Постанова № 10994729, 26.08.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3572/10/1770

26 серпня 2010 року 09год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Омельченко П.В.,

відповідача: представник Оніщук В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнє підприємство "Оптіма-770-Р" Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті-Петроліум" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 24 лютого 2010 року №0005682342/1, від 12 травня 2010 року №0005682342/2. У судове засідання представник позивача надав заяву, якою уточнив позовні вимоги та у звязку з отриманням після звернення до суду рішення за результатами розгляду скарги в ДПА України просить визнати протиправним і скасувати також податкове повідомлення-рішення відповідача від 13 липня 2010 року №0005682342/3 в частині визначення податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 1076404,75 грн. основного платежу та 295592,73 грн. фінансових санкцій. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив суду, що за результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення підприємством вимог підпункту 5.3.2. статті 5, підпункту 4.1.6. статті 4 та підпунктів 1.22.1., 1.22.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник позивача вказує як на самостійну підставу скасування оспореного рішення на ту обставину, що акт перевірки не містить аналізу фактичних показників господарської діяльності товариства, що зроблені на підставі первинних документів. Висновки відповідача ґрунтуються лише на довільному тлумаченні норм законодавства про оподаткування податком на прибуток та на субєктивних припущеннях перевіряючих без підтвердження їх належними і допустимими доказами.

Також представник позивача зазначає, що підприємство не отримувало поворотної фінансової допомоги від ТОВ «Севен Севенті Петроліум», ТОВ «Оптіма Трейд», ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Пафіс», ТОВ «Вест-траст» та ТОВ «Славія», а це були кошти, зараховані на рахунок підприємства для виконання умов договору комісії з придбання паливно-мастильних матеріалів. На думку представника позивача підприємством також правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів у сумі 111788 грн. Представник позивача пояснив, що висновок відповідача в цій частині зроблено без врахування всіх обставин справи, зокрема без аналізу рахунку бухгалтерського обліку 153 «Інші необоротні матеріальні активи» та наказу про облікову політику підприємства від 03 січня 2009 року.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову. Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення ним вимог підпункту 5.3.2. статті 5, пункту 4.1.6. статті 4 та підпунктів 1.22.1 і 1.22.2. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Порушення виразились в тому, що отримані кошти на виконання договорів комісії позивачем були витрачені на власні господарські потреби. Будь-яку діяльність на виконання умов договорів комісії товариство не проводило. Тому дані кошти є поворотною фінансовою допомогою і до складу валових доходів повинні включатись умовно нараховані відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду.

Крім того, представник відповідача пояснив, що у перевіреному періоді позивачем завищено валові витрати на 111788 грн., оскільки при визначенні убутку балансової вартості запасів не враховані запаси, використані не в господарській діяльності. За таких обставин представник відповідача вважає, що оспорені рішення прийняті уповноваженим органом на підставі документально підтверджених порушень вимог законодавства про оподаткування податком на прибуток. В задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що з 16 листопада по 04 грудня 2009 року ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року. За наслідками перевірки 22 грудня 2009 року ДПІ у м. Рівне прийняте податкове повідомлення-рішення №0005682342/0, яким ДП «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 1082483 грн. основного платежу та 298396,7 грн. фінансових санкцій. За скаргою позивача від 29.12.2009 року рішенням ДПІ у м. Рівне податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2009 року №0005682342/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1070 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 364,90 грн. скасоване, в решті залишене без змін. З врахуванням подальшого оскарження в адміністративному порядку, ДПІ у м. Рівне 24 лютого 2010 року за №0005682342/1, 12 травня 2010 року за №0005682342/2 та 13 липня 2010 року за №0005682342/3 прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ДП «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 1081413 грн. основного платежу та 298031,80 грн. фінансових санкцій. Дані обставини стверджені актом перевірки від 09 грудня 2009 року №1615/23-100/30460899, скаргами позивача в адміністративному порядку, рішеннями про результати розгляду скарг та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями (т. 1 а.с. 9-29, 46-68, т. 2 а.с 144).

В акті перевірки в розділі 3.1.1. Валовий дохід відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено заниження скоригованого валового доходу за перевірений період на 4217773 грн. На порушення абз.5 підпункту 1.22.1 , підпункту 122.2. пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.19997р. № 283/97- ВР із змінами та доповненнями, ДП «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» не включено до складу валового доходу умовні відсотки нараховані на суму: за користування коштами по договорах комісії, в сумі 4193831 грн.; поворотної фінансової допомоги, що залишалась неповернутою на кінець звітного періоду в розмірі 23942 грн. В ході проведення перевірки було вставлено, що між «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» (комісіонер) та ТОВ «Славія», ТОВ «Вест-Траст», ТОВ «Оптіма Трейд», ТОВ «Пафіс», ТОВ «Севен Севенті Петроліум», ТОВ «Рейнбоу ЛТД» (комітенти) укладено договори комісії за якими комісіонер зобовязаний за дорученням Комітента за винагороду здійснити за рахунок Комітента від свого імені правочини щодо придбання нафтопродуктів за асортиментом та цінами, вказаними в договорах. Комітенти зобовязані перерахувати Комісіонеру грошові кошти для виконання умов договорів. В ході проведення документальної перевірки встановлено, що на виконання умов договорів на розрахунковий рахунок позивача надходили грошові кошти від Комітентів. Кошти, які були отримані позивачем за договорами комісії на комісійну купівлю товару, витрачалися на цілі, не повязані з виконанням договорів комісії, зокрема з купівлею нафтопродуктів, а використовувалися підприємством для здійснення власної господарської діяльності. На протязі перевіреного періоду позивач відповідно до наданих до перевірки документів не проводив поставку нафтопродуктів комітентам, а також не здійснював купівлю чи продаж паливно-мастильних матеріалів іншим постачальникам чи покупцям Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Отже згідно наведеного випливає, що кошти одержані від ТОВ «Славія», ТОВ «Вест-Траст», ТОВ «Оптіма Трейд», ТОВ «Пафіс», ТОВ «Севен Севенті Петроліум», ТОВ «Рейнбоу ЛТД» (комітентів) згідно договорів комісії на придбання нафтопродуктів, використані для господарських потреб позивача і виконували функцію кредитних коштів (поповнення оборотних коштів). В звязку з чим за користування коштами підприємству нараховані умовні відсотки, які включаються до складу валових доходів.

В розділі 3.1.2. акту перевірки Валові витрати відповідачем зазначено, що в порушення підпункту 5.3.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем при визначенні убутку балансової вартості за півріччя 2009 року та 3 квартали 2009 року не враховані запаси, використані не у господарській діяльності підприємства в сумі 111788 грн. за 1 квартал 2009 року., що призвело до завищення валових витрат на цю суму.

В розділі 3.1.3. акту перевірки Амортизаційні відрахування відповідачем зазначено, що в порушення підпункту 8.6.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач у 3 кварталі 2009 року завищив норму амортизації 3 групи основних фондів на суму 370 грн.

Позивач порушення податкового законодавства в частині не включення до валового доходу поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду в сумі 23942 грн. та в частині завищення норм амортизації на суму 370 грн. не оспорює.

Дослідженими судом доказами з інших порушень, зазначених в акті перевірки, встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства не підтверджені належними і допустимими доказами і не відповідають вимогам законодавства про оподаткування податком на прибуток.

Пунктом 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Абзацом 6 підпункту 1.22.1. статті 1 цього Закону встановлено, що безповоротна допомога це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Пунктом 1.22.2. даного Закону визначено поворотну фінансову допомогу як суму коштів, передану платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Судом встановлено, що між ДП «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» (комісіонер) та ТОВ «Славія», ТОВ «Вест-Траст», ТОВ «Оптіма Трейд», ТОВ «Пафіс», ТОВ «Севен Севенті Петроліум», ТОВ «Рейнбоу ЛТД» (комітенти) укладено договори комісії за якими комісіонер зобовязаний за дорученням Комітента за винагороду здійснити за рахунок Комітента від свого імені правочини щодо придбання нафтопродуктів за асортиментом та цінами, вказаними в договорах. Комітенти зобовязані перерахувати Комісіонеру авансові платежі для виконання умов договорів комісії. На момент закінчення терміну перевірки частина договорів була розірвана за згодою сторін і авансові платежі повернуті, один договір комісії не виконаний. Дані обставини не заперечують сторони, вони також підтверджені: договорами комісії від 08 жовтня 2008 року з ТОВ «Славія», від 14 жовтня 2008 року з ТОВ «Вест-Траст», від 22 грудня 2008 року з ТОВ «Оптіма Трейд», від 19 лютого 2009 року з ТОВ «Пафіс», від 19 грудня 2005 року з ТОВ «Севен Севенті Петроліум», від 03 січня 2007 року з ТОВ «Рейнбоу ЛТД» від 24 грудня 2007 року з ТОВ «Оптіма Трейд» (т. 1 а.с. 30-43); копіями платіжних доручень на перерахування авансових платежів для виконання договорів комісії та про повернення цих платежів (т. 1 а.с. 100-106, т. 2 а.с. 162, 165, 168, 171, 174, 177); копіями додаткових угод про розірвання договорів комісії та листів про повернення авансових платежів (т. 2 а.с. 161, 163-164, 166-167, 169-170, 172-173, 175-176).

Судом встановлено, що на виконання умов договорів комісії позивачем вживались заходи для закупівлі нафтопродуктів шляхом запитів до постачальників цих продуктів ТОВ «Рівне-Петроль», ТОВ ВТФ «Авіс», філія №23 «Рівненська НК «Альфа Нафта», ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», ТОВ «Захід-Ресурси». З наданих відповідей вбачається, що запропоновані нафтопродукти за ціною не відповідали рівню цін, зазначених у договорах комісії (т. 1 а.с. 69-99, т.2. а.с. 178-179). Згідно пункту 2.13. договорів комісії Комісіонер зобовязаний в термін дії договору не виконувати замовлення Комітентів, якщо в процесі дії договорів виникли зміни конюнктури ринку, або виникли обставини, незалежні від Комісіонера, що роблять виконання замовлення неможливим. За таких обставин невідповідність рівня запропонованих цін рівню цін, передбачених умовами договорів комісії унеможливлювало виконання позивачем обовязків комісіонера за даними договорами.

У звязку з наведеним висновок відповідача про те, що в даному випадку мало місце надання поворотної фінансової допомоги є безпідставними. Істотними умовами для договору про надання поворотної фінансової допомоги є сума такої допомоги та строк її повернення, чого немає у спірних правовідносинах. Посилання відповідача на те, що отримані за договорами комісії кошти позивачем витрачені на інші цілі ніж передбачено договором безпідставні, оскільки грошові кошти є речами, які характеризуються родовими ознаками, а тому є замінними. За таких обставин неможливо достовірно визначити, що саме зараховані на виконання умов договору комісії кошти витрачені позивачем для своїх господарських потреб. А використання тимчасово вільних грошових коштів для господарських потреб підприємства не свідчить про отримання кредитних коштів для поповнення оборотних коштів. Крім того, Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність договорів комісії прямо не встановлена законом і договори комісії недійсними у судовому порядку не визнані. Тому висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу у звязку з порушенням вимог пункту 4.1. статті 4, підпунктів 1.22.1, 1.22.2. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму 4193831 грн. безпідставний.

Також судом встановлено, що наказом №1б від 03 січня 2009 року по ДП «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» «Про облікову політику підприємства» визначено вважати матеріальні активи з терміном корисного використання понад один рік первинною вартістю менше 1000 грн. іншими необоротними матеріальними активами. Амортизацію малоцінних необоротних активів нараховувати в першому місяці їх використання в розмірі 100% їх вартості (т. 1 а.с. 44). Згідно наказу №4/2 по ДП «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» було введено в експлуатацію протягом 1 кварталу 2009 року інші необоротні матеріальні активи та основні засоби, що рахуються по рахунках 153 та 152. Протягом першого кварталу 2009 року ці матеріальні активи вартістю 111788 грн. були введені в експлуатацію згідно актів ОЗ-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів", затвердженого наказом Мінстату від 29.12.1995, № 352. Дані обставини стверджені дослідженими судом актами ОЗ-1 (т. 1 а.с. 107-250, т.2 а.с. 1-124). Такі дії позивачем вчинено на підставі пунктів 27 та 28 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, зареєстровано в МЮ України 18 травня 2000 р. за N 288/4509, якими передбачено, що амортизація об'єктів, зазначених у підпункті 5.2 пункту 5 Положення (стандарту) 7, нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. За наведених обставин до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал до додатку К1/1 позивачем безпідставно було включено запаси, використані не в господарській діяльності в сумі 111788 грн. (т. 2 а.с. 159-160). Тому позивачем правомірно у декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2009 року в додатку К1/1 проведено коригування запасів, використаних не в господарській діяльності, шляхом їх зменшення на суму 111788 грн. (т. 2 а.с. 157-158). Такі дії позивача відповідають вимогам пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181, де передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. За наведених обставин висновок відповідача про порушення позивачем в даному випадку вимог підпункту 5.3.2. та пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат на суму 111788 грн. не ґрунтується на фактичних обставинах справи, підтверджених належними доказами.

Крім того, за наслідками перевірки посадовими особами відповідача складено протоколи про адміністративні правопорушення відносно директора та головного бухгалтера позивача. Згідно даних протоколів вони вели податковий облік з порушенням встановленого порядку, внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 1082483 грн. через порушення вимог підпунктів 1.22.1, 1.22.2. статті 1, пункту 4.1. статті 4, підпункту 5.3.2. та пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Постановами Рівненського міського суду від 22 січня 2010 року, які набрали законної сили, було встановлено, що висновки податкового органу про те, що ДП «Оптіма-770-Р» занижено оподатковуваний прибуток є незаконним, таким, що не відповідає дійсності, а тому в діях посадових осіб позивача порушень податкового законодавства немає. Провадження в адміністративних справах відносно директора та головного бухгалтера ДП «Оптіма-770-Р» були закриті у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (т. 2 а.с. 180-183). Згідно частини 4 статті 72 КАС України постанова у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обовязковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалено постанову суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» саме директор та головний бухгалтер є відповідальними за організацію і ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, на яких базується облік податковий. Відсутність з боку даних посадових осіб порушень податкового законодавства свідчить про відсутність порушення вимог такого законодавства і юридичною особою, яку вони в даному випадку представляють.

З огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази визначення оспореними рішеннями позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 1076404,75 грн. основного платежу та 295592,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій здійснено неправомірно, а тому рішення в цій частині є протиправними та підлягають до скасування.

Судові витрати по справі на підставі частини 1 статті 94 КАС України суд присуджує у підтвердженій сумі 3,40 грн. на користь позивача з державного бюджету.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю. <Текст >

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 24 лютого 2010 року № 0005682342/1, від 12 травня 2010 року № 0005682342/2, від 13 липня 2010 року № 0005682342/3 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1076404,75 грн. основного платежу та 295592,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити на користь позивача Дочірнє підприємство "Оптіма-770-Р" Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті-Петроліум" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 30 серпня 2010 року.

Суддя <Підпис >Шарапа В.М.