Рішення № 109810504, 24.03.2023, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2023

Справа № 331/1848/23

Провадження № 2-о/331/224/2023

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Фісун Н.В.

при секретарі: Кіріченко Н.В.

розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою адвоката Кари Юлії Миколаївни, в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кара Ю.М. звернувся до суду із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасовій окупованій території України.

Заяваобґрунтована тим,щоз літа 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 почали проживати разом, однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від фактичних шлюбних відносин у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 18 жовтня 2022 року о 12 год. 24 хвил. у КНП БМР «Бердянське територіальне медичне об`єднання», народилась дівчинка вагою 3200 грамів, про що у КНП БМР «Бердянське територіальне медичне об`єднання, видано медичне свідоцтво про народження № 511 від 18.10.2022 року.

Отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» заявники не можуть, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України внаслідок збройної агресії РФ проти України 24 лютого 2022 року. Також заявник не може отримати свідоцтво про народження на не окупованих територіях України, оскільки наразі заявники перебувають в Запорізькій області в місті Бердянськ, виїхати до підконтрольної території не можуть.

Встановлення факту народження дитини необхідно заявникам для реалізації майнових та особистих немайнових прав дитини, оформлення державних виплат на дитину.

Тому проситьвстановити фактнародження дитинижіночої статі- ОСОБА_3 ,дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ,місце народження Україна,Запорізька область,м.Бердянськ,зазначивши вактовому записіпро народження уграфі «батько» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,громадянин України,у графі«мати» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,громадянка України.

Представник заявника до суду не з`явився, надав клопотання про розгляд заяви за його відсутності, на задоволенні заяви наполягає.

Представник заінтересованої особи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживають разом, однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від фактичних шлюбних відносин у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 18 жовтня 2022 року о 12 год. 24 хвил. у КНП БМР «Бердянське територіальне медичне об`єднання», народилась дівчинка вагою 3200 грамів, про що у КНП БМР «Бердянське територіальне медичне об`єднання, видано медичне свідоцтво про народження № 511 від 18.10.2022 року.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022№ 309 було затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в раи?оні проведення воєнних (бои?ових) діи? або які перебувають в тимчасовіи? окупаціі?, оточенні (блокуванні). До цього переліку серед інших відноситься територія Бердянськогорайону Запорізької області, тому отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» заявники не можуть.

Згідно з положеннями статей 1, 5, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції тазаконів України,а такожміжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючихdefactoорганів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно статті7 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що особа,батьки абоодин збатьків якоїна моментїї народженнябули громадянамиУкраїни,є громадяниномУкраїни. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно із ч. 1 ст.144 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року,встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Згідно зположеннями ст.125Сімейного кодексуУкраїни (Визначенняпоходження дитини,батьки якоїне перебуваютьу шлюбіміж собою) якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщомати табатько дитинине перебуваютьу шлюбіміж собою,походження дитинивід батькавизначається: -за заявоюматері табатька дитини; - за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 145 Сімейного кодексу України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Відповідно до ч. 1 ст. 146 Сімейного кодексу України ім`я дитини визначається за згодою батьків. Згідно з ч. 1 ст. 147 Сімейного кодексу України по батькові дитини визначається за іменем батька.

Згідно пунктів 1,2 наказу Міністерство охорони здоров`я України від 04 березня 2022 року № 407 «Про забезпечення реєстрації новонародженої дитини в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану на території України для забезпечення реєстрації народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану на кожний випадок народження живої дитини заповнюють Медичне свідоцтво про народження (форма №103/о), затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024 та за умови відсутності можливості заповнення медичним працівником Медичного свідоцтва про народження (форма №103/о) медичний працівник зобов`язаний на кожний випадок народження живої дитини виписати довідку довільної форми в двох примірниках без проставляння печатки.

Відповідно до ч.ч., 2, 3, 4ст.13Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно доч.ч.1,2,3,4 ст.317Цивільного процесуальногокодексу заявапро встановленняфакту народженняособи натериторії,на якійвведено воєннийчи надзвичайнийстан,або натимчасово окупованійтериторії України,визначеній такоювідповідно дозаконодавства,може бутиподана батькамиабо однимз них,їхніми представниками,членами сім`ї,опікуном,піклувальником,особою,яка утримуєта виховуєдитину,або іншимизаконними представникамидитини добудь-якогомісцевого судуУкраїни,що здійснюєправосуддя,незалежно відмісця проживання(перебування)заявника. Справипро встановленняфакту народженняабо смертіособи натериторії,на якійвведено воєннийчи надзвичайнийстан,або натимчасово окупованійтериторії України,визначеній такоювідповідно дозаконодавства,розглядаються невідкладноз днянадходження відповідноїзаяви досуду. Урішенні провстановлення фактународження особина території,на якійвведено воєннийчи надзвичайнийстан,або натимчасово окупованійтериторії України,визначеній такоювідповідно дозаконодавства,мають бутизазначені встановленісудом даніпро датуі місценародження особи,про їїбатьків.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження дитини.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявнику свідоцтво про народження дитини, виданого державним органом України, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність заяви, у зв`язку з чим, заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.317ЦПК України,суд вважаєза можливедопустити рішеннядо негайного виконання в частині щодо встановлення факту народження.

Керуючись ст.ст.12,81, 89, 263-265, 273, 293, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням ст.ст. 144 Сімейного кодексу України,Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року, суд, -

УХ В А Л И В :

Заяву адвоката Кари Юлії Миколаївни, в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Україна, Запорізька область, м. Бердянськ, зазначивши в актовому записі про народження у графі «батько» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, у графі «мати» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України.

Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження особи.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 24 березня 2023 року.

Суддя: Н.В.Фісун