Ухвала суду № 109882891, 28.03.2023, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/40/23 Провадження №1-кп/694/88/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

28.03.2023 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12022250360000796 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озірна, Звенигородського району, Черкаської області, громадянина України, українця, проживаючого по АДРЕСА_1 , який має неповну середню освіту, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, депутатом будь-яких рад не являється, особою з інвалідністю не являється, раніше судимого: 05.05.2021 року Звенигородським районним судом, за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

за скоєння суспільно-небезпечного діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю:

особи щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

законного представника особи, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , 05.10.2022 року близько 21 год. 00 хв., в умовах воєнного стану - введеного на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 4/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ від 24.02.2022, та від 17 травня 2022 року № №341/2022, затвердженим Законом України від 25 травня 2022 року № 2212-ІХ, та від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500- IX), перебуваючи в подвір`ї домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , завдав потерпілому ОСОБА_7 не менше одного удару по обличчю, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синця на верхній повіці лівого ока, які відповідно до висновку експерта №05-9-01/390 від 11.10.2022 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Внаслідок удару ОСОБА_7 випустив з рук мобільний телефон «TECNO» моделі POP 2F (Blg), ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , фіолетово-синього кольору, вартість якого відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-22/11756-ТВ від 27.10.2022 становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, яким ОСОБА_4 , відкрито заволодів, після чого із місця вчинення злочину із викраденим мобільним телефоном зник, тим самим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Таким чином ОСОБА_4 скоїв суспільно-небезпечне діяння ознаки якого підпадають під ознаки діяння, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану.

Допитаний усудовому засіданні ОСОБА_4 пояснив,що віну вказанийв клопотаннічас імісці завдав ОСОБА_7 не меншеодного ударупо обличчю та відкрито заволодів його мобільним телефоном, після чого із місця вчинення злочину із викраденим мобільним телефоном зник.

Законний представникта захисникпроти задоволенняклопотання прозастосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу психіатричної допомоги із звичайним наглядом і лікування в примусовому порядку, в зв`язку з вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, не заперечували.

Потерпілий ОСОБА_7 та його законний представник ОСОБА_8 звернулись до суду з заявою, в якій просили розгляд клопотання провести без їх участі, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не мають, не заперечували щодо застосування до останнього примусових заходів медичного характеру.

Обставини вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст.186 КК України також підтверджені показами свідків, допитаних у судовому засіданні:

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він зі своїм братом ОСОБА_4 прийшов до домоволодіння ОСОБА_7 , де в ході словесного конфлікту ОСОБА_4 вдарив одним ляпасом ОСОБА_7 по обличчю та взяв його мобільний телефон і сказав, що покористується і поверне.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що ОСОБА_7 працює у нього на підприємстві. Так, восени 2022 року, точного місяця він не пам`ятає, ОСОБА_7 з самого ранку і до вечора був на роботі. По закінченню робочого дня він підвіз ОСОБА_7 додому, точної адреси він не пам`ятає. На другий день вранці йому, його робочі повідомили, що ОСОБА_11 побив ОСОБА_7 та забрав мобільний телефон. Більше нічого додати він не може.

Також судомв ходірозгляду клопотанняпро застосуванняпримусових заходівмедичного характерувідносно ОСОБА_4 були досліджені наступні письмові докази, які підтверджують причетність останнього до вчинення суспільно-небезпечного діяння, а саме:

-даними протоколуприйняття заявипро кримінальнеправопорушення ОСОБА_7 від 06.10.2022з якого вбачається, що останній пояснив про обставини нанесення йому тілесних ушкоджень та викрадення мобільного телефону;

-даними протоколу огляду місця події від 06.10.2022 та фото-таблицею до нього, з якого вбачається, що було оглянуто місце де було нанесено тілесні ушкодження та викрадено мобільний телефон, а саме територію домоволодіння потерпілого;

-даними заяви ОСОБА_7 про долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу коробку від мобільного телефону «TECNO» моделі POP 2F (Blg), ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 від 06.10.2023 року;

-даними протоколу затримання ОСОБА_4 від 06.10.2022 року.

-даними протоколу огляду предмету від 07.10.2022, з якого вбачається, що було оглянуто коробку від телефона марки «TECNO» моделі POP 2F (Blg), ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 і на верхній частині коробки наявна наліпка із назвою телефону «TECNO POP 2F». Також при огляді коробки від телефону з боку наявна інформація: ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , S/N НОМЕР_3 Dawn blue,made in China. PSN: 0641137182007069;

-висновком товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-22/11756-ТВ від 27.10.2022 з якого вбачається, що ринкова вартість мобільного телефону марки «TECNO» моделі POP 2F (Blg) 16 Gb, фіолетово-синього кольору в справному стані становить 1700,00 грн.(одна тисяча сімсот грн..00 коп.).;

-даними судово-медичної експертизи № 05-9-01/390 від 17.10.2022 року, з якої вбачається, що у ОСОБА_7 має місце тілесне ушкодження у вигляді синця на верхній повіці лівого ока, яке спричинено дією тупого твердого предмету і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Виявлене тілесне ушкодження на тілі ОСОБА_7 могло виникнути внаслідок як від нанесення йому удару кулаками рук, долонями рук, ногами;

Таким чином, у судовому засіданні, шляхом дослідження доказів, встановлено, що 05.10.2022 мало місце суспільно-небезпечне діяння, передбачені ст.186 КК України, яке вчинене саме ОСОБА_4 .

Разом з тим, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини викладеної у п.18 справи "G.v.France", п.39 "Halilovicv.Bosnia and Herzegovina", почуття неповноцінності й безсилля, яке є типовим для особи, що страждає на психічні розлади, вимагає підвищеної уваги в контексті питання щодо дотримання вимог Конвенції.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб (ст. 96 КК) - висновку судово-медичної експертизи.

Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів - психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).

Згідно висновкусудово-психіатричногоексперта №166від 09.12.2022з якоговбачається,що наперіод часу,до якоговідноситься скоєнняінкримінованих йомудій тана теперішнійчас виявляві виявляєознаки хронічногопсихічного захворюванняна шизофреніюпараноїдну зепізодичним типомперебігу,актуального депресивно-параноїдноюсимптоматикою,проявами психопатоподібноїповедінки збудливоготипу зауто агресивнимидіями,що ускладнюєтьсянадмірним вживаннямалкогольних напоїв,що позбавлялона вказанийперіод часута позбавляєна теперішнійчас йогоздатності усвідомлюватисвої діїта свідомокерувати ними,перешкоджає йомуправильно сприйматиобставини,що маютьзначення усправі тадавати проних покази під час проведення з ним слідчих дій та в судовому процесі. З огляду на виявлені психопатологічні феномени, які свідчать про наявність у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 клінічних ознак пасивного типу суспільної небезпеки, відносно нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

Саме на підставі вказаних обставини, суд зробив висновок про вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння у стані неосудності та, як наслідок, необхідність застосування щодо останнього примусових заходів медичного характеру.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 93, ч. 1 ст. 94 КК України до такої особи можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, вид яких визначається залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусовий захід медичного характеру - госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Згідно ч.3 ст.94 КК України, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності, при цьому, за своїм психічним станом потребує примусового лікування, суд вважає за необхідне застосувати щодо нього примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. І лікуванням в примусовому порядку.

Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість), кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Пункт п. 1"е" даної статті, передбачає законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.

Стосовно утримання осіб, які мають психічні розлади (п. 1 "е" ст. 5 Конвенції) Суд зазначає, що "їх може бути позбавлено волі або з метою проведення медичного лікування, або у зв`язку з потребами, що вимагає суспільство, або у зв`язку з медичними та суспільними підставами разом...» основна причина, чому Конвенція дозволяє позбавити волі осіб, зазначених у п. 1 "е" ст. 5 Конвенції, полягає не тільки в тому, що вони можуть представляти небезпеку для суспільства, а ще й у тому, що їх власні інтереси можуть потребувати їх утримання (п.37. Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року, справа «Горшков проти України», заява №67531/01).

Тримання особи, яку вважають психічно хворою, під вартою має відповідати цілям пункту 1 статті 5 Конвенції, що полягає у запобіганні позбавлення осіб волі у свавільний спосіб, а також відповідати цілям обмеження, зазначеного у підпункті «е». У зв`язку з останнім Суд повторює, що відповідно до його усталеної практики особа не може вважатися «психічно хворою» та позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов; по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно показати, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (див. рішення від 24 жовтня 1979 року у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» (п. 99 Рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року, справа «Анатолій Руденко проти України», заява №50264/08)

Згідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.

Судові витрати не підлягають стягненню, оскільки згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку. Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», судові витрати покладаються тільки на засуджених.

Отже, покладення судових витрат за проведення експертизи ухвалою про застосування примусових заходів медичного характеру чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.

Керуючись ч. 1, 3 ст. 94 КК України, ст.ст. 513, 516 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озірна, Звенигородського району, Черкаської області, громадянина України, українця, проживаючого по АДРЕСА_1 , який має неповну середню освіту, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, депутатом будь-яких рад не являється, особою з інвалідністю не являється, раніше судимого: 05.05.2021 року Звенигородським районним судом, за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки задовольнити повністю.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озірна, Звенигородського району, Черкаської області, громадянина України, українця, проживаючого по АДРЕСА_1 , який має неповну середню освіту, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, депутатом будь-яких рад не являється, особою з інвалідністю не являється, раніше судимого: 05.05.2021 року Звенигородським районним судом, за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом і лікуванням в примусовому порядку.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази: телефон марки «TECNO» моделі POP 2F (Big), фіолетово-синього кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 без сім карток, що належить потерпілому ОСОБА_7 - повернути останньому,як власнику;

-мобільний телефон марки «Huawei» моделі CUN-U29 ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 із сім- картками з № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , що належить підозрюваному ОСОБА_12 ,- повернути останньому, як власнику;

-два недопалки цигарок, кухонний ніж, марлевий тампон зі змивом із поверхні пластикового ковша, сліди папілярних візерунків на аркуші паперу- знищити;

-коробку від мобільного телефону «TECNO» моделі POP 2F (Big), фіолетово-синього кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 залишити потерпілому ОСОБА_7 ,звільнивши останнього від обов`язків за зберігальною розпискою.

Витрати напроведення судової товарознавчої експертизи№СЕ-19/124-22-11756-ТВ від 27.10.2022 року в розмірі 755 грн.12 коп., компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

На ухвалу можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення ухвали.

Копію ухвали негайно після проголошення вручити прокурору та захиснику, законному представнику.

Суддя Світлана ФЕДОРЕЦЬ