647 від 14.02.2003р. (з додатками), згідно з яким Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами (далі – Правила), закріплено, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплату за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Відповідно до п.3 Додатку № 5 до договору, оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором у жовтні, грудні 2009р., січні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію на суму 1 241 800,97грн., реактивну електроенергію на суму 49 550,40грн., що підтверджено актами прийому-передачі електроенергії за вказаний період.

Рахунки на оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію №33/647 за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. були вручені представнику відповідача, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача на них.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, ПКЕЕ відповідач зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати отриманої в жовтні, грудні 2009р. та січні 2010р. активної та реактивної електричної енергії у встановлені строки не виконав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок неповної та несвоєчасної оплати відповідачем електричної енергії, що була поставлена за Договором №647 від 14.02.2003р., з боку відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 1241 800,97грн., за спожиту реактивну електричну енергію у сумі 49 550,40грн.

10.08.2010р. у відзиві на позов відповідач повідомив суду, що заборгованість по реактивній електроенергії у розмірі 17 424,61грн. за січень 2010р. оплачена останнім 30.06.2010р.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені відповідачем документи, суд встановив, що відповідно до платіжних доручень, відповідачем було сплачено вартість спожитої реактивної електроенергії в сумі 17 424,61грн. за січень 2010р.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, оскільки відповідач погасив суму заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 17 424,61грн. за січень 2010р., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 1241 800,97грн. (актив) та в сумі 32 125,79грн. (реактив) не погасив, тому зазначені суми підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Змінами до договору №647 від 14.02.2003р. сторони виклали п.4.2.1 договору у наступній редакції: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком №5 “Порядок розрахунків за електроенергію” , споживач сплачує постачальнику електричної енергії на розрахунковий рахунок пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Позивач з посиланням на п.4.2.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 115120,00грн. за несвоєчасне виконання зобов’язань застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” тому сума пені 115120,00грн. підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо вимог про стягнення пені, викладені у відзиві на позовну заяву, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Змінами до договору №647 від 14.02.2003р. сторони виклали п.4.2.1 договору у наступній редакції: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком №5 “Порядок розрахунків за електроенергію”, споживач сплачує постачальнику електричної енергії на розрахунковий рахунок пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Зміни до договору №647 від 14.02.2003р. підписані сторонами та скріплені печатками підприємств у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони дійшли згоди про встановлення відповідальності за порушення термінів оплати спожитої електричної енергії.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 17 144,87грн. та інфляційні в сумі 52 361,72грн.

Під час перевірки розрахунку інфляційних, судом встановлено, що позивачем не вірно застосований сумарний індекс інфляції, заявлений за період нарахування.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних суд приходить до висновку, що розмір інфляційних складає 40206,92грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних, суд задовольняє частково в розмірі 40206,92грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 17144,87грн.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача щодо надання розстрочки суми заборгованості строком на 12 місяців.

Відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючі рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочення виконання рішення може надаватися лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

При розстрочці виконання рішення для позивача можуть наступити негативні наслідки, оскільки розстрочка суттєво зачіпає інтереси позивача, віддаляючи реальне виконання.

Приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст. ст. 256, 257, 261, 267, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р., січні 2010р. у сумі 1 241 800,97грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 49 550,40грн., 3% річних у розмірі 17 144,87грн., індексу інфляції у розмірі 52 361,72рн., пені у розмірі 115 120грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі №38/159 у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за січень 2010р. в сумі 17 424,61грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 260323031295 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00131127 – заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 1 241 800,97грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26002301551830 у філії Відділення ПІБ у м.Костянтинівка, Донецької області, МФО 334550, ЄДРПОУ 00131127 заборгованість за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 32 125,79грн., 3% річних у розмірі 17 144,87грн., індекс інфляції у розмірі 40206,92грн., пеню у розмірі 115120,00грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268 державне мито у розмірі 14638,23грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,06грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.08.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2010р.

Суддя