Рішення № 109896805, 15.03.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/32/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023 Справа № 908/121/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи № 908/121/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (вул. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524),

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)

про стягнення 16899,93 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення страхового відшкодування в сумі 12304,52 грн, пені в сумі 3101,41 грн, інфляційних витрат в сумі 1279,60 грн, 3% річних у сумі 214,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на Закон України "Про страхування", Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положення ЦК України, ст. 193 ГК України та зазначає, що за умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 12.11.2021 № 28-0102-21-00607 позивачем було виплачено шляхом зарахування в рахунок несплаченої частини страхового платежу власнику транспортного засобу «FORD Kuga», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 12304,52 грн., внаслідок настання 30.12.2021 страхового випадку - ДТП за участі автомобіля «VOLKSWAGEN JETTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Вина водія ОСОБА_1 підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.02.2022 по справі №758/1316/22. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «VOLKSWAGEN JETTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АР № 005131916), позивач має право зворотної вимоги до відповідача у сумі 12304,52 грн. Позивачем направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування (отримана відповідачем 23.02.2022), яка була залишена без відповіді. Позивачем нараховано 3101,41 грн. пені за період з 23.06.2022 по 23.12.2022; 1279,60 грн. інфляційних втрат за період з червня 2022 по листопад 2022, 214,40 грн. - 3% річних за період з 26.05.2022 по 23.12.2022. Також, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 2481,00 грн. судового збору за подання до суду позовної заяви та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/121/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/32/23 Судове засідання для розгляду справи призначено на 13.02.2023.

03.02.2023 через систему "Електронний суд" від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що відповідач визнає вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 12304,52 грн., в решті позовних вимог просить відмовити в повному обсязі. Також, відповідач просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1000 грн., повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УСГ" з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, розглядати справу без участі представника Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо".

Відзив Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" на позовну заяву прийнятий судом до розгляду та врахований при вирішенні спору у справі.

06.02.2023 від представника позивача надійшла заява б/н від 01.02.2023 відповідно до якої просив суд провести судове засідання без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 10.02.2023 розгляд справи перенесено на 15.03.2023.

16.02.2023 до суду надійшла заява б/н від 13.02.2023 від представника позивача, якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив судове засідання провести без участі представника позивача з урахуванням вимог, викладених в позові.

Представники сторін в судове засідання 15.03.2023 не прибули.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судовий процес 15.03.2023 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

У судовому засіданні 15.03.2023 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

12.11.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (позивач, страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0102-21-00607 щодо транспортного засобу «FORD Kuga», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 12.11.2021 по 11.11.2022.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб «FORD Kuga», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 .

Згідно матеріалів справи, 30.12.2021 о 16:15 год. по вул. Кирилівській, буд. 86 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «FORD Kuga», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «VOLKSWAGEN JETTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Як встановлено Подільським районним судом м. Києва (постанова суду від 21.02.2022 у справі № 758/1316/22), 30.12.2021 о 16:15 год. в по вул. Кирилівській, буд. 86 м. Києві, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN JETTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «FORD Kuga», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постанова суду від 21.02.2022 у справі № 758/1316/22 набрала законної сили.

Страхувальник ОСОБА_2 звернувся до страховика (позивача) з заявою про настання страхового випадку - ДТП, що сталося 30.12.2021, та виплату страхового відшкодування.

05.01.2022 позивачем було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу «FORD Kuga», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому описано характер пошкоджень.

ТОВ "Віннер Автомотів" складено рахунок № 1082114 на оплату від 05.01.2022 на сплату за ремонт автомобіля «FORD Kuga», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму 12304,52 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт № 6471982 від 08.02.2022 ТОВ "Віннер Автомотів" виконало роботи з ремонту транспортного засобу «FORD Kuga», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на загальну суму 12304,52 грн.

ПрАТ "Страхова компанія "УСГ" складено страховий акт № STOKA-1000000374 від 08.02.2022, відповідно до якого страхове відшкодування склало 12304,52 грн. та визначено порядок виплати страхового відшкодування шляхом зарахування страхового відшкодування в розмірі 12304,52 грн. в рахунок несплаченої частини страхового платежу.

ПАТ "Страхова компанія "УСГ" надало довідку від 23.12.2022 з якої вбачається що ПАТ "Страхова компанія "УСГ" підтверджує факт зарахування в рахунок несплаченої частини страхового платежу по Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0102-21-00607 від 12.11.2021 частини страхового відшкодування в розмірі 12304,52 грн. по страховій справі № STOKA-1000000374 згідно страхового акту від 08.02.2022 (страхувальник - ОСОБА_2 , страховий випадок -ДТП, що сталося 30.12.2021).

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «VOLKSWAGEN JETTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (відповідач), що підтверджується полісом обов`язкового страхування серії АР № 005131916, який був діючим на 30.12.2021 (станом на час скоєння ДТП). Ліміт по майну встановлено у розмірі 130000,00 грн. та франшизою - 0 грн.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою вих. № 45844 від 17.02.2022, просив здійснити на вказаний рахунок позивача відшкодування в розмірі 12304,52 грн. До заяви додано копії документів на підтвердження здійсненої виплати.

Вказана заява отримана ТДВ "Страхова компанія "Кредо" 23.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На підставі зазначеного, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 12304,52 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов`язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, постанова Подільського районного суду міста Києва від 21.02.2022 по справі № 758/1316/22 у ДТП винний водій ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" згідно полісу АР № 005131916, і який судовим рішенням визнаний винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.

Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов`язання перед своїм страхувальником за договором добровільного страхування та на підставі страхового акту № STOKA-1000000374 від 08.02.2022 на суму 12304,52 грн. зарахував до несплачених страхових платежів суму у розмірі 12304,52 грн., що підтверджується відповідною довідкою.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Відповідно ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 18 Закону України "Про страхування" визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - ПрАТ "Страхова компанія "УСГ", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ТДВ "Страхова компанія "Кредо", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «VOLKSWAGEN JETTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , із лімітом відповідальності - 130 000,00 грн. за шкоду заподіяну майну, та франшизою - 0 грн., перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".

Як встановлено вище, полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза становить 0,00 грн.

Відповідно ч. 36.2 ст. 36 даного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування № 45844 від 17.02.2022 на суму 12304,52 грн., разом із документами визначеними Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Вказана заява отримана ТДВ "Страхова компанія "Кредо" 23.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже відповідач, який отримав заяву про виплату страхового відшкодування, повинен був сплатити суму страхового відшкодування на користь ПрАТ "Страхова компанія "УСГ" не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви, а саме: до 25.05.2022 включно. Виплату страхового відшкодування відповідач не здійснив.

Відповідач визнав позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12304,52 грн., завданої в результаті ДТП, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині позовних вимог про стягнення 12304,52 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в цій частині позовних вимог та ухвалення відповідного рішення в цій частині позовних вимог.

Отже, вимога про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" 12304,52 грн. матеріальної шкоди задовольняється судом в повному обсязі.

Крім того, враховуючи невиконання відповідачем зобов`язання з відшкодування шкоди позивачем нараховано пені в сумі 3101,41 грн за період з 23.06.2022 по 23.12.202, інфляційних витрат в сумі 1279,60 грн за період з червня по листопад 2022, 3% річних у сумі 214,40 грн за період з 26.05.2022 по 23.12.2022.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов`язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов`язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов`язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.

Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, як і правовідносини сторін у даній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Суд, перевіривши зроблені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що такі розрахунки є арифметично правильними.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується інфляційних втрат у сумі 1279,60 грн. та 3% річних у сумі 214,40 грн. за період з 26.05.2022 по 23.12.2022.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, у даному випадку - позивача.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення 3101,41 грн. пені за період з 23.06.2022 по 23.12.2022 (184 дня), тобто за період, що перевищує 6 місяців.

Здійснивши перерахунок пені за період 6 місяців, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 3067,70 грн. В решті пені у сумі 33 грн 71 коп. суд відмовляє.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо клопотання відповідача (викладене у відзиві) про застосування до вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних норм листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, визнано форсмажорними обставинами (обставинами непереборної сили), який пролонґується на період дії воєнного стану на території України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Таким чином, за загальним правилом зацікавленій стороні у кожному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ПАТ "Страхова група "УСГ") також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому страхового відшкодування та інших, визначених договором та законом, нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Таким чином, посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форсмажорною обставиною, та звільняє боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є необґрунтованим та безпідставним.

Як вбачається з відзиву, відповідач позовні вимоги визнав частково - в розмірі 12304,52 грн., в решті позовних вимог просив відмовити в повному обсязі та просив суд повернути позивачу із державного бюджету 50% сплаченого судового збору.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи. Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 16899,93 грн. Відповідач відповідно до відзиву позовні вимоги фактично визнав частково - в розмірі 12304,52 грн., що в даному випадку не є безумовним (повним) визнанням позову, а тому відсутні підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову без надання оцінки наявним у справі доказам та, відповідно, вирішення питання щодо розподілу судового збору відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, який застосовується у разі визнання позову.

На підставі вищевикладеного, відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позовній заяві позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. ч 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги №1-12/2022-К від 20.12.2022, укладеним позивачем із Адвокатським бюро "Гедз". Відповідно до цього договору для надання правової допомоги позивачу призначено адвоката Гедз Ю.В., якій позивачем видано довіреність на представництво №0122-139 від 23.12.2022. Повноваження Гедз Ю.В. як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№10423/10 від 20.12.2021.

Згідно з п. 5.1 цього договору за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5000,00 грн. за кожну справу.

Відповідно до акту від 27.12.2022 виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги №1-12/2022-К від 20.12.2022 на загальну суму 25000,00 грн. адвокатом проведено консультацію з клієнтом, підготовлено позовну заяву для подачі до суду в даній справі на суму 5000,00 грн.

Платіжним дорученням №4639 від 27.12.2022 позивач сплатив на користь Адвокатського об`єднання "Гедз" суму по акту в розмірі 25000,00 грн.

Таким чином, витрати позивача на оплату правових послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн. підтверджені належним чином.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до суми 1000,00 грн.

Відповідач вказує, що вказана справа є малозначною і підготовка позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, зокрема аналізу великої кількості нормативних актів, а така послуга як копіювання та зшивання додатків до позовної заяви не вимагає професійних навичок.

Щодо доводів відповідача про неспівмірність зазначених витрат із складністю справи, суд враховує, що справа є малозначною, не складною за кількістю доказів, судова практика вирішення цих спорів є сталою, тому підготовка позовної заяви не потребувала вивчення значної кількості матеріалів, законодавчих актів та судової практики. Суд погоджується з позицією відповідача, що така послуга як копіювання, завірення, зшивання додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребує професійних навичок адвоката та не входить до складу професійної правничої допомоги.

Втім, суд враховує поведінку відповідача, який не задовольнив досудову претензію позивача, що змусило позивача звернутися до адвоката за отриманням правової допомоги з метою подачі позову до суду.

Надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням складності цієї справи врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн від попередньо заявленої суми (5000,00 грн), який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Оскільки позовні вимоги було задоволено судом частково, з відповідача на користь позивача стягується 3992,02 грн. витрат професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ", ідентифікаційний код юридичної особи 30859524 (вул. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32А, м. Київ, 03038) - 12304 (дванадцять тисяч триста чотири) грн 52 коп. страхового відшкодування, 3067 (три тисячі шістдесят сім) грн 70 коп. пені, 1279 (одна тисяча двісті сімдесят дев`ять) грн 60 коп. втрат від інфляції, сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн 40 коп. - 3% річних, 3992 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 02 коп витрат на професійну правничу допомогу та 2476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн 05 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.03.2023.

Суддя Т.А. Азізбекян