Рішення № 109813898, 24.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2023 року № 320/4318/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

- зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за виконавчим провадженням №54239870 з Єдиного реєстру боржників.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 05.07.2017 постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було накладено арешт на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №54239870 про конфіскацію всього майна засудженого. Відповідні записи про арешт майна було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна. 08.10.2018 виконавчий документ у виконавчому провадженні №54239870 було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому арешт з майна позивача знято не було.

Звернувшись до державного виконавця із заявою про зняття арешту з майна, позивач отримав відмову, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, інших заяв по суті справи відповідачем до суду не подано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Вироком Подільського районного суду міста Києва від 03.11.2015, який був змінений ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09.06.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.12.2016, позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

07.02.2017 Подільським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №2607/12984/12 про: конфіскацію всього майна засудженого ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності.

На виконання вищевказаного виконавчого листа, державним виконавцем Подільського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві 05.07.2017 відкрито виконавче провадження №54239870.

Також, 05.07.2017 державним виконавцем Подільського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві прийнята постанова про арешт майна боржника, згідно з якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 .

08.10.2018 державним виконавцем, керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

У відповідь на звернення позивача, відповідач, листом, від 06.07.2022 №Д/6, повідомив, що виконавче провадження було знищене шляхом спалювання, відповідно до норм чинного законодавства. Підставою для зняття арешту з майна відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" є отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову. Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно із винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1, 3, 11 ч. 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, підстави для зняття арешту з майна боржника та скасування заходів примусового виконання відсутні.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Кримінально-виконавчого кодексу України, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.

Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління (ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ, який набрав чинності 05.10.2016 (далі Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону №1404-VIII виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 12 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частинами 1, 2 статті 40 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Таким чином, з вищенаведеного слідує, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець відповідно до імперативних вимог ч. 1 ст. 40 Закону №1404-VIII зобов`язаний зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази про вчинення таких дій (зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників) державним виконавцем при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону №1404-VIII).

З матеріалів справи, а саме листа відповідача, судом встановлено, що виконавче провадження №54239870, відкрите за виконавчим листом №2607/12984/12, виданим 07.02.2017 Подільським районним судом міста Києва про конфіскацію майна, що належить на праві власності засудженому знищено, з огляду на закінчення строку зберігання. Враховуючи вказані обставини, відсутні правові підстави для продовження дії арешту майна позивача.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Оскільки, у матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного на майно позивача арешту, згідно постанови від 05.07.2017 ВП №54239870, винесеної державним виконавцем Подільського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві, то позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача, накладеного постановою державного виконавця Подільського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 05.07.2017 в межах виконавчого провадження ВП №54239870 та зобов`язання зняти арешт з майна позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити відомості щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за виконавчим провадженням №54239870 з Єдиного реєстру боржників, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 (далі по тексту - Положення №2432/5) Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року №43/5 "Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за №388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28 квітня 2015 року №614/5 "Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2015 року за №478/26923.

Частиною 5 статті 9 Закону №1404-VIII передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначений частиною сьомою статті 9 Закону №1404, відповідно до якої відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

В той же час, відповідно до пункту 6 Розділу Х Положення №2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження";

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання

Таким чином, частиною сьомою статті 9 Закону №1404 та пунктом 6 Розділу Х Положення №2432/5 визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, виконавче провадження 54239870 завершене шляхом повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404.

Отже, законодавством не передбачено виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічного висновку дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.08.2022 по справі № 160/7202/22.

Оскільки ані Закон №1404, ані Положення №2432/5 не передбачають виключення боржника з Єдиного реєстру боржників за рішенням суду, суд вважає, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту прав.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати підлягають відшкодуванню в сумі 992,40 грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою державного виконавця Подільського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 05.07.2017 в межах виконавчого провадження №54239870.

Зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, накладений постановою державного виконавця Подільського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 05.07.2017 в межах виконавчого провадження №54239870.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34482497).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя Василенко Г.Ю.