Рішення № 10995554, 25.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2010Справа №2-7/5587-2009

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Шкірвзуття» (95015, м. Сімферополь, вул. Об’їзна, б.10, ідентифікаційний код 05502315)

До відповідача: Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота палітра» (95015, м. Сімферополь, вул.. Об’їзна, 10, ідентифікаційний код 32637760)

Про визнання недійсним пункту рішення.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився

Третя особа – не з’явилась

Сутністьспору: Відкрите акціонерне товариство «Шкірвзуття» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про визнання незаконним пункту 9 рішення 46 сесії V скликання Сімферопольської міської ради № 745 від 19.03.2009р. «Про дозвіл на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, надання, передачу громадянам України, юридичним особам та фізичним особам – підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі».

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним пунктом рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «Золота палітра» був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,9283 га по вул. Об’їзній, 10 для обслуговування складських приміщень з посиланням на рішення Господарського суду АР Крим від 15.10.2008 р. у справі №2-18/8508.1-2008. Позивач зазначає, що вказаним рішенням, зокрема, визнано за ТОВ “Золота палітра” право користування земельною ділянкою площею 0,9283 га по вул. Об’їзна, 10 в м. Сімферополь та зобов’язано Сімферопольську міську раду оформити право користування ТОВ “Золота палітра” земельною ділянкою площею 0,9283 га по вул. Об’їзна, 10 в м. Сімферополь шляхом укладення договору оренди даної земельної ділянки (строком на 49 років). При цьому, позивач стверджує, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р. вказане рішення суду першої інстанції було змінено в частині площі земельної ділянки, а саме було констатоване право ТОВ «Золота палітра» на 0,8319 га землі замість 0,9283 га. З урахуванням цього позивач вважає, що спірним рішенням Сімферопольська міська рада фактично самостійно, не вважаючи на рішення суду апеляційної інстанції, змінило розмір земельної ділянки, чим порушило земельні права Відкритого акціонерного товариства «Шкірвзуття».

Ухвалою ГС АР Крим від 20.10.2009 р. було порушено провадження у справі та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота палітра».

Ухвалою ГС АР Крим від 16.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 р., провадження у справі було зупинено до розгляду Господарським судом АР Крим справи № 2-3/2476.2-2009 за позовом ТОВ «Золота палітра» до ВАТ «Шкірвзуття» та Сімферопольської міської ради про визнання права на укладення договору оренди.

Ухвалою ГС АР Крим від 23.03.2010 р. провадження по справі було поновлено, але ухвалою ГС АР Крим від 29.04.2010 р. провадження знов було зупинено – до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення ГС АР Крим від 02.03.2010 р. у справі №2-3/2476.2-2009.

Ухвалою ГС АР Крим від 07.07.2010 р. провадження у справі було поновлено.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача строк розгляду справи був продовжений на п’ятнадцять днів у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

19.03.2009 р. Сімферопольською міською радою було прийнято рішення №745, пунктом 9 якого визначено наступне:

«Розглянувши рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2008 р. у справі №2-18/8508.1-2008 «Про спонукання Сімферопольську міську раду оформити право користування ТОВ «Золота палітра» земельною ділянкою площею 0,9283 га по вул. Об’їзній, 10 в м. Сімферополі шляхом укладення договору оренди вказаної земельної ділянки (строком на 49 років)» - дозволити Товариству з обмеженою відповідальністю «Золота палітра» розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,9283 га по вул. Об’їзній, 10 для обслуговування складських приміщень».

Вважаючи вказане рішення таким, що було прийнято всупереч положенням чинного законодавства та порушує права Відкритого акціонерного товариства «Шкірвзуття», позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його недійсним.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з аналізу спірного рішення вбачається, що воно було прийнято на підставі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2008 р. у справі №2-18/8508.1-2008.

Вказаним судовим рішенням, зокрема:

-          визнано дійсним та узгодженим розподіл території відповідно до ч.4 п.3.1; п.1.4; п.7.1 Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.09.2003 року та доданим до договору планом (Додаток № 1), укладеного між ВАТ “Шкір взуття” та ТОВ “Золота палітра”, згідно якого до ТОВ “Золота палітра” переходить право користування земельною ділянкою площею 0,8319 га по вул. Об’їзна, 10 м. Сімферополь;

-          визнано за ТОВ “Золота палітра” право користування земельною ділянкою площею 0,9283 га по вул. Об’їзна, 10 в м. Сімферополь;

-          зобов’язано Сімферопольську міську раду оформити право користування ТОВ “Золота палітра” земельною ділянкою площею 0,9283 га по вул. Об’їзна, 10 в м. Сімферополь шляхом укладення договору оренди даної земельної ділянки (строком на 49 років).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р. пункти 3 та 4 вказаного рішення суду першої інстанції були змінені та викладені в наступній редакції:

«3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Золота палітра» право користування земельною ділянкою площею 0,8319 га по вул. Об’їзна, 10 в м. Сімферополь.

4. Зобов’язати Сімферопольську міську раду оформити право користування ТОВ “Золота палітра” земельною ділянкою площею 0,8319 га по вул. Об’їзна, 10 в м. Сімферополь шляхом укладення договору оренди даної земельної ділянки (строком на 49 років)».

Отже, постановою суду апеляційної інстанції була змінена площа земельної ділянки, право на яку наявне у ТОВ «Золота палітра», з 0,9283 га на 0,8319 га.

Відповідно до частин 3, 4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на момент ухвалення органом місцевого самоврядування спірного рішення) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження".

Аналогічне положення міститься в ч. 2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій України» (який діяв на час прийняття спірного рішення), в якій встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про судоустрій України»).

З урахуванням цього, суд вважає, що при прийнятті рішення № 745 від 19.03.2009 р. про надання ТОВ «Золота палітра» дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,9283 га, Сімферопольською міською радою фактично була проігнорована постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р., що, з урахуванням вищевказаних положень, є неприпустимим.

Отже, твердження позивача про самовільну зміну Сімферопольською міською радою площі земельної ділянки, виділеної ТОВ «Золота палітра» за рахунок земель, переданих в постійне користування Відкритому акціонерному товариству «Шкірвзуття», підтверджуються матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що вказаним безпідставним збільшенням площі земельної ділянки безумовно порушені земельні права Відкритого акціонерного товариства «Шкірвзуття», як особи, якій земельна ділянка належить на праві постійного користування на підставі акта №004450 від 27.05.1998 р.

Частиною 1 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Суд зазначає, що ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб’єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Відповідно до Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Серед способів захисту цивільного права та інтересу, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, встановлений, зокрема, й такий, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно зі статтею 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З урахуванням цього, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання незаконним пункту 9 рішення 46 сесії V скликання Сімферопольської міської ради № 745 від 19.03.2009р. «Про дозвіл на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, надання, передачу громадянам України, юридичним особам та фізичним особам – підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі».

При цьому, суд приймає до уваги те, що постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2009 р. у справі №2-18/8508.1-2008 р. рішення ГС АР Крим від 15.10.2008 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 р. були скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В свою чергу, за результатом нового розгляду рішенням ГС АР Крим від 02.10.2010 р. у справі №2-3/2476.2-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р., в позові ТОВ «Золота палітра» було відмовлено. За таких обставин, на теперішній час взагалі підтверджена неправомірність вимог ТОВ «Золота палітра» про визнання за ним права користування земельною ділянкою по вул. Об’їзна, 10 в м. Сімферополі, які були покладені в основу спірного рішення.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати незаконним пункт 9 рішення 46 сесії V скликання Сімферопольської міської ради № 745 від 19.03.2009р. «Про дозвіл на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, надання, передачу громадянам України, юридичним особам та фізичним особам – підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі».

3.          Стягнути з Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) на користь Відкритого акціонерного товариства «Шкірвзуття» (95015, м. Сімферополь, вул. Об’їзна, б.10, ідентифікаційний код 05502315) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим           (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 30.08.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.