Рішення № 109920075, 30.03.2023, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1548/22

Провадження № 2/177/126/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 березня 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваль Н.В.

за участі

секретаря судового засідання Зборівської І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, 496200,00 грн., без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позову зазначив про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на станції «Моїсіївка» внаслідок наїзду поїзду загинула мати позивача - ОСОБА_2 . Смертю матері позивачу завдану моральну шкоду. Вона втратила близьку людину, яку дуже любила в і поважала. Смерть матері є незворотною втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть матері призвела до того, що вона зазнала сильного нервового потрясіння, адже вона втратила останню близьку для неї людину, яку дуже любила. Моральні переживання з приводу втрати матері тривають у позивача по теперішній час. Отже смертю матері позивачу завдано глибоких моральних страждань. У зв`язку з чим, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах позивача.

Згідно з приписами частини 5 статті 279 ЦПК України, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В зв`язку з тим, що сторони в судове засідання не викликалися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши докази по справі, давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з п.п.1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зі змісту ч.5 ст.1187 ЦК України слідує, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні до даних умов події, тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП водієм (машиністом), який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, діяльність, пов`язана з використанням поїздів, є джерелом підвищеної небезпеки, а оскільки володільцем поїзду є АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», то воно зобов`язане відшкодовувати шкоду завдану транспортними засобами, якими воно володіє.

При цьому, відповідно до ст. 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що Виконавчим комітетом Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 14 жовтня 2002 року складено відповідний актовий запис № 39, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане повторно 12 лютого 2021 року (а.с.10).

Листом за вих.№ 932 від 24.10.2021 року за підписом завідувача Криворізького міжрайонного відділу КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР Рубанова А. повідомлено ОСОБА_3 , що видане лікарське свідоцтво про смерть № 2460 від 14.10.2002 року, де причиною смерті зазначено: а) грубе порушення анатомічної цілісності голови; б) травматична ампутація частини голови; г) пішохід, травмований при зіткненні з поїздом чи іншим залізничним транспортним засобом пересування. Труп доставлений зі ст.Моїсіївка за направленням зам. Криворізького транспортного прокурора А.В. Лукьянчук (а.с.11).

Листом за вих. № 04/60-82-7415-21 від 25.11.2021 року за підписом першого заступника керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури Потєшнього М. повідомлено, що відповідно до п.п."в" п.3 Переліку документів, що створюються під час діяльності органів прокуратури України, із зазначенням строків зберігання документів затвердженого наказом Генеральної прокуратури України №2 від 08.01.2019 року, закриті кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями Кримінального кодексу України, санкції яких встановлюють позбавлення волі, та наглядові провадження заведені за ними зберігаються 10 років, після чого підлягають знищенню. На підставі викладеного, не можливо надати копію процесуального рішення за фактом загибелі 11.10.2002 року ОСОБА_2 внаслідок наїзду потягу на станції Моісіївка (а.с.12).

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копіями свідоцтв про одруження серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які підтверджують зміну прізвища позивача, підтверджується родинний зв`язок ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_2 , відповідно до яких, позивач є донькою померлої.

У своєму відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, представник відповідача посилається на те, що саме з вини загиблої були свідомо (навмисно) порушені чинні правила, що убезпечують рух транспортних засобів, про що надала суду акт № 1 розслідування смерті ОСОБА_2 , де причиною нещасного випадку зазначено - самогубство.

Суд суду не може погодитись із таким твердженням з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непероборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до вимог частин 2 та 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що потяг, яким травмовано ОСОБА_2 , належить АТ «Українська залізниця», що не заперечувалося представником відповідача у наданому суду відзиві.

Отже, АТ «Українська залізниця» має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постанові Верховного Суду від 8 листопада 2018 року № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц).

Про те копія акта наданого представником відповідача не може бути розцінений судом, як належний доказ, який підтверджує факт самогубства померлої, так як інші матеріали кримінального провадження знищено.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови).

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не тяжкістю цього правопорушення, а моральними стражданнями особи внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, суд бере до уваги те, що позивач втратила не просто близьку людину, а матір, смерть якої відбулася за трагічних обставин. Суд бере й до уваги те, що нещасний випадок мав місце більше 20 років тому, тривалий час позивач не зверталася до суду з метою відшкодування понесених моральних страждань, проте наслідки вказаного випадку, є незворотними і час не може, й не зможе повністю загоїти отриману душевну рану позивача, непоправну втрату і страждання зумовлені загибеллю матері, адже такі страждання є триваючими і не припинятимуться протягом усього життя.

Беручи до уваги викладені обставини, суд оцінює моральну шкоду завдану позивачу смертю матері в 150000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1500,00 грн., відповідно до розміру частково задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місце знаходження: місто Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ), 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місце знаходження: місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5, на користь держави судовий збір 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: