Рішення № 10995636, 26.08.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2010 р. Справа № 06/122-38 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Дем’як В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Наш продукт», м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Луцьк Фудз», с. Зміїнець Луцького р-ну Волинської обл.

про стягнення 2967 грн. 04 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Пивачук Л.В. (дов. № 02-07/10 від 02.07.2010р.)

від відповідача: Лобачевська І.С. (дов. від 20.08.2010р.)

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Наш продукт» просить стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Луцьк Фудз» 2967 грн. 04 коп., з них: 2555 грн. 30 коп. основного боргу, 185 грн. 29 коп. відсотків за користування чужими коштами, 171 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 54 грн. 82 коп. – 3% річних.

В підтвердження позовних вимог посилається на журнал «Едим со вкусом» №1 за 2008 рік; заявку на розміщення у ньому реклами у жовтні 2008 року; рахунок – фактуру № СФ – 0000034 від 26.09.2008р.; акт здачі – прийняття робіт (надання послуг) № ОУ – 0000137 від 10.11.2008р.; претензію № 03-10/09 від 16.10.2009р. та докази її надіслання – поштову квитанцію від 19.10.2009р.; поштове повідомлення про вручення кореспонденції від 23.10.2009р.; претензію № 01/06 від 23.06.2010р. та докази її надіслання, вручення від 24.06.2010р., від 29.06.2010р. відповідно.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві від 20.08.2010 та його повноважний представник в призначеному судовому засіданні позовних вимог не визнав, при цьому стверджує про відсутність досягнутої згоди між сторонами на предмет спірних наданих послуг.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ,-

встановив:

ВАТ «Луцьк Фудз» надіслало на адресу ТОВ «Видавнича група «Наш продукт» заявку на розміщення рекламного макету ТМ «Руна», розміром 220х150 мм (горизонтальний) в журналі «Едим со вкусом» у жовтні 2008 року, гарантувавши оплату в розмірі 2555 грн. 30 коп.

26.09.2008р., на виконання умов вказаної заявки, позивач надіслав відповідачу рахунок – фактуру № СФ – 0000034 на суму 2555 грн. 30 коп.

В журналі «Едим со вкусом» №1 за 2008р. ТОВ «Видавнича група «Наш продукт» розмістило рекламу, відповідно до заявки, на сторінці № 37, що стверджується примірником вказаного журналу.

19.10.2009р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 03-10/09 – вимогу про сплату коштів за надані послуги. Даний факт стверджується поштовою квитанцією від 19.10.2009р.; поштовим повідомлення про вручення кореспонденції від 23.10.2009р.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання боржником не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, твердження відповідача про відсутність факту досягнення згоди між сторонами про надання послуг судом не взято до уваги, при цьому враховувалось наступне:

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи факти подання заявки на розміщення реклами відповідачем, виконання вказаної заявки позивачем , відсутність доказів зауважень та претензій замовника щодо наданих послуг, доказів відкликання заявки, суд дійшов висновку про наявність між сторонами господарських відносин.

Предметом вказаних відносин між сторонами є надання послуг по розміщенню реклами на підставі укладеного договору, шляхом прийняття до виконання замовлення.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов’язки на підставі договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з викладеного, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 2555 грн. 30 коп. боргу підставна та підлягає до задоволення судом в повному об’ємі.

Разом з тим, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, нараховані позивачем 54 грн. 82 коп. – 3% річних; 171 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань підставні та підлягають до задоволення.

Водночас, відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст.230 ГК України неустойка є самостійним видом штрафних санкцій – це господарська санкція, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Враховуючи між сторонами письмовий договір не укладався, правові підстави для стягнення з відповідача 185 грн. 29 коп. процентів за користування чужими коштами відсутні.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в сумі 185 грн. 29 коп., як безпідставно заявлених.

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на нього.

Керуючись викладеним та ст. ст. 11, ст.549,ст.551,ст.611,ст. 901 Цивільного кодексу України, ст.230 господарського кодексу, ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково в сумі 2781 грн. 75 коп.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Луцьк Фудз» (с. Зміїнець Луцького р-ну Волинської обл., вул. Левадна, 2-А, код ЄДРПОУ 00377163, п/р 26009326 у відділенні м. Луцьк філії ПУМБ, МФО 385350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група «Наш продукт» (м. Київ, вул.. Леніна, 64, код ЄДРПОУ 31923396, п/р 260051489 в АТ «Комерційний індустріальний банк», МФО 322540) 2555 грн. 30 коп. основного боргу, 171 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 54 грн. 82 коп. – 3% річних та 95 грн. 62 коп. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові на суму 185 грн. 29 коп. відмовити.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя                                                   В.М.Дем'як