Ухвала суду № 109927115, 28.03.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5925/22

Провадження № 1-кп/204/324/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022041680000416 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що під час проведення досудового розслідування ризики, які були обґрунтовані, не зменшились, а саме п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. В ході проведення судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, а тому є всі підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від суду. Слід зазначити, що ОСОБА_3 постійного офіційного місця роботи не має, міцних соціальних зв`язків не має, що вказує на можливість переховування останнього від суду. Окрім цього, із врахуванням того факту, що ОСОБА_3 у зв`язку із набуттям статусу обвинуваченого та можливістю ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження, відомі особисті дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, а тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди. Обвинувачений ОСОБА_3 постійного офіційного місця роботи не має, міцних соціальних зв`язків не має, що свідчить про наявність не спростованого ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом, а саме зміни місця проживання, а також враховуючи, що Указом Президента України № 66/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану на території України», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, на всій території України введено воєнний стан, з метою уникнення від відповідальності за вчинене тяжке кримінальне правопорушення. Інші, більш м`які запобіжні заходи не взмозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Таким чином, з метою запобігання вище перелічених ризиків виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду пояснив, що прокурор не обґрунтував подане до суду клопотання. Немає жодних фактів його впливу на свідків. Він ніколи не ховався від суду, не втікав від відповідальності. Просив застосувати до нього домашній арешт. Відносно нього, окрім даного кримінального провадження, більше ніяких проваджень не має.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 , просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду пояснила, що прокурор не довів неможливості застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу. Обвинувачений ніколи не переховувався від суду, правоохоронних органів. Свідки вже всі допитані, експерт допитаний. Просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторонни кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК України).

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2023 року було продовжено ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31 березня 2023 року включно.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України- запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбаченихчастиною першоюцієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Так, надаючи оцінку доводам прокурора, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК України вбачається, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 177 КПК України,метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбаченіст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Українислідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За змістом положень ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України,підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, слід зазначити, що при розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своїх клопотаннях у сукупності.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введено воєнний стан що дає підстави вважати, що, в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовоюта нелюдською агресієюРосійської Федерації проти України, у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином виконувати органамивлади своїхповноважень напевних територіяхта якіснопогіршує криміногеннуобстановку,що всвою чергупогіршує можливістьздійснення контролюза поведінкою обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 не працевлаштований, не має доведеного джерела доходу, вдівець, на утриманні нікого не має, неодноразово був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень проти власності. Також, будучи обізнаним про наявність відносно нього вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року, в період іспитового строку вчинив повторне кримінальне правопорушення проти власності, що в свою чергу може свідчити про схильність ОСОБА_3 до вчинення корисливих кримінальних правопорушень, а тому в своїй сукупності викладені факти можуть свідчити про те, що бажаючи уникнути покарання за вчинення кримінального правопорушення, яке ОСОБА_3 інкримінується, може здійснити певні дії задля переховування від суду та уникнення відповідальності.

Крім того, перевіряючи наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України суд зазначає, що свідки, які були заявлені стороною обвинувачення, а також і експерт, який проводив по справі судово-товарознавчу експертизу, вже були допитані судом та надали свої показання суду будучи під присягою, а тому вказаний ризик відсутній.

Щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд повторно зазначає, що існування вказаного ризику прокурором доведено не було, а він є лише припущенням прокурора та має вірогідний та непрогнозований характер.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд у першу чергу враховує те, що за вчинення кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановленого ризику переховування від суду. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості ОСОБА_3 у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для його поза процесуальних дій.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на інший не пов`язаний з триманням під вартою, тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на іншийне пов`язанийз триманнямпід вартою слід відмовити.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26 травня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1