Рішення № 109863069, 27.03.2023, Полтавський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2023 року

м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Харабадзе К. Ш.,

за участю секретаря - Гаврись В.В.,

Справа № 545/648/23

Номер провадження № 2/545/874/23

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія управління активами»

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович

третя особа - державний виконавець Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірова Юлія Володимирівна

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 20.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.М.Гуревічовим вчинено виконавчий напис № 65 про стягнення заборгованості в сумі 50091,63 грн. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», якому ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/01/20-1/2 від 20.01.2020, якому в свою чергу ТОВ «Дата Майнінг Груп» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20116-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016, якому в свою чергу ПАТ «Альфа Банк» на підставі Договору факторингу, відступлено право вимоги за кредитним договором № 500345390 від 19.02.2013, укладеним між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 . В подальшому виконавцем Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхоміровою Ю.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що вказаний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки грошові кошти сплачено в повному обсязі ще первісному позичальнику - ПАТ «Альфа-Банк». На підставі вищевикладеного, просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 65, вчинений 20.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.М.Гуревічовим про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в сумі 50091,63 гривні.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, брала участь через свого представника - адвоката Шейка Р.В.

Представник позивача - адвокат Шейка Р.В. в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в судове засідання не з`явився, в наданій суду заяві позовні вимоги визнав в повному обсязі. Не заперечував проти стягнення судового збору за подання позовної заяви у розмірі 537 гривень, вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6650 гривень просив залишити без розгляду.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., представник третьої особи ПАТ «Альфа-Банк» у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Державний виконавець Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірова Ю.В., у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до такого.

19.02.2013 між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500345390 /а.с.16/.

20.01.2020 було вчинено виконавчий напис приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», якому ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/01/20-1/2 від 20.01.2020, якому в свою чергу ТОВ «Дата Майнінг Груп» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20116-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016, якому в свою чергу ПАТ «Альфа Банк» на підставі Договору факторингу, відступлено право вимоги за кредитним договором № 500345390 від 19.02.2013, укладеного між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , заборгованість в сумі 50091,63 грн. /а.с. 19/.

Державним виконавцем Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхоміровою Ю.В. відкрите виконавче провадження ВП № 68131064 з примусового виконання виконавчого напису № 65 виданого 20.01.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 50091 гривні 63 копійки.

За загальними правилами ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених у ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19), зазначають на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Так, відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-XII та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595(далі - Порядок № 296/5).

Пунктом 19 ст. 34 Закону № 3425-XII визначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачена Главою 14 Закону № 3425-XII та Главою 16 розділу ІІ Порядку.

За статтею 87 Закону № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік №1172).

У статті 88 Закону № 3425-XII визначені умови вчинення виконавчих написів, за якими нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Зазначені умови вчинення виконавчого напису також містяться і в пунктах 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172. При цьому цей Перелік № 1172 не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі № 3425-XII та Порядку № 296/5.

В подальшому, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Цією постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" Переліку № 1172 та доповнено його новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Дана постанова надала право нотаріусу вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Разом з тим, вказану постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін, а Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Отже, чинна редакція Переліку № 1172 передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Матеріали справи свідчать, що нотаріально посвідчений договір між сторонами не укладався.

Крім того, позивач стверджує, що грошові кошти сплачено в повному обсязі ще первісному позичальнику - ПАТ «Альфа-Банк», і ПАТ «Альфа-Банк» передало за договором факторингу неіснуючу заборгованість.

Не зважаючи на вказані обставини, відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору та те, що судовим рішенням 22 лютого 2017 року були скасовані зміни до Переліку № 1172 в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, не пересвідчився у безспірності пред`явленої до стягнення заборгованості та не витребував необхідних документів у стягувача, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинив виконавчий напис.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в наданій суду заяві позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому підстав для відмови у його прийнятті судом не вбачається.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає на таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами/ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України/.

Між позивачем та адвокатом Шейка Р.В. 20.02.2023 укладено договір про надання правової допомоги /а.с. 22-25/.

Відповідно до п. п. 3.7, 3.8 Договору, підставою для оплати гонорару є рахунок-фактура. Клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку-фактури.

Так, згідно звіту про давання правової допомоги від 24.02.2023, правова допомога ОСОБА_1 складається з: попередній аналіз наданих клієнтом документів - 1 година, консультація клієнта з приводу звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 1 година, аналіз судової практики з питань визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 1 година, розробка правової позиції, складання позовної заяви та визначення доказів, якими вона обґрунтовується - 4 години /а.с. 26/.

Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг від 24.02.2023 до Договору про надання правової допомоги 20.02.2023, адвокатом були надані наступні види правової допомоги: попередній аналіз наданих клієнтом документів - 1 година - 950 гривень, консультація клієнта з приводу звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 1 година - 950 гривень, аналіз судової практики з питань визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 1 година - 950 гривень, розробка правової позиції, складання позовної заяви та визначення доказів, якими вона обґрунтовується - 4 години - 3800 гривень. Загальна вартість наданої правової допомоги склала 6650 гривень Вартість наданої правової допомоги сторонами узгоджена в повному обсязі, /а.с.27/. Вартість наданої правової допомоги сплачена позивачем згідно прибуткового ордеру №4 від 25.02.2023 в повному обсязі.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, провадження № 12-94гс20.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у додатковій ухвалі від 21 липня 2020 року справа № 915/1654/19, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі N 910/906/18.

При цьому Касаційний господарський суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

17.03.2023 до суду надійшло заперечення від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» проти задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу та їх зменшення до 3000 гривень.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача зазначає, що зазначена справа не є складною та відноситься до категорії малозначних і доводи, наведені в позовній заяві, ґрунтуються на загально відомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного суду, і практику за категорією таких справ слід вважати установленою. Саме такі висновки покладені в основу позовної заяви, а тому гонорар адвоката в розмірі 6650 гривень не відповідає критеріям співмірності. Крім того, вартість адвокатських послуг є значно завищеною порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги в аналогічних справах та є неспіврозмірними у порівнянні з обсягом виконаних робіт, складності справи та ринковим цінам на адвокатські послуги в аналогічних справах. Відповідач заперечень проти позову не висловив, визнав вимоги позивача і не заперечує проти задоволення позову, а відтак даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відносить до категорії спорів, що виникають у зв`язку із протиправності вчинення після 2014 року нотаріусами виконавчих написів у спорах по стягненню заборгованості у кредитних правовідносинах, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, оскільки вимоги базуються на прямій нормі права, що не передбачає вчинення таких написів. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Суд, оцінюючи обґрунтованість вимоги позивача, заперечення відповідача в контексті положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою. При цьому суд частково погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги: попередній аналіз наданих клієнтом документів, консультація клієнта з приводу звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, аналіз судової практики з питань визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, розробка правової позиції, складання позовної заяви та визначення доказів, якими вона обґрунтовується, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат.

Враховуючи викладене та те, що заявлений адвокатом Шейка Русланом Володимировичем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 4 000 грн.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи положення ст.141, 142 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача та поверненню з державного бюджету в рівних частинах по 536,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 20.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за № 65 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у розмірі 50091 гривні 63 копійки таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 /п`ятсот тридцять шість/ гривень 80 копійок, витрати на правничу допомогу за договором про надання правової допомоги від 20.02.2023 у розмірі 4000 /чотири тисячі/ гривень.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 24-15059606/С 24-15059606 від 24 лютого 2023 року у розмірі 536 /п`ятсот тридцять шість/ гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 3501877, місцезнаходження за адресою: м. Ірпінь Київської області, вул.. М.Стельмаха, буд. 9А, офіс 203

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул.. Мала Житомирська, буд. 6/5

третя особа - державний виконавець Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тіхомірова Юлія Володимирівна, , місцезнаходження за адресою: м. Полтава, вул.. Стешенка, 6

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул.. Десятинна, 4/6

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ

Повний текст рішення виготовлено 28.03.2023