Рішення № 109863537, 13.03.2023, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/254/23

Єдиний унікальний № 758/7284/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання - Богуш Л.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представниці позивача - адвокати Ткаченко Н.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Прилуцька міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Прилуцька міська державна нотаріальна контора, в якому просив встановити той факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - це його батько та визнати за ним право власності на належний покійному житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, однак нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та рекомендував звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин між позивачем та померлим, оскільки з наданих позивачем правовстановлюючих документів неможливо встановити, що ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_1 .

Заповіту ОСОБА_3 не складав, тому 04.02.2021 року рідний брат померлого ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 зазначає, що його мати ОСОБА_4 та батько ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували, але фактично проживали однією сім`єю, спільно виховували та утримували його та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , але оскільки між ними не було зареєстровано шлюб, то актовий запис про народження ОСОБА_1 був здійснений за вказівкою матері, хоча ім`я та по батькові у відомостях про батька зазначено: « ОСОБА_5 », що відповідає імені та по батькові батька позивача ОСОБА_3 .

У відзиві на позов ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що ОСОБА_3 є його рідним братом і дітей не мав. ОСОБА_1 той ніколи не визнавав своїм сином та не проживав з його матір`ю до народження позивача, а також не перебував з нею у фактичних шлюбних відносинах. Також зауважив, що ОСОБА_1 не надав жодних належних та допустимих доказів того, що він є сином ОСОБА_3 (а.п.59-61).

15.09.2021 року ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, у якій позов підтримав та зазначив, що твердження відповідача є суб`єктивним ставленням до обставин справи і не підтверджені допустимими доказами (а.п.68-71).

У судовому засіданні позивач та його представниця підтримали позов та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що його брат ОСОБА_3 та мати позивача ОСОБА_4 почали проживати разом лише у 2000 році. За життя ОСОБА_3 йому говорив, що ОСОБА_1 не його син і він не хоче його бачити. А оскільки брат за життя не визнавав позивача своїм сином, то нині і ОСОБА_2 не хоче йти проти його волі та визнавати ОСОБА_1 своїм племінником.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомила, що вона є хрещеною матір`ю ОСОБА_1 . Зазначила, що його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почали проживати разом у мікрорайоні « ОСОБА_7 », коли сину вже виповнилося 5 років, а до цього вони їздили один до одного в гості. ОСОБА_3 завжди визнавав свого сина, але відкладав на потім визнання його документально, ставлячись до цього несерйозно, при цьому зазначав, що все-одно все його майно залишиться саме синові.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомила, що була колегою ОСОБА_3 . Знає, що ОСОБА_3 проживав з 2000 року на АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4 , вони вели спільне господарство. Коли народився ОСОБА_9 , то на роботі ОСОБА_3 представив його своїм сином, а коли ОСОБА_9 підріс, то часто приходив до ОСОБА_3 на роботу, де називав його батьком. Хоча ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були офіційно одружені, але вони вели спільне господарство і у них були хороші сімейні стосунки. До смерті ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_10 . За життя ОСОБА_11 пишався своїм сином, а його мати - бабуся позивача завжди говорила, що ОСОБА_9 дуже схожий на ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що також була колегою ОСОБА_3 . Зазначила, що на роботі всі знали, що ОСОБА_9 є сином ОСОБА_11 , бо той саме так його всім представляв, коли приводив на роботу. Коли ОСОБА_12 возила розсаду до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додому, то бачила, що вони проживають однією сім`єю, хоча і не були офіційно одружені.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що знав ОСОБА_3 десь з 1970-1975 року, бо разом служили в армії, після цього товаришували та зустрічалися десь раз на місяць, але про сімейне життя ніколи не говорили, тому свідок знає лише те, що ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_10 , а коли у 1990 році робили у ОСОБА_11 ремонт, то він не бачив ні ОСОБА_10 , ні сина.

Вислухавши думку сторін та покази свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і необхідність їх задоволення з наступних підстав.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.12.1982 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками зазначені ОСОБА_14 та ОСОБА_4 (а.п.10), що підтверджується також копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.п.11-13).

Відповідно до копії акта про фактичне місце проживання №401 від 15.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 , але фактично з ним проживала ще й ОСОБА_4 . Зі слів сусідів, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактично проживали однією сім`єю та вели спільне господарство з 2000 року (а.п.15).

Згідно з копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.01.2015 року ОСОБА_3 був власником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.18), що підтверджується також копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію права власності (а.п.19).

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6504185 від 15.02.2005 року ОСОБА_3 також був власником будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.17).

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01.02.2021 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.п.21).

З документів, наданих нотаріальною конторою, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 за заявою його рідного брата ОСОБА_2 була відкрита спадкова справа (а.п.21-25).

Наявність нині спірного будинку та земельної ділянки підтверджується експлікацією до плану будинку (а.п.85), довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.п.86-88), копією технічного паспорта (а.п.91-92) та копією генерального плану садибної ділянки (а.п.89-90).

Листом №97/01-16 від 01.03.2021 року приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб С.М. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки ним не були надані документи, які підтверджують родинні відносини між спадкодавцем та спадкоємцем (а.п.14).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.01.2022 року у даній справі була призначена судова молекулярно-генетична експертиза для визначення спорідненості по чоловічій лінії між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.п.158-159), однак ОСОБА_2 категорично відмовився виконувати вимоги експерта щодо надання для проведення експертизи своїх зразків біологічного матеріалу, тому вказану експертизу провести не вдалося (а.п.162-163).

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 та 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1 статті 1268 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, з огляду на все викладене вище, оцінюючи в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, зважаючи на категоричну відмову відповідача від надання експертам своїх зразків біологічного матеріалу для проведення експертизи, направленої на встановлення спорідненості по чоловічій лінії між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що розцінюється судом не на користь останнього, суд вважає, що в ході розгляду даної справи, зокрема на підставі показів ряду свідків, які повною мірою узгоджуються між собою, було встановлено той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому саме позивач є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька, якому за життя належали житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0953 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та ст.16, 328, 392, 1216-1218, 1268 ЦК України, керуючись ст.60, 223, 258, 263-265, 315, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ), представниця позивача - адвокатка Ткаченко Наталія Миколаївна (юридична адреса: вул.Соборна, буд.40, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500) до ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Прилуцька міська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ - 03102965, юридична адреса: вул.Шевченка, буд.107, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500), про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець с.Білошапки Прилуцького району Чернігівської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок загальною площею 75,6 кв.м та земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:05:002:0417, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0953 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.03.2023 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА