Рішення № 109884957, 29.03.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7034/22

Провадження № 2/369/1727/23

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.

секретаря Соловюк В.І., Смушко К.В.

за участі

представника позивача Горбача А.М.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що у них на балансі перебуває магістральний газопровід «Курськ-Київ», отриманий від АТ «Укртрансгаз». Ними здійснюється його експлуатація, забезпечується транспортування, транзит газу за міждержавними угодами. Вони несуть повну відповідальність перед державною. Розмір охоронної зони з обох боків від осі газопроводу становить по 300 метрів, тобто на даній території обмежується провадження господарської та іншої діяльності з метою забезпечення безпечної життєдіяльності та захисту населення від впливу можливих аварій, забезпечення належної експлуатації магістральних трубопроводів та запобігання їх ушкодження, зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля вцілому, охорони довкілля та екологічної безпеки.

При виконанні покладених на них обов`язків, під час обстеження охоронної зони газопроводу, працівниками Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України виявлено, що власник земельної ділянки ОСОБА_4 в адміністративних межах села Лісники Київської області, в охоронній зоні на ділянці магістрального газопроводу «Курськ-Київ» здійснюється порушення: на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:03:003:0013 побудовано будівлю (на відстані 249,3м від газопроводу). Пряма заборона на таке будівництво встановлена ст.22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів».

Про наявність магістрального газопроводу ними у встановленому законодавством порядку проінформовано відповідні державні органи, по якому здійснюється газопостачання до населених пунктів Київської області та міста Києва.

Просив суд зобов`язати ОСОБА_5 усунути загрозу магістральному газопроводу Курськ-Київ Ду 1200мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладеного демонтажу будівлі на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:03:003:0013, що побудовані в охоронній зоні магістрального газопроводу Курськ-Київ Ду 1200 мм Ру 5,5 МПа; судові витрати покласти на відповідача.

05 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову відповідач ОСОБА_5 вказав, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 3222457400:03:003:0013, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва. Вказав, що будівля знаходиться на відстані більше 300м, тобто поза межами охоронної зони. Подані позивачем докази фактично складені «на око», оскільки проводились з вертольоту. Позивач не забезпечив доведення інформації про охоронні зони відповідним установами, підприємствам та організаціям. Земельна ділянка перепродувалась декілька разів, але жодних порушень, обмежень не було встановлено та виявлено. Також вважає, що Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» встановлена заборона будівництва в охоронній зоні житлові будинки - 300 метрів взагалі від осі газопроводу, а не по 300 метрів (загалом 600м). Вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження вимог, а ним повністю дотримано вимоги та як власник не може бути обмежений у своїй власності. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

17 жовтня та 05 грудня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач додатково вказав, що власники земельних ділянок зобов`язані дотримуватись вимог законів, в тому числі Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» щодо охоронних меж та розміщення на них споруд будь-якого призначення. Встановлені Законом межі відповідачем порушені. До свого відзиву відповідач не надав жодних доказів. Натомість конструкції, про які вказує відповідач, заглиблюються в землю, тому по суті є також фундаментом. Ними подані докази порушення чинних норм, в тому числі огорожі. Просили позов задоволити.

25 жовтня 2022 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідачка додатково вказала, що жодних підготовчих та будівельних робіт, жодного будівництва, нового будівництва не здійснювала, тому не було жодного порушення. Також нею не будувалась огорожа саме для відокремлення земельної ділянки приватної власності. Просила відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив позов задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що даними Акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 27 червня 1986 року, а також Акту приймання-передачі державного майна, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01 січня 2020 року від AT «Укртрансгаз» до ТОВ «Оператор ГТС України» підтверджується право користування Позивачем Газопроводом «Курськ-Київ» умовним діаметром - 1200мм, робочим тиском - 5,5 МПа та його знаходження на балансі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

18 вересня 2019 року постановою Кабінету Міністрів України № 840 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи» затверджено план заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 6 Плану Мінфін, Мінекоенерго (Міненерговугілля), Мінекономіки, Фонд державного майна, НАК «Нафтогаз України», AT «Магістральні газопроводи України», AT «Укртрансгаз», ТОВ «Оператор ГТС України» зобов`язані забезпечити на підставі договору про передачу на праві господарського відання майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, укладеного між Мінфіном та ТОВ «Оператор ГТС України», передачу з 1 січня 2020 р., але не раніше дати набрання чинності законом щодо внесення змін до деяких законів у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, в управління ТОВ «Оператор ГТС України» безвідклично строком на 15 років на праві господарського відання майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, балансовою вартістю, яка визначена станом на дату передачі за даними бухгалтерського обліку AT «Укртрансгаз», шляхом підписання акту приймання-передачі майна уповноваженими представниками AT «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за погодженням з НАК «Нафтогаз України», Фондом державного майна, Мінекоенерго (Міненерговугіллям), Мінфіном та Мінекономіки.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 942 «Про деякі питання управління майном, що перебуває в державній власності та використовується для забезпечення транспортування природного газу магістральними газопроводами» затверджено порядок передачі на праві господарського відання об`єктів права державної власності, що використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та умови договору про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Зокрема, ТОВ «Оператор ГТС України» отримало від AT «Укртрансгаз» вказаний Газопровід, і є підприємством яке несе повну відповідальність перед державою, за магістральні газопроводи в тому числі «Курськ-Київ» Ду - 1200мм, Ру - 5,5 МПа.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24 грудня 2019 №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України» Регулятором було прийнято рішення про видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України».

Суд критично оцінює посилання відповідача на рішення суду по справі 369/6253/17, оскільки хоч у задоволенні позову було відмовлено, але підставою для відмови вказаний саме неналежний позивач по справі - ПАТ Укртрансгаз.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» здійснює експлуатацію магістральних газопроводів отриманих на праві господарського відання в державі та забезпечує транспортування і транзит газу за міждержавними угодами.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України, встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 19 лютого 2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Хоменко Т.Л., ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3222457400:03:003:0013, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

Ч. 1 ст. 67 ЗК України встановлено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 73 ЗК України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні та надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Відповідно до ч.2 ст.65 ЗК України порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів І класу та прирівняних до них етиленопроводів встановлюються охоронні зони таких розмірів: умовним діаметром до 300 міліметрів - 100 метрів ; від 300 міліметрів до 600 міліметрів включно - 150 метрів; від 600 міліметрів до 800 міліметрів включно - 200 метрів; від 800 міліметрів до 1000 міліметрів включно - 250 метрів; від 1000 міліметрів до 1200 міліметрів включно - 300 метрів; від 1200 міліметрів до 1400 міліметрів включно 350 метрів.

Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватись особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів незалежно від зовнішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки. До особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівля та споруди, господарські будівлі; будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності.

Згідно з п. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Встановлено, що умовний діаметр магістрального газопроводу «Курськ-Київ» становить 1200 міліметрів. Ця обставина свідчить про те, що на підставі п.1 ч.2 ст.11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» охоронна зона вказаного газопроводу складає 300 метрів з кожної сторони. Тому доводи відповідача, що 300 метрів стосується загальної охоронної зони (з обох боків та по 150м з кожного боку), не знайшли свого підтвердження та суперечить чинному Закону.

Зі змісту актів, складених актів, повідомдень-інформування, а також ситуаційного плану №013335-ІВ вбачається, що будівля, яка знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_5 , розташовуються в охоронній зоні магістрального газопроводу «Курськ-Київ»: а саме, огорожа розташовується на відстані 249,3м від газопроводу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зведення відповідачем будівля відбулось з порушенням вимог, передбачених ч. 4 ст. 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», та перешкоджає ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» забезпечувати безпечну експлуатацію магістрального газопроводу «Курськ-Київ».

Суд також наголошує на тому, що покладення на ОСОБА_5 обов`язку знести (демонтувати) частину огорожі та частину будівель є втручанням держави у право відповідача на мирне володіння його майном.

Водночас, таке втручання є виправданим, оскільки воно ґрунтується на законі та відповідає суспільним інтересам, що полягають у забезпеченні безперешкодного постачання споживачам природного газу, а також у здійсненні безпечної, зокрема для самого відповідача, експлуатації газопроводу. Ця обставина свідчить про те, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» обрав належний та ефективний спосіб захисту права, а втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном є співмірним. Задоволення позову в частині призведе до часткового, а не повного знесення (демонтажу) огорожі та будівель (та частина, що знаходиться в охоронній зоні), а тому вжиття цього заходу не спричинятиме відповідачу надмірний тягар, що узгоджується з гарантіями, передбаченими п. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів на підтвердження розташування будівлі в охоронній зоні та відсутність будь-яких заборон у правовстановлюючих документах, неможливість обмеження у правах власника.

Відповідно до чинного законодавства основними принципами регулювання відносин в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів є: комплексність заходів, спрямованих на забезпечення дотримання технологічних режимів постачання продуктів транспортування споживачам та безаварійного функціонування і розвитку магістральних трубопроводів; поєднання інтересів забезпечення енергетичної безпеки держави та захисту навколишнього природного середовища; пріоритет безпечної життєдіяльності населення та довкілля; гарантування відшкодування шкоди, що може бути заподіяна підприємствами магістральних трубопроводів власникам і користувачам земельних ділянок; заборона встановлення на об`єктах магістральних трубопроводів обладнання, устаткування, пристроїв, не передбачених вимогами норм проектування, будівництва та експлуатації; забезпечення населення достовірною інформацією про імовірні ризики, пов`язані з функціонуванням магістральних трубопроводів, у разі порушення правового режиму їх охоронних зон та про можливі дії в охоронних зонах під час ліквідації аварійних чи інших небезпечних ситуацій на магістральних трубопроводах; відповідальність осіб, винних у створенні перешкод підприємствам магістральних трубопроводів при здійсненні ними контролю за технічним станом та виконанні планових і аварійно-відновлювальних робіт, у спричиненні аварій, створенні аварійних ситуацій чи інших ускладнень у функціонуванні магістральних трубопроводів, що заподіяли шкоди життю і здоров`ю населення, його майну, а також майну підприємств магістральних трубопроводів, власників та користувачів земельних ділянок, довкіллю; встановлення обмежень на використання земельних ділянок та обґрунтованих розмірів відшкодування шкоди, що може бути заподіяна підприємствам магістральних трубопроводів власниками та користувачами земельних ділянок в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів (ст.6 Закону).

Так, відповідно до п. е) ч. 1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 111 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Згідно п."б" ч. 1 статті 112 ЗК України охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Організаційні та правові засади встановлення та дотримання правового режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів з метою забезпечення їх безперебійного функціонування, раціонального використання земель у межах встановлених охоронних зон, режиму ведення господарської та іншої діяльності, охорони довкілля та екологічної безпеки, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення, господарських об`єктів від впливу можливих аварій (аварійних ситуацій), визначаються Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» від 17.02.2011 № 3041-VI.

Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов`язані з використанням земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів, незалежно від форми власності на землю і об`єкти магістральних трубопроводів.

Відповідно до ст.1 Закону охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

За змістом ч. 8 Закону 3041-VI на використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом.

Обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію.

Перехід права власності чи користування земельною ділянкою не є підставою для припинення дії обмежень на використання земельної ділянки в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 14 цього Закону земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначені обмеження встановлюються для власників та користувачів земельних ділянок на провадження ними господарської діяльності в цих охоронних зонах залежно від визначених внутрішніх зон безпеки охоронних зон або в межах всієї охоронної зони об`єктів магістральних трубопроводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20, ст. 21 цього Закону фізичні та юридичні особи, власники та користувачі земельних ділянок при провадженні господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватися особливого режиму їх використання та встановлених обмежень, а також дотримуватися інших обмежень, встановлених нормативно-правовими актами для земель охоронних зон та відповідно до цього Закону.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону № 3041-VI власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватися особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів незалежно від внутрішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки.

До особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, належить, серед іншого, будувати будівді, огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності, лісових ділянок, садів, виноградників тощо; висаджувати багаторічні насадження.

Аналогічні вимоги щодо використання земель в охоронних зонах магістральних трубопроводів регулюються пунктом 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1747 і встановлюють умови забезпечення охорони об`єктів магістральних трубопроводів від пошкоджень і руйнувань внаслідок несанкціонованого доступу, охорони довкілля, а також безпечної життєдіяльності населення на прилеглих до магістральних трубопроводів територіях.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» від 17.02.2011 № 3041-VI, порушення законодавства України про трубопровідний транспорт тягне за собою встановлену законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про трубопровідний транспорт несуть особи, винні, у тому числі, у недотриманні вимог Правил охорони магістральних трубопроводів.

Встановлення охоронних зон вздовж об`єктів магістральних газопроводів та обмежень у використанні власниками таких земель спрямоване на забезпечення належної експлуатації магістральних трубопроводів, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому, тому у разі недотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон, підприємства магістральних трубопроводів наділені правом звертатися до суду з позовами про усунення порушень правового використання земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів. У зазначеній категорії справ позивачі звільнені від обов`язку доказування можливості настання негативних наслідків.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 року у справі №509/3712/16-ц.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власність зобов`язує. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб (ч. 4 ст. 319, ч. 5 ст. 373 ЦК України).

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки встановлені законом.

З врахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що використання відповідачем своєї земельної ділянки з порушенням встановлених законом обмежень щодо правового режиму охоронних зон магістральних газопроводів створює реальну загрозу для магістрального газопроводу, який є об`єктом підвищеної небезпеки, виникненню аварій та надзвичайних ситуацій, відтак слід зобов`язати його усунути вказану загрозу шляхом знесення побудованої будівлі.

Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт розташування в охоронній зоні магістрального газопроводу збудованої будівлі на належній ОСОБА_6 земельної ділянки підтверджується наявним в матеріалах справи ситуаційним планом, топографічним планом масштабом 1:2000.

Відповідач вказав, що топографічний план не є належним та допустимим доказом у цій справі. При цьому не вказав, в чому полягає неправильність цього плану, і не спростував іншими достатніми та допустимими доказами достовірність даних цього плану.

Крім того, дані топографічного плану цілком узгоджуються з даними публічної кадастрової карти України на офіційному сайті: https://map.land.gov/ua, де у розділі «Енергетика Охоронні зони ГТС» відображаються усі існуючі охоронні зони об`єктів газотранспортної системи України на земельних ділянках на території України.

При цьому, при ідентифікації у пошуковій системі земельних ділянок відповідача за кадастровими номерами, також відображається їх знаходження в межах охоронної зони газопроводу.

Відомості, які містить публічна кадастрова карта України внесені центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом - Державною службою питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), тобто уповноваженим державним органом. Отже, вказана інформація відповідно до ст. 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» є офіційною. Про наявність газопроводу позивачем регулярно інформувались відповідні установи та організації.

В свою чергу всупереч нормам ст.ст. 12, 81 ЦПК України сторона відповідача не представила доказів на спростування даних державного земельного кадастру, а також даних, викладених у топографічному плані, зокрема, не клопотала про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі.

Щодо посилання відповідача на відсутність зареєстрованих обмежень на використання земельних ділянок на момент їх придбання відповідачем, слід зазначити таке.

Дійсно, у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_3 набув право власності на ділянку, відсутні відомості про встановлені обмеження (обтяження) у використанні земельних ділянок.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Водночас згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Отже, обмеження у використанні земельних ділянок в охоронній зоні магістральних газопроводів встановлені безпосередньо Законом України «Про правовий режим охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» і діють з дня набрання чинності вказаним законом - 25.03.2011 року, тобто на час придбання земельної ділянки відповідачем у 2019 року обмеження на використання вказаних ділянок вже були встановлені цим законом.

Ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Суд також враховує, що в матеріалах цивільної справи містяться копії актів про достовірне нанесення газопроводів високого тиску, що проходять по Києво-Святошинському районі (на даний час Обухівський район), накладення будівель та огорожі вбачається на схемі, копії роздруківок відповідних оголошень у газетах «Час Київщини» та «Урядовий кур`єр», а також фотографія з зображенням знаку, яким позначена охоронна зона магістрального газопроводу, що спростовує твердження про те, що документація на земельну ділянку не містить обмеження у її використанні та власник не був обізнаний про будь-які обмеження у використанні землі.

Вирішуючи спір суд вважає, що можливість здійснення перебудови чи реконструкції, переміщення будівель, огорож є прерогативою добровільного виконання відповідачем вимог Закону щодо охоронних меж та не є предметом позову. У порядку виконання рішення суду сторони не позбавлені можливостей укласти мирову угоду.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії задоволити.

Зобов`язати ОСОБА_5 усунути загрозу магістральному газопроводу Курськ-Київ Ду 1200мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладеного демонтажу будівлі на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:03:003:0013, що побудовані в охоронній зоні магістрального газопроводу Курськ-Київ Ду 1200 мм Ру 5,5 МПа

Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», код ЄДРПОУ 42795490, адреса місця знаходження: м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44.

Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 березня 2023 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ